Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.11.2025 року у справі №910/7747/24
Постанова КГС ВП від 13.05.2025 року у справі №910/7747/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7747/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Чигиряя Дмитра Івановича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Чигиряя Дмитра Івановича

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про визнання недійсним правочину,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Сабадин А. В., відповідача - Середюк Т. А.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2024 року фізична особа - підприємець Чигиряй Дмитро Іванович (далі - ФОП Чигиряй Д .І., підприємець) звернувся з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі - КП «Київтранспарксервіс», Підприємство), у якому просив визнати недійсним односторонній правочин Підприємства, оформлений письмовим повідомленням від 04.06.2024 №053/05-2217 про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 10.06.2024 Договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного з підприємцем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Підприємства відсутнє право на одностороннє розірвання Договору № ДНП-2023-02/05, оскільки Додатковою угодою № 1 сторони виклали у новій редакції пункт 7.6 Договору №ДНП-2023-02/05 і передбачили, що договір достроково розривається за згодою сторін або за рішенням суду. Повідомлення про дострокове розірвання договору є одностороннім правочином, суперечить статті 188, частині третій статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а тому підлягає визнанню недійсним.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 28.02.2023 між Комунальним підприємство «Київтранспарксервіс», код ЄДРПОУ 35210739, надалі іменоване «Сторона-1», в особі директора Псьола Євгенія Анатолійовича, який діє на підставі розпорядження Київського міського голови від 04.08.2022 № 409 та Статуту, з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем Чигиряєм Д. І., надалі іменований «Сторона-2», який діє на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2022 №2010 3500 0000 0150 618, з другої сторони, (у подальшому разом іменуються - «Сторони»), був укладений Договір №ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре де Бальзака, 52/22 (вздовж лінії швидкісного трамвая) (надалі - майданчик для паркування)

За умовами пункту 2.1 Договору Сторона-1, зокрема, здійснює контроль за виконанням умов цього Договору (пп.2.1.1); здійснює моніторинг та обстеження майданчику для паркування (пп.2.1.2); має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення Сторони-2. При цьому Сторона-1 зобов`язується не перешкоджати господарській діяльності Строни-2 (пп.2.1.3).

За невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно умов Договору та чинного законодавства України (п.5.1 Договору).

У пункті 5.6. Договору сторони дійшли згоди, що в разі порушення Стороною-2 зобов`язань за Договором, Сторона-1 може в односторонньому порядку застосувати до Сторони-2 оперативно-господарську санкцію, передбачену пунктом 4 частини першої статті 236 ГК України, а саме: відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з Стороною-2. При цьому, дана оперативно-господарська санкція згідно з частиною третьою статті 235 ГК України застосовується незалежно від вини Сторони-2, а також не є жодною дискримінацією Сторони-2.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акта приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

За умовами пункту 7.6 Договору Сторона-1 має право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку:

7.6.1. - у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на 20-й день від дати направлення акта (у відповідності до п.3.5.) якщо Сторона-2 не повідомила Сторону-1 про його усунення у визначеному даним Договором порядку;

7.6.2.- у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно Стороною-2;

7.6.3.- у випадку втрати Стороною-1 права передачі паркувального майданчика в експлуатацію - з моменту втрати такого права;

7.6.4.- у випадку невиконання Стороною-1 зобов`язання, передбаченого п.2.2.10 Договору, при цьому Сторона-1 направляє Стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні;

7.6.5.- у випадку якщо Сторона-2 має заборгованість за оплату вартості експлуатації майданчика відповідно до п.4.3 Договору три місяці і більше.

У випадку дострокового розірвання договору в порядку п. 7.6.2, 7.6.4, 7.6.5, Договору Сторона-1 направляє Стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні (п.7.8 Договору).

Згідно з пунктом 9.2 Договору додаткові угоди та усі додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Договір підписаний директором КП «Київтранспарксервіс» Псьолом Є.А. та ФОП Чигиряєм Д.І.

За актом приймання-передачі паркувального майданчика від 27.04.2023 КП «Київтранспарксервіс» в особі директора Псьола Є.А. передало, а ФОП Чигиряй Д.І. прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 27 машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 (вздовж лінії швидкісного трамвая).

Позивач вказує, що 28.04.2023 між ним та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до Договору (а.с.15-16), згідно якої сторони дійшли згоди виключити наступні пункти Договору: 5.6., 7.6.4, 7.6.5., 7.7., 7.8., 7.9., 7.12. та внести зміни до Договору та викласти деякі пункти в новій редакції, зокрема:

« 7.2. Строк дії договору становить 2192 календарних днів від дати підписання актаприймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.

7.4. Про зміну розміру плати за Договором, Сторона-1 повідомляє Сторону-2 шляхом направлення відповідного листа та проекту додаткової угоди про зміну плати не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого внесено зміни. Сторона-2 зобов`язана протягом 10 календарних днів підписати додаткову угоду та повернути один примірник Стороні-1. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності додаткової угоди.

7.5. У разі письмової незгоди Сторони - 2 із зміною плати, спір про укладення додаткової угоди про зміну розміру плати передається до суду.

7.6. Цей Договір може бути припинений у наступних випадках:

7.6.1. У випадку, якщо Сторона-2 не здійснила оплату в повному обсязі, встановленому у розділі 4 цього договору, і таке порушення триває більше 5 (п`яти) місяців підряд;

7.6.2. Знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні;

7.6.3. Достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду.

7.15. У разі якщо Сторона-2 не повідомила Сторону-1 про намір розірвати цей Договір, то Договір вважається автоматично пролонгований на той самий строк, постійно необмежену кількість разів.»

Згідно пункту 2 Додаткової угоди всі інші положення Договору залишаються без змін.

Пунктами 3, 4 Додаткової угоди визначено, що Додаткова угода укладена у двох примірниках по одному для кожної зі Сторін та набуває чинності з дати її підписання Сторонами та с невід`ємною частиною Договору. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до закінчення строку дії Договору.

Додаткова угода підписана ФОП Чигиряєм Д.І. та замість директора КП «Київтранспарксервіс» її підписав ОСОБА_1

Відповідно до листа КП «Київтранспарксервіс» від 31.01.2024 №053/05-398 11.12.2023 співробітниками КП «Київтраспарксервіс» здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов Договору, а саме: відсутня дорожня розмітка (порушення п.п.2.2.2).

Згідно таблиці 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично можливо розмістити 60 м/м. (порушення п.п. 2.2.5).

Крім того, станом на 29.01.2024 ФОП Чигиряй Д.І. має заборгованість перед КП «Київтранспарксервіс» по розрахунках за Договором в сумі 9612,00грн, а саме, не сплачено в повному обсязі рахунки за період жовтень 2023-січень 2024, що є порушенням умов п.п. 2.2.6. та п. 4.3. Договору.

До листа був доданий акт обстеження майданчика для паркування, складений 11.12.2023.

Відповідно до листа КП «Київтранспарксервіс» від 04.03.2024 №053/05-786 (а.с.17) 27.02.2024 співробітниками КП «Київтраспарксервіс» здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов Договору, а саме: відсутній шлагбаум, відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка відповідно до діючої схеми ОДР.

Згідно таблиці 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично розташовано 60 м/м (порушення п.п. 2.2.5).

Крім того, станом на 29.01.2024 ФОП Чигиряй Д.І. має заборгованість перед КП «Київтранспарксервіс» по розрахунках за Договором в сумі 14448,00грн, а саме, не сплачено в повному обсязі рахунки за період жовтень 2023-січень 2024, що є порушенням умов п.п. 2.2.6 та п. 4.3 Договору.

До листа доданий акт обстеження майданчика для паркування, складений 27.02.2024.

Згідно з листом КП «Київтранспарксервіс» від 20.03.2024 №053/05-1051 14.03.2024 (а.с.19) співробітниками КП «Київтраспарксервіс» здійснено обстеження майданчика для паркування та складено акт, в якому встановлено порушення умов Договору, а саме: на паркувальному майданчику відсутні місця для інвалідів та відповідно інформаційні таблички, відсутні дорожні знаки та дорожня розмітка (порушення п.п. 2.2.2).

Згідно таблиці 1 до додатку 5 Рішення Київської міської ради (далі - КМР) від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 27 м/м, фактично можливо розташувати 65 м/м (порушення п.п. 2.2.5).

Крім того, станом на 18.03.2024 ФОП Чигиряй Д.І. має заборгованість перед КП «Київтранспарксервіс» по розрахунках за Договором в сумі 4522 грн, а саме, не сплачено в повному обсязі рахунок за лютий 2024, що є порушенням умов п.п. 2.2.6 та п. 4.3 Договору.

До листа доданий акт обстеження майданчика для паркування, складений 14.03.2024 (а.с.19 зворот).

Також позивачем було отримано від відповідача лист-повідомлення від 04.06.2024 №053/05-2217 (а.с.21-22), в якому вказано, що КП «Київтранспарксервіс» неодноразово повідомляло позивача про виявлені порушення умов Договору.

У вказаному листі-повідомленні зазначено, що 29.05.2024 співробітниками КП «Київтраспарксервіс» здійснено повторний виїзд та обстеження майданчика для паркування. Під час обстеження встановлено такі порушення: відсутні відведені місця для людей з інвалідністю та відповідні знаки, відсутня інформаційна табличка 7.14, відсутня розмітка відповідно до схеми ОДР, відсутні засоби первинного пожежогасіння та інформаційний стенд (порушення п.п. 2.2.2). На території майданчика наявні сторонні речі у вигляді шин та інших предметів побуту. Санітарна зона, а також покриття майданчика потребують оновлення (порушення п.п. 2.2.4). Згідно з таблицею 1 до додатку 5 Рішення КМР від 23.11.2011 №242/5629 (зі змінами та доповненнями) на паркувальному майданчику визначено 28 м/м, відповідно до повітряної нумерації на території майданчика можливо розташувати 68 автомобілів (порушення п.п. 2.2.5). Виявлені недоліки зафіксовані відповідним актом обстеження.

Згідно з листом-повідомленням відповідача виходячи з викладеного, відповідно до п. 7.6 Договору КП «Київтраспарксервіс» має право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку та п.п. 7.6.2 Договору, у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуто воно ФОП Чигиряй Д.І., тому КП «Київтраспарксервіс» повідомляє про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку з 10.06.2024.

До листа доданий акт обстеження майданчика для паркування, складений 29.05.2024.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 (суддя Алєєва І. В.) позов задоволено повністю.

Рішення аргументоване тим, що в оскаржуваному односторонньому правочині відповідач посилається на п. 7.6 та п. 7.6.2 договору, згідно з якими Сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку: у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того чи усунуте воно стороною-2.

28.04.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, і пункт 7.6.2 договору в редакції, зазначеній відповідачем відсутній. Додаткова угода № 1 від 28.04.2023 підписана зі сторони Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» виконуючим обов`язки директора ОСОБА_1, посвідчена печатками сторін та міститься в матеріалах справи.

Також позивачем надано заяву свідка ОСОБА_1 , у якій останній зазначає, що 28.04.2022 ним, як першим заступником директора Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», підписано та укладено з Фізичною особою - підприємцем Чигиряєм Д .І. Додаткову угоду до Договору від 28.02.2023 № ДНП-2023-02/05 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Також у заяві свідка зазначено, що в приміщенні відповідача неодноразово проводилися обшуки і він як перший заступник директора відповідача підписував протоколи обшуку. Таким чином, надана суду Додаткова угода № 1 з урахування заяви свідка ОСОБА_1 , який підтвердив факт її підписання, свідчать про її узгодження з боку відповідача.

Погоджений сторонами в Додатковій угоді № 1 від 28.04.2023 протоколі п. 7.6 договору не містить підстав дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, як і не містить посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, чи положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

Враховуючи зміст п. 7.6 договору в Додаткової угоди № 1, суд зазначив, що умовами договору не було передбачено право на дострокове одностороннє розірвання договору, а тому відповідач мав дотримуватись приписів статті 291 ГК України та порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (Козир Т. П. - головуючий, судді Скрипка І. М., Мальченко А. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова аргументована тим, що відповідач заперечує факт укладання Додаткової угоди від 28.04.2023 № 1, якою сторони змінили умови Договору, у тому числі в частині порядку його розірвання, а матеріали справи не містять доказів того, що КП «Київтранспарксервіс» уповноважувало ОСОБА_1 на її укладання. Також у матеріалах справи відсутні докази схвалення Підприємством вказаної додаткової угоди, навпаки, зі змісту листів відповідача вбачається, що відповідачу про додаткову угоду не було відомо.

В преамбулі Додаткової угоди №1 від 28.04.2023 зазначено, що від імені Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», діє директор Псьол Євгеній Анатолійович, а в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» під блоком «Сторона-1 КП «Київтранспарксервіс» зазначено «Директор Є.А.Псьол», зліва від «Директор» стоїть рукописні знак «/», далі підпис та ПІБ - ОСОБА_1

Посилання позивача на заяву свідка ОСОБА_1, у якій він підтвердив підписання додаткової угоди, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказана заява свідка не є належним доказом на підтвердження наявності у нього повноважень на підписання додаткової угоди замість директора Підприємства Псьола Є.А. Засвідчення підпису ОСОБА_1 печаткою Підприємства також не є підтвердженням наявності у останнього повноважень на підписання додаткової угоди.

Оскільки Додаткова угода №1 не була підписана директором КП «Київтранспарксервіс» Псьолом Є.А., апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вона є неукладеною, а тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення договору в редакції, яка підписана повноважними особами - директором КП «Київтранспарксервіс» Псьолом Є.А. та ФОП Чигряєм Д.І.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема актами обстеження 27.02.2024, 14.03.2024 та 29.05.2024, підтверджується, що позивач неналежним чином виконував умови договору. За умовами пункту 7.6 Договору Підприємство має право на дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь- який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно підприємцем (пп.7.6.2. Договору).

Відповідач листами від 31.01.2024, 04.03.2024, 20.03.2024 повідомляв позивачу про виявленні ним порушення умов договору та вимагав привести територію паркувального майданчика у відповідність до схеми ОДР та умов Договору, про що повідомити Підприємство. Позивач факт вказаних порушень не спростував та не надав жодних доказів того, що ним здійснювались відповідні заходи реагування на листи відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважав, що у Підприємства наявні права на розірвання Договору у зв`язку із порушенням підприємцем його умов.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ФОП Чигиряй Д. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/7747/24 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновок щодо застосування пункту 4 частини третьої статті 2, статті 7, статті 13 ГПК України, викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №927/718/17, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, щодо застосування частини третьої статті 92, статті 207 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 922/44/22, від 23.09.2021 у справі № 912/642/20, від 21.10.2021 по справі № 922/3805/20.

КП «Київтранспарксервіс» не надало жодного доказу в підтвердження неукладення чи неможливості укладення ОСОБА_1 Додаткової угоди №1 від 28.04.2023, як і не спростовано наявність повноважень у першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_1 на підписання документів в період відсутності директора.

Суд апеляційної інстанції не обґрунтував, на підставі яких доказів він дійшов висновку про перевищення першим заступником директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_1 повноважень при підписанні Додаткової угоди №1 від 28.04.2023 до Договору від 28.02.2023 №ДНП-2023-02/05

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 28.02.2023 №ДНП-2023-02/05.

Як вбачається із оскарженої постанови, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що у відповідача наявні права на розірвання Договору у зв`язку із порушенням підприємцем його умов. Водночас, спростовуючи доводи позивача, апеляційний господарський суд зазначив, що додаткова угода № 1 від 28.04.2023 не була підписана директором КП «Київтранспарксервіс» Псьолом Є.А., а отже вона є неукладеною. На думку суду, матеріали справи не містять доказів того, що КП «Київтранспарксервіс» уповноважувало ОСОБА_1 на укладання із позивачем Додаткової угоди № 1 до договору.

5.4. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі ж якщо сторони згоди щодо укладення договору не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Зазначений висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 922/3805/20, на яку посилається скаржник.

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 218 ЦК України закон не пов`язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов`язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.

Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

Абзац другий частини першої статті 218 ЦК України визначає право заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину та встановлює, що такий факт може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, окрім показань свідків.

ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Засоби, визначені абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України, можуть бути використані також для доведення факту вчинення правочину, що сприятиме захисту права іншої сторони правочину, який фактично відбувся, від зловживань у вигляді оспорювання факту вчинення цього правочину лише з огляду на відсутність підпису.

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Наведений вище висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 927/718/17, на яку посилається скаржник.

5.5. Колегія суддів зауважує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неукладеність додаткової угоди від 28.04.2023 № 1, оскільки остання не підписана директором Псьолом Є. А., а докази повноважень у першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_1 на її підписання в матеріалах справи відсутні. Проте, такий висновок викладено без урахування вищевказаних правових позицій. Зокрема, судом не враховано, що наявний у справі примірник додаткової угоди фактично містить підпис від імені ОСОБА_1, який був першим заступником директора КП «Київтранспарксервіс», що свідчить про наявність волевиявлення особи, яка його підписала. Що ж до повноважень цієї особи, то попри посилання апеляційного суду на приписи статті 241 ЦК України щодо вчинення правочинів з перевищенням повноважень, судом не досліджено докази обґрунтування відповідача щодо вказаного. Більше того зміст оскарженої постанови фактично вказує на те, що суд переклав тягар доведення наявності повноважень підписанта на позивача, у той час, як за принципом змагальності саме відповідач, як особа яка заперечує обставини укладення додаткової угоди, повинен доводити відсутність у першого заступника директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_1 повноважень на підписання вказаної угоди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

З огляду на приписи статей 92 237-239 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17-ц.

Отже, висновки суду про неукладеність додаткової угоди від 28.04.2023 № 1 є передчасними, здійсненими без дослідження всіх доказів та доводів сторін. Фактично, без встановлення обставин які підтверджують, що КП «Київтранспарксервіс» не виявляло свою волю до вчинення правочину, до зміни обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, відсутні підстави вважати додаткову угоду № 1 неукладеною.

5.6. Як вбачається із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 правильно кваліфікував спірний договір про надання для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для ведення діяльності з паркування транспортних засобів як договір найму комунального майна (паркувального майданчика).

У цьому контексті необхідно звернути увагу на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2025 у справі 910/7116/24 у подібних правовідносинах, ухвалену після подання касаційної скарги, звернуто увагу на те, що правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані, зокрема, з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, передачею права на експлуатацію такого майна регулюються нормами спеціального закону, який має пріоритетність у застосуванні, а саме - Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (діє з 27.12.2019), який встановлює, зокрема, етапність передачі такого майна в оренду (ст. 5); визначення стартової орендної плати і строку оренди (ст. 9); передачу в оренду майна без проведення аукціону (ст. 15); укладення договору оренди та внесення змін до нього (ст. 16); порядок продовження договору оренди (ст. 18); взаємовідносини щодо прав власності між орендодавцем та орендарем (ст. 23); умови припинення договору оренди та правові наслідки цього (ст.ст. 24, 25). Так, за змістом статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вчиняється у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені у статті 220 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio - «на підставі своєї посади»), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (аналогічний висновок містять постанови, зокрема, від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 635/5911/18). При цьому наслідки нікчемності правочину наступають для сторін також у силу вимог закону і суд може їх застосувати з власної ініціативи, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 ЦК України.

5.7. Отже, колегія суддів вважає, що під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити докази які стосуються обставин справи, змістовні заперечення відповідача щодо факту укладення додаткової угоди від 28.04.2023 № 1, її відповідності приписам наведених вище норм законодавства і саме зазначене має наслідком визначення можливості задоволення позовних вимог або ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції, не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахував практику Верховного Суду, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судом зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскарженої постанови.

5.6. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Чигиряя Дмитра Івановича задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/7747/24 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

С. К. Могил