Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.08.2018 року у справі №905/192/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/192/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідачів - Лактіонова Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/192/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім"

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення заборгованості в сумі 2 180 434,35 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансексім" (далі - ТОВ "Трансексім" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "МК "Азовсталь") про стягнення 2 180 434,35 грн, з яких: 1 379 663,73 грн основний борг, 654 895,50 грн інфляційних втрат, 145 875,12 грн - 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 10.03.2015 № 088М/16 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, що встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 10.07.2017 у справі № 905/1327/17. Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 10.07.2017 у справі № 905/1327/17, яке набрало законної сили, було стягнуто з ПрАТ "МК "Азовсталь", серед іншого, 5 811 206,20 грн основного боргу, 727 985,33 грн інфляційних втрат, 237 574,49 грн - 3% річних, 625 436,37 грн пені, 111 031,50 грн судового збору; період нарахування зазначених інфляційних втрат - травень 2015 року - лютий 2017 року, 3 % річних - з 16.04.2015 по 31.03.2017. Відтак позивач вважав обґрунтованим стягнення з відповідача у цій справі 110 841,83 грн - 3 % річних, 504 970,13 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2017 по 28.09.2017 у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості товару, отриманого за видатковими накладними від 30.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 21.09.2016 № 092201 згідно зі специфікаціями № 1 від 10.03.2015, № 2 від 17.03.2015; а також 1 379 663,73 грн заборгованості за корегуючими рахунками від 05.10.2015 № 100501, від 12.11.2015 № 111201, від 20.10.2017 № 092201-кор, від 20.10.2017 № 040401-кор, від 20.10.2017 № 073001-кор, від 20.10.2017 № 040501-кор та 35 033,29 грн - 3 % річних і 149 925,37 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за корегуючими рахунками від 05.10.2015 № 100501, від 12.11.2015 № 111201.

1.2. У відзиві на позов ПрАТ "МК "Азовсталь" просило відмовити позивачеві у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості у сумі 176 299,20 грн за корегуючим рахунком від 05.10.2015 № 100501 і у сумі 332 948,00 грн за корегуючим рахунком від 12.11.2015 № 111201 у зв'язку з частковою сплатою відповідачем цих рахунків; відсутність підстав для стягнення 3 % річних за період з 01.03.2017 по 28.09.2017, оскільки 3 % річних за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 уже було стягнуто з відповідача за рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2017 у справі №905/1327/17 (що набрало законної сили) та сплачені відповідачем під час добровільного виконання названого рішення; необґрунтованість проведеного позивачем нарахування інфляційних втрат за несплату корегуючих рахунків, оскільки у цьому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 (суддя Левшина Г.В.) закрито провадження у справі № 905/192/18 в частині позовних вимог ТОВ "Трансексім" до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 3 % річних у сумі 16 208,00 грн та інфляційних втрат у сумі 114 501,71 грн на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги ТОВ "Трансексім" до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення основного боргу в сумі 1 379 663,73 грн, 129 667,13 грн - 3 % річних і 540 393,79 грн інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь ТОВ "Трансексім" 1 179 663,73 грн основного боргу, 115 865,40 грн - 3 % річних, 251 313,87 грн інфляційних втрат, 23 202,65 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 16 208,00 грн за період із 01.03.2017 по 31.03.2017 і 114 501,71 грн інфляційних втрат за березень 2017 року, місцевий господарський суд виходив із того, що наявне судове рішення у справі № 905/1327/17, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким було стягнуто з відповідача ці нарахування. Водночас суд зазначив, що оскільки 29.09.2017 відповідачем було погашено заборгованість за товар, отриманий за видатковими накладними від 30.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 21.09.2016 № 092201, то відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат за вересень 2017 року. Отже, суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача 94 633,83 грн - 3 % річних за період з 01.04.2017 по 28.09.2017 і 251 313,87 грн інфляційних втрат за період квітень - серпень 2017 року.

Також господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за спірними корегуючими рахунками за договором від 10.03.2015 лише у сумі 1 179 663,73 грн. При цьому суд установив, що 200 000 грн було сплачено відповідачем 12.02.2016, 29.02.2016, тобто зобов'язання відповідача зі сплати зазначеної суми за корегуючими рахунками від 05.10.2015 № 100501, від 12.11.2015 № 111201 припинилися; стягнення грошових коштів за корегуючими рахунками не було предметом судового розгляду у справі № 905/1327/17, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 379 663,73 грн за корегуючими рахунками підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 1 179 663,73 грн.

Відмовляючи у стягненні з відповідача 149 925,37 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із простроченням відповідачем оплати за корегуючими рахунками від 05.10.2015 № 100501, від 12.11.2015 № 111201 і частково задовольняючи позов в частині стягнення 3 % річних за період з 06.10.2015 по 30.11.2017 (а саме у сумі 21 231, 57 грн - 3 % річних), суд виходив із того, що такі нарахування проведено без урахування здійсненої відповідачем оплати на суму 200 000,00 грн, крім того, одночасне стягнення з боржника інфляційних втрат, нарахованих на спірну заборгованість, та курсової різниці є неправомірним. За перерахунком суду до стягнення з відповідача за зазначений період підлягають 3 % річних у сумі 21 231,57 грн.

2.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 (судді: Чернота Л.Ф., Зубченко І.В., Попков Д.О.) рішенням Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ПрАТ "МК "Азовсталь", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 251 313,87 грн інфляційних втрат і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у позові в цій частині.

Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. ПрАТ "МК "Азовсталь" наголошує на відсутності підстав для стягнення з відповідача 251 313,87 грн інфляційних втрат за квітень-серпень 2017 року, оскільки у цьому випадку втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Скаржник акцентує, що суди здійснили одночасне стягнення з відповідача інфляційних втрат і сум курсової різниці, що не ґрунтується на вимогах законодавства. Він зазначає, що 251 313,87 грн інфляційних втрат за квітень-серпень 2017 року нараховано позивачем і стягнуто судом у зв'язку із простроченням оплати відповідачем товару, поставленого за видатковими накладними від 30.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 21.09.2016 № 092201, при цьому судом також було стягнуто курсову різницю за коригуючими рахунками від 20.10.2017 на оплату поставленого обладнання за видатковими накладними від 30.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 21.09.2015 № 092201. Отже, на думку скаржника, суди здійснили одночасне стягнення з відповідача інфляційних втрат і сум курсової різниці, нарахованих на ту ж суму основного боргу, що є неправомірним.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Трансексім" посилається на необґрунтованість доводів наведених у касаційній скарзі, та правомірність висновків, викладених в оскаржених судових рішеннях, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення і постанову у справі - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.03.2015 між ТОВ "Трансексім" - постачальником і ПрАТ "МК "Азовсталь" - покупцем було укладено договір № 088М/16, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 договору від 10.03.2015).

Згідно з розділом 3 договору від 10.03.2015 поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Постачальник зобов'язаний поставити обладнання на умовах, поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року. Строки поставки обладнання зазначаються у специфікаціях.

Відповідно до пункту 4.3 зазначеного договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно з доданих до нього специфікацій.

За змістом розділу 5 договору від 10.03.2015 оплата обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений у договорі; оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в пункті 6.3 договору (рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, пакувальних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акта приймання-передачі обладнання).

Згідно зі специфікацією від 10.03.2015 № 1 до договору від 10.03.2015, підписаною сторонами, постачанню позивачем відповідачеві підлягала колісна пара з буксами у кількості 50 одиниць на суму 12 150 000,00 грн, умови поставки DDP склад покупця. Строк оплати поставленого обладання: 100 % за фактом поставки упродовж 20 календарних днів з моменту поставки кожної партії обладнання.

Відповідно до пункту 9 специфікації №1 від 10.03.2015 до договору від 10.03.2015 ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях але зафіксована в дол. США за офіційним курсом НБУ на 03.03.2015 (1 дол. США = 24,820658 грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу дол. США більше, ніж на 3% (три проценти), ціна, загальна вартість обладнання та сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню курсу валюти на 00:00 годин дати оплати за наступною формулою:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 03.03.2015 (1 дол. США. = 24,82058).

Постачальник зобов'язаний надати покупцеві корегуючий рахунок із обов'язковим зазначенням курсу НБУ на 00:00 дату оплати, корегуючу видаткову накладну і розрахунок коректування до податкової накладної.

У специфікації від 17.03.2015 № 2 до договору від 10.03.2015 сторони передбачили, що постачальник передає, а покупець приймає колісну пару колії у кількості 24 одиниці на суму 2 136 960,00 грн, умови поставки DDP склад покупця. Строк поставки обладнання 12 од. - 45 днів, 12 од. - 75 днів з моменту підписання цієї специфікації. Умови і строки оплати: 100 % вартості обладнання поставленого по специфікації оплачується упродовж 20 банківських днів, наступних за днем його поставки та отримання покупцем повного пакету документів відповідно до пункту 6.3 договору.

Згідно з пунктом 9 специфікації від 17.03.2015 № 2 у випадку збільшення офіційного (НБУ) курсу долара США більше, ніж на 3% (три проценти) відносно курсу станом на 27.01.2015 (1USD=15,899591UAH), ціна в гривнях перераховується пропорційно збільшенню курсу валюти на 00:00 годин дати оплати. Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу валюти, і не будуть потребувати ніякої додаткової згоди сторін. Оплата за обладнання здійснюється в гривні України. Постачальник зобов'язаний у випадку перерахунку суми оплати надати корегуючий рахунок корегуючи видаткову накладну з обов'язковим зазначенням курсу НБУ (USD/UAH) і розрахунок-корегування до податкової накладної. Постачальник є стороною, відповідальною за правильність розрахунку.

Під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Донецької області від 10.07.2017 у справі № 905/1327/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2017, було стягнуто з ПрАТ "МК "Азовсталь" на користь ТОВ "Трансексім" 5 811 206,20 грн заборгованості за договорами від 15.01.2015 № 089ло/103 і від 10.03.2015 (спірний договір), а також інфляційні втрати в сумі 727 985,33 грн, 3 % річних у сумі 237 574,49 грн, а також пеню в сумі 625 436,37 грн, 111 031,50 грн судового збору.

Здійснюючи судовий розгляд справи № 905/1327/17 господарські суди, зокрема, установили, що позивачем на виконання умов договору від 10.03.2015 згідно зі специфікаціями від 10.03.2015 № 1, від 17.03.2015 №2 на підставі видаткових накладних від 30.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 19.05.2015 № 051901, від 09.07.2015 № 070901, від 21.09.2016 № 092201 було поставлено відповідачеві обладнання і виставлено рахунки на його плату. Втім відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань повного та вчасного розрахунку за отримане не здійснив. При цьому, як було з'ясовано судами під час розгляду справи № 905/1327/17 заборгованість, зумовлена валютним коригуванням ціни в порядку, передбаченому пунктом 9 специфікацій від 10.03.2015 № 1, від 17.03.2015 № 2, не була предметом розгляду у справі № 905/1327/17.

4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач звернувся із позовом у цій справі, в якому просив стягнути з відповідача спірну заборгованість за корегуючими рахунками, а також інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані як за прострочення оплати вартості товару, отриманого за договором від 10.03.2015 за видатковими накладними від 31.07.2015 № 073001, від 04.04.2016 № 040401, від 05.04.2016 № 040501, від 21.09.2016 № 092201, так і за прострочення в оплаті корегуючих рахунків.

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі по суті спору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог цього позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 179 663,73 грн боргу, 1 15865,40 грн - 3 % річних, 251 313,87 грн інфляційних втрат, 23 202,65 грн судового збору. Водночас попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 16 208,00 грн - 3 % річних і 114501,71 грн інфляційних втрат. У решті позову судами було відмовлено.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, ПрАТ ПрАТ "МК "Азовсталь" не погоджується із ухваленими у справі судовими рішеннями лише в частині задоволення позову про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 251 313,87 грн. В іншій частині зазначені судові рішення сторонами у справі не оскаржено.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що рішення і постанову в оскарженій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, тому такі судові рішення підлягають частковому скасуванню із ухваленням у скасованій частині нового рішення з огляду на таке.

5.2. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим часчтина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Судами попередніх інстанцій установлено, що умовами спірного договору поставки (пункт 5.1) і погодженими сторонами специфікаціями від 10.03.2015 № 1, від 17.03.2015 № 2, які є невід'ємними частинами цього договору, визначено обов'язок оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та установлено судами, позивачем заявлено до стягнення з відповідача у цій справі заборгованість за корегуючими рахунками (курсова різниця) на підставі спірного договору і така заборгованість у сумі 1 179 663,73 стягнута з відповідача на користь позивача.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судами, а відтак, стягнення у цьому випадку 251 313,87 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій, викладеного не врахували, відповідно, неправильно застосували приписи наведених норм до встановлених ними ж обставин справи, а отже, висновок господарських судів про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 251 313,87 грн інфляційних втрат є помилковим і суперечить наведеному. Відтак доводи касаційної скарги скаржника отримали підтвердження.

6. Висновки Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, рішення та постанова в оскарженій частині не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягають скасуванню в оскаржений частині з прийняттям у відповідній частині нового рішення про відмову в позові про стягнення з відповідача 251 313,87 грн інфляційних втрат; у решті рішення та постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом касаційної інстанції оскаржені судові рішення підлягають частковому скасуванню, з прийняттям у відповідній частині нового рішення, судом здійснюється розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/192/18 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" 251 313,87 грн інфляційних втрат і 23202,65 грн судового збору скасувати. Прийняти у цій частині нове рішення про відмову в позові про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" 251 313,87 грн інфляційних втрат. У решті рішення та постанову залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" 19 434,21 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 4 148,17 грн судового забору за подання апеляційної скарги та 7 542,12 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак