Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2019 року у справі №921/367/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/367/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кондратова І. Д., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бучацької районної державної адміністрації

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Бонк Т. Б., судді - Бойко С. М., Матущак О. І.)

від 01.10.2019,

у справі за позовом фізичної особи - підприємця Луціва Олега Григоровича

до Бучацької районної державної адміністрації

про визнання розпорядження недійсним,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2019 року ФОП Луців Олег Григорович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької районної державної адміністрації про визнання незаконним і недійсним розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації "Про розірвання договору на перевезення пасажирів з ФОП Луців О. Г." від 17.04.2019 за №149-од.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідачем незаконно видано вказане розпорядження, а ФОП Луцівим О. Г. не було допущено порушень умов договору на перевезення пасажирів №5/16 від 07.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2019 закрито провадження у справі. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2019.

Приймаючи вказану ухвалу, господарський суд дійшов висновків, що оскільки на момент прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі позивач припинив свою підприємницьку діяльність, то наявні підстави відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України для закриття провадження у справі. Посилаючись на п. 9 ст. 145 ГПК України, скасував вжиті заходи забезпечення позову у зв'язку з закриттям провадження у справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.07.2019 скасовано, а справу передано на розгляд місцевого господарського суду.

Колегія суддів апеляційного суду вказала, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору. Послалась на правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/8729/18 та № 904/1083/18.

18.10.2019 Бучацька районна державна адміністрація звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, в якій просить скасувати вказане рішення.

Підставами для скасування постанови відповідач зазначає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. На думку скаржника, громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але втратив його, не може бути стороною в господарському процесі, якщо не має визначених законом підстав для такої участі. Разом з тим, відповідач, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, зазначає, що суд першої інстанції мав підстави для закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 07.06.2016 між Бучацькою районною державною адміністрацією та ФОП Луців О. Г. було укладено договір №5/16 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті. Строк дії договору до 24 липня 2021 року.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Луців О. Г. був зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.04.2005 (а. с 30).

Луціву О. Г. видано ліцензію серії АВ № 536156 Міністерством транспорту та зв'язку України з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (внутрішні перевезення), строк дії - необмежений.

Бучацькою районною державною адміністрацією видано перевізнику ФОП Луціву О. Г. дозвіл № 5116 для здійснення пасажирських перевезень, термін дії - по 24.07.2021 (а. с. 20).

17 квітня 2019 року головою Бучацької районної державної адміністрації Бебих В. В. було прийнято розпорядження № 149-од "Про розірвання договору на перевезення пасажирів з ФОП з ФОП Луців О. Г." (а. с. 15), відповідно до п. 1 якого вирішено достроково розірвати договір з автомобільним перевізником ФОП Луців О. Г. з 17.04.2019.

Зазначене розпорядження є предметом оскарження у цій справі.

Окрім того судами встановлено, що 02.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Луців О. Г. Підстава - власне рішення.

10.06.2019 Луців О. Г. звернувся до господарського суду з позовом про визнання розпорядження Бучацької районної державної адміністрації "Про розірвання договору на перевезення пасажирів з ФОП Луців О. Г." від 17.04.2019 за №149-од незаконним та недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 321 ГПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пункт 6 частини 1 статті 231 ГПК України передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У спірних правовідносинах відсутні обставини для застосування п. 6 ч. 1 ст. 321 ГПК України, зокрема відсутні факти настання смерті фізичної особи або оголошено її померлою, припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі, відповідно місцевий господарський суд помилково закрив провадження у справі на підставі такої правової норми.

Приймаючи ухвалу від 05.07.2019, Господарський суд Тернопільської області вказував на факт припинення підприємницької діяльності позивача як підставу для закриття провадження у справі.

Необхідно зазначити, що до 15 грудня 2017 року фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав.

З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, необхідно було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини 1 статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі 904/1083/18.

З аналізу наведеного убачається, що припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо обставин виконання договору на перевезення пасажирів №5/16 від
07.06.2016, укладеного ФОП Луців О. Г. як суб'єктом господарської діяльності.

Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі її підприємницької діяльності не змінює її правовий статус у зобов'язанні.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та протиправно закрив провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 321 ГПК України.

Щодо аргументів касаційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, необхідно зазначити таке.

Предметом позову у цій справі є визнання незаконним і недійсним розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації "Про розірвання договору на перевезення пасажирів з ФОП Луців О. Г." від 17.04.2019 за №149-од.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому статті 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в частиною 1 статті 45 ГПК України, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у частиною 1 статті 45 ГПК України.

За приписами частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також частини 1 статті 20 ГПК України для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до частиною 1 статті 128 ГК України.

Зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених частиною 1 статті 128 ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (частина 1 статті 173 ГК України).

Договір на перевезення пасажирів №5/16 від 07.06.2016, правомірність одностороннього розірвання якого оспорюється у цій справі, безпосередньо пов'язаний з підприємницькою діяльністю позивача, який, зокрема, посилається на незаконність розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації від
17.04.2019 за №149-од, тому що ним не було допущено порушень умов договору на перевезення пасажирів.

Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність спору у цій справі до юрисдикції господарського суду та про відсутність підстав для закриття провадження у справі і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Бучацької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від
01.10.2019 у справі за № 921/367/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач