ДОДАТКОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Кушніра І. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

позивача: Свідло Є. В.,

відповідача: Собченко М. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО"

про розподіл витрат на професійну правничу допомогу

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО"

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

про стягнення 606 840,32 грн

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО"

про стягнення пені у розмірі 793 168,93 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судових рішень у справі

1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.02.2019 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 905/1795/18 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" до Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 606 840,32 грн з яких: 537 229,44 грн - основний борг, 47 950,31грн - пеня, 10 262,31 грн - інфляційні втрати та 11 398,26 грн - 3 % річних; задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про стягнення пені за несвоєчасну поставку та недопоставку продукції в розмірі 793 168,93 грн; стягнуто з Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" суму основного боргу у розмірі 537 229,44 грн, 30
190,48 грн - пені, 6 197,83 грн - інфляційних втрат, 10 563,22 грн - 3 % річних та 8 762,71 грн - судового збору; відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" до Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" про стягнення 4 063,83 грн - пені, 4 064,48 грн- інфляційних втрат, 835,04 грн - 3 % річних; відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про стягнення 779 472,93 грн пені.

2. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від
10.06.2019 у справі № 905/1795/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про відшкодування судових витрат в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" 97 128,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Постановою Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 скасовано додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 в частині часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про відшкодування судових витрат. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про відшкодування судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 30 000,00 грн.

Короткий зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 59 448,00 грн у зв'язку з переглядом справи у касаційному порядку.

5. Посилаючись на статті 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України заява обґрунтована понесеними витратами на професійну правничу допомогу у Верховному Суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку відзиву на касаційну скаргу, участь в судовому засіданні у справі тощо в розмірі 59 448,00 грн на підтвердження чого надано:

- копію договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1417-18 від 20.09.2018;

- копію договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1417-18-1 від 20.09.2018;

- копію рахунку № 32380 від 17.09.2019 за надання юридичних послуг;

- копію платіжного доручення № 877 від 18.09.2019;

- копію акта приймання виконаної роботи від 24.10.2019;

- копію детального опису робіт (наданих послуг).

Короткий зміст заперечень Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

6.04.11.2019 до суду надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на заяву про розподіл судових витрат в якій останнє просить відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з огляду на непідтвердження понесених витрат заявником урахувавши критерії співмірності та розумності їх розміру.

Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2019 для розгляду справи № 905/1795/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Бенедисюка І. М., Катеринчук Л.

Й.

8. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2019 призначено розгляд вищезазначеної заяви на 07.11.2019.

9. У зв'язку із відпусткою судді Бенедисюка І. М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1795/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Кушніра І. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про розподіл судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у справі № 905/1795/18 до провадження у новому складі судової колегії.

11. У засідання суду касаційної інстанції 07.11.2019 з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

Мотиви з яких виходить суд при застосуванні положення законодавства

12. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

14. Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

15. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

16. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

18. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

19. Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

20. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

21. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

23. Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

25. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

26. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

27. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

28. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

29. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

30. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

31. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

32. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

33. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7,9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

36. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

37. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

38. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

39. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статті 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

40. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

41. Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та докази на підтвердження цих витрат, Верховний Суд дійшов таких висновків.

42.20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" (надалі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери" (надалі - ВКП) укладений договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги (договір) № 1417-18-1, відповідно до умов якого ВКП надає клієнту послуги по проекту, а клієнт оплачує гонорари та відшкодовує ВКП витрати.

43. Відповідно до пункту 3 договору, ВКП представлятиме інтереси клієнта у господарському суді (в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій) у справі про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" заборгованості за договором поставки №15/909 від 13.12.2017 (справа).

44. Пунктом 4 договору сторонами визначено обсяг робіт які надаються за договором, а саме: юридичний аналіз спірних правовідносин; підготовку та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі; допомогу у збиранні доказів у справі; підготовку і подачу позову (позовної заява) до суду; підготовку і подачу інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заяв, скарг, клопотань, заперечень, письмових пояснень); участь у судових засіданнях в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, в режимі відеоконференції; підготовку звітів щодо результатів судових засідань, подальших дій.

45. За змістом пункту 5 договору сума гонорару за супроводження справи в господарському суді становить суму у гривні, еквівалентну 10 (десяти) тис. дол. США, без ПДВ: перша інстанція 5 (п'ять) тис. дол. США, апеляційна інстанція 3 (три) тис. дол. США, касаційна інстанція 2 (дві) тис. дол. США. Сума гонорару за кожну інстанцію сплачується Клієнтом авансом шляхом 100% передоплати на підставі виставленого ВКП рахунку. Оплата здійснюється у гривнях. ПДВ нараховується і сплачується додатково. Клієнт погоджується додатково відшкодовувати ВКП витрати на відрядження, пов'язані зі справою клієнта.

46. Проаналізувавши надані заявником акт приймання виконаної роботи від
24.10.2019 та детальний опис робіт (наданих послуг), колегія суддів касаційної інстанції вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

47. На підтвердження оплати послуг адвоката заявник надав копію платіжного доручення № 877 від 18.09.2019 на суму 59 448,00 грн згідно з рахунком № 32380 від 17.09.2019.

48. Як вже зазначалось вище, у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" просило відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з огляду на непідтвердження понесених витрат заявником урахувавши критерії співмірності та розумності їх розміру.

49. За наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням встановлених обставин на думку колегії суддів у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 59 448,00
грн стосовно якої подано заяву про розподіл не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у 1 судовому засіданні без підготовки заяв по суті справи, окрім власне заяви про розподіл судових витрат тощо).

50. Ураховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги заперечення відповідача за первісним позовом про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, ураховуючи те, що об'єктом касаційного оскарження була додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішувалось питання про судові витрати, кількість засідань у справі (1 засідання), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" у відшкодуванні понесених нею на професійну правничу допомогу витрат частково в розмірі 39 448,00 грн, та відповідно не покладання таких витрат у відповідній частині на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" з покладанням на останнє обов'язку по відшкодуванню 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв'язку з розглядом справи № 905/1795/18 у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 129, 234, 235, 244, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" від 28.10.2019 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариствам "Енергомашспецсталь" (місто Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛДПРО" (вулиця Артилерійська, буд.18/2, оф. 7, місто Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 40340987) 20 000 грн 00 коп. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук І. В. Кушнір