Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.05.2019 року у справі №917/527/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 917/527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Селіваненко В. П., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Кониченко Д. О. - адвокат (ордер від 10.02.2021 №АН 102395),

Кунянський С. М. (довіреність від 29.10.2017 № 17)

відповідача - Боровська Н. В. - адвокат (ордер від 08.02.2021 № КС473416)

третьої особи 1 - не з'явився

третьої особи 2 - не з'явився

третьої особи 3 - не з'явився

третьої особи 4 - не з'явився, розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

на рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

про відкликання та спростування недостовірної інформації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України";

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "ОКМА".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (далі - ТОВ "Хімекс Лімітед", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі - ПАТ "КЗТВ", відповідач) про:

- визнання недостовірною інформації про те, що ВАТ "Хімекс" є власником 11,8882 % акцій ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", яка поширена ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" при розкритті на фондовому ринку регулярної річної інформації за такі періоди: за 2012 рік (річної); за 2013 рік (річної); за 2014 рік (річної); за 2015 рік (річної); за 2016 рік (річної);

- зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі відкликати недостовірну інформацію про ТОВ "Хімекс Лімітед" з відповідних розділів інформації емітента, що розміщена на веб-сайті ПАТ "КЗТВ" www. kztv. com. ua та подана до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що призведе до видалення недостовірної інформації, а також розкрити виправлену інформацію у той самий спосіб (способи), яким (и) було розкрито таку недостовірну інформацію за 2012 рік (річної); за 2013 рік (річної); за 2014 рік (річної); за 2015 рік (річної); за 2016 рік (річної);

- зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на веб-сайті www. stockmarket. gov. ua; опублікування спростування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; розміщення спростування на власному веб-сайті www. kztv. com. ua та подання спростування до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку такого змісту:

"Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" повідомляє, що при розкритті на фондовому ринку регулярної річної інформації за зазначені нижче періоди приватним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" була розкрита недостовірна інформація про те, що ВАТ "Хімекс" (ідентифікаційний код юридичної особи 30075981) є власником 11,8882 % акцій приватного акціонерного товариства (у різні часи - відкритого акціонерного товариства, публічного акціонерного товариства) "Кременчуцький завод технічного вуглецю". Ця недостовірна інформація була розкрита у регулярній (річній) інформації за наступні періоди: за 2012 рік (річної); за 2013 рік (річної); за 2014 рік (річної); за 2015 рік (річної); за 2016 рік (річної). ВАТ "Хімекс" (30075981) не було власником 11,8882 % акцій приватного акціонерного товариства (у різні часи - відкритого акціонерного товариства, публічного акціонерного товариства) "КЗТВ" у вищезазначені періоди".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за дослідженнями загальнодоступної офіційної звітності посадові (службові) особи ПАТ "КЗТВ" з 2012 року вносять до інформації емітента інформацію про те, що ВАТ "Хімекс" є власником 11,8882 % акцій, однак ця інформація є неправдивою. ВАТ "Хімекс", правонаступником якого є ТОВ "Хімекс ЛТД", з 2008 року не є акціонером ПАТ "КЗТВ ". Відтак ПАТ "КЗТВ" вносить недостовірну інформацію до офіційної звітності, починаючи з 2012 року.

Позивач зазначає, що ПАТ "КЗТВ" тривалий час поширює недостовірну інформацію про ТОВ "Хімекс ЛТД", що шкодить його діловій репутації, а тому вважає, що така інформація має бути відкликана відповідно до частини 5 статті 277 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 (суддя Гетя Н. Г. ), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів у складі: Пушай В. І., Барбашова С. В., Попков Д. О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що норми статті 277 ЦК України щодо спростування недостовірних відомостей не поширюються на спірні правовідносини, оскільки позивач вимагає спростування інформації, власником якої він і є згідно зі статтею 24, пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України", а поширення такої інформації (як необхідна обставина для задоволення позовних вимог) відсутнє, тому що в даному випадку має місце виключно виконання суб'єктами інформаційних відносин своїх обов'язків, визначених відповідними законодавчими нормами. Суди дійшли висновку, що позивач не надав суду доказів протиправності дій, доказів на підтвердження недостовірності даних системи депозитарного обліку про право власності на акції ПАТ "КЗТВ", доказів негативного характеру спірної інформації.

Постановою Верховного Суду від 27.08.2019 (колегія суддів у складі: Мамалуй О. О., Губенко І. В., Ткач І. В. ) рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від
01.04.2019 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові зазначив таке.

Судами не надано жодної оцінки поясненням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "КЗТВ" та відновлення його у відповідності з останньою дійсною копією реєстру ВАТ "КЗТВ", складеного станом на 31.12.2007. Вказані обставини слід оцінювати в сукупності з доводами позивача про продаж цінних паперів у 2008 році, врахувати факт припинення ВАТ "Хімекс" у 2010, обставини втрати реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "КЗТВ" та встановити, чи було ВАТ "Хімекс" акціонером відповідача та депонентом відповідної депозитарної установи в періоди, коли спірна інформація поширювалась. Крім того, Верховний Суд звертав увагу на те, що при новому розгляді справи суду слід вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, встановити наявність/відсутність елементів юридичного складу правопорушення, що впливає на необхідність застосування положень статті 277 ЦК України, встановити, чи було ВАТ "Хімекс" власником 11,8882 % акцій ПАТ "КЗТВ" у період 2012-2016, чи поширювалась зазначена в позові інформація безпосередньо відповідачем - ПАТ "КЗТВ" при розкритті на фондовому ринку регулярної річної інформації, чи є вона недостовірною і чи шкодить діловій репутації позивача та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення.

Після нового розгляду справи рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 (суддя Семчук О. С. ) відмовлено у позові повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 (колегія суддів у складі: Стойка О. В., Пелипенко Н. М., Істоміна О. А.) рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Хімекс Лімітед", не погоджуючись з даними рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник стверджує, що суди безпідставно не застосували положення статті 277 ЦК України, оскільки немає жодних підстав заперечувати наявність складу правопорушення, передбаченого вказаною нормою. За твердженням скаржника, оспорювана інформація була розміщена на сайті відповідача, стосується безпосередньо позивача, є недостовірною, оскільки ВАТ "Хімекс" з 2008 року не є акціонером ПАТ "КЗТВ", що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів, і асоціювання позивача з ПАТ "КЗТВ" шкодить діловій репутації позивача.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, то скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції помилково не застосували статтю 277 ЦК України до даних правовідносин, зазначаючи, що правова позиція щодо застосування до подібних правовідносин статтю 277 ЦК України викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у цій справі, а також у постановах від 14.05.2019 № 910/2339/18, від 13.03.2019 у справі № 916/679/18, від 25.06.2020 у справі №910/6336/19 та постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у даній справі.

Щодо пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, то скаржник зазначає про "відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах зі спростування недостовірних відомостей, які містяться в офіційній звітності емітента цінних паперів у порядку норми статті 277 ЦК України".

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "КЗТВ" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено:

- відповідно до офіційної звітності відповідача, що оприлюднена, зокрема, на WEB-сторінці підприємства, ВАТ "Хімекс" до цього часу є власником 138 237 акцій, що становить 11,8882 % від статутного капіталу ПАТ "КЗТВ", відповідні відомості за підписом керівника та головного бухгалтера ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" було подано і до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ "Хімекс" з ідентифікаційним кодом юридичної особи 30075981 припинено 06.05.2010, правонаступником ВАТ "Хімекс" є позивач;

- спостережною радою відповідача 21.04.2011 прийнято рішення про підтвердження умов Договору № З6-Р на тимчасове ведення реєстру від 02.07.2010 з реєстратором - товариством з обмеженою відповідальністю "Українське реєстраційне бюро" - про укладання Додаткової угоди до Договору на тимчасове ведення реєстру, на здійснення відновлення системи реєстру, та визначено останньою дійсною копією реєстру реєстр, складений станом на 31.12.2007;

- здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "Українське реєстраційне бюро" (далі - ТОВ "Українське реєстраційне бюро") в період з 21.04.2011 по
22.06.2011 дій по відновленню системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "КЗТВ", відповідно та в порядку, визначеному чинним законодавством України на підставі копії реєстру, складеної станом на 31.12.2007, наданої реєстратору емітентом - ВАТ "КЗТВ";

- опублікування ТОВ "Українське реєстраційне бюро" (з метою відновлення реєстру) у погодженому з емітентом друкованому виданні - газеті "Акціонер" № 42 (646) від
22.04.2011 - інформації про відновлення системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "КЗТВ", яка містить відомості про дату, за станом на яку існує остання дійсна копія реєстру - 31.12.2007, дані про емітента, дані про реєстроутримувача, який здійснює відновлення системи реєстру, та інформацію про дії, які повинні здійснити особи, які є власниками цінних паперів емітента, в процесі відновлення системи реєстру;

- укладення 20.06.2012 між відповідачем та ТОВ "Бюро Інвестиційних Технологій" договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів ВАТ "КЗТВ" № 26-З;

- відкриття 10.07.2012 за результатами дематеріалізації випуску акцій ВАТ "КЗТВ" ТОВ "Бюро інвестиційних технологій" рахунків у цінних паперах всім власникам акцій та зарахування на них цінних паперів відповідно переданого реєстру власників іменних цінних паперів від реєстратора ТОВ "Українське реєстраційне бюро", в тому числі ВАТ Хімекс (правонаступник ТОВ Хімекс Лімітед);

- розкриття Депозитарною установою інформації про власників іменних цінних паперів, які володіють 10-ти та більше відсотків статутного капіталу відповідача, зокрема і про депонента ВАТ "Хімекс", оскільки на момент відкриття рахунку ВАТ "Хімекс" володів більше 10-ти відсотками акцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості поширення відповідачем щодо позивача недостовірної інформації в порядку статті 277 ЦК України, факту негативного характеру спірної інформації.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив про те, що порушення права позивача не встановлено, а з дій позивача вбачається намагання останнього встановити факт продажу в 2008 році ВАТ "Хімекс" акцій відповідача в обхід встановленого нормами закону порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом даного спору є розповсюджена ПАТ "КЗТВ" інформація про те, що ВАТ "Хімекс" до цього часу є власником 11,88882 % акцій відповідача, яку позивач вважає недостовірною. Така інформація, за доводами позивача, оприлюднена, зокрема, на WEB-сторінці товариства (http://kztv. com. ua/7pageid=462) та за підписом керівника і головного бухгалтера ПАТ "КЗТВ" була подана і до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Позивач посилається на те, що пакет акцій ВАТ "КЗТВ", що належав, зокрема, ВАТ "Хімекс ", було продано у 2008 році, а ВАТ "Хімекс" припинено 06.05.2010р. ; правонаступником ВАТ "Хімекс" є позивач ТОВ "Хімекс ЛТД". На думку ТОВ "Хімекс ЛТД", асоціювання товариства із ПАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (тим більше як одного з власників підприємства) шкодить діловій репутації товариства.

Згідно з частиною 1 статті 200 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з статтею 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 статтею 94 ЦК України.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності;

- поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи відомості, які не відповідають дійсності, є твердженнями про факти і події, які не мали місця у реальності у час, до якого відносяться оспорювані відомості.

Враховуючи вказівки, які викладені в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у цій справі, суди попередніх інстанцій встановили відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого обумовлює необхідність застосування положень статті 277 ЦК України до спірних правовідносин.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна інформація стосується позивача, оскільки в ній зазначається про те, що ВАТ "Хімекс", правонаступником якого є позивач, є акціонером відповідача.

Також суди зазначили про недоведення позивачем відсутності у ВАТ "Хімекс" права власності на акції відповідача в період 2012-2016 років, а також дійшли висновку про відсутність подання доказів позивачем депозитарній установі щодо спірного переходу права власності на акції відповідача та відсутність доведеного факту звернення уповноваженою на це особою до ТОВ "Українське реєстраційне бюро" з метою відновлення відомостей в реєстрі щодо власника акцій, які, за твердженням позивача, були відчужені ВАТ "Хімекс".

Зазначений висновок суду базувався на дослідженні норм Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням від
17.10.2006 № 1000 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (втратило чинність згідно з рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.06.2014 № 808), яким у спірний період встановлювалися вимоги до ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, порядок ведення цього реєстру, обов'язки реєстроутримувача, емітентів та зареєстрованих осіб, порядок доступу до інформації, що міститься у системі реєстру.

Крім того, суд першої інстанцій, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначав, що право власності на акції відповідача не є предметом спору в даній справі, і відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Суди попередньої інстанції встановили, що відповідач при оприлюдненні спірної інформації не міг оприлюднити будь-яку іншу інформацію, яка б відрізнялася від інформації, наданої йому стосовно власників акцій ВАТ "КЗТВ", депозитарною установою, а, отже, факт недостовірності оприлюдненої відповідачем спірної інформації суд вважав не доведеним позивачем.

Також суди не встановили обґрунтованості твердження позивача стосовно того, що поширена інформація принижує його ділову репутацію, вважаючи твердження щодо негативного характеру спірної інформації не конкретизованими позивачем та такими, що базуються виключно на припущеннях останнього.

Позивачем не було належним чином доведено, що поширювана відповідачем інформація принижує його ділову репутацію, а саме: не вказано, які саме конкретні відомості стосовно відповідача носять негативний характер; чим підтверджується негативна репутація відповідача і яким чином нібито негативна репутація відповідача завдає шкоди діловій репутації позивача, враховуючи те, що позивач є окремою юридичною особою.

Надані позивачем публікації, в яких зазначено, що відповідач, можливо, завдає шкоди навколишньому середовищу та його посадові особи є учасниками кримінальних проваджень, не може слугувати доказом на підтвердження приниження ділової репутації позивача, оскільки за змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Крім зазначених припущень позивача, відповідних доказів ним не надано.

Суди попередніх інстанцій вказали про те, що позивач не довів належними доказами існування всіх підстав для визнання спірної інформації недостовірною, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що за своїм характером спірна поширена інформація містить недостовірні відомості. Також позивачем не надано доказів того, що спірна інформація принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, чи порушують інші його особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, в той час як відповідно до статті 74 ГПК України саме на позивача покладено обов'язок доведення, як на особу, яка посилається на певну обставину.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки є такими, що не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 14.05.2019 №910/2339/18, від 13.03.2019 № 916/679/18, від 25.06.2020 №910/6336/19 не може вважатися прийнятним, оскільки відповідні судові рішення ухвалені за іншої фактично-доказової бази (інших фактичних обставин і доказів, які їх підтверджують), ніж у даній справі, і саме в залежності від таких обставин та доказів і приймалися відповідні рішення Верховним Судом. Крім того, постановою Верховного Суду в цій справі, на яку посилається скаржник, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з неї.

Доводи скаржника про невиконання судом обов'язкових вказівок Верховного Суду, що викладені в постанові від 27.08.2019, спростовуються змістом мотивувальної частини судових рішень.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від
19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги статті 300 ГПК України.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Хімекс Лімітед" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

Судові витрати

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "Хімекс Лімітед", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.03.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 зі справи № 917/527/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко

Суддя Т. Малашенкова