Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.09.2018 року у справі №908/6299/15
Ухвала КГС ВП від 06.02.2018 року у справі №908/6299/15
Постанова ВГСУ від 17.05.2016 року у справі №908/6299/15
Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №908/6299/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/6299/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

представник - Павловський О.М. (довіреність від 31.08.2018)

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест",

представник - Лазько В.Г. (довіреність від 15.01.2016)

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

кредитор - Концерн "Міські теплові мережі",

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Інвест Групп",

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Ойл 2012",

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод вентиляційних систем",

кредитор - Компанія "VIKING RIVER TOURS",

представник - Сергієнко А.В. (довіреність від 10.02.2016)

кредитор - Компанія "Flotilla Holdings Limited",

представник - Житник В.П. (довіреність від 07.11.2016)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Гладишко Юрій Павлович, особисто

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 19.06.2018

у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Геза Т.Д., Дучал Н.М.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області

від 13.03.2017

у складі судді Ніколаєнка Р.А.

та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"" Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 19.06.2018

у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Геза Т.Д., Дучал Н.М.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк")

від 13.03.2017

у складі судді Ніколаєнка Р.А.

у справі №908/6299/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 27.07.2018 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №57 від 27.07.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 у справі №908/6299/15 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" у справі №908/6299/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №908/6299/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 та призначено її розгляд на 09.10.2018 о 09 год. 45 хв.

4. 20.07.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"" Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №23.1/2374 від 20.07.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк") у справі №908/6299/15 в порядку статей 286-288 ГПК України.

5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у справі №908/6299/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2018.

6. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк") у справі №908/6299/15 залишено без руху.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2018 поновлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"" Кадирова Владислава Володимировича строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"); призначено розгляд касаційної скарги на 09.10.2018 о 10 год. 00 хв.

8. Ухвалою від 09.10.2018 Верховний Суд об'єднав касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" (далі - ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест") та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 у справі №908/6299/15 в одне касаційне провадження.

9. Компанії "Viking river tours", "Flotilla Holdings Limited" (Europa Centre 2nd floor .St Anne Street.Floriana FRN 1400, представник Житник В.П.), ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" подали відзиви на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та прийняте ним рішення

10. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 24 629 666, 15 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гладишка Ю.П.

10.1. За результатами проведеного 22.07.2016 судового засідання визнано грошові вимоги Концерну Міські теплові мережі на суму 3000 грн. основного боргу, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест" на суму 719 390 грн. основного боргу та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ойл 2012" на суму 1 800 718 грн. основного боргу; відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ойл 2012" до боржника на суму 7 000 000 грн. та грошові вимоги Концерну Міські теплові мережі на суму 28 875, 23 грн.; попереднє судове засідання з подальшого розгляду заявлених кредиторами грошових вимог до боржника, зокрема, кредиторських вимог компанії "VIKING RIVER TOURS", компанії "Flotilla Holdings Limited", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії Запорізьке регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Запорізькій завод вентиляційних систем", Запорізької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області відкладено.

10.2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2016 прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство заяву ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест" до ПАТ "Дельта Банк", про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест".

10.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.01.2017 прийняті до розгляду в межах справи про банкрутство заяви ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест" вих. №161 від 27.12.2016 та вих. № 162 від 28.12.2016. про визнання припиненою іпотеки за іпотечними договорами 04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006, №04/11/101/08-клт від 26.03.2008

11. Ухвалою від 13.03.2017 Господарський суд Запорізької області в задоволенні заяв ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" вих. № 160 від 26.12.2016 про визнання припиненою іпотеки, вих. № 161 від 27.12.2016 про визнання припиненою іпотеки та вих. № 162 від 28.12.2016, з урахуванням уточнень вих. № 18 від 31.01.2017 про визнання припиненою іпотеки відмовив, визнав забезпечені кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" на суму 20 771 853, 29 грн., визнав кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" до боржника на суму 286 498, 73 грн. заборгованості за кредитом, а також визнав забезпечені кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 13 631 605, 11 грн., визнав кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до боржника на суму 70 931 501, 35 грн. основного зобов'язання, відхилив грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на суму 2 756 грн. судового збору за заявою з кредиторськими вимогами.

11.1. Обставини встановлені судом першої інстанції та мотивація прийняття ухвали щодо вимог ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ (заява боржника вих. 160 від 26.12.2016 щодо визнання припиненою іпотеки):

- 13.03.2006 між ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є кредитор АТ "Дельта Банк", та боржником укладений кредитний договір № 04/08/06-КЛТ, до якого у подальшому укладались додаткові угоди;

- в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержателем за договором) та боржником (іпотекодавцем по договору) укладений іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, за змістом якого предметом іпотеки став склад зберігання матеріалів, інв. № 0008 та рухоме майно;

- сторонами до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2016, укладалися додаткова угода від 11.05.2007 за реєстровим № 1029, додатковий договір № 2 від 11.09.2007 за реєстровим № 5443, додатковий договір № 3 від 29.01.2010 за реєстровим № 67, додатковий договір № 4 від 15.03.2010 за реєстровим № 324, додатковий договір № 5 від 08.12.2010 за реєстровим № 425, додатковий договір № 6 від 12.04.2012 за реєстровим № 1010, додатковий договір № 7 від 05.10.2012;

- 16.03.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк та боржником був укладений додатковий договір № 8 до іпотечного договору № 04/08/З03/06-КЛТ, оригінал якого був наданий боржником в судове засідання 01.02.2017 для огляду і яким сторони вказали, що іпотечний договір № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006 укладений на виконання кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005;

- підставою для визнання іпотеки припиненою боржник зазначає наявність рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у праві № 908/1492/14, яке набрало законної сили, та яким було відмовлено АТ "Дельта Банк" в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, шляхом визнання права власності;

- місцевий суд встановив, що Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1492/14 розглядались вимоги АТ "Дельта Банк" заявлені солідарно, у т.ч. і до боржника, про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить і боржнику, шляхом визнання права власності на цей предмет іпотеки. При розгляді спору у справі № 908/1492/14 Господарським судом Запорізької області вирішувалось питання про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, шляхом визнання права власності, а не будь-яким іншим, передбаченим Законом України "Про іпотеку" або договором способом. Отже, відмова суду у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на такий предмет не означає припинення дії іпотеки та не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші способи захисту своїх майнових прав та інтересі.

При цьому, місцевим судом зроблено такі висновки по спірному договору:

- наявність судового рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, що є предметом іпотеки, законодавцем не ставиться в залежність із припиненням іпотеки як такої;

- рішенням у справі № 908/1492/14 не надавалась оцінка іпотеці, як такій, тому твердження боржника про припинення іпотеки у зв'язку із наявністю судового рішення з вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, є необґрунтованими;

- боржник не довів та не підтвердив належними доказами припинення іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006;

- зазначені боржником в заяві вих. № 160 від 26.12.2016 обставини для визнання іпотеки припиненою не є тими підставами, в розумінні приписів статті 17 Закону України "Про іпотеку", за наявності яких іпотека припиняється, а тому суд відмовив у задоволенні такої заяви.

11.2. Обставини встановлені судом першої інстанції та мотивація прийняття ухвали щодо кредитного договору № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006.

- 08.06.2006 між ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є кредитор АТ "Дельта Банк"", та боржником укладений кредитний договір № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, до якого у подальшому укладались додаткові договори.

- на забезпечення виконання зобов'язань боржника перед ПАТ "Кредитпромбанк" за кредитним договором № 04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, між ПАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержателем за договором) та боржником (іпотекодавцем по договору) був укладений іпотечний договір № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, за змістом якого предметом іпотеки стала нежитлова будівля;

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що:

- доводи боржника щодо припинення іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, спростовуються висновками, наведеними при наданні оцінки заяві боржника вих. 160 від 26.12.2016 щодо визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, в частині відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для визнання іпотеки припиненою;

- Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/3750/15 за позовом АТ "Дельта Банк" до боржника, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Кредитпромбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, в якій постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, залишеною в силі постановою ВГСУ від 16.03.2016, скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 у справі №908/3750/15, і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за правонаступником позивача - ПАТ "Дельта Банком";

- наявність судового рішення про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, що є предметом іпотеки, законодавцем не ставиться в залежність із припиненням іпотеки як такої;

- боржником не доведено та не підтверджено належними доказами припинення іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006;

- зазначені боржником в заяві вих. № 161 від 27.12.2016 обставини для визнання іпотеки припиненою не є тими підставами, в розумінні приписів статті 17 Закону України "Про іпотеку", за наявності яких іпотека припиняється, а тому суд відмовив у визнанні припиненою іпотеки за договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006.

11.3. Обставини встановлені судом першої інстанції та мотивація прийняття ухвали щодо заяви боржника про визнання припиненою іпотеки, передбаченої іпотечним договором № 04/11/08-КЛТ:

- 26.03.2008 між ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є АТ "Дельта Банк", та ТОВ "Ресурс-Ойл" укладено кредитний договір № 04/11/08-КЛТ, на забезпечення виконання зобов'язань за яким між ПАТ "Кредитпромбанк" та боржником був укладений іпотечний договір № 04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, до якого укладались додаткові угоди. За умовами іпотечного договору № 04/11/І01/08-КЛТ боржник, назабезпечення виконання ТОВ "Ресурс-Ойл" зобов'язань за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ, передав в іпотеку ПАТ "Кредитпромбанк" майно (будівлю автомобільної заправної станції Літ. А, за адресою м. Запоріжжя, вул. Грабельна,7);

- враховуючи факт ліквідації основного боржника (отримувача кредиту) ТОВ "Ресурс-Ойл" із виключенням з ЄДРЮОФОПГФ 16.10.2015, та з огляду на подання 26.08.2015 позову про звернення стягнення на предмет іпотеки АТ "Дельта Банк" до поручителя ТОВ "ЗППЗМР "Ресурс-Інвест" і розгляд його у справі №90-8/4694/15, не можна погодитись із твердженням боржника про те, що при наявності даних фактів вимоги АТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 вважаються погашеними у зв'язку із ліквідацією ТОВ "Ресурс-Ойл";

- в межах розгляду справи про банкрутство № 908/6299/15 судом вже розглядалось питання щодо припинення іпотеки і суд дійшов висновку про припинення іпотеки при прийнятті ухвали про порушення провадження у справі 26.01.2016, з чим погодився і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.05.2016, тому боржник безпідставно звертається до суду з окремою вимогою про визнання іпотеки припиненою, подаючи окрему заяву вих. № 162 від 28.12.2016;

11.4. Обставини встановлені судом першої інстанції та мотивація прийняття ухвали щодо заяви ПАТ "Дельта Банк" (вих. № 18.5/994 від 25.02.2016 на загальну суму вимог 89 417 289, 83 грн. том 4, а.с.59-64) з додатково заявленими вимогами (з урахуванням уточнення кредиторських вимог від 28.02.2017 на загальну суму 111 245 992, 71 грн., том 12, а.с. 123-125 ), які обґрунтовані правонаступництвом ПАТ "Дельта Банк" зобов'язань ПАТ "Кредитпромбанк" за чотирма різними договорами:

- 08.06.2006 № 04/16/06-КЛТ укладено кредитний договір, згідно якого в редакції додаткової угоди №31 від 12.10.2012 боржнику надано кредит 11 493 135грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013; Кредитор просив визнати та включити до реєстру його вимоги станом на момент порушення процедури банкрутства - 25.01.2016 на загальну суму 18 539 623, 65 грн. , з яких -11 493 135 грн. заборгованості по кредиту, 3% річних - 786 821, 63 грн., прострочені проценти за кредитом 4 174 648, 01 грн., заборгованість за простроченими процентами у доларах США - 84 099, 92 (що в еквіваленті за курсом НБУ 24, 792164 грн. за 1 долар США) складає 2 085 019, 01 грн. Разом з тим, в уточненій заяві 28.02.2017 кредитор збільшив гривневий еквівалент процентів у доларах США, виходячи з курсу долара до гривні станом на момент подання уточненої заяви - 27, 233858 грн. за 1 долар, внаслідок чого заборгованість по процентах у валюті зросла до 2 290 365, 28 грн.

- зобов'язання за даним кредитним договором забезпечувалися договором іпотеки 15.08.2006 та двома договорами застави 19.12.2008, за якими боржник передав у заставу нежитлову будівлю, зазначену літерою А-2, що знаходиться в місті Запоріжжя, вул. Рекордна №37-Б, чотири колонки ТРК МZ 6104 M LCD MSS 16PP HZ-U та 245 літрів дизельного пального;

- встановивши відсутність за актами інвентаризації дизельного пального, суд визнав обґрунтованими вимоги кредитора до боржника як такі, що забезпечені заставою (іпотекою) на суму вартості наявних предметів застави (іпотеки), виходячи з їх договірної вартості, зазначеної у договорах застави та іпотеки ( 13 631 605, 11 грн.) та зазначивши, що боржник проти такого визначення розміру заставних вимог не заперечував;

- 13.03.2006 № 04/08/06-КЛТ укладено кредитний договір, який в редакції додаткової угоди №76 від 12.10.2012 передбачав надання боржнику кредиту в сумі 30 627 200 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013, згідно первісно поданої заяви з грошовими вимогами ПАТ "Дельта Банк" доводив, що заборгованість боржника перед ним за цим договором складає 57 601 363, 03 грн. станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство, з яких -319 166, 52 доларів США процентів, що по курсу НБУ на момент подання заяви 24, 79264 грн. за 1 долар США становить 7 912 828, 71 грн., в той час як згідно уточнюючої заяви 28.02.2017 банк збільшив загальну суму грошових вимог по цьому договору до 58 380 670 грн. боргу та просив визнати у його складі 3 447 420 грн. забезпечених заставою вимог та 54 933 249, 63 грн., як вимоги четвертої черги;

- розглядаючи ці вимоги суд дійшов висновку про те, що правильним є розрахунок боргу на загальну суму 58 380 670грн., однак відмовив у визнанні забезпеченими вимог саме за цим кредитним договором з огляду на те, що додатковим договором №8 від 16.03.2013 сторони внесли зміни до основного договору іпотеки №04/08/303/06-КЛТ 27.04.2006, яким змінили предмет іпотечного забезпечення, зазначивши про забезпечення кредитного договору № 04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, за яким грошові вимоги не заявлялися. Суд відхилив доводи ПАТ "Дельта Банк" про описку в додатковому договорі 16.03.2013 за відсутністю належних доказів такої описки та зазначив про те, що власного розрахунку заборгованості за даним кредитним договором боржник не надав, незважаючи на надання доказів виконання зобов'язань за даним кредитним договором, тому місцевий суд дійшов висновку про включення їх на суму 58 380 670грн. до вимог четвертої черги;

- суд не погодився з доводами боржника про те, що частина кредиту на суму 40 000 доларів США боржником одразу була повернута банку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням боржника в якому зазначено про помилкове перерахування коштів, з огляду на те, що зазначена сума була перерахована банком з порушенням ліміту кредитування за кредитним договором, а тому нарахування на неї річних на суму понад 7 тисяч доларів США, як на існуючу заборгованість є неправильним. При цьому суд дійшов висновку про можливість нарахування відсотків по спірній сумі з посиланням на те, що боржник зобов'язався одночасно із повернення кредитних коштів здійснювати оплату процентів за користування кредитом. Суд аргументував, що боржником не були надані суду докази своєчасної оплати процентів за користування кредитом за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ, тому його твердження про повне погашення заборгованості по кредиту та відсутності, у зв'язку із цим, підстав у АТ "Дельта Банк" для проведення нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів, є безпідставними;

- місцевим судом встановлено виникнення у боржника зобов'язань фінансового поручителя за договором №04.11.08-КЛТ від 26.03.2008, укладеного між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Ресурс-Ойл", та договору фінансової поруки №04/11/ПО1/08-КЛТ від 27.03.2008. Суд зазначив про те, що грошові вимоги на суму 26 233 091, 39 грн. по цьому договору було солідарно стягнуто з боржника за рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 12.11.2014 у справі №334/2108/14-ц, що набрало законної сили та перебувало на виконанні в органах ДВС. Судом встановлено, що на підставі ухвали підготовчого судового засідання в даній справі 26.01.2016 зазначені безспірні вимоги на суму 24 629 666, 15 грн. визнано, як конкурсні, а тому їх слід включити до реєстру вимог кредиторів. Також місцевий суд погодився з визнанням та включенням додаткових вимог за цим договором фінансової поруки на загальну суму 7 867 717, 98 грн., з яких : 4 979 647, 99 грн. заборгованості за основним зобов'язанням, 898 949, 90 грн. пені по відсотках, 1 035 795, 70 грн. пені по кредиту, 952 410, 89 грн. 3%річних від суми простроченого кредиту, 913, 50 грн. При цьому, місцевий суд погодився з тим що 3% річних від суми простроченого кредиту не є штрафною санкцією, а є платою за користування коштами кредитора згідно статті 625 ЦК України та складовою частиною основного боргу, відхиливши доводи боржника про необґрунтованість додаткових грошових вимог;

- місцевий суд погодився з визнанням та включенням до реєстру вимог кредиторів грошових вимог до боржника, які визначені безспірно постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2012 у справі №31/5009/5681/11 за договором фінансової поруки №11053828000/П на суму 1 480 276, 89 грн. основного боргу, 118 474, 50 грн. пені, 15 987,51грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 7 993, 76 грн. витрат по сплаті судового збору. При цьому місцевий суд визнав необґрунтованими доводи боржника про те, що природа грошових зобов'язань у даному випадку змінилася на майнові, так як ухвалою суду 21.11.2012 на стадії виконання судового рішення постановлено про зміну способу його виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника, доказів виконання якого суду не надано;

- місцевий суд дійшов висновку про те, що 2 756 грн. сплаченого судового збору за розгляд грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" є поточною заборгованістю, на стадії розпорядження майном заявлені передчасно та у їх визнанні слід відмовити.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення

12. Постановою від 19.06.2018 Донецький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишив без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 в частині розгляду: 1) кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"; 2) заяв (вих.№160 від 26.12.2016) про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006; (вих.№161 від 27.12.2016) про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006; (вих.№162 від 28.12.2016), з урахуванням уточнень (вих.№18 від 31.01.2017), про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 залишив без задоволення, ухвалу Господарського суд Запорізької області від 13.03.2017 в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"; 2) заяв: (вих.№160 від 26.12.2016) про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006; (вих.№161 від 27.12.2016) про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором № 04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006; (вих.№162 від 28.12.2016), з урахуванням уточнень (вих.№18 від 31.01.2017), про визнання припиненою іпотеки, передбаченої Іпотечним договором №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 залишив без змін.

12.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- відмова у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі №908/1492/14, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №908/3750/15 та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 у справі №908/4694/15 не є підставою для припинення іпотек, передбачених Іпотечними договорами №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, №04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008;

- у зазначених рішеннях та постанові не встановлені як обставини припинення Кредитних договорів №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, так обставини припинення Іпотечних договорів №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, №04/16/З02/06-КЛТ від 15.08.2006, №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008;

- позичальник свої зобов'язання за Кредитними договорами №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 не виконав, що на думку апеляційного суду свідчить про чинність спірних договорів іпотеки, які були укладені з метою забезпечення виконання цих договорів;

- посилання скаржника-2 на той факт, що ПАТ "Дельта Банк" втратило можливість взагалі реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна є помилковим, оскільки прийняття рішень Господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 у справі №908/1492/14, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №908/3750/15 та рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 у справі №908/4694/15 не спростовують дійсність зобов'язань боржника за договорами застави та іпотеки ;

- апеляційний суд врахував правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14 на предмет того, що зобов'язання з іпотеки не припиняється ліквідацією основного боржника, якщо кредитор до моменту ліквідації основного боржника звернувся до суду з вимогою до майнового поручителя про захист порушеного права;

- апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки ПАТ "Дельта Банк" подано позов про солідарне стягнення до ліквідації основного боржника ТОВ "Ресурс-Ойл" і таке право було захищене судом за наслідком прийняття рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя у справі №334/2108/14-ц від 12.11.2014 про солідарне стягнення з боржника, як фінансового поручителя, то ліквідація ТОВ "Ресурс-Ойл" 17.03.2015 не впливає на дійсність зобов'язань поручителя. Крім того, апеляційний суд погодився з доводами кредитора про те, що оскільки зобов'язання ТОВ "Ресурс Ойл" за Кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 не виконане, то ПАТ "Дельта Банк" має право вимагати сплати заборгованості за кредитним договором від поручителя шляхом звернення до суду з додатковими кредиторськими вимогами до боржника на суму 7 867 717, 98 грн. в процедурі банкрутства;

- апеляційний суд зазначив про те, що в межах розгляду даної справи про банкрутство, при розгляді вимог ПАТ "Дельта-Банк", як ініціюючого кредитора ухвалою підготовчого засідання суду від 26.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство боржника та визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ПАТ "Дельта Банк" на суму 24 629 666, 15 грн. за договором фінансової поруки, укладеним боржником на забезпечення зобов'язань ТОВ "Ресурс-Ойл" за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008. Ухвала підготовчого судового засідання залишена в силі постановою апеляційного суду 29.02.2016 та постановою касаційного суду 17.05.2016 (том 5, а.с. 139-147). Отже, банк визначив правову природу спірної суми, як таку, що не забезпечена заставою, вона визнана ухвалою суду 26.01.2016, яка є преюдиційною, а тому не може визнаватися частково забезпеченою на стадії формування реєстру вимог кредиторів;

- апеляційний суд не прийняв до уваги доводів скаржника-2 про відсутність первинних платіжних документів щодо надання кредитних коштів, оскільки в матеріалах справи є докази надання кредитних коштів, а зокрема, належним чином засвідченні копії меморіальних ордерів та банківських виписок;

- судом апеляційної інстанції перевірено здійснений ПАТ "Дельта Банк" розрахунок кредиторських вимог, який прийнято судом першої інстанції, та визнано його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору;

- апеляційний суд дійшов висновку про те, що боржником ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не було надано власного розрахунку суми заборгованості за кредитними договорами, якими ПАТ "Дельта Банк" обґрунтовував свої вимоги;

- судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги доводи боржника про те, що Договір застави №04/16/З05/06-КЛТ від 19.12.2008 втратив свою силу, оскільки відповідно до пункту 4.1. цього Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання боржником (заставодавцем) своїх зобов'язань за Договором (Кредитний договір №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006). Крім того, сторонами договору застави визначено, що термін його дії не ставиться в залежність від виконання чи не виконання умов Договору купівлі-продажу №150708/НП від 15.07.2008, укладеного між ТОВ "Теміртранс" та боржником. При цьому, розпорядник майна підтвердив, що в процесі проведення інвентаризації майна боржника, ним не було виявлено предмету застави за Договором застави №04/16/304/06-КЛТ від 19.12.2008, а до матеріалів справи додано Акт №3 про результати інвентаризації наявних коштів від 14.03.2016, що зберігаються в центральній касі, свідчить, що обсяг цих коштів у боржника становить 0 гривень;

- в матеріалах справи відсутні належні докази наявності предмету застави за Договором застави №04/16/304/06-КЛТ від 19.12.2008 та Договором застави №04/16/305/06-КЛТ від 19.12.2008, однак це не позбавляє боржника можливості поповнити товари в обороті, чи отримати майнові блага, які були предметом застави за цими договорами;

- апеляційний суд погодився з правильністю врахування судом першої інстанції вартості нерухомого майна, визначену сторонами за Додатковою угодою в сумі 13 444 032 грн., а твердження боржника про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги Висновок оцінки про вартість майна є необґрунтованим, оскільки за висновком суду апеляційної інстанції така оцінка про вартість майна, на яку посилався банк, може використовуватися у подальшій процедурі реалізації майна, а не для визначення розміру забезпечених вимог кредитора;

- апеляційний суд відхилив твердження ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" щодо повного погашення кредитного траншу на суму 2 000 000 доларів США, обґрунтоване копіями банківських документів (том 6, а.с. 79-124), з яких вбачається переплата по кредиту на значну суму, що спростовує доводи банку про зарахування платежів у рахунок відсотків, які погашалися несвоєчасно, прийнявши до уваги доводи банку про те, що зарахування від боржника грошових коштів, які надходили за Кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 здійснювалось, відповідно до порядку зарахування коштів, визначених сторонами за умовами договору у пункті 2.8, яким передбачалося, що у випадку несвоєчасної оплати процентів за користування кредитом, банку надано право сплачені боржником кошти зараховувати першочергово на погашення процентів за кредитним договором ( пункт 2.8 Кредитного договору № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006);

- за висновками апеляційного суду під час розгляду справи ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" не надано доказів своєчасної оплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором №04/08/06-КЛТ, тому посилання в апеляційній скарзі про повне погашення заборгованості по кредиту та відсутності підстав у ПАТ "Дельта Банк" для проведення нарахування процентів за користування кредитом та інших платежів, не приймаються судом до уваги, оскільки суперечать умовам Кредитного договору та не підтверджуються наявними у справі доказами;

- додатковим договором №8 від 16.03.2013 сторони передбачили, що Іпотечний договір №04/08/З03/06-КЛТ від 27.04.2006, укладений на виконання іншого Кредитного договору, а зокрема, Кредитного договору №04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, що свідчить про зміну зобов'язання за взаємною згодою сторін та не обґрунтовує помилки у додатковому договорі №8;

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про обґрунтованість вимог АТ "Дельта Банк" до боржника на суму 786 717, 98 грн. 3% річних, як складової частини основного боргу згідно статті 625 ЦК України, та відхилив доводи скаржника про те, що спірна сума 3% річних є штрафною санкцією;

- суд апеляційної інстанції погодився з правильністю в цілому висновків місцевого суду про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів 12 180 грн. судового збору, як вимог першої черги, 70 931 501, 35 грн. основного боргу, як вимог четвертої черги, 2 053 220, 10 грн. пені, як вимог шостої черги, а також включення окремо заставних вимог на суму 13 631 605, 11 грн.;

- апеляційний суд спростував доводи скаржника про те, що вимоги ПАТ "Банк Фінанси та кредит" є поточними, як такі, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та погодився з висновками місцевого суду про їх конкурсну природу з огляду на укладення кредитного договору №434-01-07 26.11.2007.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест")

13. Боржник (далі - скаржник-1) доводив, що кредитні кошти за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 у повному обсязі в день отримання повернуті на рахунок ПАТ "Кредитпромбанк", що підтверджується копією виписки банку від 05.05.2006 з відміткою "Повернення невикористаної позики", а тому ПАТ "Дельта Банк" здійснив нарахування процентів на вказану суму за період з 05.05.2006 по 17.08.2007 в розмірі 7 295, 67 доларів США незаконно. Крім того, судами попередніх інстанцій безпідставно та невмотивовано відкинуто докази повернення грошових коштів 08.12.2010, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок банку, а також неодноразово наданими боржником запереченнями з власними розрахунками, які не приймались до уваги та не аналізувалися судами (том 6, а.с. 85-98, 99-117, том 5, а.с.198-207). Також на виконання ухвал Донецького апеляційного господарського суду боржником надавалися додаткові пояснення та докази з розрахунками по кожному з договорів (том 14, а.с. 45-87, 125-142), узагальнюючі пояснення боржника з копіями платіжних доручень про сплату кредиту, банківських виписок, розрахунку сплати процентів (том 16, а.с.1-62), однак суди не дали жодної конкретної оцінки зазначеним доказам погашення кредиту боржником та поданим ним конкретним розрахункам, зазначивши про відсутність взагалі будь-яких власних розрахунків боргу, які б надавалися боржником, та доказів виконання ним своїх зобов'язань за кредитними договорами. Скаржник аргументував, що надані ним розрахунки беззаперечно підтверджують не тільки повернення ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" грошових коштів по кредитному договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в повному обсязі, а й переплату на суму 250 000 доларів США. Відтак, судом, в порушення глави 5 ГПК України, надано оцінку виключно доказам кредитора, знехтувавши документами та розрахунками, наданими боржником. Боржник просив скасувати судові рішення в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Банк Фінанси та кредит".

13.1. Скаржник -1 зазначив, що згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.08.2015 (у справі №908/4694/15), якою прийнято до провадження позов ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності до боржника від 17.08.2015, не можна вважати, що позивач вжив заходів до захисту своїх прав в час дії кредитного договору 26.03.2008 №04/11/08-КЛТ, оскільки одержувач кредиту ТОВ "Ресурс-Ойл" виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 17.03.2015.

13.2. Скаржник-1 стверджував, що двічі направляв на адресу ПАТ "Дельта Банк" акти звірки взаємних розрахунків від 25.02.2016 та 14.07.2018 по кредитному договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2016 з розрахунками, які суттєво відрізняються від наданих банком суду, банк їх отримував, однак кредитор не надіслав своїх заперечень ні боржнику, ні в адресу суду.

13.3. Скаржник-1 аргументував, що заставна вартість майна була погоджена сторонами в доларах США, отже розмір майнового забезпечення повинен становити еквівалент у гривнях такої ціни на момент подання заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання кредиторських вимог 25.02.2016 та становити за договором іпотеки №04/16/302/06-КЛТ від 15.08.2006 еквівалент 1 680 000 доларів США - 45 729 600 грн., а за договором застави №04/16/303/06-КЛТ від 19.12.2008 648 035, 25 грн., а всього на суму 46 377 635, 25 грн.

13.4. Скаржник зазначав, що вимоги ПАТ "Фінанси та Кредит" по кредитному договору №434-01-07 від 26.11.2007 становлять 2 850 888 грн., є поточними, оскільки строк їх виконання не наступив, а тільки з моменту порушення справи про банкрутство ( згідно додаткової угоди від 31.08.2010 №9 у банка виникло право дострокового повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісійної винагороди у випадку порушення щодо боржника (поручителя/майнового поручителя) справи про банкрутство.

Доводи скаржника (ПАТ "Дельта Банк")

14. ПАТ "Дельта Банк" (далі - скаржник-2) доводив, що судами попередніх інстанцій порушено положення статей 593 ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 86 ГПК України при оцінці його доводів про описку в додатковому договорі №8 16.03.2013. Зокрема, скаржник зазначив, що кредитний договір №04/4-КЛТ-05 від 28.04.2005, який був виконаний ще в 2006 році, ніяк не міг бути реальною підставою зміни забезпечувальних зобов'язань, оскільки він був укладений у 2013, тобто через 7 років після припинення виконанням кредитного договору №04/4-КЛТ-05, а тому суди безпідставно не прийняли до уваги його пояснень про допущену помилку в додатковому договорі №8 від 16.03.2013 до іпотечного договору №04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, що укладався боржником первісно на забезпечення існуючих зобов'язань за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006.

Доводи інших учасників справи

15. У відзиві Компанії "VIKING RIVER TOURS" на касаційну скаргу ПАТ "Дельта банк" зазначено, що у зв'язку з тим, що взаєморозрахунки між боржником та ПАТ "Дельта Банк" охоплюють досить значний час (більше 5 років) та своїми підставами мають кілька кредитних договорів, встановити чи надати належну оцінку тим чи іншим доказам сторін представнику компанії є неможливим.

16. У відзиві Компанії "Flotilla Holdings Limited" на касаційну скаргу ПАТ "Дельта банк" зазначено, що рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, представник компанії зазначив, що оскаржені постанова і ухвала прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, просив касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишити без задоволення.

17. У відзиві ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест" на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", товариство просило скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 в частині вимог ПАТ "Дельта Банк" і передати справу частково на новий розгляд з підстав, викладених в касаційній скарзі боржника.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Частина 1 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Абзац 3 частини 2 статті 23 - склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Абзац 1 частини 4 статті 23 - особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Частина 6 статті 23 - кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Абзаци 1-3 частини 2 статті 25 - у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

19. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 593 - право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

20. Закон України "Про іпотеку"

Частини 1-3 статті 17 - іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

21. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 6 статті 12 - господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частина 1 статті 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 78 - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 80 - учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 91 - письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу в частині оскарження судових рішень про розгляд спірних вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Банк Фінанси та кредит" і неправильне застосування положень статті 593 ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку", Глави 5 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

23. Аналіз положень частин 1-2 статті 23 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора. Отже, принцип змагальності у поданні доказів, який характерний для позовного провадження, не є властивим для розгляду спірних вимог кредиторів у справах про банкрутство, з огляду на особливості правового регулювання згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство, якими обов'язок з подання доказів на обґрунтування вимог покладено саме на кредитора, який звертається у справу про банкрутство.

Матеріалами даної справи підтверджується, що боржником неодноразово в ході розгляду справи надавалися докази, обґрунтування та розрахунки погашення кредиторських вимог згідно з кредитним договором №04/08/06 КЛТ від 13.03.2006, про що він зазначає у поданій ним касаційній скарзі. При цьому, виходячи зі змісту прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, зазначається про те, що боржником не надано власного розрахунку заборгованості по спірних кредитних договорах.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про те, що судами не надано оцінки ряду документальних доказів погашення спірних кредиторських вимог на значні суми та власні розрахунки боржника в уточненнях до апеляційної скарги від 21.06.2017 (а.с. 45-50, т. 14), банківські виписки по рахунках (а.с. 51-83, т. 14), розрахунок сплати процентів в доларах США (а.с. 84-86, т. 14), заява боржника від 05.07.2017 (а.с. 125-128, т. 14), копії платіжних доручень (а.с. 130-135, т. 14), заява боржника від 14.07.2017 з актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 154-155, т. 14) та інші докази, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог або заперечень. Відтак, доводи скаржника за касаційною скаргою в частині неповної оцінки судами його заперечень та обґрунтувань узгоджуються з чинними процесуальними нормами на предмет їх подання та вимагають відповідної оцінки судами при розгляді спірних вимог кредитора.

Також, Суд зазначає, що виходячи з обов'язку кредитора щодо подання належних доказів на обґрунтування своїх вимог, саме кредитор повинен подати певний розрахунок як нараховувалися відсотки по спірному кредиту, як здійснювалося їх погашення за конкретним договором, відобразити у такому розрахунку всі платіжні доручення боржника, за якими він здійснював погашення заборгованості по кредиту та аргументувати цим розрахунком певну суму заявлених ним кредиторських вимог по конкретному кредиту (основна заборгованість, проценти за кредит, 3% річних).

24. Верховний Суд зазначає про обмеження законодавцем його повноважень відповідно до статті 300 ГПК України на предмет оцінки доказів та виходить з того, що судами не було надано відповідної оцінки доказам боржника у справі про погашення спірних кредиторських вимог за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 в редакції додаткової угоди №76 від 12.10.2012, яка передбачала надання боржнику кредиту на суму 30 627 200 грн. з кінцевим терміном повернення 14.10.2013, а посилання суду на визначену умовами кредитного договору черговість погашення кредиторських вимог, згідно з якою спочатку погашаються відсотки за кредитом, а далі - основна сума заборгованості, очевидно не спростовують наданих боржником доказів погашення вимог згідно виставлених йому рахунків, оскільки вимагають складення певного розрахунку, який би враховував суми проплат та обґрунтовував залишок боргу (процентів) в межах дії кредитного договору (до 14.10.2013).

Верховний Суд вважає помилковими висновки місцевого суду про можливість нарахування процентів на грошову суму 40 000 доларів США (її еквівалент), яка була помилково перерахована банком та одразу повернута боржником і прийнята банком згідно з платіжним дорученням, в якому зазначалось про повернення надмірно перерахованих коштів, оскільки боржник в даному випадку не перебував з банком у договірних правовідносинах. З огляду на таке, Суд погоджується з доводами боржника про помилкове нарахування банком річних на суму понад 7 тисяч доларів США.

25. Суд зазначає, що за первісно поданою заявою 25.02.2016 з кредиторськими вимогами ПАТ "Дельта Банк" в межах 30-денного строку конкурсний кредитор заявив суму грошових вимог 89 417 289, 83 грн., до якої включалися також його вимоги, визнані ухвалою підготовчого судового засідання (т. 4. а.с. 59-64). Отже, збільшення розміру заявлених вимог згідно уточнюючої заяви 28.02.2017 до загальної суми 111 245 992, 71 грн. (т. 12, а.с. 123-124) не може мати наслідком визнання та включення додатково заявлених вимог поза межами 30-денного строку до реєстру вимог кредиторів до 4 черги їх задоволення, оскільки згідно з частиною 4 статті 23 Закону про банкрутство, такі вимоги включаються до вимог 6 черги, що також не враховано судами при прийнятті рішення про розгляд спірних вимог ПАТ "Дельта Банк".

26. Суд не погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду про можливість визнання додаткових грошових вимог за договором поруки №04/11/П01/08-КЛТ від 27.03.2008 на суму 7 867 717, 98 грн., укладеним боржником на забезпечення зобов'язань за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 з третьою особою ТОВ "Ресурс Ойл", розрахованих за період після ліквідації одержувача кредиту ТОВ "Ресурс Ойл" 17.03.2015, та зазначає про помилкове посилання судами на правову позицію ВСУ у справі №6-245цс14 згідно Постанови 17.02.2016, оскільки в даному випадку мають місце інші фактичні обставини справи. Так, судами встановлено, що рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя у справі №334/2108/14-ц про солідарне стягнення з боржника, як фінансового поручителя, було прийнято 12.11.2014, тобто до моменту виключення з державного реєстру ТОВ "Ресурс Ойл" 17.03.2015, а тому захист судом таких прав кредитора не обґрунтовує обставин реалізації кредитором його прав до поручителя шляхом звернення з вимогою до суду за період стягнення після виключення ТОВ "Ресурс-Ойл" з ЄДРЮОФОПГФ, за наслідком чого припинилося основне зобов'язання та фінансова порука, як акцесорне зобов'язання ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест", оскільки на період ліквідації основного боржника за кредитним договором банк не звертався з новими вимогами про солідарне стягнення заборгованості за інший період до зазначених осіб (боржника та фінансового поручителя за кредитним договором).

27. Також, Суд звертає увагу на те, що ТОВ "ЗПЗМР "Ресурс-Інвест", звертаючись з вимогою №162 від 28.12.2016 про визнання припиненим договору іпотеки №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеного на забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "Ресурс-Ойл" за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, наполягав на тому, що іпотека припинилась з виключенням ТОВ "Ресурс-Ойл" з ЄДРЮОФОПГФ станом на 17.03.2015, згідно запису №11031170019014044 та відсутністю належних доказів реалізації своїх прав іпотекодержателем на предмет іпотеки шляхом звернення до суду до моменту ліквідації ТОВ "Ресурс-Ойл" як особи, що уклала кредитний договір, оскільки з рішення суду 07.10.2015 вбачається, що з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі №908/4694/15 ПАТ "Дельта Банк" звернулося 26.08.2015, після виключення ТОВ "Ресурс-Ойл" з державного реєстру юридичних осіб 17.03.2015 (т. 9, а.с. 166-188). Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання припиненим договору іпотеки №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 суди у даній справі виходили з того, що банк довів факт звернення до суду на захист прав іпотекодержателя до моменту виключення одержувача кредиту ТОВ "Ресурс-Ойл" з ЄДРЮОФОПГФ, аргументуючи прийняттям рішення Господарського суду Запорізької області 07.10.2015 у справі №908/4694/15.

Разом з тим, за текстом мотивувальної частини рішення суду від 07.10.2015 у справі №908/4694/15 вбачається встановлення факту звернення з даним позовом до суду 26.08.2015, через 5 місяців після виключення ЄДРЮОФОПГФ ТОВ "Ресурс-Ойл", на що суди уваги не звернули. Відтак, ухвала та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заяви боржнику про визнання припиненим договору іпотеки №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, укладеного на забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ "Ресурс-Ойл" за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008 прийнята з неповним дослідженням доказів у справі (судового рішення, висновки мотивувальної частини якого щодо встановлення певних фактичних обставин мають преюдиційне значення), а тому не є мотивованою в розумінні статті 236 ГПК України. З огляду на те, що висновки судів у даній частині впливають на правильність розгляду спірних вимог кредитора ПАТ "Дельта Банк" про можливість включення до реєстру вимог кредиторів зобов'язань боржника за договором іпотеки №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008, Суд вважає правильним скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині як такі, що можуть мати преюдиційні наслідки для розгляду по новому спірних вимог кредитора ПАТ "Дельта Банк".

28. Суд звертає увагу, що зобов'язання за договором іпотеки №04/11/І01/08-КЛТ від 26.03.2008 у боржника виникли на забезпечення зобов'язань ТОВ "Ресурс-Ойл" за кредитним договором №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, однак цим договором не забезпечується додаткове зобов'язання з фінансової поруки боржника перед банком. Такі висновки підтверджують правильність висновків судів про те, що спірні вимоги ПАТ "Дельта Банк" не можуть забезпечуватися іпотекою майна боржника за іпотечним договором 26.03.2006, оскільки саме за цими вимогами як такими, що не забезпечені майном, кредитор ПАТ "Дельта Банк" ініціював процедуру банкрутства у даній справі, тим самим вчинивши дії, які підтверджують його відмову від забезпечення іпотекою.

29. Суд погоджується з правильністю висновків судів про включення до спірних вимог кредитора ПАТ "Дельта Банк" грошових вимог до боржника за кредитним договором №11053828000 як таких, що визнані Постановою Донецького апеляційного господарського суду 17.01.2012 у справі №31/5009/5681/11 та зазначає про те, що прийняття ухвали суду про звернення стягнення на майно боржника не означає зміни правової природи грошового стягнення, а є способом реалізації виконання рішення суду у виконавчому провадженні.

30. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника-1 про те, що грошові вимоги ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" є поточними як такі, що виникли після порушення провадження у даній справі про банкрутство, та погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про їх конкурсну природу з огляду на укладення кредитного договору №434-01-07 26.11.2007, до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство.

31. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника ПАТ "Дельта Банк" про допущену його правопопередником ПАТ "Кредитпромбанк" помилку в додатковому договорі №8 від 16.03.2013 до іпотечного договору №04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006, оскільки до моменту укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги між банками, ПАТ "Кредитпромбанк", виявивши таку помилку, не був позбавлений можливості виправити помилку шляхом внесення виправлень до додаткового договору №8 або вирішити спір про внесення змін до договору в судовому порядку. Доказів виправлення помилки правопопередником суду у справі про банкрутство кредитором не надано. Відтак, суди дійшли правильного висновку про те, що ПАТ "Дельта Банк" не обґрунтовано належними доказами існування забезпечення за кредитним договором №04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006.

32. Суд звертає увагу на необхідність визначення розміру забезпечених вимог ПАТ "Дельта Банк", як заставного кредитора за договором №04/16/06-КЛТ від 08.06.2006, виходячи з розміру основного боргу за таким кредитним договором, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у Постанові 15.05.2018 у справі №902/492/17, що не обмежує банк у його праві на відмову (часткову відмову) від права на заставу в межах конкретної грошової суми шляхом подання відповідної заяви до суду у справу про банкрутство згідно з частиною 2 статті 23 Закону про банкрутство.

33. Суд зазначає про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов'язання. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду України у Постанові 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц.

З огляду на зазначене, при новому розгляді судами спірних вимог кредитору належить подати розрахунки на обґрунтування цих вимог щодо процентів за кредитним договором в межах передбачених кредитними договорами строків кредитування.

34. Суд зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя. У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно у даній справі, ненадання судами належної оцінки наявним у матеріалах справи документам щодо сплати кредитних коштів за кредитними договорами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановлених судами рішень в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

35. Доводи скаржника-1, зазначені в пунктах 13-13.4. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з підстав, зазначених в пунктах 23-27, 32-34 мотивувальної частини даної постанови щодо вимог ПАТ "Дельта Банк", а в частині оскарження результату розгляду спірних вимог ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на висновки згідно з пунктом 30 мотивувальної частини постанови. Доводи скаржника-2, зазначені в пункті 14 мотивувальної частини постанови, спростовуються висновком Суду згідно з пунктом 31 постанови, а тому касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" залишається без задоволення.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги боржника та скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 (в частині розгляду вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"), а справу №908/6299/15 передати для розгляду до Господарського суду Запорізької області у зазначеній частині в іншому складі суду.

37. Під час нового розгляду суду необхідно надати оцінку наявним в матеріалах справи доказам боржника про погашення ним зобов'язань за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006, перевірити обставини припинення нарахування процентів по кредитних договорах внаслідок настання строку повернення кредитів, перевірити законність нарахування боржнику, як фінансовому поручителю, заборгованості за період після припинення дії кредитного договору №04/11/08-КЛТ від 26.03.2008, внаслідок ліквідації основного боржника ТОВ "Ресурс-Ойл" 17.03.2015, прийняти до уваги правові висновки касаційного суду, зазначені у мотивувальній частині даної постанови та дійти обґрунтованого висновку про розмір грошових, забезпечених та інших вимог кредитора ПАТ "Дельта Банк" і черговість їх включення до реєстру вимог кредиторів.

В. Судові витрати

38. У зв'язку з частковим задоволенням касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", питання розподілу судових витрат Верховним Судом не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 (в частині розгляду заяви ТОВ "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест" №162 від 28.12.2016року, з урахуванням уточнень №18 від 31.01.2017 про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №04/11/101/08-КЛТ від 26.03.2008року та в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк") у справі №908/6299/15 скасувати.

У зазначеній частині справу №908/6299/15 передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк