Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.06.2019 року у справі №925/823/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Ковтуна Ю. О. (адвокат, ордер від 25.09.2019),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Дубини Віктора Яковича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Дубини Віктора Яковича

до Приватного акціонерного товариства "Лаура"

про усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем, стягнення штрафу за порушення умов договору, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У серпні 2018 року фізична особа - підприємець Дубина Віктор Якович (далі - ФОП Дубина В. Я.) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Лаура" (далі - ПрАТ "Лаура"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.10.2018, про: усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору від
01.02.2011 шляхом зобов'язання ПрАТ "Лаура" не чинити перешкод у користуванні орендованим робочим місцем у приміщенні перукарні "Лаура" за адресою: м.

Черкаси, вул. Енгельса, 114/42; стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн за перешкоджання у доступі на робоче місце; стягнення упущеної вигоди у сумі 1

500,00 грн за кожен день перешкоджання у доступі на робоче місце, що становить 99 000,00 грн (66 днів х 1500,00 грн); стягнення моральної шкоди у сумі 5 000,00
грн.

2. Позовні вимоги аргументовано тим, що 01.02.2011 між ПрАТ "Лаура" і ФОП Дубиною В. Я., акціонером ПрАТ "Лаура", укладено договір оренди робочого місця (далі - договір оренди). Так, ПрАТ "Лаура" в особі директора Таранової Г. І. вчиняло незаконні дії, спрямовані на перешкоджання у доступі позивача до робочого місця, орендованого за договором оренди, внаслідок чого ФОП Дубина В.

Я. втратив заробіток, який є єдиним його засобом для існування, зазнав значних моральних страждань і втрачає клієнтів.

3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема, у зв'язку з тим, що ПрАТ "Лаура" розцінює договір оренди як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо укладення у нотаріальній формі; договір взагалі розірвано в ході його виконання з односторонньої ініціативи відповідача; свої доходи позивач необґрунтовано завищив для стягнення упущеної вигоди, про що суду було надано відзив на позов і пояснення під час розгляду справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018 (суддя Спаських Н. М. ) у справі № 925/823/18 позов задоволено частково; зобов'язано усунути перешкоди ФОП Дубині В. Я. у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору оренди робочого місця від 01.02.2011 шляхом зобов'язання ПрАТ "Лаура" не чинити ФОП Дубині В. Я. перешкод у користуванні орендованим робочим місцем у приміщенні перукарні "Лаура" за адресою: м. Черкаси, вул.

Енгельса, 114/42; стягнуто з ПрАТ "Лаура" на користь ФОП Дубини В. Я. штраф у сумі 5 000,00 грн за перешкоджання у доступі на робоче місце, 19 649,00 грн упущеної вигоди та 4 584,88 грн судових витрат.

5. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір оренди, укладений між сторонами у цій справі є чинним, а недопуск позивача до його робочого місця є неправомірною дією відповідача, яка має наслідком часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, місцевий господарський суд зауважив, про відсутність у нього заперечень стосовно того, що відомості, внесені позивачем до книги доходів, наприкінці року буде відображено у річній декларації про доходи, зміст таких відомостей збігатиметься. Однак місцевий господарський суд зауважив, що позивач працює без касового апарата, відомості про доходи у книгу обліку вносить на власний розсуд, тому якщо у позивача на заперечення відповідача немає обґрунтованих пояснень із доказами щодо причини раптового збільшення доходів у 2018 році до 1 500,00 грн на день, суд вважає, що більш об'єктивними і доведеними будуть задекларовані відомості позивача про середньоденний його дохід за 2017 рік у сумі 401,00 грн. Крім того, ці відомості потрапили до книги обліку доходів та річної декларації за 2017 рік ще до виникнення спору в суді у цій справі.

Таким чином, місцевий господарський суд вважає доведеним втрачений заробіток позивача за 49 днів у 2018 році, коли відповідач вчиняв перешкоди позивачеві у доступі до робочого місця, лише на суму 19 649,00 грн (49 х 401,00 грн), які і слід стягнути з відповідача на користь позивача.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 05.12.2018 у справі № 925/823/18 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, викладено резолютивну частину у такій редакції: "Усунути перешкоди ФОП Дубині Віктору Яковичу у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору оренди робочого місця від 01.02.2011, шляхом зобов'язання ПрАТ "Лаура" не чинити ФОП Дубині Віктору Яковичу перешкоди у користуванні орендованим робочим місцем в приміщенні перукарні "Лаура" за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 114/42; стягнути з ПрАТ "Лаура" на користь ФОП Дубини Віктора Яковича штраф у сумі 5
000,00 грн за перешкоджання у доступі на робоче місце та 1 764,84 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. По решті - відмовити".

7. Апеляційний господарський суд встановив, що всупереч умовам договору оренди, відповідач, зокрема в особі директора ПрАТ "Лаура" Таранової Г. І. вчинив перешкоди позивачеві ФОП Дубині В. Я. у доступі до орендованого робочого місця, що підтверджується протоколами, складеними патрульною поліцією, про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, та поясненнями від 01.06.2018,04.06.2018,05.06.2018,06.06.2018,07.06.2018;
07.07.2018,08.07.2018,09.07.2018; 10.08.2018,11.08.2018,12.08.2018,13.08.2018,14.08.2018,16.08.2018,17.08.2018,18.08.2018,19.08.2018,20.08.2018,22.08.2018,23.08.2018,27.08.2018,28.08.2018,29.08.2018,30.08.2018,31.08.2018; 01.09.2018,03.09.2018,04.09.2018,05.09.2018,06.09.2018,07.09.2018,08.09.2018,09.09.2018,10.09.2018,11.09.2018,12.09.2018,13.09.2018,14.09.2018,15.09.2018,16.09.2018,17.09.2018,19.09.2018,20.09.2018,23.09.2018,24.09.2018,25.09.2018,26.09.2018,27.09.2018,28.09.2018,29.09.2018 та 01.10.2018.

Як убачається із зазначених протоколів у певні дати 2018 року позивач приходив на своє робоче місце у перукарню ПрАТ "Лаура", однак йому або перешкоджали взагалі у доступі до приміщення та до робочого місця, або позивач виявляв відсутність перукарського крісла та дзеркала, без яких надання послуг неможливе.

Згідно з пунктом 5.2.1 договору оренди орендодавець не має права перешкоджати орендареві у доступі на робоче місце, інакше з орендодавця стягується штраф у сумі 5 000,00 грн.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем відповідно до договору від 01.02.2011 шляхом зобов'язання ПрАТ "Лаура" не чинити перешкод у користуванні орендованим робочим місцем у приміщенні перукарні " Лаура" за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 114/42 та стягнення штрафу у сумі 5 000,00 грн за перешкоджання у доступі на робоче місце.

Щодо позовних вимог у частині стягнення упущеної вигоди апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині документально не обґрунтовані, задоволенню не підлягають, оскільки у порушення вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач належними та допустимими доказами не довів суду можливості отримання доходу на заявлену суму, в разі не порушення його права; суд першої інстанції всупереч вимогам статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не встановив наявності підстав для відповідальності, оскільки для стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов'язання, збитки, причинний зв'язок, причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками, а також вина.

Суд апеляційної інстанцій відхилив доводи позивача, що за останні два місяці він отримав дохід у сумі 30 970,00 грн, що в підсумку становить 1 548,50 грн та підтверджується даними книги обліку доходів, оскільки позивач не є найманим працівником, тому положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, не можуть застосовуватися до цих правовідносин.

Позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність, яка полягає у самостійній, ініціативній, систематичній діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, несе певний ризик.

Суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні вимог у частині стягнення моральної шкоди, адже позивач всупереч положенням частини 23 ЦК України взагалі не зазначив у чому полягає моральна шкода.

Щодо судових витрат апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000,00
грн, ураховуючи обставини та складність справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від
15.04.2019 у справі № 925/823/18, ФОП Дубина В. Я. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову в частині стягнення з ПрАТ "Лаура" на користь позивача упущеної вигоди за кожен день перешкоджання у доступі на робоче місце та розподілу судових витрат скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, згідно з яким стягнути з ПрАТ "Лаура" на користь позивача упущену вигоду у сумі 1
500,00 грн за кожен день перешкоджання у доступі на робоче місце, що становить 73 500,00 грн (49 днів х 1 500,00 грн) і стягнути з ПрАТ "Лаура" понесені судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.

10. Скаржник наголошує, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, оскільки у цьому разі у зв'язку із неправомірними діями відповідача (недопуск до робочого місця) позивача допустив вимушений прогул.

11. Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявність у матеріалах справи податкової декларації ФОП Дубини В. Я. за 2017 рік. Скаржник зауважує про наявність усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення.

12. Крім цього, скаржник звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 129 ГПК України. Скаржник наголошує, що стягненню підлягають 3
524,00 грн судового збору та 15 450,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Лаура" просить касаційну скаргу позивача відхилити, рішення та постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач зауважує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи ПрАТ "Лаура" про нікчемність договору оренди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2011 між ПрАТ "Лаура" (орендодавець) та акціонером ПрАТ "Лаура" Дубиною Віктором Яковичем (орендар) укладено договір оренди за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння робоче місце, яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Енгельса, 114/42 приміщення перукарні ПрАТ "Лаура".

15. Згідно з пунктом 1.1.3 договору в оренду передається наступне майно: дзеркало, крісло, стерілізатор, шафи для інструментів та для одягу, столи, інвентар для прибирання приміщення, чайник, бойлер, кондиціонер, пральна машина, білизна (загального користування).

16. Термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття майна, що орендується (пункт 3.1. договору).

17. У порушення умов договору відповідач, зокрема, в особі директора ПрАТ "Лаура" Таранової Г. І. вчинив перешкоди позивачеві ФОП Дубині В. Я. у доступі до орендованого робочого місця, що підтверджується протоколами, складеними патрульною поліцією, про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, та поясненнями.

18. За змістом зазначених протоколів у певні дати 2018 року позивач приходив на своє робоче місце у перукарню ПрАТ "Лаура", однак йому або взагалі перешкоджали у доступі до приміщення та до робочого місця, або позивач виявляв відсутність перукарського крісла та дзеркала, без яких надання послуг неможливе.

19. Отже, невиконання умов укладеного між сторонами у цій справі договору стало підставою для звернення до суду із позовом у цій справі про усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем, стягнення штрафу за порушення умов договору, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов'язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

26. Колегія суддів зауважує, що оскаржуване судове рішення у частині усунення перешкод у користуванні орендованим робочим місцем, стягнення штрафу за порушення умов договору та стягнення моральної шкоди не оскаржує жодна зі сторін.

27. ФОП Дубина В. Я. оспорює правомірність висновків апеляційного господарського суду саме щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення упущеної вигоди та в частині розподілу судових витрат.

28. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.

29. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

30. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (упущеної вигоди), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

31. Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань і причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних унаслідок порушення господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків і наслідки порушення договірних зобов'язань. Натомість відповідач має довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

32. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що має прояв у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

33. Виходячи із зазначеного та зважаючи на вимоги статті 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між цивільним правопорушенням і завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

34. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

35. За змістом частини 1 статті 269 та підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

36. Суд апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність завдання позивачеві збитків у виді упущеної вигоди у спірній сумі, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів суду можливості отримання доходу на заявлену суму, якби його прав було дотримано.

37. При цьому суд апеляційної інстанції належним чином відхилив посилання позивача на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 і відомості із книги обліку доходів, оскільки позивач не є найманим працівником, тому положення Порядку не можуть застосовуватися до цих правовідносин.

38. Ураховуючи наведені положення законодавства і встановлені судами обставини, зважаючи, що позивач належними доказами не довів розміру зазначених збитків у виді упущеної вигоди, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

39. Доводи (аргументи), викладені у касаційній скарзі, цього висновку не спростовують.

40. Зазначаючи у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, скаржник фактично вдається до заперечення встановлених цією судовою інстанцією обставин справи та переоцінки вже оцінених нею доказів у справі, тобто до аргументів, які не належать до предмета розгляду справи судом касаційної інстанції, адже згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Стосовно незгоди скаржника із розподілом судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та судового збору), як убачається з оскаржуваної постанови, розмір відшкодування витрат сторони на послуги адвоката визначено судом з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, щодо понесення стороною таких витрат, зокрема: договору про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018, ордеру від 10.08.2018 серії ЧК №91708, квитанції до прибуткового касового ордеру від 23.11.2018 № 6 та акта про прийняття-передачу виконаних робіт від 23.11.2018, а також з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, зважаючи на обставини, складність цієї справи, характер наданих адвокатом послуг.

42. Відповідно до частин 2, 4, 5, 6 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

43. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка наголошує на неспівмірності витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили би про неправильність зменшення розрахунку витрат, скаржник не надав.

44. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

45. Отже, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, обставини, складність цієї справи, характер наданих адвокатом послуг і часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції правомірно стягнув 10
000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 1 764,84 грн судового збору.

46. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу стосовно нікчемності договору оренди, не беруться до уваги Касаційним господарським судом, оскільки як вірно зауважено судом апеляційної інстанції зазначене не відповідає умовами договору оренди робочого місця, за яким не передавалось нерухоме майно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

49. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Розподіл судових витрат

50. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дубини Віктора Яковича залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 у справі № 925/823/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ