Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3225/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"

представник позивача - Сіленко А.М.; Приходько І.А. (після перерви не з'явився), Цвєтков Г.О. (після перерви не з'явився);

відповідач - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво - Святошинського району Київської області

представник відповідача - Приходько А.А., Андрієвський О. Г., Добролюбова Т.В. (після перерви не з'явилися)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

представник третьої особи - Тарасєнков В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Шаптали Є.Ю. - головуючого, Тищенко А.І., Скрипки І.М. від 17 травня 2018 року

Відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду прийнята в судовому засіданні після перерви, оголошеної з 23.01.2019 по 06.02.2019 та з 06.02.2019 по 13.02.2019.

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. 23.08.2006 між Петропавлівсько-борщагівською сільською радою Києво - Святошинського району Київської області (далі - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада, відповідач) та Українським консорціумом "Екосорб" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 21,7980 га в межах села Чайки по вул. Коцюбинського, 9 для розміщення багатоповерхового житлового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового , медичного та культурно-спортивного призначення. Строк дії договору - 10 років з дня державної реєстрації, яка проведена 01.02.2007. У пункті 3.9 договору передбачено переважне право орендаря на продовження договору оренди без зазначення строку для звернення з метою реалізації такого права.

2. 29.10.2013 між сторонами договору оренди укладено додаткову угоду про заміну орендаря з Українського консорціуму "Екосорб" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (далі - ТОВ "ПГ Інвест", позивач).

3. 22.08.2016 ТОВ "ПГ Інвест" звернулося до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради з листом №22-08/15/1 про продовження договору оренди від 23.08.2006, без долучення проекту додаткової угоди.

4. 23.09.2016 за № 39 за результатами розгляду вказаного звернення Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою прийнято рішення про продовження договору оренди від 23.08.2006 на один рік з 23.09.2016 по 23.09.2017, проте вказане рішення не виконано, додаткову угоду на його виконання між сторонами не укладено.

5. 27.06.2017 ТОВ "ПГ Інвест" звернулося до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради з листом №27-06/17/15 про продовження дії договору оренди на 5 років, який був відкликаний самим позивачем 05.07.2017.

Короткий зміст позовних вимог

6. У жовтні 2017 року ТОВ "ПГ Інвест" звернулося з позовом до Петропавлівсько-борщагівської сільської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 23.06.2006 на той самий строк (10 років) і на тих самих умовах.

7. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та ту обставину, що після закінчення 01.02.2017 строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за відсутності заперечень відповідача проти продовження договору протягом місяця після закінчення його дії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням господарського суду Київської області від 22 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

9. Рішення мотивовано тим, що рішення відповідача 23.09.2016 № 39 позивачем не виконано та відповідна додаткова угода про продовження строку дії договору на інший строк між сторонами не укладена, що свідчить про втрату позивачем переважного права на поновлення договору в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та припинення його дії саме 01.02.2017.

9.1. Крім того, суд зазначив: (1) про відсутність доказів, які б підтверджували належне виконання позивачем умов договору (зокрема щодо сплати орендної плати) після припинення його дії; (2) позивачем до жодного з його листів-звернень як 22.08.2016, так і 27.06.2017 не було долучено проектів відповідних додаткових угод про продовження дії договору.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2018 року рішення господарського суду Київської області від 22 січня 2018 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано поновленим на той самий строк (10 років) і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 23.08.2006.

11. Постанова мотивована тим, що позивач ще за 5 місяців до закінчення строку дії договору, а саме 22.08.2016, звернувся до відповідача з заявою про продовження дії договору, проте останній хоча і прийняв рішення від 23.09.2016 № 39, проте не довів його до відома позивача, як і не заперечив проти продовження договору. У подальшому протягом місяця після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а від відповідача протягом місяця не надходило заперечень у поновленні договору оренди, внаслідок чого в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважається поновленим на новий строк на тих самих умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Судом апеляційної інстанції не враховано, що факт прийняття відповідачем рішення від 23.09.2016 за № 39 про продовження договору на один рік свідчить про наявність заперечень проти продовження договору оренди на той же строк та на тих же умовах, при цьому судом не досліджено точної дати отримання позивачем тексту цього рішення.

14. Позивач до своїх листів-звернень до відповідача як 22.08.2016, так і 27.06.2017 з метою продовження дії договору, не долучив проектів відповідних додаткових угод, чим порушив вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги в пункті 13 Постанови та одночасно частково погоджується з доводами у пункті 14 Постанови у зв'язку з чим зазначає про таке.

16. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

17. При цьому підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

18. Правова позиція щодо розрізнення цих підстав підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі 920/739/17.

19. Предметом судового розгляду у межах даної справи є матеріально-правова вимога позивача про визнання поновленим договору оренди на той самий строк на тих самих умовах і підставою позову визначено частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". У зв'язку з чим, враховуючи відображений в статті 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності господарського судочинства, господарський суд при розгляді позову про поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України "Про оренду землі" обмежений з'ясуванням наявності правових підстав для захисту права позивача саме з наведених ним у позові підстав (або за частинами 1-5, або за частиною 6 цієї норми).

20. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

21. У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення договір є поновленим автоматично, в силу закону, а орендар з метою приведення правовідносин оренди у відповідність до вимог чинного законодавства має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, що безпосередньо випливає з частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

22. Заявлений у справі позов (зокрема його прохальна частина) не містить проекту додаткової угоди до договору оренди від 23.08.2006, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог. При цьому і резолютивна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відповідного тексту додаткової угоди не містить.

23. Натомість, як вже зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

24. Належним способом захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Позивачем при зверненні до суду з цим позовом проекту додаткової угоди про поновлення договору не викладено, тому суд виключає можливість задоволення позову.

25. Верховний Суд враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

26. Отже, позивачем у даному випадку обрано невірний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав. З наведених підстав Верховний Суд також не оцінює наведені судом першої інстанції мотиви задоволення позовних вимог по суті спору.

26.1. Відповідна правова позиція щодо способу захисту права орендаря на поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 10.01.2019 у справі № 918/850/17, від 06.12.2018 у справі № 915/456/17 та № 905/484/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 312 Господарського процесуального кодексу України, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а законне по суті рішення суду першої інстанції залишити в силі проте виключно з мотивів неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права. У зв'язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

28. Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати відповідача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2018 року у справі № 911/3225/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 22 січня 2018 року у справі № 911/3225/17 залишити в силі з мотивів, наведених у даній постанові.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 14, офіс 2; ідентифікаційний код 37974535) на користь Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08130, Київська обл., Києва-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А; ідентифікаційний код 04362489) 3 200 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.