Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.02.2019 року у справі №902/357/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ",

представник позивача - арбітражний керуючий (ліквідатор) Бойко С.В., особисто (в режимі відеоконференції),

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - не з'явився,

третя особо, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Топ Оніон Сетст Б.В. (Top Onion Sets B.V.),

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В.

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019

у складі колегії суддів: Грязнов В.В. (головуючий), Мельник О.В., Розізнана І.В.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В.

до ОСОБА_5

про стягнення 2 775 528, 00грн.

у справі за заявою

ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. 23.01.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява ТОП ОНІОН СЕТС Б.В. (ТОР ONION SETS B.V.) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ІМПОРТ" (далі - ТОВ "НІКА ІМПОРТ", боржник).

2. 02.07.2018 ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення з ОСОБА_5 2 775 528,00 грн. заборгованості за Договором поставки № 020214-2ц від 02.02.2014.

3. Ухвалою від 03.07.2018 суд першої інстанції відкрив провадження у справі №902/357/18, визначивши, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження в межах справи №902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ".

4. ОСОБА_5 звернувся до суду з Клопотанням від 24.07.2018 в якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.(арк. справи 25).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ "НІКА ІМПОРТ" - 2 775 528,00 грн. заборгованості; стягнуто з ОСОБА_5 в доход Державного бюджету України - 41 632,92 грн. судового збору.

6. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, після отримання товару та підписання видаткових накладних не здійснив оплати за поставлений Позивачем товар на вищезазначену суму, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед Позивачем.

При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на те, що позовна заява ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. до ОСОБА_5 про стягнення 2 775 528,00 грн. розглядається в межах справи №902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ", та враховуючи, що борг є дебіторською заборгованістю, а його стягнення дасть можливість сформувати ліквідаційну масу у справі №902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ" та уникнення можливості порушення принципу захисту інтересів кредиторів по справі про банкрутство.

7. Під час розгляду справи судом встановлено:

7.1. 02.02.2014 між ТОВ "НІКА ІМПОРТ" (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) укладений Договір поставки товару № 020214-2ц.

7.2. Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує Товар - цибуля ріпчаста насіннєва (надалі) "Товар" в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов Договору, додатків до нього, Видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору.

7.3. Пунктом 2.1.1. Договору встановлено, що Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця Товар відповідно до п.1.1. даного Договору з оформленням Видаткових накладних та інших супровідних документів.

7.4. Згідно з пунктами 3.1., 3.2.,3.3. Договору кількість товару, що постачається по Договору визначається Сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка Товару здійснюється партіями, що підтверджується Видатковими накладними. Кількість фактично поставленого Покупцеві Товару визначається підписаними Сторонами видатковими накладними.

7.5. За пунктом 4.1. Договору Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар протягом 60 днів з дня його отримання.

7.6. Відповідно до Договору ТОВ "НІКА ІМПОРТ" поставлено ОСОБА_5 товар на загальну суму 2 775 528,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. З зазначених видаткових накладних вбачається, що останні обопільно підписані обома сторонами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 у справі №902/357/18 задоволено; ухвалу суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову; стягнуто з ТОВ "НІКА ІМПОРТ" на користь ОСОБА_5 1 762,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Постанова мотивована тим, що з моменту укладення 02.02.2014 Договору між сторонами виникли відносини поставки, які підпадають під визначення ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України. Факт прийняття товару не заперечувався Відповідачем у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2019, а також у клопотанні від 24.07.2018.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позов про стягнення суми боргу з Відповідача обґрунтований.

Проте, зазначивши про те, що Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, вказав на те, що заборгованість виникла після спливу 60 днів з моменту отримання поставки, тобто у квітні 2014; позивач звернувся до господарського суду з позовом 02.07.2018, пропустивши строк позовної давності більше року за відсутності будь-яких поважних причин для такого пропуску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 15.01.2019, ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бойка С.В. звернулося з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 у справі № 902/357/18.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/357/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2019 Клопотання ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 902/357/18 за касаційною скаргою ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019; судове засідання призначено на 16.04.2019 о 11 год. 45 хв.

13. 04.04.2019 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Бойка С.В. надійшло Клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 Клопотання арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Вінницькому апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 16.04.2019 о 11.год. 45 хв. У приміщення Вінницького апеляційного суду за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 6.

15. Арбітражний керуючий (ліквідатор) Бойко С.В. в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав зазначених у ній, просив суд залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 у справі № 902/357/18.

16. Інші учасники даної справи в судове засідання 16.04.2019 повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В.)

17. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме приписів ст. 261 ЦК України.

18. Арбітражний керуючий доводить, що лише у квітні 2018 йому, як розпоряднику майна ТОВ "НІКА ІМПОРТ" стало відомо про порушення прав позивача; виявлена за результатами проведеної інвентаризації майна ТОВ "НІКА ІМПОРТ" дебіторська заборгованість є основним активом банкрута та джерелом формування його ліквідаційної маси.

19. Скаржник зауважує на тому, що, за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (ліквідатор) виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, але він не перетворюється на орган юридичної особи, в розумінні ст. 92 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо суті заявлених позовних вимог

Предметом розгляду в даній справі є вимоги ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. до фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення 2 775 528, 00 грн. заборгованості за Договором поставки товару.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як було встановлено судами першої (п. 6 цієї Постанови) та апеляційної інстанцій, на підставі Договору від 02.02.2014 ТОВ "НІКА ІМПОРТ" передало, а ОСОБА_5 прийняв 189 тон цибулі ріпчастої насіннєвої на загальну суму 2 775 528, 00 грн., про що свідчать підписані сторонами у справі видаткові накладні від 14.02.2014, 22.02.2014, 28.02.2014, 09.03.2014, 12.03.2014, 12.03.2014, 18.03.2014, 22.03.2014 та 26.03.2014.

На підставі встановлених обставин та пояснень сторін, суди дійшли висновку про доведеність фактів поставки та неоплати товару (цибулі ріпчастої насіннєвої), відтак, наявність заборгованості у сумі 2 775 528,00 грн.

Щодо розгляду справи № 902/357/18 в межах справи № 902/37/18

Судами встановлено, що 22.02.2018 порушено справу № 902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бойка С.В.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, заявлена ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого Бойка С.В. до стягнення сума 2 775 528,00 грн. є дебіторською заборгованістю, що була виявлена під час проведення інвентаризації та, за твердженням арбітражного керуючого, дасть можливість сформувати ліквідаційну масу у справі №902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ" та уникнення можливості порушення принципу захисту інтересів кредиторів по справі про банкрутство.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14.

Статтею 20 ГПК України передбачено, що розгляд спорів з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, належить до предметної юрисдикції господарських судів, при цьому, перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено. Частиною 9 статті 30 ГПК України справи у майнових спорах до боржника віднесено до територіальної підсудності господарського суду за місцезнаходженням боржника, а, відтак, до юрисдикції місцевого суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство боржника.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, має здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справ № 915/441/18.

В даному випадку, предметом спору є стягнення суми, яка по суті є дебіторською заборгованістю що заявлена до стягнення з фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2018, за позовною заявою ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого Бойка С.В. відкрито провадження у справі № 902/357/18 та вирішено розглядати означену справу в межах справи №902/37/18 про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ".

Відповідно до п.п. 2.1.10. п.2.1 розділу 2 "ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ І СУДОВИХ СПРАВ" Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджена Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28), кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Номер справи складається з коду суду першої інстанції (три цифри), через дріб - номера справи за порядком у поточному році, через дріб - року реєстрації (дві цифри).

Судом першої інстанції провадженню за позовною заявою ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого Бойка С.В. було присвоєно окремий унікальний номер (902/357/18), не дивлячись на те, що позов був заявлений та розглядався в межах справи про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ", яка має свій унікальний номер - № 902/37/18.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.

Незважаючи на розгляд позовної заяви (як окремого позовного провадження) ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого Бойка С.В. в межах справи про банкрутство № 902/37/18, суд апеляційної інстанції обмежився під час апеляційного провадження витребуванням тому справи № 902/357/18 та здійснив перевірку правильності й законності рішення суду першої інстанції без врахування та дослідження матеріалів та обставин справи про банкрутство ТОВ "НІКА ІМПОРТ", що має суттєве значення для розгляду даного спору, відтак, суд апеляційної інстанції не здійснив повний та всебічний перегляд справи.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Щодо застосування апеляційним судом строку позовної давності

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права".

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

Проте, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

В силу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб'єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

Через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Така правова позиція наведена Верховним Судом у справах № 904/5978/14, № 904/7981/17.

Зважаючи на викладене, аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції стосовно їх відсутності.

Крім того, слід зазначити, що за практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу. Натомість, у справі, що розгадається, у правовідносинах між сторонами відсутні події "далекого минулого", що могло б спричинити перешкоду для стягнення боргу і захисту порушеного права позивача.

Ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні.

Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) ст. 257 ЦК України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Проте, судом апеляційної інстанції, наведене вище не враховано та, за відсутністю матеріалів справи про банкрутство, не було встановлено моменту з якого арбітражний керуючий (ліквідатор) встановив наявність дебіторської заборгованості (дата проведення інвентаризації).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

22. Щодо доводів касаційної скарги

Доводи скаржника, ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. (п.п. 17-19 цієї Постанови), частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження, що стало підставою для часткового задоволення касаційної скарги.

23. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Як свідчить зміст прийнятої апеляційним господарським судом постанови, апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст. ст. 269, 270 ГПК України, не було здійснено повторного розгляду справи, з встановленням усіх обставин справи та наданням цим обставинам відповідної оцінки, як це передбачено ст. 86 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 902/357/18 як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права, з направленням справи на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду, апеляційному господарському суду належить врахувати викладене вище, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

24. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "НІКА ІМПОРТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка С.В. задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 902/357/18 скасувати.

3. Справу № 902/357/18 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук