Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1567/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2022 (О.Г.Смородінова) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (А.І.Ярош, Г.І.Діброва, Н.М.Принцевська)

за заявою Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову у справі №915/1567/21 за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до: 1) ОСОБА_1 ; 2) Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича; 3) Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгівельного комплексу

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. У жовтні 2021 року Керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича (далі - Відповідач-2), Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича (далі - Відповідач-3) про: 1) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Відповідачем-1 на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 (запис №28052312 від 19.09.2018) з одночасним припиненням такого права; 2) визнання недійсним укладений 17.10.2018 між Відповідачами-1, 2, 3 договір купівлі-продажу №847 нежитлових приміщень торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності на нього (записи №28399488, №28399415 від 17.10.2018); 3) зобов`язання Відповідача-1 усунути перешкоди в користуванні Позивачу земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:10:016:0015 шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складаються з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач-1 здійснив будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а торгівельний комплекс не введено в експлуатацію у визначеному законом порядку. Крім того, будівництво торгівельного комплексу здійснено на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, а також за рахунок самовільно зайнятої частини земельної ділянки комунальної власності (площа торгівельного комплексу в 4 рази перевищує площу орендованої земельної ділянки). Згідно з договорами оренди землі №1376 від 12.11.2002 та №5325 від 06.12.2007 з подальшими змінами до них, земельну ділянку комунальної власності площею 32 м2 відведено в користування Відповідачу-1 для тимчасового розміщення торговельного павільйону по Одеському шосе без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Позивачем не приймалося відповідного рішення про внесення змін до договору оренди землі в частині надання Відповідачу-1 згоди на оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме мано. Проте, всупереч умовам договору оренди землі та вимогам законодавства Відповідач-1 отримав право власності на спірне нерухоме майно - торгівельний комплекс загальною площею 130,8 м2. Оскільки торгівельний комплекс є об`єктом самочинного будівництва, державну реєстрацію права власності на який здійснено без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, тому Відповідач-1 не набув права власності на спірний торговельний комплекс у визначений законом спосіб і не отримав повноваження власника ділянки, тому й не мав права розпоряджатися спірним майном, а саме, продавати Відповідачам-2, 3 за договором купівлі-продажу і такі особи, відповідно, не є добросовісними набувачами торгівельного комплексу.

3. У листопаді 2022 року Прокурор звернувся в Господарський суд Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього; 2) заборони Відповідачу-3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ."В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв; 3) заборони Відповідачу-2 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь - які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ."В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв; 4) заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв; 5) заборони виконавчому комітету Позивача присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв.

4. Заява обґрунтована тим, що стосовно накладення арешту на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, слід враховувати, що дане нерухоме майно побудоване з неодноразовими та очевидними порушеннями законодавства, які більш детально розкриті в позові. Якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду Відповідачі-2, 3 здійснять поділ чи відчужать у будь-який спосіб спірний об`єкт/його частини на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами до інших відповідачів, що призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких протиправних дій з боку Відповідачів. Накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить їх право реалізувати вказане майно третім особам. Щодо заборони Відповідачам-2, 3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, слід зважати на те, що забезпечення позову у такий спосіб дає можливість запобігти зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечити реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави. Щодо заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості Прокурор вказує на те, що, якщо під час розгляду справи Відповідачі-2, 3 реконструюють чи іншим чином змінять торгівельний комплекс, то матимуть можливість оформити право власності на новий об`єкт будівництва, що змінить предмет спору та перешкодить виконанню рішення суду у випадку задоволення позову. Щодо заборони виконавчому комітету Позивача присвоювати, змінювати адресу спірного нерухомого майна, Прокурор вважає, що згідно з рішенням Позивача №4/11 від 10.03.2011 надання та зміна адрес об`єктів нерухомості в місті Миколаєві належать до компетенції виконавчого комітету Позивача, а даний спосіб забезпечення позову дозволить запобігти протиправній зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечить реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави у випадку задоволення позову.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2022, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв, а також заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього. Заборонено Відповідачу-2 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ. "А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ." Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв. Заборонено Відповідачу-3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь - які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, що складається з приміщення магазину літ."А-1", магазину літ. "В-1", навісу літ. "Б-1" за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв. Заборонено виконавчому комітету Позивача присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна по вул. Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв.

Відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині щодо заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості за адресою: вул.Одеське шосе, 86/2ж, м.Миколаїв.

6. Ухвала суду, з якою погодився апеляційний господарський суд, мотивована тим, що співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на спірні нежитлові приміщення із забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також щодо заборони Відповідачам-2, 3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірних нежитлових приміщень, оскільки наявність у Відповідачів-2, 3 у власності спірного нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб. Наведене може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав Позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, у зв`язку з чим є обґрунтованим припущення Прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення із забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також щодо заборони Відповідачам-2, 3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірних нежитлових приміщень може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду.

При цьому, суд зазначає про наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна) та предметом позовних вимог (скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем-1 на спірні нежитлові приміщення торгівельного комплексу; визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень торгівельного комплексу; усунення Позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу); співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову.

Водночас, суд не вбачав підстав для застосування такого виду заходу забезпечення позову як заборона Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, оскільки такий вид заходу забезпечення позову не узгоджуються з предметом позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача-2, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суди попередніх інстанцій при задоволенні заяви про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, не врахували, що позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого майна на користь Позивача, тому, накладаючи арешт на нерухоме майно, залишено поза увагою відсутність зв`язку між обраним Позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

9. Задовольняючи заяву щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не обґрунтував, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, судом в межах наявних у нього повноважень не досліджено наявність у матеріалах справи відповідно до статей 76-78 ГПК України належних, допустимих та достовірних доказів щодо вчинення Відповідачем-2 дій, спрямованих на реалізацію спірного майна чи підготовчих дій до його реалізації, укладення договору купівлі - продажу, тощо.

Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу

10. Прокурор надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

11. Позивач, Відповідачі-1, 3 відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції

12. Як встановили суди попередніх інстанцій, звертаючись із заявою про забезпечення позову, Прокурор послався на те, що якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду Відповідачі-2, 3 здійснять поділ чи відчужать у будь-який спосіб спірний об`єкт/його частини на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами до інших відповідачів. Це призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Крім того, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, а також заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, унеможливить вжиття будь-яких протиправних дій з боку Відповідачів. Накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить їх право реалізувати вказане майно третім особам. Щодо заборони Відповідачам-2, 3 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торгівельного комплексу загальною площею 130,8 м2, слід зважати на те, що забезпечення позову у такий спосіб дає можливість запобігти зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечити реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави. Щодо заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості Прокурор вказує на те, що, якщо під час розгляду справи Відповідачі-2, 3 реконструюють чи іншим чином змінять торгівельний комплекс, то матимуть можливість оформити право власності на новий об`єкт будівництва, що змінить предмет спору та перешкодить виконанню рішення суду у випадку задоволення позову. Щодо заборони виконавчому комітету Позивача присвоювати, змінювати адресу спірного нерухомого майна, Прокурор вважає, що згідно з рішенням Позивача №4/11 від 10.03.2011 надання та зміна адрес об`єктів нерухомості в місті Миколаєві належать до компетенції виконавчого комітету Позивача, а даний спосіб забезпечення позову дозволить запобігти протиправній зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечить реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави у випадку задоволення позову.

13. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

14. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

15. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

15.1. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

16. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

17. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

18. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

19. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

20. Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

21. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що предметом позову є вимога про скасування державної реєстрації права власності за Відповідачем-1 на спірні нежитлові приміщення торгівельного комплексу; визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень торгівельного комплексу; усунення перешкод Позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, надавши оцінку матеріалам заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статей 73 74 86 ГПК України, Прокурор у заяві про забезпечення позову послався на те, що спорудження торгівельного комплексу Відповідачем-1 здійснено без містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки комунальної власності та без документів про право на здійснення будівельних робіт і введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту; спірний торгівельний комплекс протиправно збудований на ділянці комунальної власності, яка відводилася в оренду Відповідачу-1 лише для тимчасового розміщення торговельного павільйону без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно; незаконне будівництво спірного об`єкту Відповідачем-1 здійснено за рахунок самовільно зайнятої частини земельної ділянки комунальної власності; наявність у Відповідачів-2, 3 правомочностей співвласників спірного торгівельного комплексу вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, розпорядитися спірним об`єктом на користь третіх осіб повністю/частково, реконструювати його зі збільшенням площі забудови тощо.

22. За таких обставин обрані судом першої інстанції види забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заборона Відповідачам-2, 3 укладати договори, вчиняти інші правочини та дії щодо спірного майна, а також заборона присвоювати, змінювати адресу щодо спірного майна, є співмірними та прямо стосуються предмету позову, який заявлений Прокурором в межах даної справи і, оскільки існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту нежитлових приміщень спірного торгівельного комплексу із забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний спосіб захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій і колегія суддів з цим погоджується.

23. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, зазначені в пунктах 8 та 9 постанови, Суд відхиляє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 304 ГПК України).

25. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржувані ухвалу та постанову прийнято із додержанням норм процесуального права, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

27. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №915/1567/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв