Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/846/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Кукло Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (суддя Нечай О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ"

про визнання правочину в частині недійсним і стягнення 10 280,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2021 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" (далі - ТОВ "БІОНІКС ЛАБ") про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 07.04.2020 № 2935 (далі - договір від 07.04.2020), укладеного між Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та ТОВ "БІОНІКС ЛАБ", в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, та стягнення з ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" на користь Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" 10 280,00 грн зайво сплаченого податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано недотриманням вимог законодавства під час укладення договору від 07.04.2020 в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, оскільки товари медичного призначення, які були предметом договору, належать до категорії товарів, необхідних для боротьби з коронавірусною інфекцією (COVID-19), та підпадають під перелік товарів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 244 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронаваірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита" (далі - Постанова № 244). Наведене, на думку прокурора, свідчить про наявність підстав для визнання недійсним в судовому порядку пункту 3.1 спірного договору, а також стягнення безпідставно набутих відповідачем бюджетних коштів у сумі 10 280,00 грн.

1.2. Від ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, безпідставними, просив в задоволенні позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на тому, що поставлений Державній установі "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" за спірним договором товар не відповідає назві товару, визначеного в переліку, затвердженому Постановою № 244.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (суддя Нечай О. В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" на користь Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" грошові кошти в сумі 10 280,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення в частині задоволення позову, місцевий господарський суд виходив із того, що грошові кошти в сумі 10 280,00 грн, сплачені відповідачеві Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" як податок на додану вартість за спірним договором, є такими, що набуті без достатньої правової підстави та підлягають поверненню установі, оскільки в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX і відповідно до положень Постанови № 244 поставлене відповідачем медичне обладнання не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним пункту 3.1 договору від 07.04.2020, місцевий господарський суд виходив із того, що в спірному договорі сторони погодили ціну як істотну його умову, отже, вказаний пункт договору не може бути визнаний судом недійсним без визнання недійсним правочину в цілому.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову у цій справі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі в частині стягнення з відповідача 10 280,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, а в решті судові рішення у справі залишити без змін.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 стосовного того, що встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за договором товару медичного призначення до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення; у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 стосовно того, що договірний характер набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав унеможливлює застосування до правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України; у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19 стосовно обов`язку сторін договору узгоджувати всі спірні питання при укладенні договору до моменту його підписання та здійснення ними самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також наявності права у сторони відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Зокрема, скаржник посилається на те, що поставлений ним товар не відповідає назві товарів, які зазначені у переліку тих, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

3.2. Від Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому установа просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

3.3. Черкаська окружна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів касаційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржені у справі судові рішення - без змін.

3.4. Від ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників товариства.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 07.04.2020 між ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" (постачальник) і Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" (покупець) було укладено договір № 2935, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари медичного призначення - набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій (50283 Коронавірус (SARS-CoV), антигени IVD, реагент), набір для виділення РНК вірусів GENEKAM)/GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) (50283 Коронавірус (SARS-CoV), антигени IVD, реагент) (код ДК 021:2015:33690000-3 - лікарські засоби різні) (товар) відповідно до специфікації, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом пункту 3.1 цього договору загальна ціна договору становить 123 360,00 грн, у тому числі ПДВ - 20 560,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору від 07.04.2020 оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом п`яти банківських днів із моменту поставки товару згідно з видатковою накладною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 8.1 спірного договору).

У специфікації № 1 до договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару - 123 360,00 грн, у тому числі ПДВ - 20 560,00 грн.

16.06.2020 між Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" було укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, за умовами якої сторони погодили ціну договору - 61 680,00 грн, у тому числі ПДВ - 10 280,00 грн, а також виклали специфікацію до договору у новій редакції.

Суди також установили, що продавець на виконання умов договору від 07.04.2020 поставив, а покупець прийняв товар загальною вартістю 61 680,00 грн, у тому числі ПДВ - 10 280,00 грн, про що свідчить підписана сторонами та скріплена відтисками їхніх печаток видаткова накладна від 07.04.2020 № 149 .

Державна установа "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" зверталася до ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" з претензією від 26.03.2021 № 06.3-08/906 щодо повернення зайво сплаченого податку на додану вартість у сумі 10 280,00 грн, у відповідь на яку товариство у листі від 30.03.2021 повідомило установу, що не мало правових підстав для імпорту та подальшого продажу спірного товару на території України без нарахування податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій установили, що державна установа у листі від 15.04.2021 № 06.3-08/1151 зверталася до прокуратури та просила з метою захисту інтересів держави розглянути питання щодо звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення зайво сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 10 280,00 грн. У свою чергу, прокурор звертався до Міністерства охорони здоров`я України з листами від 20.04.2021, від 12.05.2021 щодо надання інформації про вжиті ним заходи, спрямовані на стягнення вказаних грошових коштів до державного бюджету та інформації щодо можливості використання закладами охорони здоров`я медичних виробів/товарів медичного призначення без наявності декларації чи відповідного повідомлення міністерства на такі вироби/товари.

У листі від 28.05.2021 міністерство, серед іншого, повідомло, що дія відповідних технічних регламентів не поширюється на медичні вироби, включені до переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної інфекції (COVID-19), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого Постановою № 224; посилаючись на відсутність у нього територіальних органів, просило прокурора захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача.

У листі від 06.04.2021 № 06.3-08/1030 державна установа повідомила прокурора про вжиті нею заходи, які були спрямовані на усунення допущених порушень законодавства під час укладення та виконання спірного договору.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установлено господарськими судами, предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", до ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 07.04.2020, укладеного між Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та ТОВ "БІОНІКС ЛАБ", в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, та стягнення з ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" на користь Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" 10 280,00 грн зайво сплаченого податку на додану вартість.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив ці вимоги частково, стягнувши з ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" на користь Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" 10 280,00 грн і відмовивши у решті позову.

Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне заначити таке.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.4. Здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у цій справі, в якій подано касаційну скаргу, Верховний Суд з огляду на положення частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21, ухваленої вже після подання касаційної скарги у справі № 925/846/21, зокрема щодо застосування положень статей 53 226 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно підстав представництва прокурором інтересів держави в суді в особі органу, який не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.5. Як вже зазначалося, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" з посиланням на їх бездіяльність стосовно захисту інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у порушенні вимог закону під час укладення спірного договору в частині включення податку на додану вартість до ціни договору та призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів. Тобто одним із позивачів у позові у цій справі прокурор визначив Державну установу "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України". При цьому прокурор у позові посилався, зокрема, на те, що відповідно до статуту вказаної державної установи, вона є державною неприбутковою установою, яка фінансується з державного бюджету, уповноваженим органом управління якої є Міністерство охорони здоров`я України, яке, у свою чергу, відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Проте вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, попередні судові інстанції помилково не врахували, що Державна установа "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", яка визначена прокурором у позові одним із позивачів у цій справі, з огляду на викладене, не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названої державної установи є неправомірним.

Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі у наведеній частині, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державної установи, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву у частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державної установи, натомість прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами. Звідси подана позовна заява у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі вказаної державної установи, підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як установили попередні судові інстанції під час розгляду справи та свідчать матеріали справи, спір у ній стосується договірних правовідносин, що виникли між Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" та ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" на підставі, укладеного між цими сторонами, договору від 07.04.2020, який за своєю правовою природою, як з`ясували суди, є договором поставки. При цьому будь-яких порушень прав Міністерства охорони здоров`я України, яке прокурором також визначено у позові позивачем, господарські суди першої та апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд справи, не установили, натомість для отримання судового захисту позивачеві необхідно довести порушення його прав та законних інтересів відповідачем, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що в позові, поданому прокурором в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, слід відмовити.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що попередні судові інстанції розглянули спір по суті без належної оцінки обставин щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку, Верховний Суд не аналізує та не досліджує висновки судів щодо суті спору (зокрема щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення зайво сплаченого податку на додану вартість у ціні товару, поставленого за спірним договором, з огляду на звільнення від оподаткування такого товару), та відповідно, не надає оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права (зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України, положень Постанови № 244) та посиланням скаржника на відповідну судову практику.

5. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пунктів 3, 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

5.3. Згідно із частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

5.4. З урахуванням того, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", та про відмову у позові, поданому прокурором в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, з Черкаської окружної прокуратури на користь ТОВ "БІОНІКС ЛАБ" має бути стягнуто 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 4540,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 925/846/21 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України", залишити без розгляду, а в позові, поданому заступником керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, відмовити.

Стягнути з Черкаської окружної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІКС ЛАБ" 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 4540,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак