Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.01.2014 року у справі №914/2964/13
Постанова ВГСУ від 09.10.2014 року у справі №914/2964/13
Ухвала КГС ВП від 18.11.2020 року у справі №914/2964/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/2964/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від
30.09.2020 (головуючий - Бойко С. М., судді Матущак О. І., Якімець Г. Г. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко"

до: 1) Приватного підприємства "Нива - В. Ш." в особі Львівської філії № 14,

2) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (правонаступник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

про визнання недійсними результатів прилюдних торгів.

Короткий зміст і підстави подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1.26.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіко" (далі - ТОВ "Хіко", Товариство, заявник) звернулося до Західного апеляційного господарського суду із заявою від 24.06.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Хіко" про визнання недійсними результатів проведення торгів Приватним підприємством "Нива - В. Ш." в особі Львівської філії №14 (далі - ПП "Нива - В. Ш.", Підприємство) від
25.07.2013 з реалізації нежитлових приміщень першого поверху літ. 24-37 загальною площею 463,8 м2, що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2. Заявник просив суд скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у цій справі.

2. Заява обґрунтовується посиланням на існування нововиявленої обставини, встановленої рішенням Львівського окружного адміністративного суду від
31.03.2020 у справі № 813/3333/17, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020, яким було визнано протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо: 1) відмови повернути виконавчий напис нотаріуса № 4329, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В. за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"); 2) відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 463,8 м2, позначені у поверховому плані літерами "24 ", "25 ", "26 ", "27 ", "28 ", "29", "30 ", "31 ", "32 ", "33 ", "34 ", "35 ", "36 ", "37", що знаходяться у будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2; 3) відмови зняття з реалізації вказаного майна на прилюдних торгах, призначених на 25.07.2013.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 заяву ТОВ "Хіко" від 24.06.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13 залишено без розгляду.

4. Ухвала мотивована посиланнями на положення статей 118, 320, 321 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду зазначеної заяви Товариства, оскільки заявником пропущено присічний 3-річний процесуальний строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 06.11.2013, можливість поновлення якого (строку) процесуальним законом виключається (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 11.02.2020 у справі № 15/282).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, ТОВ "Хіко" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 195, 273, 306 ГПК України щодо строків розгляду справ по суті, наголошуючи, що Товариством жодних строків не порушено.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відповідачі та третя особа не подали відзивів на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8.30.07.2013 ТОВ "Хіко" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП "Нива - В. Ш." та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, що відбулися 25.07.2013, на яких продано нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37, загальною площею 463,8 м2, що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С.

Петлюри, 2, реєстраційний номер 22739447.

9. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 у справі № 914/2964/13 позов задоволено. Визнано недійсними протокол № 1413285-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ТОВ "Хіко" на праві власності, та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26.07.2013.

10. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2013 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Хіко".

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

12. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

13. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

14. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").

15. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

16. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України, - учасниками справи протягом 30-ти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

17. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статтею 118 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

18. За змістом пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 321 ГПК України з урахуванням приписів частини 1 цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 321 ГПК України, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині 2 цієї статті, не можуть бути поновлені.

19. З урахуванням системного аналізу змісту статей 119, 321 ГПК України колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною 2 статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених частиною 2 статті 321 ГПК України, процесуальним законом виключається (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 910/9927/13, від 19.02.2019 у справі № 910/3600/14, від 11.02.2020 у справі № 15/282).

20. З огляду на те, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13 заявник вважає факти, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 813/3333/17, яке набрало законної сили 09.06.2020, касаційна інстанція зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що, звернувшись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише 26.06.2020, тобто більш як через 3 роки навіть після спливу встановленого законом 3-річного присічного строку, протягом якого можливе поновлення 30-денного строку на подання відповідної заяви, передбаченого пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України, позивач втратив право на вчинення процесуальної дії з перегляду вказаної постанови за нововиявленими обставинами.

У зв'язку з цим, колегія суддів не бере до уваги безпідставні аргументи скаржника про те, що ним жодних строків не було порушено.

21. Колегія суддів враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

22. Зокрема, у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, яку цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

23. У справі "Желтяков проти України" (Заява № 4994/04) ЄСПЛ наголошує, що рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", N 69529/01, п. п.27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2, N 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

24. У справі "Пелевін проти України" ЄСПЛ вказав, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17.01.1970, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства", від 28.05.1985, пункт 57, Серія А, №93, та рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

25. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України ", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", від
18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

26. Колегія суддів відхиляє безпредметні посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 195, 273, 306 ГПК України, які регулюють строки розгляду справ по суті судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, але аж ніяк не строки перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами.

27. Касаційна інстанція зауважує, що Товариство, не наводячи в касаційній скарзі жодних обґрунтованих аргументів на спростування правильних висновків апеляційного суду, намагається скасувати законну ухвалу суду апеляційної інстанції лише з формальних міркувань і фактично вимагає перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у повному обсязі по суті.

28. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13 з мотивів пропуску заявником присічного 3-річного процесуального строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, можливість поновлення якого (строку) процесуальним законом виключається, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

30. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

32. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо залишення без розгляду заяви Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 914/2964/13, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Розподіл судових витрат

33. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіко" залишити без задоволення.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 914/2964/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко