Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №927/1207/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/1207/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Краснова Є.В., Мачульського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Чернігівської міської ради - Федорова Д.В., Малая А.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Айва" - Павленка А.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Док Чернігів" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айва"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Гончаров С.А., Тарасенко К.В.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 (суддя Кушнір І.В.)

у справі за позовом Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айва",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Док Чернігів",

про визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айва" (далі - ТОВ "Айва") про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані оспорювані договори оренди фактично є договорами про поновлення первісного договору оренди від 28.09.2004 №2305, який рішенням господарського суду в іній справі визнано недійсним, а також скасовано відповідний пункт рішення Чернігівської міської ради, яким затверджено проект відведення спірної земельної ділянки відповідачу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 у позові відмовлено повністю. При цьому, місцевим господарським судом за власною ініціативою визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва", щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул. Горького, 6-а, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2011 за №741010004000215.

Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 не може бути визнаний недійсним, оскільки він є неукладеним у зв'язку з відсутністю на його копії відмітки державної реєстрації Чернігівського міського відділу Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК". Відмовляючи у задоволенні позову Чернігівської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305, місцевий суд зазначив про сплив позовної давності, водночас дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його недійсним за власною ініціативою, як такого, що суперечить вимогам законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 скасовано повністю. Прийнято нове рішення суду, яким позовні вимоги Чернігівської міської ради задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва", щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул. Горького, між будинками №6 та №8, зареєстрованого в Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30.06.2009 №2305. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва", щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул. Горького, 6-а, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2011 за №741010004000215.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 є укладеним; оспорювані договори оренди підлягають визнанню недійсними, оскільки є похідними від первісного договору оренди від 28.09.2004, який рішенням господарського суду в іній справі визнано недійсним; вказаним рішенням господарського суду в іншій справі також скасовано рішення міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки; на момент укладення спірних договорів орендована земельна ділянка була віднесена до земель історико-культурного призначення. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем позовної давності.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 09.11.2017 ТОВ "Айва" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "Айва" посилається на те, що спірні договори оренди не є похідними від договору оренди спірної земельної ділянки №2305 від 28.09.2004; позивачем пропущено позовну давність; цільовим призначенням відповідної земельної ділянки на момент укладення спірних договорів оренди і на час розгляду справи є землі житлової та громадської забудови; провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Чернігівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ТОВ "Док Чернігів" не скористалось передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників провадження не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ "Док Чернігів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Чернігівської міської ради (12 сесія 24 скликання) від 03.06.2004 "Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок" (п.п. 40.14) дозволено ТОВ "Айва" розроблення проекту відведення земельної ділянки по вул. Горького, між будинками №6 та №8 на місці розташування зруйнованої будівлі колишнього Дворянського зібрання, для проектування та будівництва готельно-розважального комплексу.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №157 від 21.06.2004 "Про будівництво" (п.1.9) дозволено проектно-пошукові роботи ТОВ "Айва" для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання по вул. Горького (поруч з будинком №6) з улаштуванням готельно-туристичного комплексу згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004.

19.08.2004 Державним комітетом України по земельних ресурсах затверджено висновок державної землевпорядної експертизи від 19.08.2004 №3703, відповідно до якого поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Айва" в м. Чернігові по вул. Горького між будинком №6 та №8 для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів і оцінюється позитивно.

Рішенням Чернігівської міської ради (13 сесія 4 скликання) від 28.09.2004 "Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок":

- затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Айва" по вул. Горького, між будинком №6 та №8, для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання), (п. 62 рішення від 28.09.2004);

- ТОВ "Айва" передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8, для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання, з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, за умови початку будівництва протягом 2-х років (п. 63 рішення від 28.09.2004).

28.09.2004 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Айва" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.09.2004 №2305, (далі - договір оренди від 28.09.2004 №2305).

Згідно з п. 1.1 договору оренди від 28.09.2004 №2305 орендодавець передає, а орендар набуває права на оренду земельної ділянки в місті Чернігові площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди від 28.09.2004 №2305 земельна ділянка передається в оренду згідно з рішенням міської ради від 28.09.2004 (13 сесія 4 (24) скликання) для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу.

У п. 2.2 договору оренди від 28.09.2004 №2305 сторони дійшли згоди про те, що він укладається строком на п'ять років, за умови початку будівництва протягом 2-х років.

Згідно з умовами договору оренди від 28.09.2004 №2305 (розділ 9 заключні положення) він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Чернігівській міській раді.

Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 28.09.2004, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №316 від 27.11.2006 "Про будівництво" (п. 3.43) дозволено будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацією ТОВ "Айва" для відтворення втраченої будівлі Дворянського зібрання по вул. Горького, №6-а з улаштуванням готельно-туристичного комплексу із виділенням черговості: 1 черга - будівництво допоміжного приміщення; 2 черга - будівництво основного корпусу.

19.02.2008 між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва" укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004, відповідно до якої сторони домовились п. 9 Заключних положень договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 викласти в редакції, відповідно до якої договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації згідно з чинним законодавством.

08.01.2009 між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва" укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 в частині встановлення розміру орендної плати.

Рішенням Чернігівської міської ради (38 сесія 5 скликання) від 26.05.2009 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою" у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, ТОВ "Айва" продовжено строк короткострокової оренди земельної ділянки на 2 роки, площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8, для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання). (Землі іншого призначення, коефіцієнт функціонального використання = 0,5 - поточне будівництво), (п. 114 рішення від 26.05.2009).

З матеріалів справи також вбачається, що 30.06.2009 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Айва" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №2305 (далі - договір №2305 від 30.06.2009), згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул. Горького, між будинками №6 та №8.

Відповідно до п. 2 договору №2305 від 30.06.2009 в оренду передається земельна ділянка площею 0,5447 га.

Як передбачено в п. 6 договору №2305 від 30.06.2009, його укладено до 26.05.2011. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.

Відповідно до п.п. 13, 14 договору №2305 від 30.06.2009 земельна ділянка передається в оренду для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання). Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки - землі іншого призначення (поточне будівництво).

Згідно з п.п. 17, 18 договору №2305 від 30.06.2009 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення на підставі п. 114 рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2009 (38 сесія 5 скликання). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 36 договору №2305 від 30.06.2009 він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства.

У договорі міститься відмітка про його реєстрацію у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30.06.2009 №2305.

Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 30.06.2009, що підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін.

При цьому, у заяві відповідача від 19.03.2009 за №01, на підставі якої було прийняте вищевказане рішення та укладений вищевказаний договір, ТОВ "Айва" просило саме продовжити договір оренди від 28.09.2004, а не укласти новий договір.

10.01.2011 між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва" укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 в частині встановлення розміру орендної плати.

Рішенням Чернігівської міської ради (9 сесія 6 скликання) від 31.05.2011 "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою" у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки та враховуючи рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.11.2006 №316 "Про будівництво", ТОВ "Айва" поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки, площею 0,5447 га по вул. Горького, 6-а для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання). (Землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 - комерційне використання), (п. 46 рішення від 31.05.2011).

01.07.2011 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Айва" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №2305 (далі - договір №2305 від 01.07.2011), згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул.Горького, 6-а.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,5447 га (п. 2 договору №2305 від 01.07.2011).

У п. 6 договору №2305 від 01.07.2011 сторони дійшли згоди про те, що його укладено до 31.05.2013. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.

Відповідно до п.п. 13, 14 договору №2305 від 01.07.2011 земельна ділянка передається в оренду для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004. Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання).

Згідно з п. 17, п. 18 договору №2305 від 01.07.2011 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі п. 46 рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2011 (9 сесія 6 скликання). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 36 договору №2305 від 01.07.2011 він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 01.07.2011 №2305 та зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2011 №741010004000215.

При цьому, у заяві відповідача від 11.04.2011 за №12, на підставі якої було прийняте вищевказане рішення та укладений вищевказаний договір, ТОВ "Айва" просило саме поновити договір оренди від 30.06.2009, а не укласти новий договір

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11 (10/116(11/103(6/195д)2012 повністю задоволено позов Першого заступника прокурора м. Чернігова інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області та скасовано пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 "Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва". Дане рішення набрало законної сили 03.05.2012.

Предметом даного позову є вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 та від 01.07.2011 №2305, укладених між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва".

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Судом апеляційної інстанції було надано оцінку оспорюваним договорів оренди земельної ділянки та встановлено, що вони є договорами про поновлення первісного договору оренди №2305 від 28.09.2004, а отже є похідними від нього, а не окремими самостійними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору №2305 від 30.06.2009) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору №2305 від 01.07.2011) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Таким чином, поновити можна лише договір, який юридично існував.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, встановивши, що первісний договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ "Айва", було визнано недійсним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказаний договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 не створив ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, отже і не міг бути поновлений оспорюваними у даній справі договорами оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 та 01.07.2011.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що недійсність первісного договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 є підставою для визнання недійсними похідних від нього договорів оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 та 01.07.2011, які за своєю суттю є договорами про продовження недійсного договору №2305 від 28.09.2004.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорювані договори оренди були укладені без законного та чинного рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення першого спірного договору №2305 від 30.06.2009) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення обох спірних договорів оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,10 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення першого спірного договору №2305 від 30.06.2009) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору №2305 від 01.07.2011) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, для законності укладення спірних договорів оренди земельної ділянки необхідне рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки. Таке рішення має існувати, у тому числі, для укладення договорів про поновлення первісних договорів оренди.

Рішенням Господарського суду від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116 (11/103(6/195д)2012 скасовано пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 "Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок". Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане рішення набрало законної сили 03.05.2012.

Оскільки на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 та №2305 від 01.07.2011 відповідні пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 "Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок" були чинними, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скасування рішенням Господарським судом Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116 (11/103(6/195д)2012 вказаних пунктів рішення Чернігівської міської ради є додатковою підставою для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними.

Однак вказані помилкові висновків апеляційного суду не вплинули на правомірність рішення по суті спору, з урахуванням наведених вище інших підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що цільове призначення відповідної земельної ділянки на момент укладення спірних договорів оренди і на час розгляду справи - землі житлової та громадської забудови, відхиляються судом касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться: землі природно-заповідного фонду та землі історико-культурного призначення, які можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 було встановлено, що спірна земельна ділянка по вул. Горького між будинками № 6 та № 8 площею 0,5447 га розташована на території архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". Судом встановлено, що вказана земельна ділянка площею 0,5447 га належить до історико-культурного призначення та передана в оренду ТОВ "Айва" з порушенням визначених ст. 150 Земельного кодексу України вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з урахуванням ст. 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлені у рішенні Господарського суду Чернігівської області №5028/3/5(1/7(5/11 (10/116 (11/103(6/195д)2012 обставини мають приюдиційне значення під час розгляду даної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи встановлено, що реєстрація зміни цільового призначення спірної земельної ділянки згідно інформації Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі відбулася 29.07.2011, тобто вже після укладення другого спірного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 за №2305. Отже, на момент укладення спірних спірного договорів оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 та від 01.07.2011 №2305, відповідна земельна ділянка була віднесена до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що відповідна земельна ділянка на момент укладення спірних договорів оренди не відносилась до земель історико-культурного призначення відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Таким чином, встановивши, що відповідна земельна ділянка на момент укладення спірних договорів оренди відносилась до земель історико-культурного призначення, однак при їх укладенні було порушено ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України щодо можливості вилучення для будівництва такої категорії земельних ділянок особливо цінних земель, як землі історико-культурного призначення, за рішенням відповідної місцевої ради, лише якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджено Верховною Радою України, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності додаткової підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено позовну давність, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після виникнення права на звернення з позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди у зв'язку з набранням чинності рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, позивачу лише 19.07.2016 стало відомо про те, що на підставі оспорюваних договорів оренди було здійснено реєстрацію за відповідачем речових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Оскільки позивачу лише з 19.07.2016 стало відомо, що результатом спірних договорів оренди земельної ділянки є, окрім фактично спожитого користування, створення окремої нерухомої речі, правовий режим якої обмежує права власника земельної ділянки, то у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не було пропущено позовної давності.

Посилання у касаційній скарзі на те, що спірні договори оренди земельної ділянки від 30.06.2009 № 2305 та від 01.07.2011 № 2305 припинили свою дію по закінченню строку їх укладення, то відсутній предмет та підстави подання даного позову, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, відхиляються судом касаційної інстанції.

Встановивши, що оспорювані договори оренди земельної ділянки після закінчення строку їх дії стали підставою для реєстрації у 2016 за відповідачем речових прав власності на об'єкт незавершеного будівництва, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку визнання таких договорів недійсними спрямоване на захист порушених прав позивача на земельну ділянку.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, встановивши усі фактичні обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

При цьому у даному випадку відсутні порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, Закону України від 29.06.2004 N1906-IV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02. 2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності ТОВ "Айва" критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 та від 01.07.2011 №2305 відповідає критерію законності, оскільки оспорювані договори порушують зазначені в судових рішеннях приписи законодавства. В той час як сумніви скаржника у правильності застосування норм права не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірних договорів оренди земельної ділянки від 30.06.2009 №2305 та від 01.07.2011 №2305 відповідна земельна ділянка була віднесена до земель історико-культурного призначення, то спірні правовідносини становлять суспільний інтерес.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення Чернігівської міської ради з вимогою про визнання недійсними оспорюваних договорів є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення правового режиму використання відповідної земельної ділянки.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Крім того, одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Оскільки відповідачем в межах даної справи не зазначалось, що він несе "надмірний тягар" у зв'язку з визнання оспорюваних договорів оренди недійсними і ним не порушувалось питання щодо компенсації вартості речових прав на об'єкт незавершеного будівництва (розташованого на земельній ділянці, яка була предметом вказаних договорів оренди), то задоволення позову у даній справі не свідчить про порушення принципу пропорційності.

За таких обставин результат розгляду апеляційним господарським судом позову у даній справі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айва" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №927/1207/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді Є.В. Краснов

Г.М. Мачульський