ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/3449/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Сімаченко А. О.,

відповідача - не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1 - не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 2 - не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 3 - не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.04.2018 (суддя Янюк О.

С. ) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (Іоннікова І. А. - доповідач, судді Разіна Т. І., Сулім В. В. ) у справі

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Міністерство екології та природних ресурсів України,

2) Національний природний парк "Голосіївський",

3) Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1,

2) ОСОБА_2,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест"), у якій просив витребувати з незаконного володіння на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га за кадастровим номером 3210946200:01:042:0063, вартістю 93 711,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірне майно - земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0063, розташована за адресою: АДРЕСА_1 вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2015 у справі № 367/2698/13-ц, а відтак набуття відповідачем на підставі акта прийому-передачі від 30.12.2015 №1 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить суд витребувати спірну земельну ділянку. Звертаючись з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, уповноважений державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення не звернувся до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у зв'язку з чим вказана бездіяльність дає підстави для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

3. Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2017 у справі № 911/3449/17 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк "Голосіївський".

4. Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі № 911/3449/17 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство"; на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Короткий зміст судових рішень у справі

5. Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2018 у справі №911/3449/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 позов задоволено повністю.

6. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, а тому дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п'ятого скликання від
25.12.2008 №2028/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

8. На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 469898 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0063.

9. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2009 (далі - договір) земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063, придбав ОСОБА_2, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності.

10. Як зазначено в пунктах 1.3,1.4 договору, відповідно до відомостей, викладених у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданому відділом земельних ресурсів у місті Ірпені Київської області 23.03.2009 № 1059, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77214,38 грн; відповідно до відомостей, викладених у витязі зі звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2009, виданому Приватним підприємством "Експерт-Land" 14.03.2009, ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 54 570 грн.

11. Відповідно до пункту 2.1 договору, продаж земельної ділянки вчинено за 77
214,38 грн.

12. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" від
28.12.2015 №1 та акта прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу від 30.12.2015 № 1 ОСОБА_2 передано належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.08.2016 за № 31151219 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 за ТОВ "Грінінвест".

13. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2014 у справі № 367/2698/13-ц визнано недійсним рішення від 25.12.2008 № 2028/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1". У частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування державного акта серії ЯЖ № 469898 на право власності на земельну ділянку 3210946200:01:042:0063, виданого на ім'я ОСОБА_1 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 відмовлено.

14. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, тому спірне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства.

15. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.10.2014, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2014 у справі № 367/2698/13-ц скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта та його скасування, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 469898 на право власності на земельну ділянку 3210946200:01:042:0063, виданого на ім'я ОСОБА_1 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та вирішено скасувати державну реєстрацію даного державного акта. У решті рішення залишено без змін.

16. Даних про оскарження вказаних судових рішень у справі №367/2698/13-ц Єдиний державний реєстр судових рішень не містить.

17. З урахуванням положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063, встановлено судом та є доведеним.

18. У позовній заяві прокурор зазначає, що на теперішній час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський". Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

19. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6 462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

20. Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулося за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", у тому числі його кварталів 100,101,110,111,113,116,117 Київського лісництва та кварталів 18,27,51 Святошинського лісництва.

21. Листом від 08.10.2014 № 331 ВО "Укрдержліспроект" надало перелік кадастрових номерів ділянок, які накладаються на квартали та виділи Київського та Святошинського лісництв.

22.18.03.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А63/180.

23. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0063 відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального значення попадає в 111 квартал.

24. Прокурор звернувся до господарського суду з цим позовом, вважаючи, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Не погоджуючись із рішенням господарського суду Київської області від
23.04.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від
28.03.2019 у справі №911/3449/17, ТОВ "Грінінвест" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

26. ТОВ "Грінінвест" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вказує на те, що: 1) суди попередніх інстанцій визнаючи встановленими обставини з посиланнями на положення частини 4 статті 75 ГПК України не надали належної оцінки тим фактам, що особи стосовно яких встановлювалися такі обставини не є учасниками цієї справи; 2) наявність позитивних висновків державних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку виключають підстави витребування земельної ділянки з власності відповідача на користь держави у порядку статті 388 ЦК України, як такої що вилучена з власності держави без її згоди; 3) приналежність земельних ділянок до складу земель природно-заповідного фонду визначається лише на підставі проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду; 4) висновки судів побудовані на припущеннях не підтверджених належними доказами; 5) прокурором не доведено підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Кабінету Міністрів України саме у цій справі; 6) суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення про позовну давність.

Доводи інших учасників справи

27. У відзиві на подану касаційну скаргу заступник прокурора Київської області просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

28. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

30. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

31. Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

32. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

33. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, тобто є доведеним.

34. При цьому у судів у цій справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких суди виходили, приймаючи зазначене судове рішення, тому посилання скаржника на те, що рішення у цивільній справі прийняте за наявності іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежні факти, неналежні.

35. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

36. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

37. Частинами 1, 3 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

38. Прокурор, звертаючись з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

39. Статтею 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Статтею 13 ЗК України.

40. За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених частини 8 статті 122 ЗК України.

41. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

42. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

43. Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

44. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

45 Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від
23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний ", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

46. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

47. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного ", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

48. Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

49. За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе статей 4, 5 ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

50. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

51. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний ", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014 №331, спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
17.12.2001 № 2715 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56,1952-59,1969,1979,1989,1999,2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалося.

53. Згідно з частинами 2 та 3 статті 1, частиною 1 та 2 статті 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

54. За таких обставин, Верховний Суд погоджується, що "суспільним ", "публічним" інтересом звернення Прокуратури Київської області з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ТОВ "Грінінвест" у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільний інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний ", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

55. В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного ", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду ", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

56. Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

57. Верховний Суд погоджується, що витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

58. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що результат розгляду судом позову Першого заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу і заперечення скаржника з цього приводу є безпідставними.

59. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

60. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

61. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.

62. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України).

63. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

64. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовано у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

65. Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від
12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

66. Тому повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (подібні висновки вкладено у пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

67. Зазначене не впливає на висновки щодо суті касаційної скарги, зокрема, з огляду на те, що прокурор не пропустив трирічний строк на звернення до суду з дня, коли дізнався або міг дізнатися про порушення права державної власності на спірну земельну ділянку, оскільки позовна давність не застосовується до негаторних позовів.

68. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

69. У цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем, Прокурором і судами позовної вимоги про витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення як вимоги, до якої слід застосувати положення статей 330, 387 і 388 ЦК України, не призвела, враховуючи висновки судів щодо суті спору, до неправильного його вирішення, тому не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, однак мотиви оскаржуваних судових рішень слід змінити з урахуванням цієї постанови.

70. При цьому, твердження скаржника про неправомірне залишення судом апеляційної інстанції без розгляду заяви про застосування позовної давності Суд вважає безпідставним з огляду на кваліфікацію позовної вимоги про витребування з незаконного володіння земельної ділянки як негаторного позову, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

71. Щодо наведених у касаційній скарзі доводів ТОВ "Грінінвест" про те, що оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив без участі Відповідача, який не отримував судових повісток через неналежне виконання працівниками ПАТ "Укрпошта" своїх обов'язків, Суд зазначає про таке.

72. Суд апеляційної інстанції встановив, що хвалою господарського суду Київської області 23.11.2017 було прийнято позовну заяву прокурора до провадження, справу призначено до розгляду на 04.12.2017. Ухвалою суду від 04.12.2017 відкладено розгляд справи на 18.12.2017. Ухвалою суду від 18.12.2017 відкладено підготовче засідання до 22.01.2018; ухвалою суду від 22.01.2018 відкладено підготовче засідання до 12.02.2018.12.02.2018 судом першої інстанції постановлено ухвали про повідомлення учасників справи про здійснення розгляду справи №911/3449/17
05.03.2018. Ухвалою суду від 05.03.2018 відкладено підготовче засідання на
19.03.2018.19.03.2018 судом першої інстанції постановлено ухвали про повідомлення учасників справи про здійснення розгляду справи №911/3449/17
23.04.2018. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. 23.04.2018 суд першої інстанції в судовому засіданні ухвалив оскаржуване рішення без участі представника відповідача.

73. Водночас в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал місцевого господарського суду, які надсилались відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд.1-Є, причиною повернення поштових відправлень зазначено "за закінченням встановленого строку зберігання".

74. Вказана адреса зазначена в позовній заяві, а також є адресою місцезнаходження ТОВ "Грінінвест" згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

75. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

76. Відповідно до частини 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому частини 3 та 7 статті 120 ГПК України для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

77. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ "Грінінвест" (апелянт) мало можливість надати суду свої аргументовані пояснення, заперечення, додаткові докази, заяви/клопотання та вирішити інші необхідні процесуальні питання.

78. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень". Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17).

79. Отже, колегія Суд вважає, що права Скаржника на участь у судовому розгляді справи не були порушені.

80. Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що оскільки на цей час не розроблено документацію із землеустрою на розширені межі НПП "Голосіївський" відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, то спірна територія не відноситься до земель природно-заповідного фонду, оскільки відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх меж визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

81. Крім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що факт знаходження спірної ділянки в межах національного природного парку "Голосіївський" підтверджується листом Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 №472, в якому повідомляється, що земельні ділянки (501 шт. ), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100,101,110,111,113,116,117 Київського лісництва та кварталів 18,27,51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України №446/2014 від 01.05.2014.18.03.2015 Державною інспекцією сільського господарства в Київській області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт А63/180. Як вбачається із змісту відповідного акта, земельна ділянка з кадастровим номером undefined відповідно до картосхеми території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального значення попадає в 111 квартал.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

82. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 236 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

83. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

84. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

85. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, проте оскаржувані судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

86. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, Суд вважає, що хоча доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог, проте наразі наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом зміни мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.

Судові витрати

87. Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

88. За змістом частиною 14 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

89. Зважаючи на висновок Суду про необхідність змінити мотивувальні частини судових рішень судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено повністю, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 23.04.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №911/3449/17 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В інших частинах рішення господарського суду Київської області від 23.04.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 911/3449/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ