Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2019 року у справі №914/2252/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (колегія суддів: Дубник О. П., Зварич О. В., Желік М. Б. ) і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 (суддя Березяк Н. Є.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького

про стягнення заборгованості у сумі 208 806,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З.

Гжицького про стягнення 208 806,50 грн, з яких: 131 054,52 грн основного боргу, 26 293,26 грн пені, 10 588,90 грн 3% річних та 40 869,82 грн інфляційних втрат.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького порушено умови договору купівлі-продажу природного газу від 24.09.2018 № 2877/15-ТЕ-21 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2252/18, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З.

Гжицького на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 13 146,63 грн пені, 10 588,90
грн 3% річних, 40 869,82 грн інфляційних втрат та відшкодування судового збору в сумі 3 133,00 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення 131 054,52
грн заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.

2.3. Ухвалюючи зазначені рішення господарські суди попередніх інстанцій з посиланням на статті 259, 526, 530, 551, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України дійшли висновку, що позивачем доведено прострочення відповідачем оплати отриманого від позивача у грудні 2015 року природного газу за Договором. При ухваленні рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням клопотання відповідача на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені до 13 146,63 грн, що становило 50 % від розміру пені, заявленої позивачем.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 146,63 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 550, 551, 552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18 - без змін з огляду на безпідставність доводів скаржника і правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій.

3.4. Зокрема, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького зазначає, що суд правомірно скористався правом наданим, статтею 233 Господарського кодексу України щодо, зменшення розміру пені на 50%, забезпечивши баланс інтересів сторін.

4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.12.2015 між АТ
"НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького (Споживач) було укладено договір № 2877/15-ТЕ-21 постачання природного газу на грудень 2015 (далі - Договір).

4.2. Пунктами 1.1-2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього Договору. Постачальник передає Споживачу з 01.12.2015 до 31.12.2015 природний газ обсягом до 44,000 тис. куб. м.

4.3. В пункті 6.1 Договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.

4.4. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Споживачем пункту 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.5. Згідно з пунктом 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, установлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

4.6. Пунктом 12 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

4.7. Судами установлено, що на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 131 054,52 грн.

4.8. Однак відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу належним чином не виконав.

4.9. При цьому господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач після звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами сплатив суму основного боргу, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 577 від 07.12.2018 про оплату 131 054,52 грн основного боргу. Разом з тим, відповідач просив зменшити пеню до 95 відсотків, а поданими уточненнями до клопотання від 11.03.2019 просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

4.10. Урахувавши факт повної оплати відповідачем суми основного боргу, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, з огляду на відсутність предмета спору, на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 131 054,52 грн.

4.11. При цьому, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки, як установлено судами, сторони в пункті 10.3 Договору передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

4.12. Господарські суди, перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, зазначили, що такі розрахунки здійснені правильно, а тому дійшли висновку, що вимоги про стягнення 10 588,90
грн трьох відсотків річних та 40 869,82 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

4.13. Перевіривши розрахунок пені, господарські суди зазначили, що він є правильним та обґрунтованим. При цьому, урахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 13 146,63 грн (на 50%).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову і рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2015 № 2877/15-ТЕ-21 щодо проведення своєчасної оплати товару.

5.3. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 131 054,52
грн та задоволення позовних вимог про стягнення 13 146,63 грн пені, 10 588,90
грн трьох відсотків річних, 40 869,82 грн інфляційних втрат АТ "НАК" Нафтогаз України" не оскаржуються.

5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 146,63 грн.

5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.6. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у повному розмірі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 13 146,63 грн (на 50%).

5.7. Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.8. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.9. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому, відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету, що вбачається з помісячного плану використання бюджетних коштів на 2016 рік, (затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 37).

Отже, заборгованість виникла у цей період через відсутність обігових коштів і була повністю погашена 07.12.2018.

5.11. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги наведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50%.

5.12. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.13. З огляду на викладене, Верховний Суд не може взяти до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди з'ясували обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів.

5.14. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вони оцінювалися в сукупності з іншими обставинами.

5.15. З огляду на установлені обставини, Верховний Суд вважає, що у даному випадку господарські суди попередніх інстанцій правомірно скористалися наданим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, забезпечивши баланс інтересів сторін.

5.16. Верховний Суд зазначає, що доводи викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин господарськими судами попередніх інстанцій, що не входить до кола повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. При цьому Верховний Суд при аналізі доводів скаржника щодо змісту судових рішень господарських судів попередніх інстанцій враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2252/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв