ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4201/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 4 801 258,91
грн,

та за зустрічним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст історії справи

1.1. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго") про стягнення 1 587 976,86 грн основного боргу, 3 175 953,72
грн штрафу, 34 456,92 грн пені та 2 871,41 грн - 3 % річних, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг у лютому 2019 року.

1.2. ДП "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до АТ "Житомиробленерго" про визнання недійсним пункту 5 додатку № 1 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018, умовами якого передбачена відповідальність споживача у вигляді штрафу у двократному розмірі від суми несплачених коштів.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 первісний позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ДП "Укрінтеренерго" на користь АТ "Житомиробленерго" 1 587 976,86 грн основного боргу, 1 587 976,86 грн штрафу, 29
758,25 грн пені, 2 479,85 грн - 3 % річних і 48 122,87 грн судового збору. В решті вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

1.4. Після ухвалення судового рішення у справі, АТ "Житомиробленерго" звернулося до суду першої інстанції із заявою про стягнення з ДП "Укрінтеренерго" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 (суддя Головіна К. І.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 (колегія суддів: Зубець Л. П., Калатай Н. Ф., Мартюк А. І.), заяву АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.

Ухвалу мотивовано посиланнями на те, що позивач не надав доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку.

При цьому судами не прийнято до уваги посилання позивача на погоджену сторонами у додатковій угоді від 25.03.2019 № 6 відкладальну умову про сплату гонорару адвокату клієнтом після набрання законної сили судовим рішенням, оскільки така умова суперечить приписам пункту 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "Житомиробленерго" посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 2, 7, 11, 123, 126, 129, 236, 244 ГПК України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. При цьому скаржник наголошує, що судами не враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від
03.10.2019 у справі № 922/445/19.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

5.1. Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

5.2. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

5.4. Положеннями частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.5. За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

5.6. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.7. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

5.8. Згідно з приписами статті 30 наведеного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.9. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

5.10. Згідно з вимогами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.11. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

5.12. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

5.13. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.

5.14. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

5.15. Судами встановлено, що згідно орієнтовного розрахунку позивача, що міститься у позові, сума витрат на правничу допомогу, які останній очікував понести у зв'язку із розглядом справи, складала 50 000,00 грн.

5.16. Відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5.17. Як встановлено судами попередніх інстанцій до закінчення судових дебатів у справі позивач зробив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій послався на доданий до позову договір про надання правничої допомоги від
02.01.2019 № 1 і додаткову угоду від 25.03.2019 № 6 до цього договору, у якій сторони домовились, що розмір гонорару адвоката складає 50 000,00 грн.

5.18. Проте доказів понесення таких витрат саме у даній справі (зокрема, платіжного доручення про перерахування коштів, прибуткового касового ордеру, тощо) заявник суду першої інстанції не надав ні з указаною заявою, ні протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду -до 26.11.2019

5.19. Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України у разі неподання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом встановленого законом строку, така заява залишається судом без розгляду.

5.20. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду заяви АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом саме даної справи у заявленому розмірі, з огляду на відсутність у додатковій угоді від 25.03.2019 № 6, яку позивач вважає доказом понесення таких витрат, посилань на даний судовий спір.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням вимог процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6.4. Скаржником не спростовано правильних висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для залишення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без розгляду з підстав ненадання доказів фактичного понесення таких витрат.

6.5. Не знайшли свого підтвердження і посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 2, 7, 11, 123, 126, 129, 236, 244 ГПК України, під час перегляду справи судом касаційної інстанції, тому відхиляються колегією суддів.

6.6. При цьому, скаржник безпідставно зазначає про неврахування судами висновків об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від
03.10.2019 у справі № 922/445/19, оскільки у даному випадку підставою для залишення заяви АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на правничу допомогу без розгляду, стало те, що позивач не надав доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку саме під час розгляду даної справи.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/4201/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір