Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.02.2019 року у справі №910/3203/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Саєнко Харенко" про стягнення 325 800,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" (далі - ПАТ "Радикал Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Саєнко Харенко" (далі - ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко") про стягнення 325 800,00 грн.

1.2. В обґрунтування вимог позивач послався на наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 325 800,00 грн, сплачених на виконання договору про надання юридичних послуг від 28.01.2015, який за наслідками проведення перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку визнала нікчемним.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 28.01.2015 між ПАТ "Радикал Банк" (клієнт) та ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" (фірма) укладено договір про надання юридичних послуг.

2.2. Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає фірмі, а фірма погоджується надавати клієнту юридичні послуги щодо юридичного супроводу отримання погодження Національного банку України (далі - НБУ) на придбання істотної участі (послуги), а саме: перевірку вже підготовлених пакетів документів та надання зауважень до них; доопрацювання фінальних варіантів документів після отримання виправлених та доповнених пакетів документів; подання узгоджених пакетів документів до НБУ (в разі необхідності); супровід переговорів з працівниками НБУ, які відповідають за розгляд відповідних пакетів документів, отримання зауважень і надання додаткової інформації; одержання інформації про надання погодження НБУ на придбання істотної участі.

2.3. У п. 2.1 договору встановлено, що він набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

2.4. У п. 3.1 договору зазначено, що послуги надаються на підставі письмових або усних замовлень клієнта, переданих електронною поштою, факсом або іншим способом та підтверджених фірмою, або на підставі пропозиції фірми щодо надання послуг, підтвердженої клієнтом в один із перелічених в цьому пункті способів.

2.5. Послуги надаються в усній або письмовій формі (у тому числі шляхом дистанційних переговорів за допомогою телефонного або інших типів зв'язку або надсилання письмових матеріалів факсом або електронною поштою) (п. 3.2 договору).

2.6. Згідно з п. 3.3 договору фірма має право делегувати надання послуг або будь-якої їх частини третій особі або залучати субпідрядників.

2.7. Винагорода за послуги щодо супроводу отримання погодження НБУ становить суму у гривнях, що є еквівалентом 10 000,00 євро (без ПДВ) згідно з готівковим обмінним курсом, за яким обслуговуючий банк фірми, яким на час укладення договору є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", продає євро (п. 6.2.1 договору).

2.8. За змістом п. 7.1 договору клієнт повинен сплатити ціну послуг на підставі одержаного рахунку, який може виставлятися фірмою щомісячно або, якщо сторони окремо про це домовляться, після завершення надання послуг (певних етапів надання послуг), клієнт повинен сплатити рахунок фірми протягом 10 днів з дня одержання.

2.9. У п. 11.3 договору встановлено, що клієнт може окремо надати фірмі перелік посадових осіб, співробітників чи інших представників клієнта, уповноважених надавати фірмі інструкції та доручення. За відсутності зазначеної інформації від клієнта, фірма має право діяти у відповідності з інструкціями, отриманими від будь-яких посадових осіб, співробітників або інших представників.

2.10. На виконання умов договору відповідач виставив рахунки на оплату наданих послуг від 10.02.2015 № 01-01-0951/15 на суму 171 600,00 грн та від 29.04.2015 № 02-01-0951/15 на суму 154 200,00 грн, які позивач повністю оплатив.

2.11. 04.09.2017 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку направила повідомлення від 29.08.2017 № 1135/17 про нікчемність договору, у зв'язку з чим банк просив повернути грошові кошти у сумі 325 800,00 грн, як сплачені на виконання нікчемного правочину.

2.12. Спір у справі виник у зв'язку із відмовою відповідача повернути грошові кошти у сумі 325 800,00 грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі (суддя Босий В. П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Також, суд наголосив, що твердження позивача про те, що послуги товариство не надало, проте оплату за них банк провів, не є підставою для визнання спірного договору нікчемним, оскільки саме по собі виконання чи невиконання стороною правочину його умов жодним чином не пов'язане із дотриманням сторонами положень статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під час його укладання. Крім того, суд зазначив, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору згідно зі статтями 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГП України), статтею 638 ЦК України. Водночас суд акцентував, що в матеріалах справи відсутні докази віднесення банку до категорії проблемних станом на дату укладення договору, спричинення таким договором витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку, а також докази наявності порушення норм законодавства під час його укладення.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (колегія суддів: Тищенко А. І., Скрипки І. М., Михальської Ю. Б.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ПАТ "Радикал Банк" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також не з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

4.2. Скаржник наголошує, що основною підставою для звернення із цим позовом є факт ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг. Питання нікчемності правочину в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є додатковою підставою для стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів за ненадані послуги.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. У клопотанні, яке надійшло на адресу Верховного Суду 07.03.2019, ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" просить продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу як пропущений з поважних причин. Водночас у відзиві ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

6.4. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

6.6. За змістом частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

6.7. Як встановлено судами, між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг від 28.01.2015, який за правовою природою є договором про надання послуг, та регулюється, зокрема, положеннями статей 901 - 907 ЦК України.

6.8. Відповідно до частини 1 статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

6.9. Договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається із двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

6.10. Однією з підстав позову для звернення з даним позовом є ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг.

6.11. Відповідно до п. 7.5 договору від 28.01.2015 на підтвердження одержання послуг ТОВ "Юридична фірма "Саєнко Харенко" направляє ПАТ "Радикал Банк" акт приймання-передачі послуг за договором у двох примірниках. Один підписаний примірник повертається Фірмі протягом 15 днів від дня його отримання.

6.12. Апеляційний господарський суд, надаючи оцінку виконанню відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг, зазначив про дослідження паперових копій електронних документів, а саме листування, з якого вбачається, що відповідач отримав підтвердження від уповноваженої особи позивача - ОСОБА_3, стосовно підготовки та подання документів до НБУ щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також порядку надання таких документів.

6.13. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

6.14. За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

6.15. Відповідно до статті 76 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

6.16. Згідно з положеннями статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.17. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 цього Кодексу).

6.18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6.19. Згідно з частинами 1-5 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6.20. За змістом статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

6.21. Суд апеляційної інстанції положення наведених норм процесуального права не взяв до уваги та не оцінив надані відповідачем докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності в контексті вищезазначених норм чинного законодавства.

6.22. При цьому, наявності підписаних актів приймання - передачі послуг суд апеляційної інстанції не встановлював, як і не встановлював факту направлення цих актів відповідачем ПАТ "Радикал Банк".

6.23. Суд першої інстанції таку підставу позову як ненадання відповідачем послуг за договором про надання юридичних послуг не розглянув взагалі.

6.24. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлене у цій справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.25. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у справі № 910/3203/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір