ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 907/628/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Берднік І.С., Білоуса В.В.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" - адвоката Скриннікової Н.С., Національного банку України - Перетятька С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019

та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018

у справі № 907/628/17

за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.03.2010, укладеним між Національним банком України та ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат", в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед НБУ за кредитними договорами №12/09/2 від 20.02.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014 в загальній сумі 2 355 336 712,33 грн.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною 6 997 400 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 листопада 2018 року у справі №907/628/17 (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.03.2010 в рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 355 336 712,33 грн. та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". В частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки в позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 104 961 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що заборгованість третьої особи перед позивачем за кредитними договорами є обґрунтованою, відтак, в рахунок погашення даної заборгованості підлягає до звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами.

В частині відмови в позові щодо встановлення початкової ціни предмета іпотеки, рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи містяться суперечливі докази щодо вартості предмета іпотеки, відтак, суд вирішив не зазначати у рішенні початкової ціни предмета іпотеки, зважаючи на положення ст.ст.19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких така ціна може бути визначена на стадії виконання рішення суду в процесі виконавчого провадження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (колегія суддів: Якімець Г.Г. - головуючий, Бонк Т.Б., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі №907/628/17 в частині стягнення судового збору залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі має майновий характер та оплачується судовим збором у відповідності до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом), тобто - 104 961 грн., що становить 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2018 у справі №907/628/17; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Так, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що судами порушено норми процесуального права (ст. ст. 2, 5, 1З, 14, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 99, 236, 237 ГПК України), невірно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 526, 530, 572, 589, 590, 612, 1049, 1054 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про судовий збір") та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

При цьому, ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" у касаційній скарзі наголошує, що наведені в оскаржуваних судових рішеннях висновки є необґрунтованими, оскільки зроблені без повного, всебічного і об`єктивного аналізу всіх обставин, які мають значення для справи і повинні були бути враховані.

Разом з тим, щодо розміру судового збору, задоволеного судом, відповідач зазначає, що задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог і, як наслідок, невірний розподіл судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 01.04.2019 для розгляду справи № 907/628/17 за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), судді: Білоус В.В., Берднік І.С.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 907/628/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17; розгляд справи за касаційною скаргою призначено на 12.06.2019 на 10 год. 00 хв.

Національний банк України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просив касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити; касаційну скаргу ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в частині стягнення судового збору - залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині стягнення судового збору - залишити без змін, посилаючись на те, судами першої та апеляційної інстанцій у цій частині прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Від ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" надійшли пояснення (клопотання) до касаційної скарги в порядку ст. ст. 42, 169 ГПК України.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.060.2019 надійшла заява ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" про відвід судді Берднік І.С. від розгляду справи № 907/628/17 за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 визнано заявлений відвід необґрунтованим, зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Берднік І.С., а заяву про відвід передано на розгляд в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 12.06.2019 для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" про відвід судді Берднік І.С. визначено суддю Могил С.К.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у складі судді Могил С.К. у задоволенні заяви ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Берднік І.С. у справі № 907/628/17 відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 907/628/17 поновлено касаційне провадження у справі № 907/628/17 за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі №907/628/17; продовжено розгляд касаційної скарги ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в судовому засіданні 07.08.2019 о 10:45.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Пунктом 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, відповідач оскаржує постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в повному обсязі.

Водночас, в апеляційному порядку рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у даній справі переглядалось, згідно з вимогами апеляційної скарги відповідача, лише в частині стягнення судового збору. Вимоги про оскарження рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки заявником апеляційної скарги не заявлялися та відповідно судом апеляційної інстанції не розглядались.

Враховуючи викладене, оскільки вимоги ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" про перегляд рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не були предметом апеляційного оскарження, відтак, відсутня можливість оскарження судових актів в цій частині в касаційному порядку відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм та конкретних обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі №907/628/17 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зазначене вище, в касаційному порядку переглядається постанова Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі №907/628/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 104 961 грн. витрат по сплаті судового збору.

Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 2 355 336 712,33 грн.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 6 Закону Закон України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Статті 162 та 163 ГПК України містять положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.

Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Таким чином, суди як першої, так і апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про те, що позовна вимога у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки носить майновий характер та оплачується судовим збором у відповідності до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", тобто - 104 961 грн., що становить 1,5 відсотка від вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).

З огляду на викладене, аргументи заявника касаційної скарги про те, що задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за рамки позовних вимог і, як наслідок, невірне розподілення судових витрат, відхиляються колегією суддів, оскільки зводяться до помилкового тлумачення вищезазначених норм та не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами обставин справи та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про стягнення з відповідача на користь позивача 104 961 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені ПрАТ "Берегівський м`ясокомбінат" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при розгляді питання про розподіл судових витрат (судового збору за подання позовної заяви).

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в частині стягнення з відповідача судового збору прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній частині не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Берегівський м`ясокомбінат" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі № 907/628/17 в частині стягнення судового збору - залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області 21.11.2018 у справі №907/628/17 в частині стягнення судового збору - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Берднік І.С.

Білоус В.В.