Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 905/974/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ",

відповідач - публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Покровське",

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 (головуючий суддя: Татенко В.М., судді: Стойка О.В., Чернота Л.Ф.)

у справі № 905/974/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (далі - Відповідач)

про стягнення 15 816 151, 94 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 13 310 132, 94 грн., 3% річних у сумі 542 783, 88 грн. та "інфляційних витрат" у сумі 1 963 235, 12 грн. у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору підряду від 05.11.2014 №051014/1 (далі - Договір) у частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.06.2017 відмовлено Відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви про розірвання Договору, оскільки зустрічний позов поданий після початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті.

Відповідач оскаржив згадану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017: відмовлено Відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.06.2017; апеляційну скаргу Відповідача повернуто без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: Відповідачем не сплачено судовий збір у встановленому порядку і розмірі; до клопотання про відстрочення сплати судового збору не додано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у згаданому клопотанні, зокрема не надано доказів того, що майновий стан Відповідача не дозволяє сплатити судовий збір; із змісту такого клопотання не вбачається, що на момент звернення до суду у скаржника відсутні кошти для оплати судового збору; з поданого заявником клопотання про відстрочення сплати судового збору не вбачається, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги, тому клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм Конституції України та норм процесуального права, а саме: статей 1, 60, 62, 103, 104, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, Відповідач просить: скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 26.06.2017 про відмову у прийнятті зустрічного позову Відповідача; скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017; справу №905/974/17 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно з доводами Відповідача, викладеними у касаційній скарзі:

- у суду першої інстанції не було передбачених процесуальним законом підстав для відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви;

- ухвала суду апеляційної інстанції теж є незаконною, оскільки зазначені в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 підстави для неприйняття апеляційної скарги є надуманими, тому що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору Відповідачем були наведені докази та достатня аргументація, що засвідчує факт скрутного матеріального становища скаржника. Доказом правомірності подання клопотання про відстрочення сплати судового збору є сертифікат №860 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 13.10.2014 за №3764/05-4.

У відзивах на касаційну скаргу Позивач заперечує проти касаційної скарги, зазначає, що Відповідач зловживає своїми процесуальними правами, використовуючи процесуальні можливості для затягування розгляду справи, й просить залишити оскаржувану ухвалу у цій справі без змін, а касаційну скаргу- без задоволення.

Розгляд касаційної скарги Відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Перевіривши на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з такого.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.06.2017, Відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 1 600 грн.

Згадана сума судового збору Відповідачем сплачена не була.

До апеляційної скарги Відповідачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору в зв'язку з його перебуванням у скрутному фінансовому положенні.

Обґрунтовуючи згадане клопотання, Відповідач посилався на: проведення протягом 2014-2016 років військових дій на території Донецької області; зменшення кількості працівників внаслідок звільнення; припинення електропостачання на підприємстві через проведення бойових дій; виникнення аварій у підземних гірничих виробках Відповідача, наслідком чого є неможливість ведення гірничих робіт та видобутку вугілля, а також руйнування залізничної інфраструктури, зокрема Донецької залізниці, блокування шляхів повідомлення, закриття банківських установ у місті Донецьку, що призвело до порушення зв'язків з партнерами підприємства, внаслідок чого останнє несе збитки.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача про відстрочення сплати судового збору та повертаючи без розгляду апеляційну скаргу на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд апеляційної інстанції виходив з того, що: Відповідачем не було додано доказів сплати судового збору; Відповідачем не надано жодних доказів (з огляду на приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір") на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, зокрема доказів того, що майновий стан Відповідача не дозволяє сплатити судовий збір; із змісту вказаного клопотання не вбачається, що на момент звернення до суду у скаржника відсутні кошти для оплати судового збору; з поданого заявником клопотання про відстрочення сплати судового не вбачається, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача з ухвалою місцевого господарського суду від 26.06.2017 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви Відповідача та з ухвалою апеляційного господарського суду від 03.07.2017 про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала господарського суду Донецької області від 26.06.2017 у цій справі в апеляційному порядку переглянута не була, доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції при винесенні згаданої ухвали Конституції України та норм процесуального права не можуть бути взяті до уваги.

Стосовно ж оскарження Відповідачем ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 94 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, встановлювалися вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема визначалося, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду вбачається, що Відповідачем не було додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі.

За приписами пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Разом з тим Відповідач просив суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору через те, що він (Відповідач) не має фінансових можливостей сплатити судовий збір.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги та прийняття оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, було врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд міг відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні статті 36 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Згідно із статтею 33 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв'язку з цим сама лише обставина відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір не може вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору та що з такого клопотання не вбачається, що Відповідач зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору та, відповідно, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Відповідача на підставі пункту 3 частини першої статті 97 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору Відповідачем були наведені докази та достатня аргументація, що засвідчує факт скрутного матеріального становища скаржника, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки, як було зазначено, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору.

Посилання Відповідача у касаційній скарзі на те, що доказом правомірності подання клопотання про відстрочення сплати судового збору є сертифікат №860 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 13.10.2014 за №3764/05-4, не заслуговують на увагу, оскільки відповідний доказ не було подано Відповідачем до суду апеляційної інстанції, а згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське"

залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 905/974/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов