Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 902/271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018

у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуючий), Коломис В.В., Саврій В.А.

у справі за позовом Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ»

про стягнення 3 695 159, 48 грн заборгованості згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

1. У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/271/18 за позовом Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Давос») про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «ВІМЕКСІМ» (далі - ТОВ «ВІМЕКСІМ») 3 695 159, 48 грн заборгованості згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування від 22.06.2015 № 22/15ТЭО.

Обґрунтування заяви

2. 01.10.2018 ТОВ «Давос» звернулось до Господарського суду Вінницької області з заявою б/н від 28.09.2018 (вх. канц. суду № 02.1-50/92/18), якою просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВІМЕКСІМ» (код 37338260), що знаходяться на його поточних рахунках в установах банку, на суму заявлених позовних вимог та понесених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 750 586, 88 грн.

3. На обґрунтування заяви зазначено, що ТОВ «ВІМЕКСІМ» понад рік ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 22.06.2015 № 22/15ТЭО щодо оплати за отримані послуги; позов не визнає; внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач зазнав збитків та опинився у скрутному матеріальному становищі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 заяву ТОВ «Давос» про забезпечення позову б/н від 28.09.2018 задоволено. Накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ВІМЕКСІМ» (код юридичної особи 37338260) в межах суми позовних вимог та понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 750 586, 88 грн.

5. Суд першої інстанції, з посиланням на статті 136, 137 ГПК України, п. 4 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалу мотивував тим, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна не містить відомостей про права ТОВ «ВІМЕКСІМ» на нерухоме майно. Статутний фонд останнього відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань становить 850 000 грн, що є значно меншим від суми, заявленої до стягнення у даній справі, а відтак, не може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову. А тому, взявши до уваги низьку гарантійну спроможність статутного капіталу відповідача, відсутність будь-якого власного майна, позицію останнього під час здійснення провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що існує реальна загроза порушенню прав позивача (в разі їх доведення) у вигляді неотримання оплати за надані послуги згідно укладеного з останнім договору транспортно-експедиторського обслуговування від 22.06.2015 № 22/15ТЭО, а незастосування заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018. Прийнято нове рішення. Відмовлено ТОВ «Давос» в задоволенні заяви про забезпечення позову б/н від 28.09.2018 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВІМЕКСІМ» (код юридичної особи 37338260), що знаходяться на його поточних рахунках в установах банку, на суму заявлених позовних вимог та понесених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 750 586, 88 грн.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою суду першої інстанції від 14.09.2018 вже було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Давос» б/н від 25.05.2018 (вх. канц. суду № 02.1-50/51/18 від 30.05.2018) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ВІМЕКСІМ», що знаходяться на його поточних рахунках в установах банку, на суму заявлених позовних вимог та понесених позивачем витрат по сплаті судового збору (всього 3 750 586, 88 грн), у зв'язку із недоведеністю позивачем обґрунтованості припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, та не наданням відповідних доказів, на які останній посилався. Водночас, звертаючись вдруге із заявою про забезпечення позову із зазначенням тих самих підстав, що і у першій заяві, позивачем не було належним чином, в порядку статей 74-79 ГПК України, з посиланням на відповідні докази, доведено факт утруднення чи неможливості виконання рішення суду. Лише саме посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна, розмір його статутного капіталу та накладення арешту на майно ТОВ «Давос» у справі № 916/195/18 не є належною підставою для накладення арешту на грошові кошти у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. 22.12.2018 ТОВ «Давос» подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 902/271/18, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.10.2018 залишити без змін.

При цьому скаржник посилається на неправильне застосування норм процесуального права, неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин щодо наявності підстав та необхідності вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Давос», ненадання належної оцінки доводам позивача щодо наявності обґрунтованого припущення у позивача щодо неможливості в подальшому виконання рішення суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

9. Вирішуючи питання обґрунтованості винесення судом апеляційної інстанції судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, Верховний Суд виходить з такого.

10. У даному випадку позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача боргу у сумі 3 695 159, 48 грн, який виник внаслідок невиконання відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування. З огляду на суму позову та його юридичну підставу - невиконання відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування, можна дійти висновку про те, що така сума боргу виникла не одномоментно, а збільшувалася поступово протягом тривалого часу. Це підтверджується й змістом поданої касаційної скарги, з якої випливає, що такий борг виник протягом листопада 2015-березня 2017 року.

11. Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

12. Відшуковуючи такий баланс, Верховний Суд виходить з наступного. Статтею 6 ГК України передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. Саме керуючись цим принципом, позивач вступив у договірні стосунки з відповідачем щодо надання останньому послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 ЦК України).

13. Принцип розумності ведення підприємницької діяльності будь-яким кредитором розкривається у неприпустимості зростання дебіторської заборгованості одного і того ж боржника протягом тривалого періоду. Допустивши протягом листопада 2015-березня 2017 року зростання дебіторської заборгованості відповідача шляхом почергового укладення семи, як це випливає з поданої касаційної скарги, правочинів на надання послуг, позивач вчинив усвідомлені кроки, спрямовані на виникнення значного боргу відповідача перед ним.

14. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

15. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, який встановив, що саме лише посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна, розмір його статутного капіталу та накладення арешту на майно ТОВ «Давос» у справі № 916/195/18 не є належною підставою для накладення арешту на грошові кошти. Окрім того, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції щодо того, що повторне подання позивачем аналогічного клопотання про забезпечення позову після відмови позивачеві у задоволенні попереднього клопотання про забезпечення позову згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.09.2018 має бути обґрунтоване додатковими обставинами, що позивачем зроблено не було.

16. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

18. У даному випадку судом апеляційної інстанції було повно досліджено надані докази, встановлено істотні для вирішення справи обставини та вірно застосовано норми процесуального права. Тому колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю і про залишення без змін постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у цій справі.

В. Розподіл судових витрат

19. З огляду на залишення без задоволення касаційної скарги Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фірми «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 902/271/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк