Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.12.2023 року у справі №910/10294/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10294/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченко В.М.

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Іванова Н.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустік Консалтінг" - Вільков С.В., Рагімова Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустік Консалтінг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 (суддя Сівакова В.В.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 (суддя Сівакова В.В.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.),

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустік Консалтінг" (далі - ТОВ "Акустік Консалтінг")

про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на посаді та стягнення 9 783,60 грн.

Суть спору

1. У вересні 2021 року було створено ТОВ "Акустік Консалтінг", на посаду директора товариства призначили ОСОБА_1 .

2. Наказом від 01.09.2022 ТОВ "Акустік Консалтінг" звільнило ОСОБА_1 з посади директора на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків.

3. ОСОБА_1 вважаючи, що вказаний наказ про звільнення є незаконними та підлягає скасуванню, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Акустік Консалтінг" про визнання незаконним наказу про звільнення, про поновлення на посаді та стягнення 9 783,60 грн.

4. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

5. ТОВ "Акустік Консалтінг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо законності звільнення директора товариства на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків.

7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 20.09.2021 учасник ТОВ "Акустік Консалтінг" ОСОБА_2 рішенням №1 вирішила створити ТОВ "Акустік Консалтінг", затвердити статут товариства, а також призначити директором ОСОБА_1 .

9. За умовами статуту ТОВ "Акустік Консалтінг":

- вищим органом товариства є загальні збори учасників або рішення єдиного учасника; виконавчим органом товариства є директор (пункти 9.1, 9.2);

- до виключної компетенції загальних зборів чи прийняття учасником рішень належить обрання чи відкликання директора товариства та встановлення йому винагороди (пп.5 п.10.6);

- виконавчим органом товариства є директор товариства, який обирається загальними зборами товариства або призначається рішенням єдиного учасника одноособово на строк, визначений у трудовому договорі, за його наявності, але не більше ніж на 2 роки (п.11.1).

10. 01.09.2022 ТОВ "Акустік Консалтінг" наказом №21 "Про припинення трудового договору (контракту)" звільнило з 01.09.2022 ОСОБА_1 з посади директора на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків.

Короткий зміст позовних вимог

11. 04.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Акустік Консалтінг" про (з урахуванням заяви про усунення недоліків):

- визнання незаконним наказу від 01.09.2022 №21 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, у зв`язку з допущенням одноразового грубого порушення трудових обов`язків;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Акустік Консалтінг";

- стягнення з ТОВ "Акустік Консалтінг" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2022 по 04.10.2022 у сумі 9 783,60 грн.

12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення з посади директора ТОВ "Акустік Консалтінг" є незаконним, оскільки відбулось із порушенням п.1 ч.1 ст.41 КЗпП.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, позов задовольнив повністю.

14. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- одноразове грубе порушення трудових обов`язків має оціночний характер і підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов;

- ні рішення учасника ТОВ "Акустік Консалтінг" від 01.09.2022 №3, ні наказ від 01.09.2022 №21 не містять вказівки про те, яке порушення вчинено ОСОБА_1 та в чому воно полягає, які саме посадові обов`язки порушені останнім та чим вони передбачені, дату вчинення порушення;

- в матеріалах також відсутні інші докази на підтвердження того, яке саме порушення вчинено ОСОБА_1 , в чому воно полягає та які саме посадові обов`язки порушені останнім;

- звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника;

- сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 24 х 407,65 грн = 9 783,60 грн.

15. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 21.02.2023 cтягнув з ТОВ "Акустік Консалтінг" на користь ОСОБА_1 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

16. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 01.08.2023 cтягнув з ТОВ "Акустік Консалтінг" на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи, зокрема, з такого:

- 27.06.2023 ОСОБА_1 та адвокат Іванова Наталія Сергіївна підписали акт наданих послуг (виконаних робіт) у загальному розмірі 20 000,00 грн, в якому погодили перелік наданих адвокатом послуг: попередня консультація та формування правової позиції - 1 000,00 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків до нього та подання його до суду - 15 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції - 4 000,00 грн;

- відповідач подав заперечення щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та просив суд зменшити розмір заявлених судових витрат у зв`язку з тим, що вони є неспівмірними зі складністю справи;

- розмір заявлених до компенсації витрат за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, формування додатків до нього та подання його до суду у розмірі 15 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критерію розумності їх розміру та підлягає задоволенню частково у розмірі 5 000,00 грн;

- беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 000,00 грн (5 000,00 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, 1 000,00 грн попередня консультація та формування правової позиції, 4 000,00 грн представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

17. 09.08.2023 ТОВ "Акустік Консалтінг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

18. 11.09.2023 до Верховного Суду надійшла подана 08.09.2023 заява ТОВ "Акустік Консалтінг" про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зокрема, вказує:

1) суди розглянули вимогу позивача відповідно до вимог статей 147 148 149 КЗпП, тобто виключно в площині трудового спору; при вирішенні спору не дотрималися вимог ст.28, ст.32, ч.13 ст.39 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 16 92 97 98 99 167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 65 80 89 Господарського кодексу України; суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд апеляційної інстанції неправильно застосував п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами;

2) правовідносини, які виникли між сторонами у справі, яка підлягає розгляду, є корпоративними; суд апеляційної інстанції розглянув вимоги позову із застосуванням статей 41 148 149 КЗпП, що не узгоджується з постановами Верховного Суду, та є підставою відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК (посилається на постанови Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 07.02.2018 у справі №711/5711/16-ц, від 18.03.220 у справі №129/1033/13-ц, від 15.09.2020 у справі №205/4196/18);

3) суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що:

- з моменту виявлення порушень в діяльності директора, позивач був відсутній на роботі, причини такої відсутності неможливо встановити у зв`язку з відмовою директора від надання пояснень з цих питань;

- не врахували обставин щодо неможливості в телефонному режимі зв`язатися з директором, про те, що директор самостійно виїхав з офісного приміщення, добровільно ключі від офісу не віддав, офісне приміщення було опломбовано, про що надано акт огляду офісного приміщення, в якому зазначено про відсутність всієї первинної документації товариства, печатки товариства та матеріальних цінностей, які, зокрема, зазначені в податковій накладній від 25.08.2022, чим було заблоковано роботу товариства;

- позивач не надав жодного підтвердження того, що відповідач чинив йому перешкоди в доступі до робочого місця;

- позивач проігнорував повідомлення та лист-вимогу щодо повернення документів та печатки підприємства; матеріали справи містять завірений статут ТОВ "Акустік Консалтінг", рішення учасників, наказ про призначення, які свідчить, що колишній директор утримує документи юридичної особи без належних підстав і на цей час позивач не вжив заходів щодо їх повернення; вказане є предметом дослідження у досудовому розслідуванні;

4) стосовно витрат на правову допомогу суди не врахували, що у цій справі характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають встановлення та дослідження великої кількості фактичних обставин справи і доказів, якими ці обставини обґрунтовуються; представник позивача не подавав значної кількості письмових заяв при розгляді справи; у справі відбулося декілька судових засідань в режимі відеоконференції; стягнуті витрати на правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн є необґрунтованими, непропорційними до предмета спору, неспівмірними зі складністю справи та явно завищеними.

19. У касаційній скарзі скаржник, зокрема, зазначає:

1) помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір стосується реалізації директором як працівником виключно права на працю;

2) реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством; хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16 (п.34), від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (п.53), від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 25.03.2020 у справі №127/24523/17);

3) припинення повноважень члена виконавчого органу чи його тимчасове відсторонення від виконання повноважень відповідно до ч.3 ст.99 ЦК є діями уповноваженого органу відповідного підприємства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння такого члена й унеможливлення здійснення ним повноважень з управління цим підприємством (посилається на постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 19.02.2020 у справі №145/166/18, від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 08.02.2019 у справі №667/1/16, від 16.10.2019 у справі №752/10984/14-ц, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 29.05.2019 у справі №452/970/17, від 10.04.2019 у справі №510/456/17);

4) ОСОБА_1 перебував на посаді директора ТОВ "Акустік Консалтінг", але ніколи не був учасником (засновником) ТОВ "Акустік Консалтінг"; відповідно до податкової накладної від 25.08.2022 з ТОВ "Акустік Консалтінг" було продано товари, які не відповідають статуту товариства, а також проведено фіктивні фінансові операції, що завдали підприємству фінансових збитків в особливо великих розмірах; засновником було встановлено відсутність ввірених ОСОБА_1 товаро-матеріальних цінностей та основних засобів підприємства; на підтвердження відсутності зазначених цінностей був наданий акт огляду офісного приміщення від 05.09.2022, складений з працівниками поліції; на даний час в межах досудового розслідування по кримінальному провадженні №12022100070002387, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

5) про своє звільнення ОСОБА_1 попереджався, неодноразові пропозиції засновника ТОВ "Акустік Консалтінг" з`явитися до підприємства ОСОБА_1 ігнорував, щодо складення акту здачі-приймання позивач жодних заходів не вжив; суд не взяв до уваги довідку від 30.08.2022 про нарахування заробітної плати за період січень 2022 року по день звільнення позивача; не досліджено питання щодо обізнаності позивача про звільнення лише з 27.09.2022; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги пояснення нового директора товариства, що він зустрічався з позивачем на початку вересня 2022 року та обговорював питання щодо повернення майна та документів юридичної особи;

6) додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (посилається на постанови Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 (п.9), від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19).

20. 27.10.2023 надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, поданий 26.10.2023, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в силі.

21. У відзиві, зокрема, вказує:

- відповідач не скористався правом, наданим йому на реалізацію повноважень учасника товариства, щодо звільнення посадових осіб (п.5 ст.41 КЗпП), натомість незаконно застосував дисциплінарну підставу для звільнення (п.1 ст.41 КЗпП допущення одноразового грубого порушення трудових обов`язків);

- звільнення з посади директора не тільки порушило право позивача на працю, але й унеможливило виконання ним повноважень члена виконавчого органу товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22);

- ні рішення учасника ТОВ "Акустік Консалтінг" від 01.09.2022 №3, ні наказ від 01.09.2022 №21 не містять вказівки про те, яке порушення вчинено позивачем, та в чому воно полягає, які саме посадові обов`язки порушені останнім та чим вони передбачені, дату вчинення порушення;

- в матеріалах справи відсутня податкова накладна, на яку посилається відповідач як на доказ продажу товарів, відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували заподіяння збитків товариству; відсутній обвинувальний вирок суду щодо позивача, останньому не пред`явлена підозра;

- дії відповідача, а саме поновлення позивача на посаді директора товариства (згідно з рішенням учасника від 13.09.2023), видання наказу від 13.09.2023 про звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та виплата 52 000 грн вихідної допомоги, свідчать про те, що відповідач усвідомив свою помилку при виданні оспорюваного наказу;

- питання оскарження розміру судових витрат не було заявлено в апеляційному проваджені, тож не може бути предметом розгляду в касаційної інстанції.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

22. Верховний Суд ухвалою від 02.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Акустік Консалтінг", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

23. 08.11.2023 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні на 06.12.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо звільнення директора

24. ТОВ "Акустік Консалтінг" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що спір стосується реалізації директором як працівником виключно права на працю; вважає, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені, визначена ч.3 ст.99 ЦК можливість припинити повноваження члена виконавчого органу не передбачає необхідності з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів, а визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством, посилається на висновки Верховного Суду в цій частині.

25. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував п.1 ч.1 ст.41 КЗпП та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у правовідносинах, подібних до тих, що склалися між сторонами.

26. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

27. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2 36 40 41 КЗпП).

28. Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені у ст.40 КЗпП, а додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов - у ст.41 КЗпП.

29. ТОВ "Акустік Консалтінг" вказує, що визначальними є відносини корпоративні; припинення повноважень члена виконавчого органу чи його тимчасове відсторонення від виконання повноважень відповідно до ч.3 ст.99 ЦК є діями уповноваженого органу відповідного підприємства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння такого члена й унеможливлення здійснення ним повноважень з управління цим підприємством, тому суди попередніх інстанцій помилково вказали, що спір стосується реалізації директором як працівником права на працю.

30. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч.3 ст.99 ЦК).

31. Однак суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Акустік Консалтінг" не припинило повноваження з директором на підставі ч.3 ст.99 ЦК, а звільнило ОСОБА_1 з посади директора на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП у зв`язку з допущенням грубого порушення трудових обов`язків.

32. Скаржник вказує, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є корпоративними, однак суд апеляційної інстанції розглянув справу із застосуванням статей 41 148 149 КЗпП, що не узгоджується з постановами Верховного Суду: від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 07.02.2018 у справі №711/5711/16-ц, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 15.09.2020 у справі №205/4196/18, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 08.11.2019 у справі №667/1/16, від 04.02.2020 у справі №915/540/16 (п.34), від 19.02.2020 у справі №145/166/18 (п.53), від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц, від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 25.03.2020 у справі №127/24523/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 19.02.2020 у справі №145/166/18, від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 08.02.2019 у справі №667/1/16, від 16.10.2019 у справі №752/10984/14-ц, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 29.05.2019 у справі №452/970/17, від 10.04.2019 у справі №510/456/17.

33. Дійсно, у наведених скаржником постановах Верховний Суд вказував, що при звільненні директора товариства визначальними є відносини корпоративні, проте в жодній із наведених скаржником постанов, Верховний Суд не розглядав спір про звільнення директора товариства за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП (одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником підприємства).

34. Так, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами (п.1 ч.1 ст.41 КЗПП).

35. Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ч.1 ст.148 КЗпП).

36. Відповідно до ст.149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку

37. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №734/508/17.

38. Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі №296/576/17 зазначив, що важливим елементом застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗПП є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. І рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

39. Наявність висновків Верховного Суду щодо застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми у подібних правовідносинах.

40. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, суди мають з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

41. Аналіз указаних норм вказує на те, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

42. Як вже було зазначено, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника.

43. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що ні рішення учасника №3 ТОВ "Акустік Консалтінг" від 01.09.2022, ні наказ ТОВ "Акустік Консалтінг" №21 від 01.09.2022 не містять вказівки про те, яке порушення вчинив ОСОБА_1 та в чому воно полягає, які саме посадові обов`язки порушив та чим вони передбачені, дату вчинення порушення; інші докази на підтвердження цього в матеріалах справи також відсутні.

44. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

45. Враховуючи це, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовну вимогу про визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Акустік Консалтінг" на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП.

46. Отже, наведена ТОВ "Акустік Консалтінг" підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не була належно обґрунтована та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо недослідження доказів

47. Скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК, вказував на те, що суди попередніх інстанцій

- не взяли до уваги, що з моменту виявлення порушень в діяльності директора, позивач був відсутній на роботі, а причини такої відсутності неможливо встановити у зв`язку з відмовою директора від надання пояснень з цих питань;

- не врахували обставин щодо неможливості в телефонному режимі зв`язатися з директором, про те, що директор самостійно виїхав з офісного приміщення, добровільно ключі від офісу не віддав, офісне приміщення було опломбовано, про що надано акт огляду офісного приміщення, в якому зазначено про відсутність всієї первинної документації товариства, печатки товариства та матеріальних цінностей, які, зокрема, зазначені в податковій накладній від 25.08.2022, чим було заблоковано роботу товариства;

- не взяли до уваги, що про своє звільнення ОСОБА_1 попереджався, пропозиції з`явитися до підприємства ОСОБА_1 ігнорував, щодо складення акту здачі-приймання позивач жодних заходів не вжив;

- не взяли до уваги довідку від 30.08.2022 про нарахування заробітної плати за період січень 2022 року до дня звільнення позивача;

- не дослідили питання щодо обізнаності позивача про звільнення лише з 27.09.2022;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги пояснення нового директора товариства, що він зустрічався з позивачем та обговорював питання щодо повернення майна та документів юридичної особи - відхиляється, оскільки необґрунтований п.1 ч.2 ст.287 ГПК

48. Верховний Суд відхиляє вказаний довід скаржника з огляду на таке.

49. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу (п.4 ч.2 ст.287 ГПК).

50. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд є судом права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони передбаченої ч.2 ст.300 ГПК.

51. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

52. За змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

53. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

54. Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, тому визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, є необґрунтованою.

55. З огляду на це, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга в цій частині - без задоволення.

Щодо оскарження додаткових рішень

56. ТОВ "Акустік Консалтінг" вважає, що скасування основного рішення і постанови є самостійною підставою для скасування додаткового рішення і додаткової постанови; вказує, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, посилається на постанови Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 (п.9), від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19.

57. Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

58. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 ст.244 ГПК).

59. Отже, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою.

60. Оскільки Верховний Суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 та постанови суду апеляційної інстанції від 27.06.2023, то необґрунтованими є доводи про наявність безумовних підстав для скасування додаткових судових рішень.

(І) щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

61. ТОВ "Акустік Консалтінг" зазначає, що в апеляційній скарзі воно просило скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції; оскільки рішення залишено без змін, суд апеляційної інстанції не надав оцінку додатковому рішенню.

62. Позивач у відзиві вказує, що питання оскарження розміру судових витрат не було заявлено в апеляційному проваджені, тож не може бути предметом розгляду в касаційної інстанції.

63. Верховний Суд відхиляє доводи позивача та скаржника з огляду на таке.

64. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 21.02.2023 cтягнув з ТОВ "Акустік Консалтінг" на користь ОСОБА_1 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

65. 16.03.2023 ТОВ "Акустік Консалтінг" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), в прохальній частині якого просило скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

66. В апеляційній скарзі ТОВ "Акустік Консалтінг" також посилалося на ст.244 ГПК та зазначало, що скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023.

67. Як було зазначено, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою.

68. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14).

69. Однак, за наслідком перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 (первісний судовий акт) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення його без змін.

70. Таким чином, оскільки незгода з додатковим судовим рішенням зводилася виключно до незгоди із первісним рішенням (від 02.02.2023), то залишення без змін первісного рішення є підставою для залишення без змін також і додаткового рішення.

(ІІ) щодо співмірності витрат на правничу допомогу

71. ТОВ "Акустік Консалтінг" вказує, що суд першої інстанції, cтягнувши з нього на користь ОСОБА_1 45 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а саме: ст.126 ГПК, не у повному обсязі дослідив наявні у справі докази; суд присудив позивачу всі його витрати на адвоката; розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, зокрема, всі судові засіданні проводились в режимі відеоконференції, та є неспіврозмірним.

72. Скаржник також зазначає, що судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн є невспівмірними з огляду на час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

73. Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

74. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підстави касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.

75. Скаржник у касаційній скарзі послався на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК, а, отже, він мав мотивувати неправильне застосування норм матеріального права (ст.126 ГПК) з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду або вказати, які саме докази недослідив суд апеляційної інстанції, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а не наводити власні міркування.

76. Скаржник не наводить у касаційній скарзі постанов Верховного Суду (щодо застосування ст.126 ГПК та визначення співмірності судових витрат), висновки яких не врахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову при стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

77. Доводи ТОВ "Акустік Консалтінг" про те, що стягнені судом апеляційної інстанції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є невспівмірними, є викладенням власного бачення скаржника у питанні застосування правових норм та не підкріплені посиланням на правові висновки Верховного Суду.

78. Верховний Суд розглядає касаційну скаргу виключно в межах підстав касаційного оскарження та доводів, пов`язаних з такими підставами, керуючись принципами змагальності та диспозитивності, закріпленими у статтях 13 14 ГПК.

79. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).

80. Крім того, скаржник не зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції доказів понесення витрат, що унеможливило встановлення неспівмірності судових витрат (в контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з випадком, передбаченим п.1 ч.3 ст.310 ГПК).

81. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

82. Незгода скаржника з додатковою постановою суду апеляційної інстанції або з правовою оцінкою та висновками, які містяться в ній, не свідчить про її незаконність.

83. З огляду на це, додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

85. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

87. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустік Консалтінг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 у справі №910/10294/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

В. Студенець