Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.02.2019 року у справі №923/252/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія",

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго",

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 06.09.2018

у складі судді Задорожної Н.О.,

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 29.11.2018

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючий), Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.,

у справі за позовом

Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго",

до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія",

про стягнення 948 848, 63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (з урахуванням уточнень) про стягнення 539 832, 42 грн. - заборгованості з активної електричної енергії; 132 838, 08 грн. - заборгованості з реактивної енергії; 19 065, 45 грн. - інфляційних витрат; 12 559, 01 грн. - 3 % річних; 115 939, 89 грн. - пені та 117 341, 53 грн. - заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору щодо належної сплати за електричну енергію, у зв'язку з цим у останнього утворилась відповідна заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.09.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі №923/252/18, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 132 838, 08 грн. - заборгованості з реактивної енергії; 19 065, 45 грн. - інфляційні втрати, 12 559, 01 грн. - 3% річних, 115 939, 89 грн. - пені; вирішено питання щодо розподілу судових витрат; в частині стягнення 117 341,53 грн. нарахованих за понаддоговірне споживання електричної енергії в позові відмовлено.

4. Приймаючи такі рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на дату розгляду справи по суті, відповідачем повністю сплачена заборгованість за спожиту активну електричну енергію, а тому, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зважаючи на відсутність предмета спору цій частині суд закриває провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 117 341, 53 грн., нарахованих за понаддоговірне споживання електричної енергії, суди виходили з того, що чинне з 11.06.2017 законодавство не встановлює розміру відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а пункт договору, на який позивач посилається як на підставу нарахування подвійної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є відсильним на ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", яка станом на жовтень 2017 року та січень 2018 року не була чинною.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог, що стосуються стягнення боргу за реактивну енергію, інфляційних втрат, річних та пені, судами зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов'язання з оплати вартості спожитої електроенергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії виконував з порушенням встановлених умовами договору строків.

Щодо вимоги відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 80%, суди вказали на відсутність доказів неспівмірності розміру заявленої до стягнення пені.

5. Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено:

5.1. 24.02.2006 між Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 3668, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

5.2. Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не передбачені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

5.3. Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами "Порядку розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної подання їх до електропостачальної організації" та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками споживача згідно з "Порядком розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3.3., 2.3.4. договору).

5.4. Відповідно до п. 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

5.5. Пунктом 4 Додатку 2 до договору сторонами погоджено, що у разі перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії встановленим додатком №1 договірним обсягом електроспоживання на цей розрахунковий період споживач оплачує постачальнику електричної енергії двократну вартість величини відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

5.6. Відповідачем перевищені договірні величини споживання електричної енергії у жовтні 2017 та в січні 2018 (що підтверджується актами прийому-передачі активної електроенергії № 10а та № 1а).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06.09.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 29.11.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 117 341, 53 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електричної енергії, Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою про скасування судових актів в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

7. Ухвалою від 04.02.2019 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 23.01.2019), прийняв справу № 923/252/18 Господарського суду Херсонської області; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"; призначив розгляд справи на 12.03.2019.

8. Позивач та відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго")

9. Скаржник доводить, що господарськими судами попередніх інстанцій під час формулювання своїх висновків та прийняття рішень порушені норми матеріального та процесуального права, та на підставі необґрунтованих тверджень та своїх припущень дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині.

10. Скаржник зазначає, що двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини є штрафною санкцією, яку сторони встановили умовами договору за порушення господарського зобов'язання, а саме - за перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення двократної вартості за понаддоговірне споживання електричної енергії.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що умови укладеного між сторонами договору, які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Разом з цим, 11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до п. 23 Розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику", крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15 1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Факт перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у жовтні 2017 року та у січні 2018 року, тобто після вищевказаних змін у законодавстві.

Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та не заперечувалось позивачем, за перевищений обсяг фактично спожитої електроенергії відповідач сплатив у повному обсязі, тобто виконав вимоги закону та договору щодо оплати спожитої електричної енергії.

При цьому, пунктом 4 Додатку № 2 сторони фактично обмежили дію п. 4.2.2 договору у часі дією закону, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно встановили та виходили з того, що сторони повинні при виконанні договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру, а відтак дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.

Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги Приватного підприємства "Єлізія" щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

13. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та необхідність залишення рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 923/252/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

14. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Херсонської області від 06.09.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 у справі № 923/252/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк Судді Л.Й. Катеринчук В.Г. Пєсков