Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/870/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА Т АГРО"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області (суддя - К.Л. Василяка) від 27.08.2018

та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду (головуючий - С.І. Колоколов, судді Н.С. Богацька, Н.М. Принцевська) від 27.11.2018

за позовом Фермерського господарства "Колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта Т Агро"

про стягнення 5 636 678 грн 06 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 10.08.2018 Фермерське господарство "Колос" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА Т АГРО" (далі - Відповідач) 5 636 678 грн 06 коп., що складають матеріальні витрати в сумі 4 671 158 грн 06 коп., з яких 1 309 357 грн 25 коп. сума виплаченої Позивачем орендної плати власникам орендованих ним земельних ділянок під посіви соняшника та 3 361 803 грн. 81 коп. - прямі матеріальні витрати, понесені Позивачем в ході проведення осінньо-весняних польових робіт (1 005 709 грн 81 коп. -вартість дизельного пального та 2 356 094 грн. 00 коп. - вартість мінеральних добрив), та вартість неякісного посівного матеріалу в сумі 965 520 грн. 00 коп.

2. Позовна заява мотивована понесенням Позивачем збитків через неналежне виконання Відповідачем умов укладеного з Позивачем 02.03.2017 договору поставки насіння (далі - Договір) та здійснення Відповідачем поставки Позивачу за Договором насіння соняшника неналежної посівної якості, яка не відповідає заявленій Відповідачем та визначеній в Договорі та в Свідоцтвах на гібридне насіння врожайності цього посівного матеріалу, попри те, що Позивач здійснив восени 2016 року та навесні 2017 належну обробку та рекультивацію земельних ділянок, засіяних далі насінням, поставленим Відповідачем за Договором, та попри сприятливі погодні умови для вирощування і нормального визрівання соняшника (відповідності кількості опадів в період з травня 2017 по серпень 2017 технологічним вимогам вирощування соняшника). При цьому Позивач вказав, що вартість поставленого Відповідачем Позивачу за Договором насіння повністю оплачена Позивачем відповідно до умов Договору. Позивач поніс витрати на обробку земельних ділянок, засіяних поставленим Відповідачем неякісним насінням соняшника.

3. 22.08.2018 Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту га грошові кошти Відповідача, наявні на рахунках, відкритих Відповідачем в банківських установах України, зокрема на рахунки, відкриті в ПАТ "Приватбанк" № 26056053217177, № 26003053223772, а також накласти арешт на все майно Відповідача в межах суми позову - 5 636 678 грн 06 коп.

4. Заява мотивована невжиттям Відповідачем заходів щодо добровільного покриття завданих Позивачу збитків чи їх оплати на підставі направленої Позивачем претензії; у Відповідача відсутнє майно у кількості та вартістю, достатніми для погашення завданих Позивачу збитків у разі постановлення рішення на користь Позивача - про задоволення позову; існують інші ризики умисного ухилення Відповідача від виконання судового рішення у разі постановлення його на користь Позивача, зокрема шляхом виведення Відповідачем наявних грошових коштів з власних рахунків, відчуження належного Відповідачу майна, укладення фіктивних договорів застави та іпотеки, ліквідації юридичної особи тощо. Також Позивач вказав, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав Позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду, а невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його постановлення на користь Позивача. При цьому Позивач додав, що обраний ним спосіб забезпечення позову є адекватним та унеможливить настання негативних наслідків умисних дій Відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду в разі постановлення його на користь Позивача, а застосування зустрічного забезпечення є передчасним через завдання Відповідачем значних матеріальних збитків Позивачу, що обумовило необхідність отримання Позивачем кредитних коштів для забезпечення своєї діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 27.08.2018 Господарський суд Миколаївської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018) про часткове задоволення заяви Позивача про забезпечення позову та про накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, наявні на рахунках, відкритих Відповідачем в банківських установах України, зокрема, на рахунках, відкритих в ПАТ "Приватбанк" № 26056053217177, № 26003053223772 в межах суми позову - 5 636 678 грн 06 коп.; та про відмову в іншій частині заяви.

6. Рішення судів мотивовані частковою обґрунтованістю заяви Позивача про застосування заходів забезпечення позову - лише щодо накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах України, а вимоги Позивача про накладення арешту на все майно Відповідача визнані судом першої інстанції надмірними та неспівмірними відносно заявлених позовних вимог (висновок про що підтриманий апеляційним судом), оскільки все майно Відповідача за своєю вартістю може значно перевищувати розмір самої заборгованості та оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 05.12.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та відмовити Позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Накладення арешту на рахунки Відповідача фактично підмінюють собою задоволення позовних вимог у цій справі, розгляд яких навіть ще не розпочався, що відповідно до статті 137 ГПК України не допускається.

9. Позивач не надав суду доказів того, що Відповідач вжив заходів до можливого невиконання рішення суду, утруднення його виконання або існування та настання будь-яких інших ризиків його невиконання, а Позивачем надані докази, які не стосуються заявлених Позивачем ризиків невиконання чи утруднення рішення у цій справі у разі ухвалення рішення на користь Позивача.

10. Суди погодились із аргументом Позивача про відсутність необхідності щодо зустрічного забезпечення позову, не дослідивши відповідне питання.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Ухилення Відповідача від відшкодування у добровільному порядку завданих ним Позивачу збитків, ухилення від отримання направленої на адресу Відповідача претензії, заявлення у справі безпідставних клопотань, які в сукупності свідчать про затягування Відповідачем розгляду спору у цій справі, а також подання клопотання про скасування арешту коштів Відповідача свідчать про обґрунтованість висновків судів щодо обґрунтованості та адекватності застосування заходу забезпечення позову у цій справі у вигляді арешту коштів Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах.

Позиція Верховного Суду

Щодо співвідносності та адекватності заходу до забезпечення позову

12. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

13. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд звертається до власної правової позиції, наведеної в пункті 15 постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

15. Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

16. Суд погоджується із висновками судів про існування підстав для накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів, а також з огляду на те, що заперечуючи в ході розгляду справи (у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень про накладення арешту у цій справі), Відповідач не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.

17. Дійшовши викладеного в пункті 14 цієї постанови висновку, Суд погоджується із аргументами Позивача (пункт 11) про існування підстав для задоволення заяви Позивача про застосування арешту грошових коштів Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми.

18. Суд відхиляє аргументи скаржника про недослідження (невирішення) судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення (пункт 10) з огляду на те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін.

Крім цього, виходячи з приписів частини 4 статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

19. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для застосування заходу до забезпечення позову у цій справі у вигляді арешту грошових коштів Відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 136, 137, 141 ГПК України. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

20. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАРТА Т АГРО" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 915/870/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді І.В. Кушнір

Ю. Я. Чумак