Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.03.2018 року у справі №909/330/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/330/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

відповідач - Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області,

представники позивача, відповідача та третьої особи не скористалися правом участі в судовому засіданні, повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017

у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Матущака О.І., Мирутенка О.Л.

та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017

у складі судді Грици Ю.І.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг на телекомунікаційні послуги,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. З січня по грудень 2016 року включно Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком") були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Долинського району Івано-Франківської області на суму 241 823, 68 грн.

2. На підтвердження наданих послуг суду першої інстанції було надано позивачем розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг населенню Долинського району Івано-Франківської області.

Обґрунтування позовних вимог

3. 31.03.2017 ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 241 823, 68 грн за період з січня по грудень 2016 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що товариство надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, та, посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем, як розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг на території Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, не відшкодовано за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 241 823, 68 грн, просить стягнути з відповідача вказану суму.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. 16.05.2017 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017, позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 241 823, 68 грн та судовий збір в розмірі 3 627, 35 грн.

5. Судові рішення обґрунтовані фактом надання послуг та обов'язком відповідача по оплаті наданих послуг. Також суди зазначили, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності відповідно до положень частини другої статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України.

6. Також суди першої та апеляційної інстанцій послалися на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2015 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 відносно того, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення держави від взятих на себе грошових зобов'язань.

7. Судами також зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача звіти "розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг" помісячно, форма-2 "Пільги", з описом вкладення (а.с. 13-142). Зі змісту описів встановлено, що окрім звітів, на адресу відповідача були надісланні акти звіряння розрахунків за наданні населенню послуги, розрахунки видатків на відшкодування вказаних витрат та листи, в яких позивач просить звірити інформацію щодо кількості пільговиків за категоріями з інформацією, яка міститься в Реєстрі. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виявлення відповідачем розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, як це передбачено п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

8. 21.11.2017 Управлінням соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не перевірили, чи були передбачені у державному бюджеті на відповідний рік кошти на фінансування державних програм соціального захисту, передбачених у пп. б п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України.

9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

10.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

10.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

10.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

11. Цивільний кодекс України.

11.1. Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

11.2. Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

11.3. Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

12. Закон України "Про телекомунікації"

12.1. Стаття 63.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

13. Бюджетний кодекс України.

13.1. Стаття 48. Взяття бюджетних зобов'язань

6. Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Тому відхиляються доводи касаційної скарги стосовно не надання позивачем розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, оскільки це призведе до встановлення нових обставин справи та переоцінки доказів, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що факт отримання щомісячних розрахунків за формою "2-пільга" щодо вартості послуг відповідачем не заперечувався. Окрім звітів на адресу відповідача були надіслані акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, розрахунки видатків на відшкодування вказаних витрат та листи, в яких позивач просить звірити інформацію щодо кількості пільговиків за категоріями з інформацією, яка міститься в Реєстрі.

16. Судова колегія вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно безпідставності задоволення позову з огляду на наступне.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

У статті 19 цього Закону закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною третьою статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, унормовано, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Норми цих законів спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок). Згідно з пунктом 3 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на час виникнення спірних правовідносин розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг на території Долинського району Івано-Франківської області є відповідач, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 ГК України містить аналогічні приписи.

Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як правильно враховано судами, частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене вище спростовує доводи скаржника стосовно посилання на статті Бюджетного Кодексу України з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на оплату наданих послуг.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.

17. Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів, надання переваги одним доказам над іншими судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Крім того, аналізуючи через призму статті 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У нинішній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Таким чином, оскільки оскаржені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області і про залишення без змін постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 у справі № 909/330/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк