Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/15883/14

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/15883/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Костюк В.О., Бентлаб В.В., ОСОБА_2,

відповідача-1 - Шавейко А.О.,

відповідача-2 - Кухаревська Н.О.,

відповідача-3 - не з'явились,

третіх осіб - 1. не з'явились, 2. не з'явились, 3. Щепанський А.М., 4. Грінцов М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017

(головуючий - Гончаров С.А., судді Тищенко А.І., Скрипка І.М.)

у справі №910/15883/14 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп"

до 1. Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,

2. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві,

3. Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів",

2. Білозерський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області,

3. Міністерство внутрішніх справ України,

4. Національна поліція України

про стягнення 523 826 176,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" (далі - ТОВ "Агро-Дельта Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - Шевченківське РУ ГУ МВС України в місті Києві), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України у сумі 241 664 267,00 грн прямого збитку від псування товару, 26 973 250,00 грн збитків внаслідок витрат на утилізацію товару, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди, 70 637 696,00 грн податку на додану вартість та 100 000 000,00 грн моральної шкоди, що в сумі складає 523 826 176,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

1.2. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що йому було завдано шкоди внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві, з огляду на псування агрохімікатів через їх неналежним зберіганням.

1.3. ТОВ "Агро-Дельта Груп" зазначає, що внаслідок нехтування відповідальними особами Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві своїх прямих обов'язків, а саме, забезпечення належних умов зберігання вилучених доказів (агрохімікатів), здійснення перевірки стану та умов зберігання таких речових доказів, вжиття заходів, направлених на приведення доказів (агрохімікатів) до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання, направлення агрохімікатів для реалізації до відповідних установ, призвело до втрати придатності, вилученої у позивача продукції (агрохімікатів), чим останньому завдано шкоди, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 позов ТОВ "Агро-Дельта Груп" задоволено частково. Стягнуто з Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві за рахунок Державного бюджету України на користь ТОВ "Агро-Дельта Груп" 88 559 025,00 грн прямих збитків, 22 379 270,00 грн вартості утилізації, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн ПДВ. У задоволенні решти позову відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог. Прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Агро-Дельта Груп" у задоволені позовних вимог.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 серпня 2010 року ТОВ "Агро-Дельта Груп", як покупцем, та Приватним підприємством "Агрохімпро-Одеса", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №16/08, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його за ціною, вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

19 квітня 2011 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києва старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу №10-26040 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, далі - КК України).

Кримінальна справи №10-26040 була порушена на підставі листа директора аграрного бізнесу компанії "Дюпон де Немуар енд Компані" щодо порушення службовими особами позивача патентів України №26336 та №19806, які захищають використання сульфонілречовини, що є римсульфуроном.

17 травня 2011 року співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві проведено обшук складських приміщень позивача, розташованих за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка, 152 кілометр залізниці Одеса - Херсон. В ході обшуку було вилучено, зокрема, такі агрохімікати: престиж (20 л); престиж (360 кг); карате 050 ЕС (8 800 л); карате зеон (130 л); круйзер 350 FS (480 л); милагро 040 8С К.С. (35 л); тилт (75 л); тиаметоксан (2 320 л); парус (тиаметоксан) (11 9960 л).

21 вересня 2011 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ознаками злочину передбаченого частиною третью статті 177 КК України.

01 жовтня 2011 року ОСОБА_2, як службовій особі позивача, пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

19 грудня 2011 року постановою слідчого відповідача-2 кримінальну справу №10-26040 закрито у зв'язку з відсутністю в діях фізичної особи складу злочину.

28 грудня 2011 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві отримано звернення директора позивача ОСОБА_2 про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку кримінальній справі № 10-26040.

19 квітня 2012 року позивач направив на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в місті Києві) заяву про повернення майна, вилученого 17.05.2011 під час обшуку в кримінальній справі № 10-26040.

21 травня 2012 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/8353/2012 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві від 19.12.2011 про закриття кримінальної справи №10-26040 та направлено зазначену кримінальну справу до Прокуратури міста Києва для відновлення досудового слідства.

04 вересня 2012 року слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві лейтенантом міліції Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінальної справи №10-26040 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

03 січня 2013 року Білозерським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Білозерський РВ УМВС України в Херсонській області) внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 КК України (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару).

11 січня 2013 року постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 2610/28929/2013 скасовано постанову слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. від 04.09.2012 про закриття кримінальної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_2 та направлено зазначену кримінальну справу прокурору Шевченківського району міста Києва для відновлення досудового слідства.

20 лютого 2013 року слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Сушак В.М. матеріали кримінальної справи №10-26040 внесено до ЄРДР за №12013110100002966 за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 177 КК України.

16 квітня 2013 року Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило листом за вихідним №20-465 старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківського Є.І. про те, що агрохімічна продукція згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011 була передана на відповідальне зберігання.

24 квітня 2013 року старший слідчий Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Рудківський Є.І. прийняв постанову про закриття кримінального провадження №12013230080000024 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 229 КК України. Крім того, зазначеною постановою вирішено повернути вилучені агрохімікати представнику позивача та повідомити про таке рішення Завод.

17 вересня 2013 року слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12013110100002966.

24 вересня 2013 року позивач листом за вихідним №02-01/146 звернувся до Державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" із заявою про повернення майна, вилученого під час обшуку 17.05.2011 у кримінальній справі №10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

26 вересня 2013 року ТОВ "Агро-Дельта Груп" листом за вихідним № 02-01/150 звернулось до Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

27 вересня 2013 року позивач листом за вихідним № 02-01/151 звернувся до прокурора міста Черкаси із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна, переданого їм на зберігання в кримінальній справі № 10-26040 (кримінальне провадження №12013110100002966).

16 жовтня 2013 року Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" повідомило позивача листом за вихідним №20-1026 про неможливість повернення майна, переданого йому на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі від 17.05.2011, у зв'язку з відсутністю у слідчого права на скасування арешту майна.

30 жовтня 2013 року прокуратура міста Черкаси листом за вихідним № 221-7023-13 повідомила ТОВ "Агро-Дельта Груп" про відсутність підстав для реагування на незаконні дії третьої особи-1 щодо неповернення майна позивачу, оскільки питання про повернення вилученого майна має вирішувати слідчий суддя.

28 лютого 2014 року експертом Черкаської торгово-промислової палати на замовлення ТОВ "Агро-Дельта Груп" було підготовлено експертний висновок № В-31, яким встановлено, що агрохімікати (гербіциди, інсектициди, фунгіциди та протруйники) не придатні для використання за призначенням, оскільки перевищено гарантійний термін їх зберігання, який закінчився у лютому 2013 року.

2.4. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що суду не надано документального підтвердження належного виконання відповідачем-1 вимог Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція) та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 (далі - Порядок).

Суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що вилучені у позивача докази не зберігались в належних умовах, не проводилась перевірка стану доказів та умов їх зберігання, агрохімікати не були передані на реалізацію до закінчення терміну їх придатності.

Вирішуючи питання про розмір завданих позивачу збитків, суд першої інстанції зазначив про необхідність у проведенні додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи, згідно з висновками якої №8660 та №8700 суд встановив наявність підстав для стягнення на користь позивача 88 559 025,00 грн прямих збитків, 22 379 270,00 грн вартості утилізації, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. ПДВ.

2.5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив таке.

Судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що позивачем в установленому порядку доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та діями відповідача-1, оскільки належними та допустимими доказами зі сторони позивача це не підтверджено, а висновки експерта, на які у своєму рішенні посилається суд першої інстанції, зазначених обставин не встановлюють.

Позивачем не спростовані посилання відповідача та третіх осіб на те, що матеріали справи не містять обставин збереження у належному стані вилученого у позивача майна особою, якій майно було передано на зберігання.

Згідно з висновком апеляційного господарського суду вилучений товар не був отриманий позивачем з незалежних від слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві причин, а суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що слідчий Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві не вжив заходів щодо повернення речових доказів.

Таким чином, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною позивачу шкодою та діями органу досудового розслідування, оскільки зазначене не було зумовлене діями чи бездіяльністю слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агро-Дельта Груп" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ "Агро-Дельта Груп" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 скасувати повністю та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у цій справі.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на невірне застосування апеляційним господарським судом статей 22 1166 1173 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України та порушення норм процесуального права, а саме, статей 4-7 та 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

3.3. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував положень зазначеної вище Інструкції та Порядку, а також приписи статей 19, 41 Конституції України, що стало наслідком скасування законного рішення суду першої інстанції.

3.3.1. На переконання скаржника, починаючи з 17.05.2011 слідчий, керуючись Інструкцією та Порядком, зобов'язаний був створити умови для належного зберігання вилучених у позивача агрохімікатів.

3.3.2. Слідчий був обізнаний у тому, що термін придатності вилучених агрохімікатів закінчується у лютому 2013 року, проте не вжив жодних заходів щодо їх реалізації з метою уникнення псування та завдання шкоди позивачу.

3.3.3. Матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною позивачу шкодою від псування вилученого майна у зв'язку із закінченням терміну його придатності та діями органу досудового розслідування щодо дотримання умов зберігання вилученого майна

3.4. Скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції усі зазначені вище обставини врахував та прийняв законне і обґрунтоване рішення, на відміну від апеляційного господарського суду, який не вжив заходів щодо повного і всебічного дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи на підтвердження таких обставин.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ГУ МВС України в місті Києві просить відмовити ТОВ "Агро-Дельта Груп" у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2018.

Відповідач-2 зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено ті обставини, що речові докази (агрохімікати) були вилучені в позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження, яке на час розгляду справи не завершене, що підтверджується витягом з ЄРДР. Відтак, на переконання ГУ МВС України в місті Києві, відсутніми є підстави для відшкодування шкоди, заподіяної органом досудового розслідування під час кримінального провадження, досудове розслідування за яким не завершене і остаточне судове рішення не прийнято.

За умов зазначених вище, відповідач-2 вважає, що підстави для стягнення шкоди з відповідачів за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями та наслідками відсутні.

3.6. Аналогічні вимоги містить і відзив Міністерства внутрішніх справ України на касаційну скаргу ТОВ "Агро-Дельта Груп". При цьому третя особа-3 зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, обґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачем в установленому порядку не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та діями відповідача-1. Висновки експерта, на які посилається позивач, зазначених обставин не встановлюють.

Третя особа-3 вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення на користь позивача 22 379 270,00 грн вартості утилізації майна, 84 550 963,00 грн упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн відшкодування ПДВ.

На переконання Міністерства внутрішніх справ України, позивачем не надано належних доказів у розумінні ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України наявності у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди та фактичної сплати ним суми податку на додану вартість у розмірі, заявленому останнім до стягнення з Державного бюджету України. Виникнення у позивача зобов'язання по сплаті ПДВ та понесення відповідних збитків підтверджується виключно висновком експерта, що не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні зазначених статей Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Міністерство внутрішніх справи вважає касаційну скаргу ТОВ "Агро-Дельта Груп" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом, з огляду на що просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017.

3.7. У відзиві на касаційну скаргу Національна поліція України заперечує проти задоволення касаційної скарги ТОВ "Агро-Дельта Груп" з огляду на те, що доводи, зазначені у ній, спрямовані на переоцінку наявних у матеріалах справи доказів.

Здійснивши посилання на пункти 14, 47-49 та 81 Інструкції та вказавши, що органи досудового розслідування у зазначених вище кримінальних провадженнях змінювались, третя особа-4 вважає помилковими доводи скаржника, що саме на відповідачів було покладено обов'язки із збереження речових доказів в їх первинному стані з моменту їх вилучення та розміщення на складі уповноваженої особи та до моменту їх повернення позивачу слідчим іншого органу внутрішніх справ.

Третя особа-4 також вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів у справі та фактом заподіяння позивачу можливої шкоди.

Національна поліція України зазначає, що позивач не довів факту наявності реальної шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що слідчим було вилучено у позивача саме спірні обсяги агрохімікатів, про які заявлено позивачем у цій справі. Позивач не надав судам доказів на існування в нього права власності на ряд агрохімікатів, відшкодування шкоди за псування яких також є предметом спору у цій справі. Всі експертизи, що проводились в межах розгляду цієї справи, оперували недостовірними даними, наданими позивачем, що було враховано апеляційним господарським судом, який відмовив у задоволенні позову.

На переконання третьої особи - 4 позивачем не надано господарських договорів на поставку продукції, на яку було накладено арешт, а відтак, необгрунтованою є його вимога про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Під час розгляду справи позивач в порушення ст.ст.74,76,78 Господарського процесуального кодексу України не надав в розпорядження суду результати досліджень контрольно-токсикологічних закладів або відповідних лабораторій МОЗ, які б свідчили про непридатність та необхідність утилізації, вилучених у позивача агрохімікатів.

Таким чином, у відзиві на касаційну скаргу Національна поліція України зазначає, що суд апеляційної інстанції правомірно та обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову у цій справі.

3.8. Державне підприємство "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" у своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агро-Дельта Груп" також зазначає про безпідставність доводів скаржника та просить відмовити у їх задоволенні, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

3.9. 27 лютого 2018 року Державна казначейська служба України також направила на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу ТОВ "Агро-Дельта Груп", проте доводи, наведені у ньому, не приймаються до уваги Верховним Судом з огляду на таке.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року, якою відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "Агро-Дельта Груп", встановлено строк для подання учасниками справи відзивів на касаційну скаргу позивача - до 20.02.2018 (п.4 резолютивної частини ухвали).

За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. Тобто відповідач-3 подав відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого судом. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, Державна казначейська служба України підстав не наводить.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Конституція України

Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.2. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1173. Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1174. Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

4.3. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 6. Право на справедливий суд

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Протокол №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 1

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4.5. Рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2009 "Справа "Олюджіч проти Хорватії"" (Заява N 22330/05)

77. … Суд повторює, що хоча ст. 6 Конвенції й гарантує право на справедливий судовий розгляд, у ній не викладено правил прийнятності доказів чи способів їх оцінювання, що належать до сфери регулювання національного законодавства та національних судів (див. рішення: від 12 липня 1988 р. у справі "Шенк проти Швейцарії", пункти 45 - 46; від 21 січня 1999 р. у справі "Ґарсіа Руіз проти Іспанії" [ВП], заява N 30544/96, п. 28). Так само національні органи влади, і, зокрема суди, в першу чергу повноважні тлумачити національне законодавство, і Суд не намагатиметься замінити їх тлумачення своїм, якщо у справі не спостерігатиметься свавільне тлумачення. Цей принцип діє і щодо застосування процесуальних норм щодо виклику свідків сторонами (див. рішення від 15 червня 2004 р. у справі "Таммінен проти Фінляндії", заява N 40847/98, п. 38). У зв'язку з цим Суд ще раз повторює, що він не уповноважений замінювати своєю оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами. Проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає спосіб, у який було отримано та представлено докази. Завдання Суду - установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення від 27 жовтня 1993 р. у справі "Домбо Беер B.V. проти Нідерландів", п. 31).

82. … Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

4.6. Рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03)

50. Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

4.7. Рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04)

58. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

4.8. Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)"

4.1. … Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. … Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

4.9. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36. Письмові докази

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

4.10. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 310. Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання оцінки доказам, які не були подані під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (п.3.6.1 цієї постанови) та надання повторної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги ТОВ "Агро-Дельт Груп"

5.2.1. Предметом спору у справі є вимоги ТОВ "Агро-Дельт Груп" про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

5.2.2. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначено у статтях 1166, 1167 Цивільного кодексу України, з аналізу яких вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану юридичній особі органом державної влади, зокрема, і органами дізнання, попереднього (досудового) слідства або прокуратури, їх посадовими особами, визначені у статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується державою незалежно від вини зазначених органів.

5.2.3. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відтак, необхідною умовою для стягнення шкоди в порядку зазначених статей є встановлення факту неправомірних дій відповідного державного органу та/або його посадових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

5.2.4. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.2.5. Верховний Суд відзначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, вбачається, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмету спору. Судами надано неповну юридичну оцінку обставинам справи, що знайшло свій прояв, зокрема, у такому.

5.2.6. Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено, на підставі яких первинних документів позивачем був придбаний товар, вилучений під час обшуку. Чи належав цей товар позивачеві на праві власності. Яка дійсна вартість цього товару на момент придбання і якими документами це підтверджується. Зі змісту судових рішень, ухвалених судами, вбачається, що суди не аналізували конкретні докази, наявні у матеріалах справи.

5.2.7. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання з'ясування правових підстав вилучення спірного товару у позивача та його подальша передача на зберігання третій особі-1.

Як вбачається з пояснень Державного підприємства "Підприємство "Черкаський державний завод хімічних реактивів" (т.5 а.с.5-6), договір на відповідальне зберігання вилученої агротехнічної продукції із підприємством не укладався. Тобто судами не з'ясовано правової підстави зберігання третьою особою-1 спірних товарів. Коли і в який спосіб це майно було передане на зберігання. Чи є воно в наявності на теперішній час. Чи належним чином третя особа-1 виконувала обов'язки із зберігання такого товару та на якій правовій підставі відмовила позивачу у його поверненні.

5.2.8. Суд першої інстанції, задовольнивши позов частково, встановлюючи розмір завданих позивачу збитків обмежився лише посиланням на висновки додаткової судової комплексної товарознавчної та економічної експертизи №8660 та №8700.

При цьому у рішенні суду не аргументовано необхідності призначення такої експертизи та не вказано правових підстав, за яких суд віддав перевагу зазначеним висновкам експертизи перед оцінкою наявних у матеріалах справи інших письмових доказів. В той час як за приписами ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили. Це означає, що кожен доказ підлягає оцінці господарським судом разом з іншими доказами, що повинно бути відображено у рішенні суду.

5.2.9. Не знайшло свого відображення у судовому рішенні місцевого господарського суду і питання встановлення факту протиправної поведінки відповідача-1 та відповідача-2. Адже саме їх позивач визначив суб'єктами, неправомірні дії/ бездіяльність яких призвела до завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі. З'ясування зазначених обставин слід здійснювати у взаємозв'язку із дослідженням обставин розслідування зазначених у судовому рішенні кримінальних справ, порушених відносно посадових осіб позивача, їх закриття слідчими та поновлення розслідування таких справ на підставі постанов Шевченківського районного суду міста Києва.

5.2.10. Як обґрунтовано вказує третя особа-4 у відзиві на касаційну скаргу, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання відповідачами своїх обов'язків.

Проте суд першої інстанції не досліджував, чи мав позивач господарські договори на поставку продукції, на яку накладено арешт, внаслідок чого він був позбавлений можливості отримати прибуток, та чи міг позивач взагалі реалізувати продукцію, яка була у нього вилучена.

5.2.11. Не з'ясованим залишилось питання визначення розміру витрат, необхідних для утилізації вилучених агрохімікатів. Суд першої інстанції, задовольнивши позов ТОВ "Агро-Дельт Груп" в цій частині, не встановлював, чи понесені позивачем такі витрати. Чи є взагалі необхідність в утилізації вилучених товарів тощо. Аналогічно, задовольнивши вимоги ТОВ "Агро-Дельт Груп" про стягнення ПДВ, суд першої інстанції не з'ясовував, чи сплачувався такий податок позивачем, чи звертався він з вимогою до відповідних органів державної фіскальної служби про відшкодування вартості сплаченого ПДВ тощо. Передчасним та таким, що здійснений без належного встановлення усіх зазначених вище обставин, є і висновок суду про відмову позивачу у стягненні моральної шкоди.

5.2.12. Водночас, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Агро-Дельт Груп", взагалі не відобразив у судовому рішенні доказів, які ним було оцінено та на підставі яких суд дійшов таких висновків. Твердження суду про те, що позивач не довів наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та діями відповідача-1, без зазначення конкретних доказів, оцінених судом, суд касаційної інстанції вважає неаргументованим та таким, що здійснене з порушенням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

5.2.13. Висновки апеляційного господарського суду про те, що позивач не отримав вилучений у нього товар з незалежних від слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві причин, також не ґрунтується на оцінці доказів, поданих учасниками справи, та здійснений судом без зазначення належного правового обґрунтування.

5.2.14. Таким чином, зважаючи на викладене вище, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано конкретних доказів, що містяться у матеріалах справи, та не здійснено на підставі такого аналізу обґрунтованих висновків про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Агро-Дельт Груп".

5.2.15. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам не відповідають.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

7. Судові витрати

7.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дельта Груп" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі №910/15883/14 скасувати.

3. Справу №910/15883/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Ткач

Судді О.Мамалуй

Л. Стратієнко