Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Багінський А.О.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

третьої особи-3 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 (Разіна Т.І., Чорна Л.В., Кравчук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 (Чинчин О.В.) у справі № 910/9396/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, 2) Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - Відповідач), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - Третя особа - 1), Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Третя особа-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест плюс" (далі - Третя особа - 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі №56/80 встановлено, що Відповідачем направлено на адресу Позивача претензію № 08.4-09/67-500 від 18.02.2011 з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсотках за користування кредитними коштами та комісії, а тому Відповідач мав право звернутися до Третьої особи-1 із заявою про вчинення виконавчого напису не пізніше одного року з дня виникнення права вимоги, а саме не пізніше лютого 2012 року, а тому спірний виконавчий напис від 05.10.2017 є таким, що не підлягає виконанню з огляду на вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат".

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Рішення суду мотивовано недоведеністю Позивачем порушення річного строку для вчинення спірного виконавчого напису з моменту виникнення у стягувача права вимоги до боржника. Також суд першої інстанції вказав, що наявність заборгованості Позивача перед Відповідачем за спірний період з 01.12.2016 по 23.08.2017 за кредитним договором не спростована.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами порушено принцип змагальності сторін під час судового провадження, а також статті 14, 86, 238, 269 ГПК України, оскільки висновок про достатність поданих нотаріусу документів, за якими проводиться стягнення заборгованості в безспірному порядку, зроблений без дослідження відповідних доказів у справі та без врахування того, що до підстав позову не входило питання з'ясування дотримання нотаріусом вимог законодавства під час вчинення виконавчого напису в частині подання документів, які б підтверджували безспірність заборгованості.

8. Судами порушено статтю 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки не враховано період виникнення заборгованості за частиною кредиту та строк її сплати, який почався у 2011 році.

9. Судами не враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України у справі №6-887цс17 та Верховного Суду у справі №761/28871/15, в яких зазначено, що суди повинні перевіряти доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

10. Судами не враховано під час розгляду справи правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду у справах №910/8005/17, 910/3031/17, 910/3033/17 щодо застосування статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

12. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між Відповідачем (Кредитор) та Третьою особою - 3 (Позичальник) 11.04.2008 укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № 10-29/6372 на суму 2 764 875,00 грн.

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 2 до додаткової угоди № 1 від 11.04.2008 ) Позичальник зобов'язався погашати наявний кредит щомісяця рівними частинами в сумі 23 148,00 грн. з 05.05.2009 по 10.04.2018.

13. Між Відповідачем (Іпотекодержатель), Позивачем (Іпотекодавець), який є Майновим поручителем Третьої особи-3 (Позичальник), 11.04.2008 укладений іпотечний договір № 02-10/1383, за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за основним зобов'язанням, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником, нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 52 в літ. А) загальною площею 266,9 м2, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Комарова Космонавта 14а (Предмет іпотеки -1) та нежиле приміщення № 44, першого поверху (в літ. А, ), загальною площею 61,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Металістів 9 (Предмет іпотеки - 2).

У разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

14. Попередні судові інстанції встановили, що 05.10.2017 Третьою особою-1 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на Предмет іпотеки-1 та Предмет іпотеки-2. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки запропоновано задовольнити частину вимог стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01.12.2016 по 23.08.2017, а саме: за частиною кредиту 1 - 5 762 616,10 грн (з яких: за кредитом 2 120 684,73 грн, відсотках 2 912 981,36 грн, за комісіями 728 950,01 грн); за частиною кредиту 2 - 1 544 365,30 грн. (з яких: за кредитом 350 000,00 грн, по відсотках 465 415,29 грн, за комісіями 728 950,01 грн).

14.1. З огляду на наведене, суди зазначили, що 05.10.2017 Третьою особою-1 за рахунок нерухомого майна запропоновано стягнути з Позивача на користь Відповідача заборгованість в сумі 7 306 981,40 грн, яка складається з простроченої заборгованості по частині кредиту, відсотках, комісії за спірний період з 01.12.2016 по 23.08.2017.

15. Суди першої та другої інстанцій зазначили, що за посиланням Позивача, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у іншій справі №56/80 встановлено, що Відповідачем вже направлялась на адресу Позивача претензія №08.4-09/67-500 від 18.02.2011 з вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитом, відсотках за користування кредитними коштами та комісії, а тому Позивач вважає, що Відповідач мав право звернутися до Третьої особи-1 з заявою про вчинення виконавчого напису не пізніше одного року з дня виникнення права вимоги, а саме не пізніше лютого 2012 року, у зв'язку з чим, Позивач вважає, що Третьою особою-1 при вчиненні виконавчого напису порушено річний строк, визначений статтею 88 Закону України "Про нотаріат".

16. Здійснюючи розгляд позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що Відповідачем надано Третій особі-1 всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості; Позивачем не спростовано відомості, надані Відповідачем на підтвердження розміру кредитної заборгованості за період з 01.12.2016 по 23.08.2017; рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у іншій справі №56/80 звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в сумі 2 470 684,73 грн по кредиту за період з 05.05.2009 по 05.03.2011; Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження сплати заборгованості, визначеної та доведеної рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі №56/80.

16.1. З огляду на наведене, а також пославшись на те, що у виконавчому написі від 05.10.2017 вказаний період заборгованості Позивача з 01.12.2016 по 23.08.2017, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку, що виконавчий напис № 21515 від 05.10.2017 вчинено Третьою особою-1 протягом року з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника відповідно до положень статті 88 Закону України "Про нотаріат", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

17. Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

18. Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" унормовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).

19. Отже, виходячи із наведених норм та враховуючи обставини справи, спірним та таким, що підлягає вирішенню судами попередніх інстанцій є питання, чи вчинено спірний виконавчий напис в межах річного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача.

20. Як зазначалось вище, пунктом 3.1 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, зокрема, що з дня права вимоги у відносинах між підприємствами минуло не більше одного року, та пунктом 3.4 Порядку передбачено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

20.1. Тобто, наведений у розділі 3 Порядку річний строк для вчинення виконавчого напису пов'язується саме з виникненням у стягувача права вимоги до боржника.

21. Звертаючись до суду з позовом, Позивач посилався на те, що право вимоги повернення кредиту в сумі 2 470 684,73 грн у Відповідача виникло у лютому 2011 року, що було предметом дослідження та встановлення під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №56/80, а тому Відповідач мав право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, в якому тіло кредиту визначено також в сумі 2 470 684,73 грн, не пізніше одного року з дня виникнення вимоги, а саме, не пізніше лютого 2012 року.

22. Суди попередніх інстанцій відхилили такі посилання Позивача, пославшись на те, що в межах виконавчого напису від 05.10.2017 вказаний інший борговий період, а саме, з 01.02.2016 по 23.08.2017 та заборгованість в сумі 7 306 981,40 грн і право вимоги за вказаний період настало з урахуванням помісячного графіку погашення кредиту, а Позивачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості в сумі 2 470 684,73 грн, визначеної за рішенням у справі №56/80.

23. Водночас, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам Позивача про те, що право вимоги повернення кредиту в сумі 2 470 684,73 грн у Відповідача виникло у лютому 2011 року, що, за твердженням Позивача, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі №56/80 і, що до суми заборгованості 7 306 981,40 грн, яка визначена у виконавчому написі від 05.10.2017, входить також і сума заборгованості 2 470 684,73 грн, визначена в межах справи №56/80, у зв'язку з чим, як наслідок, не надали належної оцінки правильності зазначення періоду, який визначений у виконавчому написі по основному боргу (тіло кредиту). Тобто, судам слід дослідити та встановити момент виникнення права вимоги за тілом кредиту в сумі 2 470 684,73 грн, за яким вчинено спірний виконавчий напис, враховуючи, при цьому, обставини, встановлені під час вирішення спору у справі №56/80.

24. Отже, оскільки право вимоги у стягувача виникає з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк, судам слід дослідити питання щодо моменту виникнення права вимоги за кожною складовою заборгованості, зокрема, суми тіла кредиту, яка визначена в спірному виконавчому написі нотаріуса, та, як наслідок, момент, коли у стягувача виникло право примусового стягнення такої заборгованості.

24.1. З огляду на наведене, з доводами касаційної скарги, зазначеними в пунктах 8, 9, 10 постанови, слід погодитися.

25. Щодо посилань скаржника, вказаних в пункті 7 постанови, Суд також погоджується та зазначає, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

25.1. Суди мають здійснювати розгляд позовних вимог, дотримуючись предмету та підстав позову, наведених позивачем в позовній заяві, проте попередні судові інстанції, здійснюючи розгляд справи дійшли висновку, що Відповідачем при зверненні до нотаріуса було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Проте, суди не обґрунтували якими доказами це підтверджується, а також не врахували, що дослідження таких обставин не входило в коло підстав позову, а тому колегія суддів зазначає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є такими, що зроблені без достатніх правових підстав.

26. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості встановити зазначені в пунктах 23, 24 постанови обставини, перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. В силу приписів частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

30. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

31. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мост" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2018 у справі № 910/9396/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.