ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1478/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

представників учасників справи:

позивача: Перепелиця О. С.,

відповідача-1: Савчук Ю.М.,

відповідача-2: Отцевич Є.Ю.,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020

(головуючий - Кузнецова І.Л., судді Кощеєв І.М., Широбокова Л.П.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019

(суддя Панна С.П.)

у справі №904/1478/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Ткача І. В. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2020, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (далі - Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (далі - Відповідач-2) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада" (далі - Відповідач-3) про стягнення солідарно з відповідачів 34132215,75 грн, у тому числі: 4177187,23 грн заборгованості з лізингових платежів і 29955028,52 грн 365% річних.

3. Позов мотивований невиконанням відповідачами як поручителями Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - Третя особа) зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (далі - Договір лізингу).

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2019 задоволена заява Позивача про відмову від позову в частині стягнення заборгованості з Відповідача-3, закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Відповідача-3.

5. У відповіді на відзив від 17.05.2019 Позивач просив стягнути з Відповідача-2 34132215,75 грн, у тому числі: 4177187,23 грн заборгованості з лізингових платежів і 29955028,52 грн 365% річних; та стягнути з Відповідача-1 9921987,22 грн, у тому числі: 4177187,23 грн заборгованості з лізингових платежів і 5744799,99 грн 70% річних, що визнано Господарським судом Дніпропетровської області заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020, позовні вимоги задоволені повністю: стягнуто з Відповідача-2 на користь Позивача 4177187,23 грн заборгованості з лізингових платежів і 29955028,52 грн 365% річних, 9327,39 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 4177187,23 грн заборгованості з лізингових платежів і 5744799,99 грн 70% річних, 3822,61 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Судові рішення мотивовані встановленням обставин щодо невиконання Третьою особою зобов`язань за Договором лізингу, забезпечених порукою Відповідача-1 за договором поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015 (далі - Договір поруки-1) і Відповідача-2 за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 (далі - Договір поруки-2). При цьому суди визнали безпідставними доводи щодо припинення поруки за відповідними договорами з огляду на встановлені умовами договорів строки поруки. Водночас суди дійшли висновку, що вимоги в цій справі є однорідними та нерозривно пов`язані з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за Договором лізингу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

8. Відповідач-2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

9. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави для касаційного оскарження зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

10. Відповідач-2 посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи порушення Позивачем правил об`єднання позовних вимог за відсутністю спільності предмету позову всупереч правовій позиції, Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постановах від 02.10.2019 у справі №317/5082/13-ц, від 27.03.2019 у справі №296/3797/14-ц.

11. Відповідач-2 заперечує проти відхилення судами його доводів про те, що порука за Договором поруки-1 і Договором поруки-2 є припиненою з 21 травня 2018 року. На думку Відповідача-2, оскаржувані судові рішення в зазначеній частині суперечать висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №641/9926/15-ц, від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц, від 13.06.2018 у справі №408/8040/12, постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №2-1052/11, від 24.10.2019 у справі №759/10308/15-ц, від 17.07.2019 у №278/1077/16-ц, від 05.06.2019 у справі №554/1566/17; постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, від 02.09.2015 у справі №6-369цс15.

12. При цьому Відповідач-2 вважає безпідставним посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №924/490/19, оскільки в ній розглядались позовні вимоги про визнання припиненим Договору поруки-2, а не про визнання поруки за зазначеним договором припиненою.

13. Крім того, Відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення, яке не є солідарним, вийшов за межі позовних вимог, розглянув позовні вимоги без сплати судового збору, порушив таємницю нарадчої кімнати під час розгляду клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі.

14. Також Відповідач-2 наголошує, що Позивач не довів вжиття ним усіх необхідних заходів щодо стягнення заборгованості з лізингоодержувача, а намагається здійснити стягнення зобов`язання за Договором лізингу виключно з поручителів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Позивач зазначає, що у цій справі предметом спору є однорідні права і обов`язки відповідачів, які виникли з різних договорів поруки, але щодо однієї підстави - виконання зобов`язань за Договором лізингу. Позивач вважає, що справа прийнята Господарським судом Дніпропетровської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, тому правомірно розглянута ним.

17. Щодо доводів Відповідача-2 про припинення відповідних договорів поруки Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №924/482/19 і від 28.01.2020 у справі №924/490/19, якими залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання договорів поруки припиненими з огляду на встановлення у пунктах 6.2 договорів строку припинення поруки.

18. При цьому Позивач посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №668/5023/15-ц, від 14.11.2018 у справі №757/6407/14-ц, від 23.05.2019 у справі №913/320/18, від 15.07.2019 у справі №711/191/14-ц, від 24.07.2019 у справі №285/3340/15-ц, від 19.08.2019 у справі №308/3908/14-1.

19. Крім того, Позивач подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

20. Позивач вважає, що у цій справі та в розрізі спірних правовідносин існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики щодо такого питання: чи правомірне звернення кредитора з позовом до поручителів, які за окремими договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, без залучення боржника до участі у справі в якості відповідача.

21. При цьому Позивач зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц і від 03.07.2019, суперечать частині 3 статті 554 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення Позивача із зазначеним клопотанням).

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22. За умовами укладеного між Позивачем (лізингодавець) та Третьою особою (лізингоодержувач) Договору лізингу лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість, загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку № 1 "Специфікація" (п. 1.1 Договору лізингу).

23. Вартість майна становить гривневий еквівалент 250000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладання Договору лізингу, та на дату укладання Договору лізингу становить 5425000,00 грн, у тому числі ПДВ 904166,67 грн (п. 2.1 Договору лізингу).

24. Усі платежі за Договором лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов Договору лізингу та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до Договору лізингу (далі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у Договорі лізингу. Щомісячні платежі та порядок їх сплати: щомісячно, згідно з Графіком, та включають в себе: суму, яка компенсує частину вартості предмету лізингу у розмірі згідно з Додатком №2; платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно в розмірі згідно з Додатком №2 (п. 4.1 Договору лізингу).

25. У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 7.2 Договору лізингу).

26. Строк дії Договору лізингу з 11.03.2015 до 20.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за договором (п. 11.1 Договору лізингу).

27. Відповідно до Графіку останній лізинговий платіж за Договором лізингу Третя особа повинна була здійснити 20 грудня 2017 року.

28. 19 березня 2015 року між Позивачем та Третьою особою складено та підписано Акт приймання-передачі (що є Додатком №3 до Договору лізингу), за яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв Трактор John Dееrе 8335К (2013 року випуску, серійний № НОМЕР_1 ) за ціною 250000,00 доларів США або 5898712,40 грн.

29. 13 липня 2016 року Позивач і Третя особа уклали додаткову угоду №2 до Договору лізингу та виклали в новій редакції пункт 7.2 Договору лізингу, згідно з якою у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, встановлений в Графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 процентів річних від суми простроченого лізингового платежу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

30. 30 березня 2018 року Позивач і Третя особа уклали додаткову угоду №3 до Договору лізингу (далі - Додаткова угода №3), якою внесені зміни до Договору лізингу та Графіку. Так, сторони виклали Графік у новій редакції, в якій передбачена сплата лізингоодержувачем простроченої заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів за лютий 2016 року - грудень 2017 року в розмірі 194881,54 доларів США (що складається з: суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу - 162477,34 доларів США; платежу як винагороди (комісія) за отримане у лізинг майно - 8476,29 доларів США; штрафних санкцій - 23927,91 доларів США) у наступному порядку: 105443,39 доларів США - в строк до 20.11.2018, 52721,69 доларів США - в строк до 20.03.2019, 26360,85 доларів США - в строк до 20.05.2019, 10355,61 доларів США - в строк до 20.06.2019.

31. Водночас пунктом 4 Додаткової угоди №3 сторони погодили, що у випадку будь-якого порушення лізингоодержувачем зобов`язань з оплати простроченої заборгованості у строки, визначені пунктом 3 Додаткової угоди №3, пункт 3 Додаткової угоди №3 втрачає свою чинність (відповідно до письмового повідомлення лізингодавця), а сторони керуються Графіком (Додаток №2).

32. Через несплату Третьою особою простроченої заборгованості з чергових лізингових платежів Позивач повідомленням №2802/19-2019/2юр від 28.02.2019 сповістив Третю особу, що пункт 3 Додаткової угоди №3 втратив чинність, а сторони керуються Графіком (Додаток №2) без врахування пункту 3 Додаткової угоди №3.

33. Станом на дату звернення Позивача до суду з позовом у цій справі Третя особа не виконала зобов`язання з оплати поточної та простроченої заборгованості зі сплати чергових лізингових платежів у строки, визначені пунктами 2 та 3 додаткової угоди №3 від 30.03.2018 до Договору лізингу.

34. Заборгованість Третьої особи перед Позивачем зі сплати лізингових платежів за Договором лізингу складає 153969,30 доларів США, що за міжбанківським курсом на дату, що передує даті складання позовної заяви (27,13 грн за 1 долар США), становить 4177187,23 грн, а розмір 365 відсотків річних становить 29955028,52 грн.

35. Разом з тим, 11 березня 2015 року між Позивачем (лізингодавець), Відповідачем-1 (поручитель) та Третьою особою (лізингоодержувач) укладений Договір поруки-1. А 30 березня 2018 року між Позивачем (лізингодавець), Відповідачем-2 (поручитель) та Третьою особою (лізингоодержувач) укладений Договір поруки-2.

36. За пунктами 1.1 Договору поруки-1 і Договору поруки-2 предметом зазначених договорів є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору лізингу (Основний договір) (п. 1.1 Договору поруки-1 і п. 1.1 Договору поруки-2).

37. Згідно з пунктами 1.3 Договору поруки-1 і Договору поруки-2 поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом Основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за Основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

38. У випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за Основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання (п.п. 2.1 Договору поруки-1 і Договору поруки-2).

39. Поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за Основним договором на рахунок лізингодавця (п.п. 3.1.1 Договору поруки-1 і Договору поруки-2).

40. Поручитель зобов`язаний у разі невиконання лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення (п.п. 3.1.2 Договору поруки-1 і Договору поруки-2).

41. Відповідно до пункту 6.2 Договір поруки-1 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

42. Договір поруки-2 згідно з пунктом 6.2 вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

43. У тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (п.п. 6.3 Договору поруки-1 і Договору поруки-2).

44. У зв`язку з невиконанням Третьою особою своїх зобов`язань за Договором лізингу Позивач 1 березня 2019 звернувся до Відповідача-1 з вимогою №2802/19-2019/1юр від 28.02.2019 про сплату грошових коштів в сумі 3021843,42 грн, а до Відповідача-2 - з вимогою №0904/19-20юр від 09.04.2019 про сплату грошових коштів у сумі 4149472,76 грн.

45. Проте Відповідач-1 і Відповідач-2 не здійснили погашення заборгованості Третьої особи за Договором лізингу.

Позиція Верховного Суду

46. Суд відхиляє клопотання Позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже зазначені в клопотанні питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.

47. При цьому Суд враховує, що Позивач у відповідному клопотанні не виклав посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовані різні правові позиції при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

48. Водночас Суд не вбачає підстав для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц і від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, у зв`язку з посиланням Позивача на їх невідповідність частині 3 статті 554 Цивільного кодексу України в редакції, що набрала чинності вже після ухвалення судових рішень, за наслідками перегляду яких ухвалені зазначені постанови суду касаційної інстанції.

49. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Відповідача-2 з огляду на таке.

50. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

51. Зокрема, за змістом частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу в лізингоодержувача виникає обов`язок сплачувати встановлену плату (лізингові платежі).

52. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

53. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України).

54. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

55. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

56. Згідно з положеннями статей 543, 546, 553, 554 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

57. Припинення поруки врегульовано статтею 559 Цивільного кодексу України, частина 4 якої (в редакціях, чинних станом на момент укладення Договору поруки-1 і Договору поруки-2) передбачала, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

58. Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок

59. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 за №2478-VIII (далі - Закон №2478-VIII) частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України викладена в новій редакції, згідно з положеннями якої порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

60. Крім того, згідно з частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції Закону №2478-VIII) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

61. Частиною 3 статті 554 Цивільного кодексу України (в редакції Закону №2478-VIII) передбачено, що особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

62. Закон №2478-VIII введений в дію з 4 лютого 2019 року та застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону (п.п. 1, 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2478-VIII).

63. Дослідивши надані учасниками справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини щодо неналежного виконання Третьою особою та відповідачами зобов`язань за Договором лізингу. Водночас задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з лізингових платежів, а також процентів з відповідачів як поручителів, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи Відповідача-1 про припинення поруки за відповідними договорами відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України (в редакціях, чинних на час укладення Договору поруки-1 і Договору поруки-2).

64. Зокрема, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторони у пунктах 6.2 Договору поруки-1 і Договору поруки-2 визначили строк дії поруки тривалістю в три роки, тому саме такий строк для припинення поруки підлягає застосуванню, а Позивач пред`явив вимогу до Відповідача-1 і Відповідача-2 у квітні 2019 року в межах встановленого Договором поруки-1 трирічного терміну, адже згідно з Графіком останнім визначеним кінцевим строком оплати є 20 грудня 2017 року (у подальшому продовжений до 20 червня 2019 року).

65. Однак наведений висновок судів щодо пред`явлення Позивачем вимог до Відповідача-1 і Відповідача-2 в межах строку дії поруки з огляду на визначений Графіком (у тому числі з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №3) останній визначений кінцевий строк оплати, не відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.06.2018 у справі №408/8040/12, від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц і від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, на які посилається Відповідач-2 у касаційній скарзі.

66. Зокрема, в постанові у справі №408/8040/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

67. У постановах у справах №523/8249/14-ц і №1519/2-3165/11 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

68. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом також у постановах від 17.07.2019 у справі №278/1077/16-ц, від 24.10.2019 у справі №759/10308/15-ц, від 18.11.2019 у справі №2-1052/11,

69. Не врахувавши наведений висновок Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували (із зазначенням про це в мотивувальних частинах судових рішень), заборгованість з лізингових платежів за який саме період заявлена Позивачем до стягнення з відповідачів у цій справі. Відповідно, суди на підставі наявних у справі доказів не дослідили обставини щодо наявності чи відсутності спливу встановленого зазначеною нормою строку стосовно кожного з передбачених Договором лізингу і Графіком платежів.

70. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава оскарження судових рішень у справі знайшла своє підтвердження, адже суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 559 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

71. Водночас відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, досліджувати надані сторонами докази, зокрема щодо настання строку виконання окремих періодичних платежів за Договором лізингу як частин основного зобов`язання, стягнення яких є предметом позовних вимог, а відтак і щодо наявності чи відсутності припинення поруки за Договором поруки-1 і Договором поруки-2 стосовно певних платежів.

72. Без встановлення зазначених обставин передчасними є також будь-які висновки про наявність чи відсутність солідарного обов`язку Відповідача-1 і Відповідача-2 зі сплати певних періодичних платежів відповідно до вимог частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України (в редакції Закону №2478-VIII), правовідносини поруки щодо яких продовжують існувати після введення в дію Закону №2478-VIII.

73. Разом з тим Суд вважає безпідставним твердження Відповідача-2 про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2019 у справі №317/5082/13-ц щодо об`єднання позовних вимог у справі.

74. Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №317/5082/13-ц зазначила, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договору поруки збігається з обсягом відповідальності боржника.

75. Зважаючи на те, що Позивач заявив вимоги про стягнення несплачених Третьою особою лізингових платежів у сумі 4177187,23 грн, а також процентів за прострочення виконання зазначеного зобов`язання, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій справі є однорідними та нерозривно пов`язані з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за Договором лізингу. Отже, Суд не вбачає невідповідності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, висновкам Верховного Суду, наведеним у зазначеній постанові.

76. При цьому Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11 і від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц, на які також посилався Відповідач-2 у касаційній скарзі, зауважила на те, що право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

77. Крім того, Суд відхиляє посилання Відповідача-2 на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №641/9926/15-ц, оскільки з огляду на зміст відповідних положень договорів поруки (п.п. 6.2 Договору поруки-1 і Договору поруки-2, п. 7.2 договору поруки, щодо якого виник спір у справі №641/9926/15-ц) правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

78. Також Суд вважає необґрунтованим посилання Відповідача-2 на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №296/3797/14-ц, оскільки Відповідач-2 у касаційній скарзі не зазначив, у чому полягає неврахування судом апеляційної інстанції у цій справі висновків Верховного Суду, викладених в наведеній постанові.

79. З огляду на визначену в касаційній скарзі підставу оскарження судових рішень у справі Суд не приймає до уваги інші аргументи Відповідача-2, щодо яких у касаційній скарзі не зазначено про їх невідповідність конкретним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів.

81. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Касаційна скарга Відповідача-2 підлягає задоволенню частково.

83. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати усі обставини, необхідні для правильного застосування норм законодавства з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Зокрема, судам необхідно встановити обставини щодо настання строку виконання окремих періодичних платежів за Договором лізингу як частин основного зобов`язання, стягнення яких є предметом позовних вимог, щодо наявності чи відсутності припинення поруки за Договором поруки-1 і Договором поруки-2 стосовно певних платежів, а також наявності чи відсутності солідарного обов`язку Відповідача-1 і Відповідача-2 зі сплати спірної заборгованості (її частини).

Розподіл судових витрат

84. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 303, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №904/1478/19 відмовити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2020 у справі №904/1478/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко