ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/531/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіонального філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Залізниця)

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (головуючий - суддя Лашин В.В., судді Аленін О.Ю. і Величко Т.А.)

у справі № 915/531/17

за позовом Залізниці

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОС-НОВА 2007" (далі - ТОВ "ОС-НОВА 2007")

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Залізниця звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "ОС-НОВА 2007" про стягнення 509 304,60 грн. штрафу за непоставку товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ОС-НОВА 2007" умов договору поставки від 01.03.2017 № ПЗ/Т-17396/НЮ щодо поставки вугільної продукції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.08.2017 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ОС-НОВА 2007" на користь Залізниці 509 304,60 грн. штрафу; додатковим рішенням від 08.08.2017 стягнуто судовий збір у сумі 7 639,57 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт непоставки відповідачем товару за договором поставки, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 7.3.1 договору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (головуючий - суддя Лашин В.В., судді Аленін О.Ю. і Величко Т.А.): апеляційну скаргу ТОВ "ОС-Нова 2007" задоволено; рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2017 та додаткове рішення від 08.08.2017 у справі № 915/531/17 скасовано; у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Залізниці на користь ТОВ "ОС-Нова 2007" 8 403,53 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Залізниці, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем доведено наявність форс-мажорних обставин, що унеможливило виконання зобов'язань за договором поставки, які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) і є підставою для звільнення від відповідальності у вигляді штрафу за прострочення поставки товару.

У касаційній скарзі Залізниця, посилаючись на прийняття оскаржуваного судового рішення зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 зі справи № 915/531/17, а рішення господарського суду Миколаївської області від 04.08.2017 та додаткове рішення від 08.08.2017 залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм: статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України); частини четвертої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; статей 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Залізниця вважає, що судом апеляційної інстанції необ'єктивно з'ясовано обставини справи та не досліджено всі докази у справі, не надано належної правової оцінки доказам позивача, що призвело до неправильного застосування норм права.

Скаржник стверджує, що відповідачем не доведено належними доказами наявності обставин непереборної сили.

Залізниця вказує на те, що сертифікат ТПП, виданий 08.09.2017, який засвідчує форс-мажорні обставини, що настали 15.03.2017, не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки з березня 2017 року до 27.06.2017 відповідач не звертався до ТПП, не надавав передбаченого чинним законодавством підтвердження неможливості поставки товару та не повідомив позивача у визначений договором строк про настання таких обставин з наданням підтверджувальних доказів.

21.05.2018 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "ОС-НОВА 2007" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Розгляд касаційної скарги позивача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Апеляційним господарським судом у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.03.2017 Залізницею (покупець) та ТОВ "ОС-Нова 2007" (постачальник) укладено договір поставки № ПЗ/Т-17396/НЮ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю певну продукцію (вугілля кам'яне марки АС відповідно до специфікації №1; далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити цей товар у порядку та на умовах даного договору (підпункти 1.1, 1.2 Договору);

- пунктом 3.4 Договору сторонами передбачено суму договору, яка становить 2 546 523 грн.;

- покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 40 календарних днів з дня отримання товару (пункт 4.2 Договору);

- розділом 5 Договору сторони визначили умови поставки: товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше квітня 2017 року; товар постачається протягом 10 робочих днів від дня отримання постачальником заявки покупця; заявка направляється постачальнику поштою або передається нарочно під особистий підпис представника постачальника (пункти 5.1, 5.2 Договору); пунктами 5.3, 5.5 Договору врегульовано, що товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця на умовах DDP в асортименті, вказаному у специфікації (додаток № 1), згідно з письмовою заявкою покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно з пунктом 4.2 Договору;

- відповідно до пункту 7.3.1 Договору за несвоєчасну поставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від суми непоставленого у строк товару;

- у розділі 8 Договору сторонами передбачено, що жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи, або інших незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт та імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного Договору в силу, прийняття нормативного акта, який унеможливлює виконання умов Договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним Договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам. Сторони у п'ятиденний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується довідкою ТПП;

- відповідно до пункту 12.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 включно;

- додатком № 1 (специфікація № 1) до Договору сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну, зокрема, відповідач зобов'язався поставити позивачу вугілля кам'яне АС (6-13) у кількості 1 050 тонн на загальну суму 2 546 523 грн., ціна однієї тонни 2 425,26 грн.;

- умовами Договору сторонами визначено, що товаром, який повинен поставлятися, є вугілля кам'яне АС від конкретного виробника - приватного підприємства "УГЛЕСОРТ" (далі - ПП "УГЛЕСОРТ");

- 02.01.2017 ТОВ "ОС-Нова 2007" та ПП "УГЛЕСОРТ" укладено договір № 01/01-2017 (далі - Договір № 01/01-2017), за умовами якого ПП "УГЛЕСОРТ" зобов'язалося поставити вугільну продукцію, у тому числі АС (6-13), та передавати її зі станцій "Торез" (м. Торез Донецької області) та "Красний Луч" (м. Красний Луч Луганської області) на умовах "FCA - станція відправлення" згідно з правилами Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року;

- 06.03.2017 позивач направив відповідачу заявку від 03.06.2017 № Т-6/688 щодо поставки вугілля у кількості 1050 тонн, яка була отримана ТОВ "ОС-Нова 2007" 09.03.2017;

- 10.03.2017 на виконання заявки позивача від 03.03.2017 № Т-6/688 та умов Договору поставки від 24.02.2017 ТОВ "ОС-Нова 2007" направило ПП "УГЛЕСОРТ" заявку на відвантаження 1 050 тонн вугілля марки АС (6-13) із зазначенням реквізитів, передбачених пунктом 5.3 Договору від 24.02.2017;

- 16.03.2017 ПП "УГЛЕСОРТ" листом № 16/17-03 відповіло про неможливість виконання зазначеної заявки внаслідок дії транспортної блокади залізниці на територіях Донецької і Луганської областей;

- відповідачем було повідомлено позивача про вказані обставини, що підтверджується листом Залізниці від 21.03.2017 №Т-6/841;

- листом від 04.05.2017 № НЗТ-4/239 Залізниця звернулася до ТОВ "ОС-Нова 2007" з вимогою про сплату штрафу у сумі 509 304,60 грн. (20% від вартості несвоєчасно поставленого товару) у зв'язку з невиконанням умов Договору.

Вимога Залізниці про сплату штрафу ТОВ "ОС-Нова 2007" залишена без задоволення, що й стало підставою для звернення Залізниці до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в даній справі.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми штрафу за непоставлення товару за Договором.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, вступаючи у правовідносини та здійснюючи свою господарську діяльність суб'єкти підприємницької діяльності з метою досягнення будь-яких економічних результатів діють на власний ризик (стаття 42 ГК України).

Виходячи з приписів статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (частини перша та шоста статті 265 ГК України).

За приписами частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата штрафних санкцій (статті 610, 611 ЦК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявка на здійснення поставки товару позивачем направлена відповідачу та отримана останнім 09.03.2017. Відтак кінцевим терміном поставки товару є 23.03.2017. Проте відповідачем товар не поставлено. Отже, з 24.03.2017 виникло прострочення виконання зобов'язання за договором поставки.

Під час розгляду справи в суді як першої, так і апеляційної інстанцій відповідач посилався на те, що він звільняється від відповідальності за порушення термінів поставки, оскільки це порушення сталося внаслідок непереборної сили.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Нормами статей 614, 617 ЦК України, які кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Зазначеною нормою також визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

15.03.2017 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", відповідно до якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Кабінету Міністрів України потрібно невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України необхідно невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.

Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин, які виникли з причин транспортної блокади залізниці на територіях Донецької і Луганської областей, підконтрольних Україні, застосованої на підставі Указу Президента України від 15.03.2017 № 62/2017, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України і згідно з яким заборонено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Подані ТОВ "ОС-НОВА 2007" документи тривалий час перебували на розгляді у торгово-промисловій палаті .

Згідно з сертифікатом № 7796 про форс-мажорні обставини Торгово-промислова палата України засвідчила наявність обставин непереборної сили щодо обов'язку ТОВ "ОС-НОВА 2007" поставити Залізниці товар [вугілля сортове АС (6-13) у кількості 1050 тонн] протягом 10 робочих днів від дня отримання заявки, залізничним транспортом на умовах DDP до місця призначення: станція Київ-Пас., код станції 320308, код одержувача 9738, за договором поставки №ПЗ/Т-17396/НЮ від 01.03.2017. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 15.03.2017, дата закінчення - тривають станом на 08.09.2017.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини є надзвичайними (тобто попри те, що факт настання таких обставин можливо припустити, але час, місце, тривалість, наслідки їх настання передбачити неможливо) та невідворотними (знаходяться поза контролем сторін і не пов'язані з їх діями), об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору поставки, та є обставинами непереборної сили у розумінні частини другої статті 218 ГК України, частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов'язку, а тому, з урахуванням статті 3 ЦК України та приписів статті 617 ЦК України, виключають відповідальність відповідача у вигляді покладення на нього штрафу за непоставку товару.

Доводи Залізниці про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно та в порушення норм статей 33, 43 ГПК України прийнято як належний та допустимий доказ сертифікат ТПП №7796 є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.09.2017 представником відповідача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи завіреної належним чином копії сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини від 08.09.2017 № 7796 з підстав неможливості подання цього доказу суду першої інстанції з причин, які не залежали від нього.

Отже, судом апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 101 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) правомірно долучено до матеріалів справи і досліджено з дотриманням положень статей 34, 43 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) копію наведеного вище документа з метою встановлення фактичних обставин і об'єктивної істини у справі.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки вони зводяться до переоцінки вже оцінених судом апеляційної інстанції доказів, що перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними статтею 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), згідно з частиною другою якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційної інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального права, які застосовані судом з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіонального філії "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 зі справи № 915/531/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б.Львов