Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.01.2024 року у справі №924/423/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/423/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» - Тітов І.С., адвокат (довіреність від 26.12.2023 № 387/24),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів - Агро» - Дудчик О.М., адвокат (ордер від 10.01.2024 АВ №1078888),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (далі -ТОВ «Твій Газзбут», позивач, скаржник)

на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 (суддя Танасюк О.Є.),

додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 (суддя Танасюк О.Є.),

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (головуючий суддя: Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Павлюк І.Ю.)

у справі № 924/423/23

за позовом ТОВ «Твій Газзбут»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів - Агро» (далі - ТОВ «Летичів - Агро», відповідач)

про стягнення 6 066 144,47 грн штрафу, пені та річних.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, штрафу за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу, штрафу за відхилення добового обсягу природного газу, а також пеню та 3% річних.

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Твій Газзбут» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Летичів - Агро» про стягнення з останнього 6 066 144,47 грн, з яких: 3 646 993,22 грн штраф за недовикористаний обсяг природного газу, 39 882,82 грн штраф за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу, 2 368 163,11грн штраф за відхилення добового обсягу природного газу, а також 10 476,72 грн пені та 628,60 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на пункт 1 розділу VII Правил постачання природного газу, вмотивовані тим, що відповідачем спожито менший об`єм природного газу, ніж був узгоджений (підтверджений) сторонами у договорі про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-92654-22 та додаткових угодах до нього, у зв`язку з чим позивачем, на підставі підпунктів 6.2.3, 6.2.4 та 6.2.5 пункту 6.2 розділу 6 договору № 41АР200-92654-22, нараховано штраф за недовикористаний обсяг природного газу, штраф за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу, штраф за відхилення добового обсягу природного газу. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати за постачання природного газу за договором № 41АР200-92654-22, позивач просить стягнути пеню та 3% річних.

Відповідач, в свою чергу, не заперечував щодо здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних за прострочення оплати спожитого природного газу та визнав в цій частині позовні вимоги. Натомість інші заявлені до стягнення суми (які складаються виключно зі штрафів) в загальному розмірі 6 055 039,15 грн., відповідач вважав недоведеними, безпідставними, несправедливими, такими, що суперечать балансу інтересів сторін зобов`язання. Крім того відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафів на 99%.

Відповідач звертав увагу на те, що за порушення умов укладеного договору № 41АР200-92654-22 до нього має бути застосована відповідальність у вигляді стягнення збитків. Однак позивачем не доведено складових елементів цивільного правопорушення, що являється самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 у справі №924/423/23 позов ТОВ «Твій Газзбут» задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Летичів - Агро» на користь ТОВ «Твій Газзбут» 10 476,72 грн пені, 628,60 грн -3% річних та 166,58 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, обґрунтоване правомірністю нарахування позивачем пені та річних та враховано визнання в цій частині відповідачем позову. В частині відмови у задоволенні стягнення розмірів штрафів, рішення суду першої інстанції мотивовано тим що: заявлений позивачем до стягнення штраф, нарахований згідно з підпунктом 6.2.3 договору та з урахуванням укладених додаткових угод до нього, за правовою природою і згідно норм законодавства є збитками; однак, визначення в договорі штрафу, а не збитків не звільняє позивача від обов`язку доведення в діях відповідача складу цивільного правопорушення; позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків, не доведено протиправної поведінки та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням збитків, тобто, не доведено об`єктивну сторону правопорушення; місцевий суд звернув увагу, що підпунктами 6.2.4 та 6.2.5 договору, на які посилається позивач, не передбачено стягнення штрафних санкцій.

Додатковим рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 частково задоволено заяву ТОВ «Летичів - Агро» про стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву відповідача виходив з того, що: застосування положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників; зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат; тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат; у відзиві на позов (перша заява по суті) відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; після подання відповідачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/423/23, позивач скористався своїм правом на подання заперечень на відповідну заяву, відсутність у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат ТОВ «Летичів-Агро»; в укладеному між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Бератер» договорі про надання правової (правничої) допомоги сторони встановили фіксований розмір гонорару, який складає 60 000,00 грн; однак, враховуючи заперечення позивача та критерій реальності і розумності адвокатських витрат, місцевий суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу є 30 000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та з додатковим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, тобто в частині, яка стосується стягнення з відповідача штрафів за недовикористаний обсяг природного газу, за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу та за відхилення добового обсягу природного газу. Крім того позивач просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Отже рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних апеляційним господарським судом не переглядалося.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 апеляційні скарги ТОВ «Твій Газзбут» залишені без задоволення, а оскаржувані судові рішення місцевого господарського суду у справі № 924/423/23 залишені без змін.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, повністю погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову в цій частині з мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 30 000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу, залишивши без змін оскаржуване позивачем додаткове рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить Суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 924/423/23, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування частини першої статті 230 Господарського кодексу України в розумінні того, що штраф передбачений пунктами 6.2.3 - 6.2.5 договору на постачання природного газу від 22.06.2022 № 41АР200-92654-22 за своєю правовою природою є саме штрафом, як господарською відповідальністю, та не відноситься за своєю правовою природою до збитків в розумінні глави 25 Господарського кодексу України та розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Скаржник вважає, що як судом першої так і судом апеляційної інстанцій зроблено хибний висновок про те, що підпункт 6.2.3 договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, а підпункт 6.2.4 договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, якими визначено порядок відшкодування саме збитків, але сторони у договорі вказали що це є штрафом, а не збитками. Вважає висновки судів попередніх інстанцій проте, що заявлені до стягнення штрафні санкції за своєю правовою природою відносяться до збитків невірним, адже у разі порушення зобов`язання позивач має право стягнути з відповідача як штрафні санкції, так і вимагати відшкодування збитків. Стверджує, що сторони укладаючи договір погодили всі істотні умови та чітко передбачили, що за порушення господарського зобов`язання, відповідач зобов`язується сплатити саме штраф у відповідних розмірах.

Скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення не містять жодної оцінки неналежного виконання відповідачем умов договору, а саме пунктів 2.3 та 5.5.1 в частині дотримання дисципліни споживання газу, що призвело до застосування штрафу визначеного підпунктами 6.2.3 - 6.2.5 договору; судами попередніх інстанцій не було досліджено обставини, а обґрунтування відмови в частині стягнення штрафу зведено виключно до переоцінки умов укладеного договору, неправильного застосування норм матеріального права та застосування правових висновків Верховного Суду не у подібних правовідносинах.

Крім того скаржник, в обґрунтування доводів касаційної скарги щодо висновків апеляційного господарського суду за результатом перегляду додаткового рішення, вказує на неврахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 стосовно застосування приписів статей 126 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Доводи інших учасників справи

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У судовому засіданні 11.01.2024 представник ТОВ «Летичів - Агро» брав участь в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 09.01.2024.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 22.06.2022 ТОВ «Твій Газзбут» - постачальник та ТОВ «Летичів - Агро» - споживач укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-92654-22 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 180060 м3 (пункт 1.2 Договору).

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.4 Договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у додатку 2, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з абзацом 1 пункту 2.3 Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності має оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється як правило в рівномірному режимі, виходячи із середньомісячної норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку до 25-го числа місяця постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі нерівномірного щодобового споживання, який підлягає постачанню у місяці постачання, споживач зобов`язаний до 10:00 год. дня, що передує дню, з якого змінюється плановий обсяг надати постачальнику заяву про збільшення/зменшення планового обсягу газу із зазначенням планових щодобових обсягів споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

У разі необхідності коригування планового споживання природного газу у газовій добі споживання, споживач зобов`язаний надіслати скориговану заяву про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити планові щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі +3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами, згідно з пунктом 2.5 Договору здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (підпункт 2.5.1 Договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (підпункт 2.5.2 Договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (підпункт 2.5.3 Договору).

Сторони у пункті 3.2 Договору передбачили, що ціна одного кубічного метру (далі - м3) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 25,41666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна 1 м3 природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 25,55324267 грн. Податок на додану вартість становить 5,11064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 30,66389120 грн.

Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадку, визначеного у підпункті 3.3.1 цього договору (пункт 3.3 Договору).

Сторони погодили, що місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього Договору (пункт 3.5 Договору).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним (пункти 4.1, 4.2 Договору).

Споживач зобов`язаний дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 Договору, а також Правилами постачання природного газу, а також оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором (підпункти 5.5.1, 5.5.2 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до підпункту 6.2.1 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період (підпункт 6.2.3. Договору).

За умовами підпункту 6.2.4 Договору у випадку недотримання споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, споживач зобов`язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку відшкодувати постачальнику:

- у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.соm/ kliyentam/taryfy/;

- у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.соm/kliyentam/taryfy/.

Відповідно до підпункту 6.2.5 Договору, в разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, постачальник має право вимагати від споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності. У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору).

Судами встановлено, що зазначений Договір укладений за допомогою сервісу «Вчасно» з використанням електронних підписів: від ТОВ «Твій Газзбут» Договір підписала Лавриненко Н.В. (директор), від ТОВ «Летичів-Агро» Договір підписав Олексик О.П. (керівник). Також договір скріплено електронними печатками зазначених Товариств.

Крім того встановлено, що у додатку №1 до Договору від 14.06.2022 сторонами погоджено планові обсяги постачання газу у 2022 році: на липень - 5115 м3, на серпень - 2755 м3, на вересень - 4643 м3, на жовтень - 167547 м3.

Також Додатком №2 до Договору, сторонами погоджено перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача: місцезнаходження точки комерційного обліку - Вінницька область, Барський район, м.Бар, вул.Цукрового заводу, буд.32-В; ЕІС-код точки комерційного обліку споживача - 56XO0000YR6IP00Y, газотранспортна організація - ТОВ «Оператор ГТС України», газорозподільча організація - АТ «Вінницягаз».

Суди встановили, що протягом дії Договору сторони підписали ряд Додаткових угод, зокрема:

- Додаткова угода №ДУ-1/41АР200-92654-22 від 29.07.2022, якою сторони внесли зміни у пункт 3.3 та підпункт 3.3.1. Так у пункті 3.3 Договору сторони домовилися про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.08.2022: «ціна одного кубічного метру (м3) природного газу без урахування ПДВ становить 30,41666667 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 30,55324267 грн ПДВ становить 6,11064853 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 36,66389120 грн.». Сторони домовилися викласти підпункт 3.3.1 Договору у наступній редакції: «В разі порушення споживачем графіку оплати, визначеного пунктом 4.2 цього договору більше ніж на 3 банківських дні, постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метру газу без урахування ПДВ з 01.08.2022 на рівні: 31,25000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 6,27731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 37,663899120 грн.».

- Додаткова угода №ДУ-2/41АР200-92654-22 від 30.07.2022, якою сторони визначили плановий обсяг споживання у серпні 2022 року - до 2755 м3.(п.1 додаткової угоди). Також внесено зміни в пункт 3.3 та підпункт 3.3.1 Договору щодо ціни одного кубічного метру природного газу.

- Додаткова угода №3/41AP200-92654-22 від 29.08.2022 року до Договору, якою було визначено плановий обсяг споживання до 14 465 м3 - у вересні 2022 року.

- Додаткова угода №4/41AP200-92654-22 від 30.09.2022 року до Договору, якою було визначено плановий обсяг споживання до 105 100 м3 у жовтні 2022 року.

- Додаткова угода №5/41АР200-92654-22 від 31.10.2022 року до Договору, якою було визначено плановий обсяг споживання до 86 600 м3 у листопаді 2022 року.

Крім того, 04.11.2022 сторони уклали Додаткову угоду №ДУ-6/41АР200-92654-22 до Договору, у пункті 1 якої сторони домовилися припинити дію Договору №41АР200-92654-22 від 22.06.2022. Також сторони погодили внести зміни до пункту 10.1 Договору в частині кінцевого строку дії договору - до 09.11.2022.

Усі Додаткові угоди підписані у сервісі «Вчасно» КЕП/ЕЦП та скріплені електронними печатками сторін.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв 72942,92 м3 (в липні 2022 - 1447,34 м3, в серпні 2022 - 25647,78 м3, у вересні 2022 - 1402,82 м3, в жовтні 2022- 18432,88 м3, в листопаді 2022 - 26012,16 м3) що стверджується актами приймання-передачі природного газу: №ТГ382040367 від 31.07.2022 на суму 44381,08 грн; №ТГ382050960 на суму 1180721,61 грн; №ТГ 382068325 від 30.09.2022 на суму 69669,50 грн; №ТГ382095257 на суму 817754,28 грн; №ТГ382103572 від 30.11.2022 на суму 1154000,64 грн.

Встановлено, що ТОВ «Летичів-Агро» в листі від 03.11.2022 №280 просило ТОВ «Твій Газзбут» призупинити дію Договору від 22.06.2022, згідно з пунктом 8.1 Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Крім того, листом від 03.11.2022 №28/1 ТОВ «Летичів-Агро» просило ТОВ «Твій Газзбут» відключити з 06.11.2022 підприємство з моніторингу постачальника ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС.

Позивач 19.01.2023 надіслав відповідачу лист-вимогу з пропозицією впродовж 7 днів з дня отримання вимоги сплатити 6 065 515,87 грн заборгованості (штрафні санкції) на підставі підпунктів 6.2.1, 6.2.3, 6.2.4, 6.2.5 Договору через невикористання споживачем підтвердженого обсягу газу.

Листом від 09.02.2023 №52 ТОВ «Летичів-Агро» заперечило проти штрафів нарахованих ТОВ «Твій Газзбут» з підстав погодження в Договорі лише верхньої, крайньої межі запланованого обсягу споживання газу, тоді як нижня межа сторонами не погоджувалася. Крім того, відповідач зауважив на застосуванні різних штрафів за одне й те саме порушення.

Вважаючи, що несплатою в добровільному порядку штрафних санкцій відповідач порушує права позивача, останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Судами встановлено, що на момент звернення з позовом до суду, у відповідача відсутня основна заборгованість за поставлений природний газ. Однак у зв`язку з простроченням здійснення оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, пеню та штрафи, нараховані на підставі підпунктів 6.2.3 - 6.2.5 Договору.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності відмови судами попередніх судових інстанцій у стягненні з відповідача штрафів, а саме: 3 646 993,22 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, 39 882,82 грн штрафу за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу та 2 368 163,11грн штрафу за відхилення добового обсягу природного газу. Крім того, питання правомірності стягнення з позивача на користь відповідача 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно застосування частини першої статті 230 Господарського кодексу України в розумінні того, що штраф передбачений пунктами 6.2.3 - 6.2.5 Договору на постачання природного газу від 22.06.2022 № 41АР200-92654-22 за своєю правовою природою є саме штрафом, як господарською відповідальністю, та не відноситься за своєю правовою природою до збитків в розумінні глави 25 Господарського кодексу України та розділу VII Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496. Отже позивачем у касаційній скарзі, як підставу касаційного оскарження, визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що як судом першої так і судом апеляційної інстанцій зроблено хибний висновок про те, що підпункт 6.2.3 Договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, а підпункт 6.2.4 Договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу, якими визначено порядок відшкодування саме збитків, але сторони у Договорі вказали, що це є штрафом, а не збитками. Вважає висновки судів попередніх інстанцій проте, що заявлені до стягнення штрафні санкції за своєю правовою природою відносяться до збитків невірним, адже у разі порушення зобов`язання позивач має право стягнути з відповідача як штрафні санкції, так і вимагати відшкодування збитків. Стверджує, що сторони укладаючи договір погодили всі істотні умови та чітко передбачили, що за порушення господарського зобов`язання, відповідач зобов`язується сплатити саме штраф у відповідних розмірах.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, щодо застосування якої зазначає скаржник, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 22.06.2022 №41АР200-92654-22.

На момент звернення з позовом до суду у відповідача відсутня основна заборгованість за поставлений позивачем природний газ.

Підставою перегляду судових рішень позивач визначив безпідставну відмову у стягненні штрафів, нарахованих через порушення відповідачем підпунктів 6.2.3, 6.2.4 та 6.2.5 Договору.

Так відповідно до змісту позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3 646 993,22 грн штрафу за недовикористаний обсяг природного газу на підставі підпункту 6.2.3 Договору, 39 882,82 грн штрафу за недотримання щодобового споживання планового обсягу газу на підставі підпункту 6.2.4 Договору та 2 368 163,11грн штрафу за відхилення добового обсягу природного газу на підставі підпункту 6.2.5 Договору.

Натомість, пунктом 6.2.3 Договору визначено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від погодженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов`язується відшкодувати постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Згідно з підпунктом 6.2.4 Договору у випадку недотримання споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, споживач зобов`язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку відшкодувати постачальнику у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеною на сайті Оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.соm/kliyentam/taryfy/.

У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу (підпункт 6.2.5 Договору).

Як вірно встановлено судами, взаємовідносини учасників ринку природного газу регулюються, зокрема Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Розділом VIІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

З огляду на положення спеціальних норм чинного законодавства щодо обов`язковості умов договору, укладеного сторонами, Суд звертає увагу, що з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», яким визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії - постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Суд зважає й на існуючу сформовану практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил постачання природного газу, викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, від 26.10.2021 у справі №904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 20.01.2022 у справі №908/21/21, від 26.01.2022 у справі №914/617/21, від 20.01.2022 у справі №911/77/21, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Разом з тим, скаржник стверджував, що до стягнення заявлено саме штрафні санкції у вигляді штрафу, а не у вигляді збитків, які останній також вправі заявити додатково.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин розділу VII Правил постачання природного газу, яким визначено порядок відшкодування саме збитків, хоча у Договорі сторони узгодили відповідальність у вигляді штрафу, оскільки підставою для нарахування штрафів позивач, крім умов Договору, зазначав саме пункт 1 розділу VII Правил постачання природного газу.

Таким чином судами встановлено, що підпункт 6.2.3 Договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у Договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами Договору у підпункті 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються в порядку, встановленим зазначеними Правилами. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №911/1893/22).

Також Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що підпунктами 6.2.4 та 6.2.5 Договору, на які посилався позивач, не передбачено стягнення штрафних санкцій.

Так, згідно з частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас за змістом підпункту 6.2.4 Договору вказано: «у випадку недотримання споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, споживач зобов`язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку відшкодувати постачальнику;

- у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.соm/ kliyentam/taryfy/;

- у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС за посиланням: https://tsoua.соm/kliyentam/taryfy/.».

Відповідно до підпункту 6.2.5 Договору вказано : «в разі відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, постачальник має право вимагати від споживача сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності. У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того, чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.».

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, висновки якої вірно застосовані судами попередніх судових інстанцій у справі, що розглядається.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку позовним вимогам та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення санкцій за підпунктом 6.2.3 Договору, який за своєю правовою суттю є збитками, виходили із того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків, не доведено протиправної поведінки та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням збитків, тобто, не доведено об`єктивну сторону правопорушення з чим погоджується Верховний Суд.

Таким чином, враховуючи невідповідність предмета позову (матеріально правової вимоги позивача до відповідача) фактичному предмету спору у цій справі (об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем та який врегульовано спеціальними нормами законодавства у сфері постачання природного газу), Верховний Суд доходить висновку про правильність визначення судами попередніх інстанцій правової природи спірних правовідносин та відсутність підстав для застосування до них частини першої статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, Суд не вбачає порушень у застосуванні судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права, відповідно, доводи скаржника в цій частині не приймаються Судом до уваги, як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з такої підстави.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновками судів щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Водночас суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання, оскільки скаржник не довів необхідності його формування.

Стосовно оскарження позивачем додаткового рішення, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, Суд вважає вказати таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач вважає, що оскільки відповідачем у відзиві на позов не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат який він поніс або які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, тобто, відповідач не подав попереднього розрахунку, тому суд, на підставі приписів статті 124 ГПК України, повинен був повністю відмовити відповідачу у задоволенні поданої ним заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Проте, як вважає позивач, в порушення приписів статті 124 ГПК України, заява відповідача була частково задоволена та стягнуто з позивача 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Крім того скаржник, з посиланням на практику Верховного Суду, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 (стосовно застосування приписів статей 126 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат), вважає, що розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумності необхідності таких витрат, чого, на думку позивача, судами з`ясовано не було.

Доводи скаржника в цій частині стосуються незгоди позивача з висновками судів щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Водночас суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, врахувавши встановлений договором фіксований розмір гонорару та практику Верховного Суду, керуючись, зокрема, критерієм реальності адвокатських витрат та критерієм розумності їх розміру, обставини справи, ціну позову, реальність об`єму наданих послуг адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов заснованого на законі висновку, що обґрунтованою сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу є 30 000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь відповідача.

Висновки судів не суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та додатковій постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 (стосовно застосування приписів статей 126 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат), на які здійснює своє посилання скаржник у касаційній скарзі.

Щодо застосування статті 124 ГПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, Суд зазначає таке.

Частинами першою, другою та третьою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20 та інші. Судова практика є сталою та послідовною.

Суди встановили, що у відзиві на позов ТОВ «Летичів-Агро» (перша заява по суті) відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Проте, як вбачається з протоколу судового засідання від 21.08.2023 до закінчення судових дебатів представником відповідача - адвокатом Дудчик О.М. заявлялося усне клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та те, що відповідне клопотання з доказами буде ним подане протягом п`яти робочих днів після оголошення судового рішення.

Заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами була подана відповідачем протягом п`яти робочих днів.

В свою чергу, позивач скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінка яким надана як судом першої так й апеляційним господарським судом, що підтверджує дотримання принципу змагальності та забезпечення можливості позивачу висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

З урахуванням наведеного, Суд вважає, що під час розгляду заяви відповідача суди врахували зазначену сталу практику Верховного Суду щодо застосування приписів статті 124 ГПК України, а також приписів статті 129 ГПК України вказавши, що сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. При цьому позивач скористався своїм правом на подання заперечень на відповідну заяву, відсутність у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат ТОВ «Летичів-Агро».

Таким чином додаткове рішення, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, було ухвалено з дотриманням порядку та правил, передбачених нормами статей 124 та 129 ГПК України у зв`язку з чим в цій частині доводи скаржника не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень - відсутні.

Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника - ТОВ «Твій Газзбут».

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023, додаткове рішення господарського суду Хмельницької області від 11.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 зі справи № 924/423/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова