Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.11.2018 року у справі №914/1221/17
Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №914/1221/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Закарпатська митниця)

на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018

(головуючий суддя Ярмак О.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018

(головуючий суддя - Станік С.Р., судді Куксов В.В. і Гончаров С.А. )

за позовом державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (далі - Підприємство)

до: Закарпатської митниці;

Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Львівська митниця);

Державної казначейської служби України (далі - Казначейська служба)

про стягнення збитків у сумі 201 810, 01 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 201 810,01 грн. збитків.

2. Позовна заява мотивована тим, що неправомірні дії відповідачів із затримання вантажу на станції фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") додаткових зборів у сумі 201 628, 81 грн. та оплаті на користь Львівської митниці за отримання радіологічних сертифікатів для замитнення лісоматеріалів 90,60 грн., у зв'язку з чим Підприємство просило стягнути з Закарпатської митниці шкоду в сумі 201 719, 41 грн. та з Львівської митниці - 90,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017: позов задоволено частково; стягнуто з рахунків державного бюджету України на користь Підприємства шкоду в сумі 201 719, 41 грн., заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Верховного Суду від 02.04.2018: касаційну скаргу Закарпатської митниці задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 914/1221/17 у частині позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 201 719, 41 грн., заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці скасовано; справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в іншій частині позовних вимог про стягнення шкоди внаслідок неправомірних дій Львівської митниці рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 914/1221/17 про відмову в позові залишено без змін.

6. 14.05.2018 до місцевого господарського суду від Підприємства надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останнє просило стягнути з державного бюджету України 117 841, 63 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці.

7. За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018: позов задоволено повністю; стягнуто з рахунків державного бюджету України на користь Підприємства збитки в сумі 117 841, 63 грн., заподіяні внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці; стягнуто із Закарпатської митниці на користь Підприємства 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

8. Оскаржувані судові рішення з посиланням на статтю 56 Конституції України, статті 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог у частині стягнення з рахунків державного бюджету України на користь Підприємства збитків у сумі 117 841,63 грн.; оцінивши подані докази, керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), попередні судові інстанції дійшли висновку, що витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн. підлягають стягненню із Закарпатської митниці на користь Підприємства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №914/1221/17.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що позивачем на порушення вимог статей 74, 76, 77 ГПК України належними та допустимими доказами (первинними документами) не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці.

11. Також про порушення норм процесуального права свідчить рішення суду про стягнення витрат з оплати послуг адвоката. За доданим до заяви про уточнення позовної заяви платіжним дорученням неможливо ідентифікувати проведену оплату із наданням правової допомоги саме у цій справі. Позивачем не надано жодних підтверджувальних документів, які свідчили б про дійсне надання правової допомоги. На порушення частини четвертої статті 126 ГПК України заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним ні зі складністю справи, ні з часом, витраченим на виконання відповідних видів робіт, ані з обсягом наданих адвокатом послуг.

12. Судами невірно застосовано норми матеріального права, які регламентують "відшкодування деліктної шкоди". Матеріали справи не доводять наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці із забезпечення здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ "Українська залізниця") плати за надані послуги перевезення. Крім того, матеріали справи не дозволяють ідентифікувати період часу, за який підрозділом ПАТ "Українська залізниця" виставлено вимогу щодо сплати коштів; матеріали справи також не вказують на наявність преюдиційних судових рішень, якими було б встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

13. У відзиві на касаційну скаргу, Підприємство заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначає про їх безпідставність, обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо належного доказового обґрунтування позивачем розміру збитків, понесених внаслідок затримки Закарпатською митницею вагонів; зокрема, вказує, що: судами попередніх інстанцій встановлено наявність, розмір шкоди (шляхом визначення того, які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією та за який період) і встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Закарпатської митниці (порушення 30-ти денного строку) та шкодою в сумі 117 841 грн.; попередні судові інстанції, зважаючи на обсяг виконаних адвокатським об'єднанням робіт, пов'язаних з поданням позову, додаткових пояснень, збиранням доказів, участю адвокатів у судових засіданнях, дійшли вірного висновку про те, що вказані витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню на користь позивача у загальному розмірі 10 000 грн.; не відповідають обставинам справи посилання скаржника на те, що матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці та сплатою перевізнику за надані послуги. У даному випадку матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці та понесеними Підприємством збитками, оскільки фактично витрати за користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату за відповідними маршрутами було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, зокрема, що:

- 28.12.2012 Підприємством (замовник) та ПАТ "Українська залізниця" (виконавець) укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до пункту 1.1 якого (в редакції додаткової угоди від 01.12.2015 №3) виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах. Пунктом 9.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2015 №3) сторонами погоджено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, - до повного здійснення розрахунків;

- 01.04.2016 Підприємством (продавець) та FK Invest Kosice a.s. (покупець) укладено контракт №10316, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар "в якості валютної угоди". Контрагентами визначено, що об'єктом продажу є деревина паливна з листових порід. Загальна кількість товару за контрактом становить 8000 м3. Загальна сума контракту складає 224 000 євро;

- на виконання вимог контракту від 01.04.2016 №10316 позивачем було здійснено завантаження лісопродукції 12.05.2016 до вагону №65235830 та 16.05.2016 до вагону №32261802; вагони було замитнено, про що складено вантажні митні декларації №209050000/2016/001467 та №209050000/2016/001516 відповідно;

- організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалася ПАТ "Українська залізниця" відповідно до договору від 28.12.2012 №2230/1234-2012;

- згадані вагони пройшли замитнення на Львівській митниці та були направлені для транспортування деревини за маршрутом Броди-Чоп;

- позивач зазначає, що вагони №65235830 та №32261802 не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею на станції Чоп;

- позовні вимоги мотивовано тим, що неправомірні дії Закарпатської митниці із затримання вантажу на станції Чоп призвели до завдання Підприємству збитків, що полягають в оплаті ПАТ "Українська залізниця" додаткових зборів, у зв'язку з чим Підприємство, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Закарпатської митниці шкоду в сумі 117 841,63 грн.;

- у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Підприємства, державного підприємства "Буське лісове господарство", державного підприємства "Бібрське лісове господарство", державного підприємства "Турківське лісове господарство", державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", державного підприємства "Сколівське лісове господарство", державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності;

- постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017: позовні вимоги задоволено; визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці щодо затримки залізничних вагонів, у тому числі й вагонів Підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, № 32261802; зобов'язано Закарпатську митницю завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України, у тому числі й залізничних вагонів Підприємства № 65235830, № 32261802; здійснено розподіл судових витрат;

- у згаданих судових актах, зокрема, зазначено, що Закарпатською митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, у тому числі й вагонів Підприємства, через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. Митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях;

- зазначені обставини не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України;

- затримка вагону №65235830 відбулася за період з 15.05.2016 по 27.07.2016, у зв'язку з чим ПАТ "Українська залізниця" було нараховано за надані послуги 106 302,57 грн. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 14.06.2016 по 27.07.2016 затримки вагону №65235830 загальну суму 62 191,19 грн., яка складається з таких показників: користування вагоном - 37 016,10 грн., за маневрову роботу - 2 020,80 грн., зберігання вантажу - 15 441,80 грн., надання інформації про вантажні роботи - 122 грн., подання на забирання вагону - 1 438,70 грн., зважування вагону при затримці - 325,50 грн., вантажно-розвантажувальні роботи - 3 182,29 грн., а також тариф - 2644 грн. за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп Львівської залізниці;

- Підприємством було оплачено послуги ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2017 №106 на суму 105 495,67 грн. та платіжним дорученням від 23.01.2017 №152 на суму 96 133,14 грн. При цьому в матеріалах справи наявний лист філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" від 14.08.2017 №ЦТЛ-19/1432, яким підтверджено перерахування з вказаних коштів за затримку вагонів №32261802, № 65235830;

- врахувавши викладене, попередні судові інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 117 841,63 грн. збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі;

- позивач просив стягнути з Закарпатської митниці витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 10 000 грн. Оцінивши подані докази, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, попередні судові інстанції дійшли висновку, що витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн. підлягають стягненню із Закарпатської митниці на користь Підприємства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. ЦК України:

частина перша статті 1166:

майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

стаття 1173:

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

ГПК України:

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина п'ята статті 236:

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

частина перша статті 316:

- вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

16. За змістом наведених законодавчих приписів ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Отже, у розгляді даної справи суди мали вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані з наявністю зазначених трьох елементів складу цивільного правопорушення, а за наявності збитків - також і обставини, пов'язані з їх точним розміром та періодом їх нарахування, оскільки саме від цих останніх обставин залежить як ціна позову, так і правильність її визначення позивачем.

17. Передаючи дану справу на новий розгляд у частині позовних вимог про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці, Верховний Суд у постанові від 02.04.2018 вказав, зокрема, таке: "Суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями митниці (порушення 30-тиденного строку) та шкодою саме в сумі 201 719, 41 грн.

Так, судами попередніх інстанцій не визначено, які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією: користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату.

Також господарськими судами не було визначено, за який період нараховано вартість кожної із зазначених операцій."

18. За результатами нового розгляду справи, приймаючи рішення від 12.06.2018 та постанову від 25.09.2018, суди попередніх інстанцій зазначили, що: затримка вагону №65235830 відбулася за період з 15.05.2016 по 27.07.2016, у зв'язку з чим ПАТ "Українська залізниця" було нараховано за надані послуги 106 302,57 грн. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 14.06.2016 по 27.07.2016 затримки вагону №65235830 загальну суму 62 191,19 грн., яка складається з: користування вагоном - 37 016,10 грн., маневрову роботу - 2 020,80 грн., зберігання вантажу - 15 441,80 грн., надання інформації про вантажні роботи - 122 грн., подання на забирання вагону - 1 438,70 грн., зважування вагону при затримці - 325,50 грн., вантажно-розвантажувальні роботи - 3 182,29 грн., а також тариф - 2644 грн. за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп Львівської залізниці; Підприємством було оплачено послуги ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2017 №106 на суму 105 495,67 грн. та платіжним дорученням від 23.01.2017 №152 на суму 96 133,14 грн. При цьому в матеріалах справи наявний лист філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" від 14.08.2017 №ЦТЛ-19/1432, яким підтверджено перерахування з вказаних коштів за затримку вагонів №32261802, № 65235830; тому позовні вимоги в частині стягнення 117 841,63 грн. збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

19. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 117 841, 63 грн. збитків, які поніс позивач внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці щодо затримки вагонів №32261802, № 65235830, зазначили лише, що з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 14.06.2016 по 27.07.2016 загальну суму збитків у сумі 62 191,19 грн. за затримку вагону №65235830, вказавши при цьому певні суми, нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною відповідною операцією.

20. Проте суди попередніх інстанцій не встановили і не вказали, яка саме сума збитків та за який саме період нарахована та заявлена до стягнення позивачем внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці щодо затримки вагону №32261802; не визначили, які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією по вагону №32261802, а саме: користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату та за який період нарахована вартість кожної із зазначених операцій.

21. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам Закарпатської митниці, про те, що позовні вимоги не містять будь-якого розрахунку (з підтверджувальними первинними документами), який би вказував на обґрунтованість заявленої до стягнення суми коштів. Зазначаючи, що підприємством було оплачено послуги ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2017 №106 на суму 105 495,67 грн. та платіжним дорученням від 23.01.2017 №152 на суму 96 133,14 грн., суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам Закарпатської митниці (які неодноразово заявлялися останньою, зокрема, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі) про те, що згадані платіжні доручення не є належними та допустимими доказами, які вказували б на обґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для перерахування коштів за цими платіжними дорученнями є виставлені рахунки від 28.12.2012, які не можуть стосуватися спірних правовідносин, що виникли лише у травні 2016 року.

22. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій й за результатами нового розгляду даної справи належним чином не встановили обставин даної справи, вичерпно не з'ясували усі обставини, пов'язані з наявністю складу цивільного правопорушення, не надали належної оцінки аргументам Закарпатської митниці заявленим, під час нового розгляду даної справи; на порушення статті 316 ГПК України належним чином не виконали вказівку, яка містилася в постанові Верховного Суду від 02.04.2018, припустившись у зв'язку з цим порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди належним чином не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи.

23. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Касаційна скарга Закарпатської митниці підлягає задоволенню.

25. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

26. Під час нового розгляду справи судам слід врахувати викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, належним чином оцінити докази зі справи і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

27. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 зі справи №914/1221/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий