Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.12.2019 року у справі №902/803/17
Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №902/803/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/803/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"

відповідач - фізична особа-підприємець Кулик Євген Анатолійович

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Розізнана І.В. - головуючий, Мельник О.В., Василишин А.Р. від 30 січня 2018 року та рішення Господарського суду Вінницької області у складі Матвійчука В.В. від 14 листопада 2017 року

Історія справи

Короткий зміст та підстави позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Кулика Євгена Анатолійовича (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог) 243 829, 84 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 05.2015р. по 07.2016р. Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що дії відповідача щодо заволодіння земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди землі №8-В-Х-В від 01.02.2014р. та здійснення ним самовільного посіву сільськогосподарської культури на ній порушує та обмежує його право користуватися даною земельною ділянкою, тобто в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення для притягнення його до цивільно-правової відповідальності, а тому останній повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2. 12.05.2006р. між ОСОБА_9 (орендодавець) та ТОВ СП "Нібулон" (орендар) було укладено договір оренди землі №331/040681200058.

3. Згідно п. 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,35 га., у тому числі рілля - 4,35 га.

4. Договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, у цьому разі зацікавлена сторона повинна не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово іншу сторону про намір продовжити його дію.

5. Договір оренди землі від 12.05.2006р. №331/040681200058 зареєстрований в Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 21.07.2006р. №040681200058.

6. Відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 23.07.2006р. ОСОБА_9 (орендодавець) передав, а ТОВ СП "Нібулон" (орендар) прийняв земельну ділянку загальною площею 4,35 га, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради, Хмільницького району, Вінницької області.

7. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30.11.2010р. у справі №2-1371/2010 за ОСОБА_10 (спадкоємець ОСОБА_9) визнано право власності на земельну ділянку площею 4,35 га, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради, Хмільницького району, Вінницької області.

8. На підставі даного рішення ОСОБА_10 видано Державний акт від 22.06.2012р. на право власності на земельну ділянку площею 4,3448 га, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №0524880001001927.

9. 01.02.2014р. між ОСОБА_10 (орендодавець) та ФОП Куликом Євгеном Анатолійовичем (орендар) укладено договір оренди землі №8-В-Х-В терміном на 15 років.

10. Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка №4 загальною площею 4,3448 га.

11. Право оренди на земельну ділянку зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмільницького МРУЮ Вінницької області від 26.06.2014р. № 14051367.

12. Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди ОСОБА_10 (орендодавець) передав, а Кулик Є.А. (орендар) прийняв земельну ділянку загальною площею 4,3448 га, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради, Хмільницького району, Вінницької області, згідно договору оренди від 01.02.2014р. №8-В-Х-В.

13. 05.05.2015р. комісією у складі представників Хмільницької РДА, ТОВ СП "Нібулон", мешканця с. Вишенька складено акт самовільного захоплення земельної ділянки № 4 площею 4,3448 га, яким встановлено здійснення на ній посіву кукурудзи ФОП Кулик Є.А.

14. Актом перевірки Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області №22/15 від 05.06.2015р. встановлено, що ФОП Кулик Є.А. використовує земельну ділянку площею 4,3448 га на підставі договору оренди землі № 8-В-Х-В від 01.02.2014р. державна реєстрація, якого проведена 26.06.2014р. Фактично ФОП Кулик Є.А. використовує земельну ділянку, право користування якої, відповідно до укладеного договору, ОСОБА_9 передано ТОВ СП "Нібулон".

15. Згідно листа Управління Держгеокадастру у Хмільницькому районі Вінницької області від 20.08.2015р. №27-28-0.4-3035/2-15, земельна ділянка, що належала гр. ОСОБА_9 та земельна ділянка, що належить гр. ОСОБА_10, є однією і тією ж земельною ділянкою.

16. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016р. у справі №814/3054/15 скасовано рішення Реєстраційної служби Хмільницького МРУЮ Вінницької області від 26.06.2014р. № 14051367 щодо державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку; зобов'язано Реєстраційну службу Хмільницького МРУЮ Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за Куликом Є.А. права оренди на спірну земельну ділянку.

17. Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №96527441 від 06.09.2017р. запис №6142383 від 26.06.2014р. про право оренди ФОП Кулик Є.А. земельної ділянки, площею 4,3448 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, залишається чинним з моменту його внесення.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

18. Рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

19. Рішення суду мотивовані тим, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків, а саме - позивачем не доведено протиправність дій відповідача, пов'язаних із самовільним зайняттям останнім земельної ділянки загальною площею 4,3448га, оскільки здійснення господарської діяльності стосовно зазначеної ділянки відбувалося за наявності правової підстави - договору оренди землі №8-В-Х-В від 01.02.2014р., укладеного між гр. ОСОБА_10 та ФОП Кулик Є.А., який у судовому порядку не скасований і є чинним.

Крім того, суди відшкодували відповідачу за рахунок позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 500грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

21. в діях відповідача щодо тимчасового зайняття спірної земельної ділянки та здійснення на ній самовільного посіву сільськогосподарської культури (кукурудзи) в період дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між позивачем та ОСОБА_9, містяться всі елементи господарського правопорушення, що є підставою для притягнення його до майнової відповідальності відповідно до приписів ст. 224 Господарського кодексу України.

22. подаючи позов до ФОП Кулик Є.А. про відшкодування збитків, позивач зазначив в обґрунтування позовних вимог про тимчасове зайняття ФОП Куликом Є.А. спірної земельної ділянки, а не про її самовільне зайняття, що передбачає застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, а не ст. 211 Земельного кодексу України та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" з метою притягнення до відповідальності.

23. суди не встановили змісту акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 05.06.2015 №22/15, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, який свідчать про те, що на момент проведення перевірки ФОП Кулик Є.А. було відомо про те, що ТОВ СП "Нібулон" був законним землекористувачем спірної земельної ділянки. Однак, незважаючи на це, відповідач продовжував створювати перешкоди у використанні позивачем спірної земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції під час дії договору оренди землі.

24. позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення на користь ФОП Кулик Є.А. 5 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, оскільки вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає сплаті за послуги адвоката, оскільки судами не встановлено кому (адвокату або фізичній особі-підприємцю Ковалю Т.І.) була сплачена вказана сума коштів.

Доводи відповіда у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

25. Відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.22 ЦК України (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), ст. 1166 ЦК України (загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду), ст.211 ЗК України (відповідальність за порушення земельного законодавства), ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (визначення термінів) та норми процесуального права - ст. 86 ГПК України (оцінка доказів), ст. 269 ГПК України (межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції).

26. Відповідач відхиляє довід позивача щодо неправомірного стягнення з ТОВ СГ "Нібулон" витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки вказані кошти є гонораром саме за правничу допомогу, а не оплатою послуг фізичної особи - підприємця за договором з надання юридичних послуг, як стверджує позивач.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

27. В ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з тимчасовим зайняттям земельної ділянки відповідачем.

28. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди прийшли до висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків, а саме - позивачем не доведено протиправність дій відповідача, пов'язаних із самовільним зайняттям останнім земельної ділянки загальною площею 4,3448га, оскільки здійснення господарської діяльності стосовно зазначеної ділянки відбувалося за наявності правової підстави - договору оренди землі №8-В-Х-В від 01.02.2014р., укладеного між гр. ОСОБА_10 та ФОП Кулик Є.А., який у судовому порядку не скасований і є чинним.

29. Оцінивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, Суд встановив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови задоволення позовних вимог, з огляду на відсутність всіх елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

31. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

32. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

33. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

34. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та збитками, вина.

35. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє особу від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

36. Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди у позадоговірному зобов'язанні, необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, (2) шкідливий результат такої поведінки (шкоди), (3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, (4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

37. Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи і спричинила заподіяння позадоговірної шкоди. Поведінка визнається протиправною незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки.

37. Протиправна поведінка може виявлятися у формі пасивного обов'язку від вчинення певних дій.

38. Судами встановлено, що відповідач здійснив на спірній земельній ділянці посів кукурудзи, що у свою чергу, призвело до неможливості здійснення позивачем посіву соняшника під врожай 2015р. Суди прийшли до висновку, що вищезазначені дії відповідача відбувалося за наявності правової підстави - договору оренди землі №8-В-Х-В від 01.02.2014р., укладеного між гр. ОСОБА_10 та ФОП Кулик Є.А., який у судовому порядку не скасований і є чинним.

39. Водночас постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016р. у справі №814/3054/15 скасовано рішення щодо державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку відповідача, зобов'язано Реєстраційну службу Хмільницького МРУЮ Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за Куликом Є.А права оренди на спірну земельну ділянку.

40. Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

41. В свою чергу, договір оренди землі від 12.05.2006р. з ОСОБА_12 (орендодавець) та ТОВ СП "Нібулон" судом недійсним не визнавався, тому на момент виникнення спірних правовідносин був чинним. Декілька договорів найму однієї і тієї речі можуть існувати тільки якщо річ по ним передається виключно у користування наймачу (наприклад, користування музичним інструментом, приміщенням або обладнанням, але в різний час). Якщо договори найму передбачають передачу речі наймачу у користування та володіння, перевага віддається договору, який був укладений раніше.

42. Крім того, ст. 10 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

43. Тобто, оскільки судами не встановлена недійсність договору оренди земельної ділянки від 12.05.2006р., укладеної між ОСОБА_12 та ТОВ СП "Нібулон", позивач має переважне право оренди вказаної земельної ділянки, а дії відповідача по відношенню до цієї земельної ділянки є незаконними (протиправними).

44. Шкідливим результатом такої поведінки є неможливість позивача використовувати земельну ділянки за призначенням (ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Тобто мова йде про упущену вигоду - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

45. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, полягає саме у неможливості проведення позивачем робіт з посіву сільськогосподарських культур, у зв'язку зі здійсненням відповідачем посіву кукурудзи на вказаній земельній ділянці. Тобто, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, а протиправна поведінка, в свою чергу, передує у часі шкідливому результату, що настав.

46. Водночас, Верховний Суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність вини відповідача у даних правовідносинах.

47. Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

48. Згідно ст. 769 ЦК України при укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків.

49. У відповідності до приписів ст. 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець зобов'язаний при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки.

50. Втім, судами не встановлено, чи був обізнаний орендар про наявний договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Нібулон" та чи можна розцінювати його дії, як навмисні діяння.

51. Крім того, Суд вважає обґрунтованими посилання скаржника на те, що суди не встановили змісту акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 05.06.2015 №22/15, складеного Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області, який може свідчити про те, що на момент проведення перевірки ФОП Кулик Є.А. було відомо про те, що ТОВ СП "Нібулон" був законним землекористувачем спірної земельної ділянки, однак, незважаючи на це, відповідач продовжував створювати перешкоди у використанні позивачем спірної земельної ділянки для вирощування товарної сільськогосподарської продукції під час дії договору оренди землі, укладеного з позивачем.

52. Вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

53. Незважаючи на те, що обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини, проте суд першої інстанції не був позбавлений права витребувати у сторін на підставі ст. 38 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) усі необхідні додаткові документи для правильного вирішення спору і з'ясування дійсних обставин справи. В даному випадку мова не йде про перекладення на суд обов'язку тягаря доказування, який покладений на сторони у справі, а йде про виконання процесуального обов'язку суду щодо витребування документів у разі недостатності поданих сторонами доказів.

54. Господарськими судами використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи в частині встановлення наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, наслідком чого є скасування прийнятих судових актів.

55. Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

56. Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

57. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

58. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути передана на нових розгляд, згідно ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум судового збору за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному і у касаційному, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

59. Керуючись ст. 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року у справі №902/803/17 скасувати.

3. Справу №902/803/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.