Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.05.2018 року у справі №904/9538/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9538/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "ЗЕМГРАД" Дніпровської міської ради

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2018

(головуючий - Чимбар Л.О., судді: Вечірко І.О., Березкіна О.В.)

у справі №904/9538/17 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Комунального підприємства "ЗЕМГРАД" Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вепрь-С"

про відшкодування збитків в розмірі 621 596,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2017 року Комунальне підприємство "ЗЕМГРАД" Дніпровської міської ради (далі - КП "Земград") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєврокровля" (далі - ТОВ "Укрєврокровля") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вепрь-С" (далі - ТОВ "Вепрь-С") про стягнення витрат в розмірі 621 596,11 грн за демонтаж та зберігання рекламних засобів, які були розміщенні без оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані самовільним розміщенням рекламних засобів відповідачем (без оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами) на споруді у кількості 15 одиниць із зовнішньою рекламою за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 61, що порушує вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу".

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 13.07.2017 під час перевірки КП "Земград" зовнішньої реклами на території міста було виявлено самовільно розміщені рекламні засоби (без оформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами) на споруді у кількості 15 одиниць із зовнішньою рекламою за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 61.

2.2. Позивачем було видано відповідачу попередження про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами від 13.07.2017 №000625 із зазначенням строку для усунення порушень шляхом самостійного демонтажу рекламних засобів до 17.07.2017.

2.3. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №572 від 03.08.2017 "Про демонтаж рекламних засобів" на підставі листа управління реклами Дніпропетровської міської ради від 05.05.2017 №8/2183 вирішено КП "Земград" Дніпропетровської міської ради вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, згідно з переліком (додатком).

Згідно з додатком до рішення виконавчого комітету міської ради №572 від 03.08.2017 до переліку рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу, входить рекламний засіб (15 одиниць), за адресою вул. Лабораторна, 61 із зазначенням порушення - без наявності чинного дозволу.

2.4. Демонтаж 15 рекламних конструкцій відповідача було проведено 17.08.2017 підрядною організацією - ТОВ "Вепрь-С" відповідно до договору №Д-01 від 17.07.2017 (далі - договір), який укладено між позивачем та ТОВ "Вепрь-С".

Пунктом 1.2 договору встановлено, що виконавець за заявкою замовника виконує комплекс операцій, пов'язаних із демонтажем самовільно встановлених рекламних засобів, які розміщені без відповідних документів на території міста Дніпро, транспортування та зберігання таких об'єктів на майданчик тимчасового зберігання замовника за допомогою працівників, які мають необхідні знання та досвід наявної матеріально-технічної бази.

2.5. Позивачем було направлено на адресу ТОВ "Вепрь-С" заяву №07 на проведення демонтажу рекламних засобів, зокрема, за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 61 у кількості 15 шт.

Платіжним дорученням №159 від 23.08.2017 КП "Земград" перерахувало ТОВ "Вепрь-С" 130 632,60 грн за послуги з демонтажу рекламних засобів. У зазначену суму оплати входить, зокрема, оплата за демонтаж рекламних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 61.

Після демонтажу рекламних засобів, згідно актів приймання-передачі демонтованих рекламних засобів, рекламні засоби були передані на майданчик тимчасового зберігання.

Позивачем було нараховану відповідачу плату за зберігання в сумі 553 724,35 грн.

Вказані суми, нараховані позивачем, відповідачем сплачені не були, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 18 січня 2018 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов було задоволено. Стягнуто ТОВ "Укрєврокровля" на користь КП "ЗЕМГРАД" витрати в сумі 621 596,11 грн та судовий збір у сумі 9 323,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивачем доведено понесення ним збитків, пов'язаних з демонтажем рекламних засобів та зберіганням цих засобів, а тому вони повинні бути відшкодовані відповідачем.

3.2. 11 квітня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 скасовано частково. Прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрєврокровля" на користь КП "ЗЕМГРАД" збитки в сумі 67 871,76 грн та судовий збір в сумі 1 025,64 грн. В решті позову відмовлено.

Апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про відшкодування витрат, пов'язаних з демонтажем рекламних засобів в сумі 67871,76 грн, які були понесені позивачем.

Однак, висновок суду першої інстанції про відшкодування позивачу збитків на зберігання демонтованих рекламних засобів апеляційний суд вважає необґрунтованим.

У цьому зв'язку, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що виходячи з вимог ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, які визначають поняття та склад збитків, заявлена позивачем до стягнення сума за зберігання рекламних засобів не є збитками у розумінні вищезазначених статей, оскільки вона (сума) не є витратами, зробленими позивачем для збереження демонтованих рекламних засобів, не є упущеною вигодою; не є ні вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, ні додатковими витратами, понесеними позивачем внаслідок порушення зобов'язання відповідачем.

Позивачем на виконання ухвали господарського суду, в якій суд просив надати докази наявності майданчика для відповідального збереження демонтованого майна станом на 17.08.2017, було надано договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Дніпро, вул. Бердянська, 65 (майданчик №5 корпус №1) на 1 поверсі.

Але, рекламні засоби після демонтажу ТОВ "Вепрь-С" були передані за актами приймання-передачі на майданчик тимчасового зберігання за адресою: м. Дніпро, просп. Пушкіна, 55, а у судовому засіданні представник позивача пояснив, що майданчик тимчасового зберігання знаходиться на території, яка належить КП "Земград".

Нарахована позивачем сума згідно з п. 6.1 Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у місті Дніпропетровську за зберігання рекламних засобів є платою за зберігання та не має правової природи збитків.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 07 травня 2017 року Комунальне підприємство "ЗЕМГРАД" Дніпровської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на зберігання демонтованих рекламних конструкцій в сумі 553 724,35 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

4.2. На думку скаржника, звертаючись з позовом КП "ЗЕМГРАД" надало розрахунок збитків, виконаний відповідно до Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів в місті Дніпропетровську, який є обов'язковим до застосування в силу положень Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про рекламу", є обов'язковими для виконання всіма розташованими на території міста Дніпро органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Також в процесі розгляду справи, були надані докази, на підтвердження реальності понесених витрат (договір оренди, докази сплати ПДВ).

Отже, розмір збитків, розрахований відповідно до вимог нормативних актів міської ради, які не суперечать законам України, є належним чином підтверджений та доведений наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, судом апеляційної інстанції не було враховано зазначені вимоги законодавства, а тому безпідставно суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на зберігання демонтованих рекламних конструкцій відповідача в сумі 553 724,35 грн.

4.3. 11 липня 2018 року ТОВ "Укрєврокровля" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На думку відповідача, оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду містить висновок про те, що заявлена позивачем до стягнення сума за зберігання рекламних засобів не с збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Апеляційний суд у вказаній постанові дійшов правильного висновку, що нарахована позивачем сума згідно з п. 6.1 Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у місті Дніпропетровську за зберігання рекламних засобів є платою за зберігання та не мас правової природи збитків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламних засобів та їх зберіганням у зв'язку з невиконанням вимог про демонтаж таких засобів.

5.2.2. Судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 67 871,76 грн, понесених позивачем витрат на демонтаж рекламних засобів, не оскаржуються.

З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2.3. Позивач оспорює правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині нарахування відповідачу плати за зберігання рекламних засобів в сумі 553 724,35 грн.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом зазначені в ч. 2 цієї статті.

Розглядаючи спір, суд повинен з'ясувати правову природу і характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), правовий зміст порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, і які нормами матеріального права підлягають застосуванню до спірних відносин.

Однак, під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій не з'ясовано правової природи спірних правовідносин та цивільно-правових підстав заявленого позову.

5.2.4. Позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, обґрунтував його порушенням відповідачем норм Закону України "Про рекламу", Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську, а також ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Дніпропетровської міської ради від 31.08.2011 за №1148 було затверджено Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську (далі - Положення).

Згідно з рішенням Дніпропетровської міськради №69/19 від 13.04.2017 КП "ЗЕМГРАД" здійснює заходи щодо впорядкування розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпрі.

5.2.5. Позивач вказував на те, що сума понесених ним витрат у розмірі 553 724,35 грн за зберігання 15 самовільно розміщених рекламних засобів за період з 17.08.2017 по 07.11.2017 розрахована ним на підставі Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у місті Дніпропетровську.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частиною 4 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5.2.6. За змістом статті 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 237 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Однак, суди попередніх інстанцій не з'ясували правових підстав позову і не встановили правової природи заявленої до стягнення суми у розмірі 553 724,35 грн, і не визначилися, які норми матеріального права підлягають застосуванню до таких відносин, у зв'язку з чим, рішення у справі в частині розгляду вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 553 724,35 грн, зазначеним вимогам процесуального закону, не відповідають.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору про стягнення з відповідача суми у розмірі 553 724,35 грн суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 2, 73, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення та постанови апеляційної інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, частковому скасуванню з направленням справи про стягнення суми у розмірі 553 724,35 грн на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін; з'ясувати правову природу спірних правовідносин та цивільно-правових підстав заявленого позову в частині заявленої суми у розмірі 553 724,35 грн і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа в частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "ЗЕМГРАД" Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 №904/9538/17 скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення 553 724,35 грн за зберігання демонтованих рекламних засобів. Справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

3. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2018 №904/9538/17 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко