Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №904/9488/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9488/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Устинова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради,

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Кеся Н.Б.)

від 27.02.2018,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Кузнецова І.Л., судді - Подобєд І.М., Широбокова Л.П.)

від 05.06.2018,

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця",

до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради,

про стягнення 3 019 549,03 грн,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 3 019 549,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №469ПР/ДН-2-15180/НЮ від 30.01.2015 про надання пільгового проїзду ДП "Придніпровська залізниця" окремим категоріям громадян, та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 позов задоволено. Стягнуто 3 019 549,03 грн за пільгове перевезення пасажирів у 2015 році.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за пільгові перевезення окремих категорій громадян і відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 зобов'язаний відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільговиків за період з січня по грудень 2015 року в сумі 3 019 549,03 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 залишено без змін.

Управління соціальної політики Нікопольської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що фінансові зобов'язання Управління соціальної політики Нікопольської міської ради перед позивачем, згідно укладеного договору № 469ПР/ДН-2-15180/НЮ від 30.01.2015, повністю виконані, що підтверджується актами звіряння розрахунків. Оскільки договір на відшкодування наданих пільг населенню на суму 3 019 549,03 грн не укладався, відсутні підстави для їх відшкодування. На думку скаржника позивач належними доказами не довів наявність збитків, оскільки надані до суду облікові форми не містять достатньої інформації для перевірки осіб щодо наявності прав на пільгове перевезення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Посилається на неправомірну відмову Управління соціальної політики Нікопольської міської ради від компенсації залізниці збитків за перевезення пільгової категорії громадян у приміському сполученні у зв'язку з недостатністю коштів. Стверджує, що посилання скаржника на відсутність належного бюджетного фінансування, як на підставу для звільнення від відшкодування витрат понесених позивачем, є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відшкодування вартості перевезення пільгової категорії пасажирів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 30.01.2015 державним підприємством "Придніпровська залізниця" (перевізником) та Управлінням праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (платником) укладено договір про надання пільгового проїзду ДП "Придніпровська залізниця" окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд № 469ПР/ДН-2-15180/НЮ.

Відповідно до рішення Нікопольської міської ради від 30.03.2018 №55-33/VІІ Управління праці та соціального захисту Нікопольської міської ради перейменовано на Управління соціальної політики Нікопольської міської ради.

Як визначено у п. 1.1 договору, предметом останнього є відносини сторін щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, які мають відповідні пільги, встановлені законодавством України, пільгового проїзду у залізничному транспорті за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам компенсаційних виплат, передбачених законодавством України про Державний бюджет України на відповідний рік або з урахуванням ст.49 Бюджетного кодексу України та чинних постанов Кабінету Міністрів України.

У п. 1.2 договору передбачено, що перевізник за власний рахунок здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги у залізничному транспорті, а платник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 щомісяця залізниця не пізніше ніж 15 числа місяця, наступного за звітним подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми (п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.2.1 договору встановлено право перевізника на компенсаційні виплати за наданий пільговий проїзд окремим категоріям громадян.

Відповідно до п. 2.3.1 договору платник зобов'язався передбачити у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору ціна договору, в будь-якому разі, складає фактичні збитки перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги або визначається в межах кошторисних призначень платника. Відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1359 платник на протязі 5 банківських днів з моменту надходження коштів, передбачених на компенсаційні виплати на власний рахунок, перераховує кошти на рахунок перевізника на підставі отриманих від нього облікових форм в межах щомісячних кошторисних призначень та актів звіряння.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє в частині надання пільгового проїзду окремим категоріям з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення компенсаційних виплат до їх повного погашення (п. 7.1 договору).

Сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п. 1 якої запланована сума на компенсаційні виплати за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, залізничним транспортом у приміському сполученні, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 рік складає 1 383 500,00 грн.

Додатковою угодою №3 сторонами узгоджено збільшення суми договору на 2015 рік на 342 900,00 грн, запланована сума на компенсаційні виплати за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, залізничним транспортом у приміському сполученні, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на 2015 рік складає 1 573 900,00 грн.

Додатковою угодою № 6 від 26.07.2016 договір доповнено п. 3.5 за яким сторони вказали, що: "Кредиторська заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2016 складає 342 900,00 грн".

На виконання умов договору позивачем складено щомісячні облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів.

У облікових формах наведено перелік категорій пільговиків, до яких належать пенсіонери, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, учасники Великої Вітчизняної війни, інваліди, Герої Радянського союзу, соціалістичної праці, діти війни, народні депутати, діти з багатодітних сімей. У вказаних формах містяться відомості про кількість оформлених пільгових проїзних квитків та суму недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість.

Господарськими судами встановлено, що загальна сума компенсаційних виплат за щомісячними обліковими формами у 2015 році складає 4 593 449,03 грн. Відповідачем сплачено 1 573 900,00 грн. Розмір здійснених оплат за 2015 рік сторонами не заперечувалось.

Несплата відповідачем 3 019 549 ,03 грн компенсацій витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян стала підставою звернення позивача з позовом до суду.

Верховний Суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до пункту 3 вказаного порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у м. Нікополь Дніпропетровської області є Управлінням праці і соціального захисту населення Нікопольської міської ради, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян".

В пунктах 3 - 5, 7 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктами 9 - 11 вказаного порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом; залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2015 року відповідає п. 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як правильно враховано судами, частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартість послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України "Про залізничний транспорт" та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Перевезення пасажирів на пільгових умовах ПАТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що оплата не була здійснена відповідачем, оскільки з державного бюджету на 2015 рік не передбачені додаткові субвенцій місцевим бюджетам в розмірі 3 019 549 ,03 грн на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що господарські суду обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з правових приписів та умов договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з перевезення окремих категорій громадян є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 3 019 549,03 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, а такі послуги в повному обсязі оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість.

Аргументи скаржника, що між сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2015 рік на спірну суму 3 019 549,03 грн відхиляються Верховним Судом, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Посилання скаржника на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 29.01.2003 №117 відхиляється колегією суддів, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми за 2015 рік відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 типовій формі. Внесення додаткової інформації про яку зазначає відповідач затвердженою обліковою формою не передбачено.

Аргументи скаржника про відсутність заборгованості з посиланням на акти звіряння розрахунків та платіжні доручення Верховний Суд не приймає, оскільки в зазначених документах йдеться про розрахунки між сторонами виключно в межах бюджетних асигнувань. Проте, такі аргументи не спростовують наявність документально підтверджених фактичних витрат позивача, які пов'язані з пільговим перевезенням окремих громадян, визначених в облікових формах залізниці, які формуються на підставі автоматизованої станційної звітності.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі за № 904/9488/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач