Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 910/15340/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (головуючий Скрипка І.М., судді: Тищенко А.І. і Чорна Л.М.)

у справі № 910/15340/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство)

до Національного банку України (далі - НБУ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк),

про розірвання договорів застави від 25.03.2015 № 36 та № 37.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Банку, про розірвання договорів застави від 25.03.2015 № 36 та № 37.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2017 позовні вимоги задоволено. Розірвано договір застави від 25.03.2015 № 36, укладений НБУ та Товариством. Розірвано договір застави від 25.03.2015 № 37, укладений НБУ та Товариством.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, НБУ та Банк звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/15300/17 до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справах № 910/16744/17 та № 910/17685/17 у подібних правовідносинах.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правовідносини у справах № 910/15340/17, № 910/16744/17 та № 910/17685/17 є подібними, а відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду по суті.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано статтю 228 ГПК України, оскільки вказаною нормою процесуального законодавства передбачається право, а не обов'язок суду зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема Великою Палатою Верховного Суду, при цьому у апеляційного суду не було підстав для зупинення провадження у справі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від НБУ відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення апеляційним судом обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали встановлено, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У справі, що розглядається, заявлено позов про розірвання договорів застави від 25.03.2015 № 36 та № 37, укладених НБУ та Товариством.

Підставами для розірвання договорів у даній справі, зокрема, є істотна зміна обставини, якими сторони керувались при укладанні спірних договорів, у результаті чого Товариство позбавляється того, на що воно розраховувало при укладанні таких договорів, у зв'язку з порушенням НБУ умов кредитного договору від 24.10.2008 № 19 щодо неприйняття від Банку належного виконання зобов'язань зі сплати заборгованості та несписання НБУ у безспірному порядку суми заборгованості Банку за кредитним договором від 24.10.2008 № 19, що свідчить про порушення умов спірних договорів застави.

Водночас у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває аналогічна справа № 910/17685/17 за позовом ТОВ "ІММЕ" до НБУ, третя особа - Банк, про розірвання іпотечного договору.

Також у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 910/16744/17 за позовом АТ "Нікопольський завод феросплавів" до НБУ та Банку, третя особа - Міністерство фінансів України, про визнання незаконною бездіяльності НБУ щодо неприйняття від Банку виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором від 24.10.2008 № 19, укладеним НБУ та Банком, зобов'язання Банку виконати обов'язки (погасити заборгованість) за кредитним договором від 24.10.2008 № 19 шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості та зобов'язання НБУ прийняти від Банку виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором від 24.10.2008 № 19.

Позов у справі № 910/16744/17 обґрунтований, зокрема, тим, що НБУ та АТ "Нікопольський завод феросплавів" були укладені договори застави від 24.03.2015 № 35, від 25.03.2015 № 38 та № 39, за якими АТ "Нікопольський завод феросплавів" передало НБУ в заставу належне йому на праві власності рухоме майно на забезпечення вимог НБУ до Банку на підставі кредитного договору від 24.10.2008 № 19, який укладений НБУ та Банком.

АТ "Нікопольський завод феросплавів" посилається на те, що у Банку наявна непогашення заборгованість за кредитним договором від 24.10.2008 № 19, а НБУ 24.02.2017 відмовило у прийнятті від Банку виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором. Тобто такими діями НБУ порушено вимоги чинного законодавства, а також права та майнові інтереси АТ "Нікопольський завод феросплавів" як заставодавця.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 справа № 910/16744/17 призначена до розгляду на 26.03.2019.

Крім того, у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 910/17685/17, предметом якої є розірвання іпотечного договору від 13.09.2009 № 50, укладеного НБУ та ТОВ "ІММЕ" на забезпечення виконання зобов'язань Банку перед НБУ за кредитним договором від 03.03.2009 №19.

Як на підставу для розірвання іпотечного договору від 13.09.2009 №50 ТОВ "ІММЕ" посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та істотне порушення НБУ умов кредитного договору щодо неприйняття від Банку належного виконання зобов'язань за кредитним договором від 03.03.2009 №19 зі сплати заборгованості та несписання НБУ у безспірному порядку суми заборгованості Банку за кредитним договором від 03.03.2009 № 19, що свідчить про порушення умов іпотечного договору № 50.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст позовних вимог у справах № 910/15340/17 та № 910/16744/17 є різним, але обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, є однаковими. У той же час справи № 910/15340/17 та № 910/17685/17 є тотожними з огляду на аналогічні позовні вимоги, які заявлені до одних й тих самих відповідачів, з аналогічних підстав.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши подібність правовідносин у вказаних справах, скористався наданим йому статтею 228 ГПК України правом на зупинення провадження у справі № 910/15340/17 до закінчення перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справах № 910/16744/17 та № 910/17685/17.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано статтю 228 ГПК України, оскільки вказаною нормою процесуального законодавства передбачається право, а не обов'язок суду зупинення провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду, при цьому в апеляційного суду не було підстав для зупинення провадження у справі, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін прийняту у даній справі ухвалу суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/15340/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко