ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

відповідач - Фермерське господарство «Урожай»

за участю Миколаївської місцевої прокуратури №2

розглянув у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду у складі Колоколова С.I. - головуючого, Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. від 15 січня 2019 року та рiшення Господарського суду Миколаївської області у складі Мавродієвої М.В. від 24 липня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з позовною заявою до Фермерського господарства "Урожай", в якій просив суд зобов`язати Фермерське господарство "Урожай" повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки площею 15,84 га та 5,41 га загальною вартістю 594606,61 грн. для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневою районною радою народних депутатів 28.12.2001.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, яка складалась із трьох частин, площами 15,84 га, 2,45 га і 5,41 га, була передана у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який був засновником Фермерського господарства "Урожай". ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 помер, при цьому за його життя земельна ділянка між членами фермерського господарства не розпайовувалась. Земельна ділянка площею 2,45 га на теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а земельна ділянка площею 21,25 га продовжує використовуватись відповідачем безпідставно, без правоустановчих документів, у зв`язку з чим, на думку прокурора, підлягає поверненню до державної власності.

2.Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1.10.05.1995 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Урожай", керівником вказаного господарства був ОСОБА_1 .

2.2. 28.12.2001 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Жовтневої районної Ради народних депутатів від 28.12.2001 року №7, ОСОБА_1 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 23,7 га в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказана земельна ділянка складалась із трьох частин площами 15,84 га, 2,45 га та 5,41 га.

2.3. З 26.07.2011 керівником Фермерського господарства "Урожай" став ОСОБА_4 .

2.4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

2.5. 08.11.2017 комісією Первомайської селищної ради було обстежено три земельні ділянки загальною площею 23,7 га, користувачем яких визначено громадянина України - ОСОБА_4 . Дані земельні ділянки обліковуються як рілля та відносяться до земель сільськогосподарського призначення надані для ведення селянського (фермерського) господарства. Комісією встановлено, що земельні ділянки оброблені та підготовлені під посів ярих культур, про що зафіксовано в Акті обстеження використання земельних ділянок на території Первомайської селищної ради.

2.6. Актом обстеження земельної ділянки Первомайської селищної ради від 08.11.2017 та інформацією Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату земельного податку фермерським господарством підтверджується, що земельна ділянка загальною площею 21,25 га продовжує використовуватись відповідачем.

2.7. Крім того, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно частина спірної земельної ділянки орієнтовною площею 2,45 га, надана голові селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 та перебувала у його постійному користуванні, належить на праві особистої приватної власності громадянці ОСОБА_2

2.8. Прокурор зазначає, що у даному випадку встановлено факт безпідставного користування Фермерським господарством "Урожай" упродовж 2012-2018 років земельною ділянкою, площею 21,25 га в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району. За таких обставин, право постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування, виданого Жовтневою районною радою народних депутатів 28.12.2001 року ОСОБА_1 , припинилось ІНФОРМАЦІЯ_1. Також прокуратурою зазначено, що земельна ділянка державної власності, загальною площею 21,25 га в межах території Первомайської селищної ради (з 2012 року) продовжує використовуватись відповідачем без правовстановлюючих документів, при цьому сплачується лише земельний податок, що суперечить ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

2.9. Прокурор вважає, що за відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідач не міг її використовувати для власних цілей. Посилаючись на ст.13 Конституції України, ст.ст.92, 122 Земельного кодексу України та ст.ст.16, 1212 Цивільного кодексу України прокурор зазначає, що Фермерське господарство "Урожай" зобов`язане повернути спірну ділянку у розпорядження держави.

3.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2018 в задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення суду мотивовано тим, що прокуратурою і позивачем не доведено відсутності у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянку, тому немає підстав для задоволення позову.

3.3. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області залишено без змін. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокуратури щодо суті позовних вимог, проте відмовив у задоволенні позову, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

3.4. Cуд апеляційної інстанції виходив з того, що Фермерське господарство «Урожай» користувалось земельною ділянкою, яка була виділена фізичній особі - Яременку Миколі Андрійовичу, який своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив у відповідності до діючого законодавства.

3.5. В свою чергу, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

3.6. Водночас, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, зазначивши, що звернення Фермерського господарства «Урожай» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є доказом обізнаності позивача про порушення його прав чи про особу, яка це право порушила, оскільки у заяві Фермерського господарства «Урожай» від 07.06.2013 про передачу йому в оренду на 50 років земельних ділянок зазначено, що причиною переоформлення права користування земельною ділянкою є смерть засновника фермерського господарства ОСОБА_1 , на якого було видано Державний акт на право постійного користування.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з прийнятими рішенням, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог ст.ст. 24, 28, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України.

5.2. Скаржник зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку позовної давності у спірних правовідносинах ґрунтується на припущеннях та суперечить вимогам закону і обставинам справи. Зокрема, cудом апеляційної інстанції безпідставно зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області обізнане про порушення свого права з 07.06.2013, тобто з дати коли ФГ «Урожай» звернулося із заявою про надання в оренду спірної земельної ділянки, у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_1 . Обізнаність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про факт та дату смерті ОСОБА_1 не свідчить про наявність відомостей про те, що цю ділянку використовує інша особа (ФГ «Урожай») за відсутності належних правовстановлюючих документів на неї. Позивач дізнався про порушення його прав, що обумовлює початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах 16.03.2018 з листа Миколаївської місцевої прокуратури №2 про незаконне використання земельної ділянки.

5.3. Щодо суті позовних вимог прокуратура зазначила, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Згідно акту на право постійного користування землею від 28.12.2001 право постійного користування надано громадянину ОСОБА_1 , а не фермерському господарству, у зв`язку з чим у ФГ «Урожай» відсутні правові підстави користування спірною земельною ділянкою.

6. Позиція Фермерського господарства «Урожай», викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. Фермерське господарство «Урожай» просить касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 скасувати, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.07.2018 - залишити в силі.

6.2. Фермерське господарство «Урожай» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому зазначає про відсутність підстав для його скасування. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, не змінивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції, в мотивувальній частині зазначив висновки, що не відповідають вимогам чинного законодавства, щодо відсутності у фермерського господарства права користування земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора про зобов`язання Фермерського господарства "Урожай" повернути земельні ділянки у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

7.2. При зверненні з даним позовом до суду прокурор в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави, вказав на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області не вжито жодних заходів повернення спірної земельної ділянки.

7.3. Верховний Суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

7.4. Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

7.5. Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

7.6. Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

7.7. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

7.8. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

7.9. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

7.10. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

7.11. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

7.12. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

7.13. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

7.14. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

7.15. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

7.16. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

7.17. У даній справі місцевим господарським судом взагалі не надано правової оцінки правомірності участі прокурора у даній справі, в свою чергу, суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області не вжито заходів до усунення порушень земельного законодавства та повернення спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з вказаним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

7.18. Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання суб`єктом владних повноважень, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, що дало б підстави прокурору звернутися з даним позовом до суду.

7.19. Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

7.20. Одночасно Верховний Суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

7.21. Враховуючи вищенаведене, господарськими судами використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи в частині підтвердження судом правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, у зв`язку з неналежним виконанням останнім своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави.

7.22. Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

7.23. Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

7.24. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

7.25. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути передана на нових розгляд, згідно ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, у тому числі сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному і у касаційному порядку, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Рiшення Господарського суду Миколаївської області від 24 липня 2018 року та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року у справі 915/242/18 скасувати.

3. Справу № 915/242/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.