ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2685/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 року (головуючий - Здоровко Л.М. судді - Бородіна Л.І., Плахов О.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро"

до Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 4 512 769, 49 грн

(представники сторін у судове засідання не з`явились)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2019 у справі № 922/2685/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" заборгованість за договором поставки № ОТ030518 від 03.05.2018, а саме: 2 710 000, 00 грн основного боргу, 1 538 331, 39 грн пені, 131 933, 45 грн 3% річних, 132 504, 65 грн інфляційних та 67 691, 54 грн судового збору.

2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2019 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення з Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 246 207, 00 грн.

2.1. Вказане додаткове рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що надані позивачем докази понесення витрат на оплату послуг адвоката не можуть бути прийняті як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв`язку та не дають змогу чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме, факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" на рахунок Адвокатського об`єднання грошових коштів в розмірі 246 207, 00 грн саме за професійну правничу допомогу у даній справі.

3. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення з Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 903, 00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог.

4. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступним чином.

4.1. Наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання Адвокатським об`єднанням професійної правничої допомоги у даній справі.

4.2. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

4.3. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. У даній справі відповідач не звернувся до суду із заявою про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відтак, підстав для зменшення суми судових витрат у суду немає.

4.4. Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.5. Зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 903, 00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 в частині відмови у стягненні з Відповідача 200 304, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати і прийняти у цій частині нове рішення про повне задоволення заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги позивача

6. Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо доведення позивачем понесених судових витрат, але порушив приписи статей 126, 129 ГПК України, неправильно застосував практику Верховного Суду (справи № 922/347/18, № 922/445/19) та на власний розсуд зменшив розмір судових витрат, без клопотання іншої сторони.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

9. Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

10. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

11. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

12. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

13. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

14. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

15. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

17. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

18. Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

19. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

20. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

21. Зазначене у пункті 20 цієї Постанови повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони. Проте, як вказано вище у пункті 4.3. цієї Постанови, апеляційний господарський суд дійшов аналогічних висновків і не вбачав підстав для зменшення судових витрат за відсутності клопотання відповідача.

22. Скаржник очевидно плутає поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Про це детальніше далі.

23. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

24. Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

25. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

26. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

27. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

27.1. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

27.2. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

27.3. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

28.1. До речі сам скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на зазначену постанову, проте свідомо використовує з неї виключно висновки, що вигідні його позиції (зменшення витрат) і повністю ігнорує частину, яка стосується питання розподілу.

29. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

30. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

31. Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

32. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

33. Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 246 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

34. Однак, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 45 903, 00 грн.

35. Перш за все, судова колегія суддів апеляційного господарського суду врахувала, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки № ОТ030518 від 03.05.2018 щодо оплати отриманого від позивача товару. При цьому, відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив; сам підтвердив факт отримання товару за вказаним договором поставки і не заперечував суми, що заявлена позивачем до стягнення.

35.1. Тобто, як вірно і аргументовано визначив апеляційний суд, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки). У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).

35.2. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

36. Апеляційний суд встановив, що незважаючи на значну суму позову - 4 512 769, 49 грн, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані договір поставки № ОТ030518 від 03.05.2018, п`ять специфікацій до нього на поставку висівки пшеничної гранульованої, 21 видаткову накладну.

36.1. До заяви про усунення недоліків позивачем додані 18 платіжних доручень про часткову оплату відповідачем отриманого товару, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і розрахунок 3% річних, пені та інфляційних.

36.2. Тобто, це всі документи, що були надані позивачем і стосуються суті спору.

37. Таким чином, як знову ж таки вмотивовано зазначив апеляційний суд, для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором; адвокат мав дослідити умови договору, вирахувати загальну суму поставки і відрахути від цієї суми часткову оплату, з урахуванням складеної сторонами заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

38. Здійснюючи розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, з урахуванням обставин справи, апеляційний суд абсолютно логічно та правомірно виходив із встановленої договором № 300620/ТБ про надання правової допомоги від 21.12.2018 ставки послуг Адвокатського об`єднання за одну годину у розмірі 4 173, 00 грн.

39. Враховуючи конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції детально проаналізував всі докази, розписав свою мотивацію та в результаті дійшов висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатського об`єднання у кількості 11 годин (5 годин написання позовної заяви + 1 година аналізу судової практики + 1 година надання консультацій без вивчення документів + 2 години консультацій з вивченням документів + 2 години участі адвоката в судових засіданнях).

40. 11 годин витраченого Адвокатським об`єднанням часу * встановлену договором № 300620/ТБ про надання правової допомоги від 21.12.2018 ставку послуг Адвокатського об`єднання за одну годину у розмірі 4 173, 00 грн на думку апеляційного суду становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 45 903, 00 грн, а тому саме таку суму суд поклав на відповідача, іншу частину витрат нестиме позивач.

41. Доводи касаційної скарги ніяким чином не спростовують наведених висновків господарського суду апеляційної інстанції і крім цього, скаржнику слід було врахувати, що відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. За таких обставин, колегія суддів не вбачає жодних порушень норм процесуального права у діях суду апеляційної інстанції; висновки останнього повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а переоцінка доказів, зокрема, і тих які стосуються обґрунтованості розміру судових витрат, що понесені на оплату послуг адвоката, знаходиться поза межами компетенції касаційного суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

43. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

44. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувану постанову прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

45. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2020 у справі № 922/2685/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.