ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21648/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 (Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 (Удалова О.Г.) у справі №910/21648/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватОфис" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 271 892,54 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач) про стягнення 271892,54 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендної плати за період жовтень - листопад 2017 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 268 980,00 грн, на яку додатково нараховано 1 613,88 грн інфляційних втрат, 712,80 грн пені та 585,86 грн 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 позов задоволено частково.

3.1. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень-листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у сумі 268980,00 грн, пеню в сумі 712,80 грн, 3% річних в сумі 585,86 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов'язання за договором по сплаті заборгованості з орендної плати в сумі 268980,00 грн за користування спірним приміщенням у жовтні-листопаді 2017 року.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Надсилання Відповідачем заяви про припинення зобов'язання зарахуванням є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на припинення зобов'язань сторін.

8. Врахуванню підлягає те, що взаємні зобов'язання сторін у цих правовідносинах є зустрічними, адже, строк виконання зобов'язання Відповідача зі сплати орендних платежів та строк виконання зобов'язань Позивача з погашення процентів, як плата за користування кредитними коштами, на дату вчинення одностороннього правочину з зарахування зустрічних однорідних вимог настав;

9. Взаємні зобов'язання сторін у цих правовідносинах є однорідними, оскільки зараховані вимоги зі сплати орендних платежів та вимоги зі сплати процентів за користування кредитними коштами є однорідними за своїм змістом грошовими вимогами сторін.

10. На дату вчинення зарахування між сторонами були відсутні спори щодо змісту, умов, розміру взаємних зобов'язань зі сплати орендної плати за користування об'єктами оренди та процентів за користування грошовими коштами за кредитним договором, нарахованих саме після настання строку виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів і стягнення яких не заявлено Відповідачем в межах будь-якого існуючого позовного провадження.

11. Суди дійшли безпідставного висновку щодо спірності грошових вимог Відповідача до Позивача за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Між сторонами у іншій справі № 904/6511/17 існує спір, крім того, і щодо розміру кредитних зобов'язань, а тому відсутні підстави стверджувати про безспірність грошових вимог Відповідача до Позивача за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

13. Відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов'язання по сплаті орендної плати, оскільки заяви Відповідача про зарахування зустрічних вимог не можуть свідчити про припинення відповідного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на недоведення настання строку виконання Позивачем зобов'язання за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

14. Позивачем подано письмові пояснення про врахування під час касаційного перегляду справи правової позиції Верховного Суду у справі №910/21652/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

16. Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку матеріалам справи, встановили неналежне виконання Відповідачем умов договору оренди приміщення від 01.12.2016 за період жовтень-листопад 2017 року на суму 268 980,00 грн.

17. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Відповідач, заперечуючи проти наявності у нього заборгованості, послався на направлені ним Позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2017, 28.11.2017, 20.12.2017, 22.01.2018, 14.02.2018, якими повідомлено про зарахування, в тому числі, 268 980,00 грн зобов'язань Відповідача по сплаті орендних платежів по договору за спірний період та часткове зобов'язання Позивача перед Відповідачем за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання неустойки.

18. Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

19. За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

20. Крім того, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

21. За результатами дослідження та оцінки за приписами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин справи у сукупності, врахувавши справу №904/6511/17 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "ПриватОфис" про дострокове виконання грошових зобов'язань, суди встановили, що вимоги Відповідача за кредитним договором №07/30/К від 17.04.2007 не є безспірними, а тому дійшли вірного висновку про відсутність підстав для зарахування вказаних вимог в силу статті 601 ЦК України і статей 202, 203 ГК України та обґрунтовано задовольнили позовну вимогу в частині стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті заборгованості з орендної плати в сумі 268 980,00 грн.

22. Також, суди, здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пункту 6.3 договору з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнили вимоги про стягнення пені, 3% річних та відмовили в частині стягнення інфляційних втрат за відсутності підстав для задоволення такої вимоги.

23. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог зроблено з дотриманням норм процесуального права, зокрема, статей 76, 77, 86 ГПК України.

24. З огляду на зазначене, а також межі перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги в пунктах 7, 8, 9, 10, 11 постанови відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

26. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо судових витрат

28. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі №910/21648/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.