Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1662/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Омельницький С.Ю.,

відповідача-1 - Лисенко Р.О.,

відповідача-2 - Рибалка М.М., Батієнко Я.І.,

відповідача-3 - Жага Е.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рибалки Миколи Миколайовича на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) у справі № 917/1662/17 Господарського суду Полтавської області

за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" до 1) Миргородської міської ради Полтавської області, 2) Фізичної особи -підприємця Рибалки Миколи Миколайовича, 3) Фізичної особи - підприємця Козачко Галини Василівні про визнання недійсним договору оренди землі

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області (далі - Відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Рибалки Миколи Миколайовича (далі - Відповідач-2), Фізичної особи-підприємця Козачко Галини Василівни (далі - Відповідач-3) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №11/418 від 16.08.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю у Відповідача-1 повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,0322 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та порушенням встановленого законом порядку надання земельних ділянок в оренду, а також прав та законних інтересів Позивача під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу вказаної земельної ділянки в користування за договором оренди №11/418. Крім того, як на підставу визнання недійним договору оренди земельної ділянки №11/418, Позивач посилається на самочинний характер будівництва нерухомого майна, що розміщене на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 в позові відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачами дотримано встановлену законом процедуру укладення договору оренди земельної ділянки №11/418 від 16.08.2017, а Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього речового права на земельну ділянку, що є об'єктом спірного договору або законного інтересу щодо зазначеної земельної ділянки. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували самочинний характер будівництва нерухомого майна, яке розміщене на спірній земельній ділянці. Позивачем не надано доказів наявності законних підстав для здійснення права постійного користування спірною земельною ділянкою на час укладення договору №11/418.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

6. Постанова суду мотивована тим, що в даному випадку наявні умови для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу Позивача та порушення норми закону), а тому наявні правові підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Неправильно застосовано статті 1311, 1312 Конституції України, частину 2 статті 16 ГПК України та не допущено представників Відповідачів-2, 3 до участі у справі, оскільки вони не є адвокатами.

9. Не враховано, що дана справа відноситься до малозначних спорів.

10. Порушено норми статей 116, 120, 123 ЗК України та статтю 377 ЦК України.

11. Невірно застосовано статті 73, 74, 76, 79 ГПК України та не здійснено дослідження всіх матеріалів справи.

12. Відповідачем-2 04.09.2018 подано доповнення до касаційної скарги, які, враховуючи вимоги статей 118, 288, 298 ГПК України щодо строку подання таких заяв, підлягають залишенню без розгляду.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

13. Судом вірно застосовано норми Конституції України, ГПК України та роз'яснено в постанові суду про здійснення представництва в судах.

14. Вірно віднесено дану справу до справ, які розглядаються в порядку загального позовного провадження.

15. Обґрунтовано враховано висновки, викладені в судових рішеннях у справах №917/713/14 та №917/771/16.

Позиція Відповідачів-1, 3 щодо касаційної скарги Відповідача-2

16. Відповідачі-1, 3 не надали відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі №917/1662/17 у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Приписами статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

18. Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.

19. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

20. Як встановлено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка загальною площею 834 м2 (в тому числі спірна земельна ділянка площею 0,0322 га) за адресою: АДРЕСА_1 перебувала в постійному користуванні Позивача на підставі рішення Відповідача-1 №506 від 19.08.1998 та Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2.

21. Відповідачем-1 11.12.2002 прийнято рішення №801, яким до земель запасу міської ради зараховано земельні ділянки площею 834 м2, які були у користуванні Позивача. Одночасно з цим було змінено їх цільове призначення та надано в оренду новим землекористувачам, згідно з додатком №1 до рішення, для комерційного використання терміном на 1 рік.

22. Відповідачем -1 приймалася низка рішень, якими частина земельної ділянки із загальної площі 834 м2 - спірна земельна ділянка 0,0322 га передавалась за договорами в оренду ОСОБА_14 (договір № 1343 від 27.10.2011 (за результатами розгляду справи № 917/713/14 визнано недійсним рішення Відповідача-1 №36 від 06.11.2009, на виконання якого укладено договір; рішенням №25 від 28.11.2014 цей договір поновлено та на підставі цього рішення укладено інший договір оренди - №11/103 від 30.01.2015, який визнано недійсним за результатами розгляду спору у справі №917/2574/15).

23. В подальшому, ОСОБА_14 з Відповідачами-2 і 3 укладено договір дарування №263 від 30.01.2016 нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, площею 0,0322 га та Відповідачем-1 прийнято рішення №34 від 19.02.2016 про передачу в оренду Відповідачам-2 і 3 цієї земельної ділянки в оренду. На виконання рішення №34 між Відповідачами 20.02.2016 укладено договір № 11/288 оренди земельної ділянки площею 0,0322 га.

24. Під час розгляду справ №917/713/14 та №917/771/16 встановлено факт порушення Відповідачем-1 норм чинного законодавства щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та передачі її в оренду для комерційного використання Відповідачам-2 і 3; встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок передачі земельної ділянки площею 0,0322 га в оренду фізичним особам за договором оренди № 11/288 від 20.02.2016, який, як наслідок, був визнаний судом недійсним.

25. При цьому, за результатами розгляду справи №917/713/14 встановлено, що оспорювані рішення Відповідача-1 прийнято з порушенням прав і охоронюваних законом інтересів Позивача, за відсутності передбачених статтею 141 Земельного кодексу України підстав для припинення права постійного землекористування Позивача, без її вилучення. Крім того, вказаними рішеннями порушено приписи частини 2 статті 20, статей 118, 123 частин 1, 3 статті 124, статті 186 Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки із земель рекреаційного та оздоровчого призначення всупереч статті 19 Земельного кодексу України було змінено на категорію "комерційне використання".

26. Апеляційним господарським судом досліджено, що, незважаючи на наявність судових рішень у справах №917/713/14 та №917/771/16, які набрали законної сили, Відповідачем-1 04.08.2017 прийнято рішення №121, пунктом 3 якого вирішено надати в оренду Відповідачам-2 і 3 спірну земельну ділянку, та на виконання цього рішення 16.08.2017 укладено спірний договір оренди земельної ділянки №11/418.

27. Водночас, 14.09.2017 Відповідачем-1 прийнято рішення №173, яким, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2017 у справі №917/771/16 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №11/288, скасовано пункт 3 рішення №121 від 04.08.2017 та вирішено розірвати договір оренди №11/418 від 16.08.2017 і скасувати реєстрацію речових прав на дану земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

28. Судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів виконання Відповідачем-1 зазначеного рішення №173 в частині розірвання оспорюваного договору №11/418 із скасуванням державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку.

29. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що зарахування спірної земельної ділянки до земель запасу Позивача та зміна цільового призначення земельної ділянки була здійснена у встановленому законом порядку.

30. З огляду на наведене, враховуючи статтю 75 ГПК України, статті 19, 22, 118, 123, 124, 141, 186 ЗК України, статті 203, 215 ЦК України, апеляційний господарський суд, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, здійснивши перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, обґрунтовано визначився про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем доведено порушення його прав та інтересів Відповідачами у спірних правовідносинах.

31. При цьому, суд апеляційної інстанції підставно погодився з доводами Відповідачів-2, 3, що в силу наявності на спірній земельній ділянці нерухомості, яка належить зазначеним особам на праві власності, вони мають право на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розташована, та яка необхідна для обслуговування нерухомості, проте, оформлення права користування земельною ділянкою має бути здійснено у визначеному законодавством порядку, а тому мотивовано відхилив посилання суду першої інстанції на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України.

32. Доводи Відповідача-2 в пункті 10 постанови колегією суддів не приймаються до уваги з підстав, викладених у даній постанові суду.

33. Посилання скаржника в пункті 11 постанови відхиляються, оскільки висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог внаслідок їх доведеності зроблено з дотриманням норм процесуального права, зокрема, статей 76, 77, 86 ГПК України, а твердження Відповідача-2, що судом не здійснено дослідження всіх матеріалів справи зводяться, передусім, до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

34. Доводи Відповідача-2 в пунктах 8, 9 постанови відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

30.09.2016 набрав чинності Закон України №1401-VIII від 02.06.2016 "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції здійснюється з 1 січня 2018 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

35. Отже, з 01.01.2018 представництво у суді апеляційної інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатом.

36. Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.10.2017, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", а тому, враховуючи наведені норми права, апеляційний господарський суд обґрунтовано визначився, що, в даному випадку, представництво інтересів Відповідачів-2, 3 в суді апеляційної інстанції має здійснюватись виключно адвокатами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача-2 задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Щодо розподілу судових витрат

38. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рибалки Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 917/1662/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.