Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.03.2025 року у справі №910/18717/23
Постанова КГС ВП від 10.07.2025 року у справі №910/18717/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

cправа №910/18717/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025

у складі колегії суддів: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

у справі № 910/18717/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат"

до 1) Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

2) Офісу Генерального прокурора,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державна казначейська служба України,

про стягнення 3 197 670 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача-1: Дєдушев І.В.,

від відповідача-2: Кудіна Т.А.,

від третьої особи: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шаболат» звернулося до господарського суду з позовом до Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі- АРМА, Національне Агентство) та Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просив суд стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 3 197 670 грн заподіяних збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18717/23, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" збитки в розмірі 3 197 670 грн та судовий збір в розмірі 47 965 грн 05 коп. У відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок сукупних дій відповідачів, позивача було протиправно позбавлено права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, і як наслідок останній не отримав прибуток та позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 3 197 670 грн.

Постановою Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 910/18717/23 залишено без задоволення касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/18717/23 залишено без змін.

Під час розгляду даної справи апеляційним господарським судом від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" надійшло клопотання про залучення доказів понесення витрат на правову допомогу, в якому останній просив стягнути з Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора на користь ТОВ "Агрофірма "Шаболат" витрати на правову допомогу адвоката в сумі 31 250 грн.

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду і мотиви її ухвалення

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" Рудаченка Андрія Олександровича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/18717/23 задоволено частково. Стягнуто з Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" 8 000 грн 00 коп. за супровід справи в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" 8 000 грн 00 коп. за супровід справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" Рудаченка Андрія Олександровича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Апеляційний господарський суд врахував подане відповідачем-1 заперечення на клопотання позивача, взяв до уваги те, що адвокат Рудченко А.О. представляв позивача і в суді першої інстанції та його правова позиція була незмінна, та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача частково.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 910/18717/23, в якій просить скасувати додаткову постанову в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Агентство вважає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено положення статей 126 129 ГПК України та не враховано висновки про застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Також посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Скаржник зазначає, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як вивчення апеляційних скарг, аналіз законодавства, пошук необхідної судової практики не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугою складання та подання відзивів на апеляційні скарги. Крім цього, правова позиція у вищезазначених відзивах на апеляційні скарги є ідентичною тій, яка зазначена у позовній заяві та інших процесуальних документах, тому час на підготовку вищезазначених документів є завищеним.

Також стверджує, що підготовка, належне оформлення та направлення до Головного слідчого управління Національної поліції України адвокатського запиту не стосується предмета спору у цій справі та жодним чином не впливає на результат розгляду справи, а вказаний адвокатом час на його підготовку є перебільшеним, тому не може бути визнано обґрунтованою суму витрат, що підлягає стягненню з відповідача, пов`язану зі складанням та поданням адвокатського запиту, оскільки такі послуги не пов`язані з розглядом цієї справи.

Скаржник не погоджується з витратами щодо підготовки, оформлення та подання до суду додаткових пояснень від 13.10.2024, вказує, що правова позиція представника позивача в цьому документі по суті дублює позицію в його попередніх процесуальних документах, а час на його підготовку, враховуючи обсяг документу, є завищеним. Крім того, зазначену у цих додаткових поясненнях інформацію представник позивача мав можливість вказати ще у відзиві на апеляційну скаргу, чого ним зроблено не було.

Скаржник вказує на те, що обчислений адвокатом час на участь у судових засіданнях не відповідає дійсності та, відповідно, не може дорівнювати 3 год. Більш того, оскільки представник позивача брав участь у зазначених судових засіданнях виключно в режимі відеоконференції, ним не витрачався час на прибуття до суду.

На думку скаржника, вартість виконаних представником позивача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру, а судом апеляційної інстанції не враховано у повному обсязі доводи АРМА та не надано їм належної оцінки щодо невідповідності гонорару критерію співрозмірності та необхідності, оскільки справа не є складною.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзивів та заперечень на касаційну скаргу у встановлені Судом строки до Верховного Суду не надходило.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків господарського суду апеляційної інстанції

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається скаржник.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзивах на апеляційні скарги Національного Агентства та Офісу Генерального прокурора позивач зазначав орієнтовний розмір судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом апеляційних скарг, що становив по 20000 грн. за розгляд кожної скарги.

Звертаючись з клопотанням про залучення доказів понесення витрат на правову допомогу позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 31 250,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявником, зокрема, надано: акт приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2024 (а.с.89 т.4); договір про надання юридичних послуг №20/10/23-Ш від 20.10.2023 (а.с.90-91 т.4), додаткова угода №1 від 06.03.2024 (а.с.91 зворот т.4); ордер серія ВН №1381106 від 26.06.2024 (а.с.92 т.4); свідоцтво серія ОД №004599 (а.с.92 зворот т.4).

З поданих доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.10.2023 між позивачем, як замовником, та адвокатським об`єднанням "Глорія Лекс" укладено договір про надання юридичних послуг №20/10/23-Ш, в якому сторони погодили, зокрема, що вартість 1 години надання правової допомоги за наданим договором становить 2 500 грн 00 хв. без ПДВ (пункт 3.2). За результатом надання правової допомоги по даному договору сторони складають Акт приймання - передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний підписати Акт приймання - передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивувальну відмову у випадку, якщо зазначені в Актів послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем послуг згідно з умовами цього договору та вимогам. (пункт 3.5).

15.11.2024 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Глорія Лекс" підписано акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт.

В зазначеному акті сторони погодили, що виконавцем надано, а замовником прийнято правничу допомогу, а саме:

1. Вивчення апеляційної скарги, поданої ОГП, аналіз законодавства, що регулює спірні відносини, пошук необхідної судової практики, 2 години, вартість 5000,00 грн;

2. Підготовка, належне оформлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу , подану ОГП, 2 години, вартість 5000,00 грн;

3. Вивчення апеляційної скарги, поданої АРМА, аналіз законодавства, що регулює спірні відносини, пошук необхідної судової практики, 1 година, вартість 2 500,00 грн;

4. Підготовка, належне оформлення та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, подану АРМА, 2 години, вартість 5000,00 грн;

5. Підготовка належне оформлення та направлення до Головного слідчого управління Національної поліції України адвокатського запиту від 23.09.2024, 0,5 годин, вартість 1250,00 грн;

6. Підготовка належне оформлення та подання до суду додаткових пояснень від 13.10.2024, 1 година, вартість 2500,00 грн;

7. Підготовка належне оформлення та подання до суду додаткових пояснень від 01.11.2024, 1 година, вартість 2500,00 грн;

8. Участь у судовому засіданні призначеному на 16.07.2024 (в режимі відеоконференції), 1 година, 2500,00 грн;

9. Участь у судовому засіданні призначеному на 17.09.2024 (в режимі відеоконференції), 1 година, 2500,00 грн;

10. Участь у судовому засіданні призначеному на 05.11.2024 (в режимі відеоконференції), 1 година, 2500,00 грн;

Загальна вартість правової допомоги складає 31 250,00 грн.

Від представника Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшли письмові заперечення на клопотання про залучення доказів понесення витрат на правову допомогу, в яких останній вказував, що спірні правовідносини не передбачають вивчення (дослідження) великої кількості нормативно-правової бази актів, які підлягають застосуванню, а предмет доказування у цій справі охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають дослідженню.

Офіс генерального прокурора також стверджував, що заявлений позивачем розмір є завищеним.

20.05.2025 представники відповідачів заперечили вимоги заяви позивача, вказуючи, що такі витрати є завищеними та неспівмірними, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Як убачається зі змісту оскаржуваної додаткової постанови, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення на клопотання, беручи до уваги те, що правова позиція позивача була сталою, і адвокат Рудаченко А.О. надавав правову допомогу позивачу в цій справі в суді першої інстанції ще з 07.12.2023 і правова позиція була незмінна, а тому, відповідно, був обізнаний з усіма обставинами цієї справи, та те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим та розумним буде задовольнити подане клопотання позивача частково, стягнувши з відповідачів 1 та 2 на користь позивача 16 000,00 грн (по 8 000,00 грн з кожного відповідача) за супровід справи в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд враховує аргументи скаржника, що включення до складу наданих адвокатом послуг, таких як вивчення апеляційних скарг, аналіз законодавства, пошук необхідної судової практики не можуть бути виділені в окремий вид послуг, оскільки вони охоплюються послугою складання та подання відзивів на апеляційні скарги. Крім того, підготовка, належне оформлення та направлення до Головного слідчого управління Національної поліції України адвокатського запиту не підлягають відшкодуванню.

Щодо аргументів скаржника про те, що обчислений адвокатом час на участь у судових засіданнях не відповідає дійсності, Суд звертає увагу, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Суд враховує, що позивача брав участь у зазначених судових засіданнях виключно в режимі відеоконференції і ним не витрачався час на прибуття до суду, проте бере до уваги, що судові засідання розпочинались зі значними затримками.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки в якій, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови, а також постанови Верховного Суду, які цитує скаржник у касаційній скарзі, Суд зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Скаржник безпідставно стверджує про неврахування висновків Верховного Суду щодо можливого неприсудження стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всіх її витрат на професійну правову допомогу, та про можливість зменшення судових витрат, а саме постанови від 03.10.2019 у справі №922/445/19, оскільки суд апеляційної інстанції задовольнив подане клопотання позивача частково, стягнувши з відповідачів 1 та 2 на користь позивача лише 16 000,00 грн (по 8 000,00 грн з кожного відповідача), що Верховний Суд вважає обґрунтованим.

Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статей 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень. Додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судом оцінки доказам.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Перевіривши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/18717/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець