Ухвала КГС ВП від 25.10.2018 року у справі №904/10255/17

Друк

Пошук

183

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.10.2018 року у справі №904/10255/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/10255/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р.

у складі колегії суддів: І. Л. Кузнецова - головуючий, О. Г. Іванов, Л. П. Широбокова

за позовом Дніпровської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про визнання договору укладеним

за участю представників учасників:

позивача: Конарева С.К.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Статтрейдкомпанія" (далі - ТОВ "Статтрейдкомпанія", відповідач) про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів, міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Департамент, третя особа) та ТОВ "Статтрейдкомпанія".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від укладання договору пайової участі, що є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018р. у справі №904/10255/17 позивачеві відмовлено в задоволенні позову.

Рішення мотивовано тим, що об'єкт будівництва, стосовно якого відповідач виступає як замовник відноситься до будівель фізичної культури і спорту, має оздоровче значення, у зв'язку з чим замовник такого будівництва не залучається до пайової участі на підставі пп. 2 п. 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р. частково скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018р. у справі №904/10255/17. Позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, в редакції зазначеній у постанові.

Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позовні вимоги позивача в частині визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту будівля кафе у складі фізкультурно-оздоровчого комплексу, оскільки будівля кафе за своїм цільовим призначенням безпосередньо не відповідає положенням Закону України "Про фізичну культуру і спорт", у зв'язку з чим не може бути віднесена до будівель фізичної культури і спорту.

У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції правильно залишені без задоволення позовні вимоги, оскільки будівлі роздягальні та охорони мають конкретне, безпосереднє відношення до спірного об'єкта як закладу фізичної культури і спорту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Статтрейдкомпанія" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2018р. у справі №904/10255/17.

Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм пп. 2 п. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та безпідставним віднесенням структурної складової фізкультурно-оздоровчого комплексу (кафе) до окремого об'єкта.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

15 вересня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію №ДП143142580503 про готовність об'єкта до експлуатації, яким є нове будівництво по проекту "Фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля в складі комплексу по вул. Набережна Перемоги, напроти будинків №32-38 в м. Дніпропетровську".

Замовником будівництва є ТОВ "Статтрейдкомпанія" .

У розділі 12 декларації наведено опис об'єкта, до якого належать: будівлі роздягальні, кафе, охорони, футбольні поля І, ІІ, ІІІ, замощення, стінка підпірна, сходи, ТП №5.

18 грудня 2014 року ТОВ "Статтрейдкомпанія" видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 25.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради 16.12.2015р. звернувся до ТОВ "Статтрейкомпанія" з листом, в якому повідомив про те, що в процесі позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності міської ради інспектором Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було надано копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.09.2014р. №ДП 143142580503 "Нове будівництво по проекту: "Фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля в складі комплексу по вул. Набережній Перемоги, напроти будинків 32-28", замовником якого є назване товариство, про порушення товариством ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яке полягає у введенні об'єкта в експлуатацію без укладення договору, що призвело до недоотримання міським бюджетом коштів, а також про те, що величина пайової участі на розвиток інфраструктури міста по зазначеному об'єкту становить 102 736,07грн. Товариству запропоновано сплатити вказану суму за відповідними реквізитами.

Листом № 142 від 22.12.2015р. ТОВ "Статтрейкомпанія" надало відповідь Департаменту, в якій посилаючись на ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та розділ 1 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №5/14 від 29.07.2011р., зазначило про те, що до пайової участі не залучаються замовники (забудовники), які мають намір здійснити будівництво (реконструкцію) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Листом від 15.05.2017р. № 10/15-324 Департамент направив ТОВ "Статтрейкомпанія" для ознайомлення та підписання два примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

У додатку №1 до проекту договору "Розрахунок пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра" сума пайового внеску збільшена до 116 105,52грн., функціональні призначення об'єкта вказані як: інші нежитлові приміщення, функціональне призначення яких не визначено - 67 930,83 грн.; інші заклади громадського харчування - 48 174,69 грн.

ТОВ "Статтрейкомпанія" направило Департаменту лист № 120 від 25.05.2017р., в якому повідомило, що від пайової участі відповідач як замовник будівництва звільнений згідно з пп. 2 ч. 4 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності".

Підставою для звернення з даним позовом є ухилення ТОВ "Статтрейкомпанія", як замовника будівництва об'єкта "Фізкультурно-оздоровчий комплекс по вул. Набережна Перемоги, напроти будинків №№ 32-38 в м. Дніпропетровськ" (І черга), від передбаченого нормами ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра шляхом укладення з позивачем відповідного договору.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Наведеними вище нормами встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 9 ст. 40 Закону визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з пп. 2 ч. 4 ст. 40 Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема, будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Аналогічні положення містяться в Положенні про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженому рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011р. № 5/14 із змінами та доповненнями.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" під терміном "заклад фізичної культури і спорту" слід розуміти юридична особа, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом, зокрема, надання фізкультурно-спортивних послуг. Закладами фізичної культури і спорту, зокрема, є: спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту вищих навчальних закладів, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю. Суб'єкти сфери фізичної культури і спорту - фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність з метою розвитку фізичної культури і спорту, суб'єктами сфери фізичної культури і спорту є: фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени, фахівці сфери фізичної культури і спорту, заклади фізичної культури і спорту, відповідні органи влади. Фізкультурно-оздоровча діяльність - це заходи, що здійснюються суб'єктами сфери фізичної культури і спорту для розвитку фізичної культури, а фізкультурно-спортивні послуги - організація та проведення суб'єктами сфери фізичної культури і спорту фізкультурно-оздоровчої діяльності та/або фізкультурно-спортивної реабілітації осіб з інвалідністю або підготовки спортсменів до змагань з видів спорту, визнаних в Україні.

У статті 15 вказаного Закону зазначено, що фізкультурно-оздоровчі заклади (центри, комплекси, клуби, студії тощо) - заклади фізичної культури і спорту, які здійснюють фізкультурно-оздоровчу діяльність. Фізкультурно-оздоровчі заклади діють на підставі статуту (положення) та реєструються у встановленому порядку.

У декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено: нове будівництво по проекту "фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля, в складі фізкультурно-оздоровчий комплексу", код об'єкта: 2411.1.

У вказаній декларації в розділі основні показники об'єкта будівництва зазначено: будівля фізкультурно-оздоровчого комплексу, будівля роздягальні, будівля відпочинку, будівля охорони. Будівля кафе не значиться.

У декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.09.2014р. вказано: нове будівництво по проекту "фізкультурно-оздоровчий комплекс та футбольні поля, в складі фізкультурно-оздоровчий комплексу", код об'єкта: 2411.1.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 кодом об'єкта: 2411.1 є стадіони та майданчики для занять спортом на відкритому повітрі.

До складу об'єкта, зазначеного в декларації від 15.09.2014р., входять будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, роздягальні, кафе, охорони та футбольні поля.

Відповідно до п. 3.75 ДБН В.2.2-13-2003 Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, у спортивних і фізкультурно-оздоровчих спорудах повинні передбачатися буфети. У п. 3.75.1 визначено кількість місць у буфетах. У разі використання території спортивних комплексів для відпочинку населення з розміщенням на ній ресторанів, кафе, закусочних їх місткість у розрахунок буфетів спортивних споруд не входить.

Відповідно до ДБН В.2.2-25:2009 Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства) буфет - заклад ресторанного господарства (РГ) із обмеженим асортиментом готових страв і напоїв, розміщений у спеціально обладнаному приміщенні, де їжу споживають, як правило, стоячи чи продаючи на винос. Кафе - заклад РГ із широким асортиментом страв нескладного готування, кондитерських виробів і напоїв, в якому застосовують самообслуговування або обслуговування офіціантами.

Тобто до фізкультурно-оздоровчого комплексу відносяться саме буфети, а не кафе.

Верховний Суд погоджується з правовою позицією апеляційного господарського суду, що будівля кафе за своїм цільовим призначенням безпосередньо не відповідає положенням Закону України "Про фізичну культуру і спорт", у зв'язку з чим не може бути віднесена до будівель фізичної культури і спорту.

Апеляційним господарським судом у даній справі встановлено, що у відповідача виник обов'язок прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору. Проте, як вбачається із встановлених обставин, відповідач не надав суду доказів про вжиття ним заходів з метою виконання обов'язку щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що нарахування пайового внеску на будівлю кафе, у запропонованому до укладення проекті договору, здійснено позивачем та третьою особою правомірно та згідно з вимогами ч. 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 29.07.2011р. №5/14, виходячи з нормативу розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об'єкта.

Таким чином судом апеляційної інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту будівля кафе у складі фізкультурно-оздоровчого комплексу.

Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги, що даний об'єкт будівництва відносить до будівель фізичної культури і спорту, і має оздоровче призначення, а ТОВ "Статтрейкомпанія" є замовником такого будівництва, яке не залучається до пайової участі, з огляду на вищевикладене.

Також Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на знаходження кафе за однією адресою з фізкультурно-оздоровчим комплексом, оскільки саме лише знаходження за однією адресою не наділяє кафе, як заклад ресторанного господарства, функціями закладу фізичної культури і спорту та оздоровчого призначення.

Інші доводи касаційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що вирішуючи спір у справі, судом апеляційної інстанції правомірно частково скасовано рішення місцевого господарського суду та правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині в частині визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра по об'єкту будівля кафе у складі фізкультурно-оздоровчого комплексу, тому підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 30.11.2018р. зупинено дію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р. у справі №904/10255/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, дія вказаної постанови підлягає поновленню.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд