Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/18739/16
Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №910/18739/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18739/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг",

розпорядник майна - арбітражний керуючий Борейко Вадим Андрійович

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 23.03.2017

у складі суддів: Сотнікова С.В., (головуючий), Остапенка О.М., Доманської М.Л.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа експерт плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

15.11.2016 ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №910/18739/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" (далі - ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг", боржник), визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 625 780 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника з 15.11.2016, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Борейка В.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 вперше подану боржником апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі № 9140/18739/16 повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 відмовлено боржнику у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 у справі № 910/18739/16, касаційну скаргу повернуто скаржнику.

15.03.2017 боржник повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у даній справі, в якій клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження та просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Борейка В.А. та призначити розпорядником майна ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" іншого арбітражного керуючого.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 відхилено клопотання ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 15.11.2016 у справі №910/18739/16, апеляційну скаргу ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу суду першої інстанції від 15.11.2016 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

06.06.2017 Вищий господарський суд України ухвалою відмовив ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" в прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №910/18739/16.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою боржника є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна боржника, можливість оскарження якої не передбачена частиною 3 ст. 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011.

ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" подано заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №910/18739/16, провадження за якою було відкрито ухвалою Верховного Суду України 18.09.2017.

28.12.2017 зазначена заява разом з матеріалами справи №910/18739/16 надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 заяву ТОВ Західбудінвест компані консалтинг" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі № 10/18739/16 задоволено.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 06.06.2018 у справі № 910/18739/16 скасовано. Справу № 910/18739/16 з касаційною скаргою ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 передано для здійснення касаційного провадження Верховним Судом.

За висновком Верховного Суду, при вирішенні питання про можливість прийняття до провадження та розгляду по суті касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги за відмовою у відновленні строку на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції не врахував, що приписи частини 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 не можуть обмежувати загальних процесуальних норм щодо права на перегляд в касаційному порядку ухвал апеляційного суду, які обмежують розгляд спору в суді апеляційної інстанції (ухвал про повернення апеляційних скарг, ухвал про відмову у прийнятті апеляційних скарг), оскільки право на апеляційний розгляд в даному випадку не може обмежуватися як таке, що гарантоване конституційними нормами та нормами процесуального права відповідно до ГПК України.

Відмова суду касаційної інстанції у прийнятті до провадження касаційної скарги боржника на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги боржника на ухвалу підготовчого засідання суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна внаслідок відмови у відновленні строку на апеляційне оскарження порушує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право боржника на доступ до суду та позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав і законних інтересів в суді апеляційної інстанції, яке гарантовано процесуальним законодавством як загальний принцип судочинства та практики ЄСПЛ.

Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 здійснюється без врахування обмежень на касаційне оскарження, встановлених частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18739/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018.

Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. ухвалив прийняти касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" до провадження та здійснити перегляд ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/18739/16 без повідомлення учасників справи; надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.04.2018.

Учасники справи відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг" не надали.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, вперше подана апеляційна скарга ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.11.2016 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 була повернута скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України - судовий збір сплачено в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством. При цьому в ухвалі зазначало про можливість відповідно до ч. 4 ст. 97 ГПК України подати апеляційну скаргу повторно після усунення вказаних вище обставин

15.03.2017 ТОВ ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" повторно звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 15.11.2016 в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борейка В.А., прийняття нового рішення про призначення розпорядником майна боржника особу, кандидатура якої буде найбільш оптимальною для виконання функцій розпорядника майна саме ТОВ.

До апеляційної скарги боржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому зазначено про обставини вчасного звернення із вперше поданою апеляційною скаргою, яка була повернута без розгляду ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 на підставі п. 3 ч. 1 ст.97 ГПК України. Вказана ухвала від 09.12.2016 була оскаржена в касаційному порядку, однак Вищий господарський суд України ухвалою від 20.02.2017 відмовив боржнику у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 у справі № 910/18739/16, касаційну скаргу повернуто скаржнику. Вказані обставини стали причиною пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, які скаржник просив визнати поважними.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ТОВ "Західбудінвест компані консалтинг" на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.11.2016 на підставі п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, виходив з того, що оскарження в касаційному порядку судового рішення про повернення апеляційної скарги, яку в передбачений процесуальний законом спосіб заінтересована особа має право подати повторно усунувши обставини, які стали підставою для повернення скарги без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення (постанову) місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти днів з дня їх оголошенням місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України (у зазначеній редакції), за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України (у зазначеній редакції), поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див., наприклад, рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А, N 11). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, N 93).

Колегія суддів Верховного Суду, за наведених обставин, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, виходячи з принципу верховенства права, вважає, що суд апеляційної не врахував незначний (чотири місяці) період часу, який було перевищено апелянтом, поважність причини пропуску строку та те, що заходи для реалізації свого права на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції було вжито боржником в розумні інтервали часу, в результаті чого такі дії суду обмежили реалізацію права на апеляційне оскарження, тобто в даному випадку не було дотримано розумного ступеня пропорційності

Відмова суду апеляційної інстанції у відновленні незначного строку на апеляційне оскарження ухвали підготовчого засідання суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна порушує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право боржника на доступ до суду та позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав і законних інтересів в суді апеляційної інстанції, яке гарантовано процесуальним законодавством як загальний принцип судочинства та практики ЄСПЛ.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до ст. 304 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Нормами ч. 4 - 6 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/18739/16 у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент вирішення судом апеляційної інстанції питання про прийняття чи повернення апеляційної скарги, а саме ст.ст. 53, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження у зв'язку з реалізацією боржником свого права на касаційне оскарження, призвело до обмеження права особи на судовий захист, у судах першої та апеляційної інстанцій як є складової конституційного права.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження (рішення КСУ №11-рп/2012 від 25.04.2012 у справі №1-12/2012 та №11-рп/2007 від 11.12.2007 у справі №1-33/2007).

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 у справі № Б29/162-10, Касаційний суд вважає помилковим, оскільки встановлені у справах фактичні обставини та процесуальні дії апеляційного та касаційного судів не є подібними. Так, у справі № Б29/162-10 Верховний Суд України встановив, що поновлення судом касаційної інстанції майже через п'ять років процесуального строку для подання касаційної скарги всупереч існуванню нескасованих судових рішень про припинення провадження у справі про банкрутство, порушило принцип правової визначеності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 53, 93 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест компані консалтинг"- задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 910/18739/16 скасувати

3. Справу № 910/18739/16 направити до Київського апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко