ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ПАТ "Діамантбанк" - адвоката Абросімова С.С., ПрАТ "Енерготехнології" - Мельничука В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна О.О.

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018

у справі № 904/911/18

про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Енерготехнології",-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 (суддя Камша Н.М.) відкрито провадження у справі № 904/911/18 про банкрутство ПрАТ "Енерготехнології"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 25.04.2018; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 19.08.2018.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 (колегія суддів: Кузнецов В.О. - головуючий, Березкіна О.В., Кощеєв І.М.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі № 904/911/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімонін О.О. звернувся з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі № 904/911/18, а провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енерготехнології" закрити.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги заявник касаційної скарги обґрунтовує тим, що ПрАТ "Енерготехнології" при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство не надано доказів дотримання вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо наявності безспірних вимог, а суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно відкрив провадження у даній справі про банкрутство.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімонін О.О. у касаційній скарзі наголошує на тому, що виходячи з системного аналізу ч. 3 ст. 10, ч. 5 ст. 11, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається.

У відзиві на касаційну скаргу боржник заперечує проти касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О., просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі № 904/911/18 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, ПрАТ "Енерготехнології" посилається на те, що оскільки боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності, неплатоспроможність боржника (наявна чи потенційна) презюмується, тому наявність судового рішення про стягнення коштів та дотримання тримісячного строку після відкриття виконавчого провадження не вимагається.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Діамантбанк" та ПрАТ "Енерготехнології", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2018 ПрАТ "Енерготехнології" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення справи про його банкрутство на підставі ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Зазначена заява мотивована незадовільним фінансовим станом ПрАТ "Енерготехнології", неможливістю виконання розрахунків за власними зобов'язаннями, значним перевищенням кредиторської заборгованості над дебіторською та вартістю активів, великим ризиком неплатоспроможності та прийнятим Загальними зборами акціонерів ПрАТ "Енерготехнології" рішенням про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

За результатами дослідження матеріалів заяви ПрАТ "Енерготехнології" про порушення справи про банкрутство, попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.

Згідно звіту незалежного аудитора основними кредиторами ПрАТ "Енерготехнології" станом на 31.12.2017 є:

ТОВ "Газоторгова Компанія", розмір кредиторської заборгованості якого складає 5 363 928, 67 грн., що підтверджується Договором на постачання природного газу № 1-15 ГК/11 від 28.12.2015, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 07.12.2017;

ТОВ "Енергополіс", розмір кредиторської заборгованості якого складає 401 288,41 грн., що підтверджується Договором № 0340112 від 01.02.2012, додатковою угодою № 5 від 01.08.2013 до зазначеного договору та актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2012;

ПАТ "Турбогаз", розмір кредиторської заборгованості якого складає 1 726 094,20 грн., що підтверджується договором № 24 від 10.10.2006, договором № 25 від 10.10.2006, договором №511/11 від 10.05.2011, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2017;

Honder Management Ltd., розмір кредиторської заборгованості якого складає 49 993 582,07 грн., що підтверджується договором позики № 53 від 16.11.2007 та додаткових угод №№ 1,2, 3, 4 до Договору;

ПАТ "Діамантбанк", розмір кредиторської заборгованості якого складає 32 620 907,47 грн., що підтверджується Договором кредитної лінії № 1152 від 12.11.2010, Договором кредитної лінії № 83 від 14.06.2012, Договором кредитної лінії № 462 від 07.06.2013, Договором кредитної лінії № 603 від 29.11.2013, Договором кредитної лінії № 652 від 31.01.2014 та додатковими угодами до зазначених договорів.

Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 по справі № 904/9568/17 порушено провадження за позовом ПАТ "Діамант" до ПрАТ "Енерготехнології" про стягнення заборгованості у розмірі 34 875 350, 66 грн.

Звітом незалежного аудитора ПрАТ "Енерготехнології" підтверджується, що необоротні активи товариства станом на 31.12.2017 становлять 26 567 тис. грн., зокрема:

основні засоби за первісною вартістю у сумі 46 617 тис. грн. та нарахованим зносом у сумі 20 055 тис. грн.;

нематеріальні активи, що обліковуються за первісною вартістю в сумі 42 тис. грн. та нарахованим зносом в сумі 37 тис. грн.

Оборотні активи товариства станом на 31.12.2017 визнані у сумі 3 477 тис. грн. і представлені запасами у сумі 52 тис. грн., в тому числі виробничі запаси у сумі 52 тис. грн.

На кінець звітного року запаси зменшились на 4 670 тис. грн., що є негативним показником та впливає на призупинення в подальшому господарської діяльності ПрАТ "Енерготехнології" .

Загальний розмір дебіторської заборгованості становить 2 457 350, 82 грн., що складається з основних зобов'язань перед ПрАТ "Енерготехнології" відповідно до договорів, укладених у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, що підтверджується актом інвентаризації розрахунків з дебіторами.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам та наявним у справі доказам, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що розмір кредиторської заборгованості ПрАТ "Енерготехнології" значно перевищує вартість майнових активів, що належать боржнику, та дійшов висновку, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання ПрАТ "Енерготехнології" грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство, боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема, у разі якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Отже, боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності і боржник має право звернутись із заявою про відкриття провадження про своє банкрутство за загальними підставами , при цьому зазначені підстави не є тотожними.

У справі, що розглядається, із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство звернувся саме боржник, з підстав загрози неплатоспроможності.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 10, 11, 15, 16 Закону про банкрутство, враховуючи матеріали, додані до заяви боржника, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що наявність судового рішення про стягнення коштів та дотримання тримісячного строку після відкриття виконавчого провадження в даному випадку не вимагається.

Аргументи касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з неподанням боржником доказів наявності безспірних вимог відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Закон про банкрутство не зобов'язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство доводити факт неплатоспроможності, а зобов'язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності.

При цьому, частиною 3 ст. 10 Закону про банкрутство визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом .

Отже, згідно цієї норми, у випадку звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство саме за загальною процедурою, виникає обов'язок надати докази того, що сума безспірних до боржника вимог сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство.

Вимоги до заяви кредитора і боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою визначені ст. 11 Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Разом з тим, обов'язок у боржника звернутись з заявою про порушення справи про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності відповідно до імперативної вимоги ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство виникає незалежно від того, чи виносились судові рішення про стягнення з боржника коштів, та чи порушувалось щодо боржника виконавче провадження. З цього випливає, що боржник не повинен додавати до своєї заяви такі документи.

Відповідно ст. 16 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні, якщо справа відкривається за загальною процедурою, господарський суд перевіряє обґрунтованість вимог до боржника, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, з'ясовує ознаки неплатоспроможності боржника, а якщо справа відкривається за ч.5 ст.11 Закону про банкрутство, з"ясовуються ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Разом з тим, Закон про банкрутство не містить чіткої вказівки на необхідність подання боржником, який звертається з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з загрозою його неплатоспроможності, доказів наявності безспірних вимог у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство.

Таким чином, системний аналіз наведених вище положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що ні наявності судового рішення про стягнення коштів, ні дотримання трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження від боржника, у випадку його звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ч. 5 ст. 11 Закону, не вимагається.

Враховуючи викладене, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі про банкрутство ПрАТ "Енерготехнології".

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніним О.О. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила істотної судової помилки, фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі № 904/911/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна О.О. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 у справі № 904/911/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.