Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазтранссервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 (суддя Спичак О. М.) і постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (головуючий - Пашкіна С. А., судді Кропивна Л. В., Смірнова Л. Г.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазтранссервіс"

про стягнення 260 895,60 грн,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2018 року Комунальне підприємство "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" (далі - управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазтранссервіс" (далі - ТОВ "Мазтранссервіс") пені у сумі 260 895,60 грн.

2. Позовну заяву із посиланням, зокрема, на положення статей 174-175, 193, 216, 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 525, 526, 530, 546, 549, 550 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) аргументовано неналежним виконанням ТОВ "Мазтранссервіс" умов договору поставки від 11.08.2017 № 472 (далі - договір) у частині додержання строків поставки товару.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 910/2152/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мазтранссервіс" на користь управління 188 226,04 грн пені та судовий збір у сумі 2 823,39 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення аргументовано тим, що зобов'язання стосовно поставки 12 одиниць автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 35 985 600,00 грн ТОВ "Мазтранссервіс" виконало з порушенням строку, визначеного у пункті 1.5 договору, у зв'язку з чим позивач, керуючись пунктом 6.3 договору, правомірно нарахував пеню. Водночас місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок нарахованої до сплати пені, зауважив, що позивач неправильно визначив кінцеву дату прострочення виконання зобов'язань (день поставки товару не включається у період прострочення), а тому суд здійснив свій розрахунок пені, відповідно до якого з ТОВ "Мазтранссервіс" на користь управління належить стягнути пеню у сумі 188 226,04 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням і постановою, ТОВ "Мазтранссервіс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Підставами для скасування рішення і постанови ТОВ "Мазтранссервіс" вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень частини 2 статті 526 ЦК України, підпункту 2.2.2 пункту 2.2 і пункту 6.3 договору.

7. Скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково пов'язують право позивача стягнути неустойку винятково зі строком поставки, ігноруючи при цьому факт домовленості сторін договору про обов'язковість виконання пункту 2.2.2 договору для виникнення у позивача такого права.

8. Скаржник акцентує, що виконання вимог підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору є окремою обставиною, яку не слід розглядати у контексті її впливу на можливість здійснити поставку у визначені договором строки. Так, сторони домовилися про дві передумови виникнення права на неустойку: порушення строку поставки та відсутність заборгованості згідно з пунктом 2.2 та відповідно до підпункту 2.2.2 договору, без будь-яких додаткових передумов. Таким чином, на думку скаржника, настання таких двох умов є єдиними та водночас сукупними чинниками для виникнення в управління права на неустойку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.08.2017 між управлінням як покупцем і ТОВ "Мазтранссервіс" як продавцем укладено договір № 472, предметом якого є поставка автобусів МАЗ-206086, код ДК 021:2015 - 34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (автобуси міські середньої місткості) у кількості 14 одиниць (далі - товар).

11. За умовами пунктів 1.2- 1.4 договору загальна його сума становить 41 983 200 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 6 997 200 грн. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Сума договору та ціна за одиницю товару може бути змінена з підстав, визначених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Оплата за товар здійснюється у гривнях України, за банківськими платіжними реквізитами продавця, зазначеними у цьому договорі.

12. У пункті 1.5 договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний поставити товар у строк до 20.12.2017.

13. Відповідно до пунктів 1.6- 1.7 договору умови та місце поставки DDP (ІНКОТЕРМС-2010 у чинній редакції) - 87500, вул. Бахчіванджи, 55, м. Маріуполь, Донецька обл., Україна. Порядок здійснення поставки товару: допускається поставка товару партіями. Датою поставки вважається дата передачі товару представникові покупця у місці поставки, що підтверджується підписом належним чином уповноваженого представника покупця у товарно-транспортній накладній та в акті прийому-передачі товару.

14. За умовами пункту 2.1 договору покупець зобов'язується оплатити, а продавець поставити товар відповідно до умов розділу 1 цього договору, вимог діючого бюджетного законодавства України, згідно з постановою № 117 Кабінету Міністрів України "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами та доповненнями) у такому порядку:

- замовник здійснює попередню оплату в розмірі 70 % загальної вартості товару за цим договором на підставі виставленого рахунка на попередню оплату протягом 7 банківських днів з дати його надання. Продавець зобов'язаний закрити отриману від замовника суму попередньої оплати товарною поставкою не пізніше 20.12.2017 (підпункт 2.1.1 договору);

- остаточний розрахунок в розмірі 30 % вартості кожної фактично поставленої одиниці товару протягом 7 семи банківських днів із дати поставки товару, на підставі рахунка-фактури на оплату товару та видаткової накладної (підпункт 2.2.2 договору).

15. Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі порушення терміну поставки товару, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, та за умови виконання покупцем своїх зобов'язань згідно з пунктом 2.2 договору, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді, від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення поставки товару.

16. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з:

- видатковою накладною від 19.12.2017 № РН-0000025 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 19.12.2017 № 1 та № 2 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн;

- видатковою накладною від 22.12.2017 № РН-0000028 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 22.12.2017 № 3 та № 4 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 5 997 600,00 грн;

- видатковими накладними від 24.12.2017 № РН-0000029 та № РН-0000030 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 24.12.2017 № 5 та № 6 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 5 997 600,00 грн;

- видатковими накладними від 25.12.2017 № РН-0000031 та № РН-0000032 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 25.12.2017 № 7 та № 8 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 5 997 600,00 грн;

- видатковими накладними від 28.12.2017 № РН-0000057 та № РН-0000058 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 28.12.2017 № 9 та № 10 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 5 997 600,00 грн;

- видатковою накладною від 29.12.2017 № РН-0000060 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 № 11 продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086 вартістю 2 998 800,00 грн;

- видатковою накладною від 30.12.2017 № РН-0000061 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 № 12 продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086 вартістю 2 998 800,00 грн;

- згідно з видатковими накладними від 31.12.2017 № РН-0000062 та № РН-0000063 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 31.12.2017 № 13 та № 14 продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

17. У зв'язку тим, що зобов'язання щодо поставки 12 одиниць автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 35 985 600,00 грн ТОВ "Мазтранссервіс" було виконано із порушенням строку, встановленого пунктом 1.5 договору, управління, керуючись пунктом 6.3 договору, нарахувало пеню та направило на адресу ТОВ "Мазтранссервіс" претензію від 20.12.2017 вих. № 1-10/1798 на суму 35 985,60 грн і повторну претензію від 15.01.2018 вих. № 1-10/100 на суму 260 895,60 грн.

18. 06.02.2018 від ТОВ "Мазтранссервіс" надійшла відповідь на претензію, в якій визнано порушення строків виконання зобов'язання за договором, проте у задоволенні претензії відмовлено, адже управління прострочило виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати 30 % вартості поставленого товару.

19. Наведені обставини стали причиною звернення управління з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ "Мазтранссервіс" пені у сумі 260 895,60 грн, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням умов договору у частині строків здійснення поставки товару.

Позиція Верховного Суду

20. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

21. Частинами 1- 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

22. Зважаючи на положення статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

23. За змістом статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

24. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

25. За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

26. Частинами 1- 2 статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

27. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

28. За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

29. Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як погоджено сторонами в пункті 1.5 договору, продавець зобов'язаний поставити товар у строк до 20.12.2017.

31. Отже суди попередніх інстанцій правомірно визначили, що останнім днем поставки товару було 19.12.2017.

32. Водночас із наявних у матеріалах справи документів, зокрема видаткових накладних та актів приймання-передачі транспортних засобів, убачається, що зобов'язання щодо поставки 12 одиниць автобусів МАЗ-206086 загальною вартістю 35 985 600,00 грн продавцем виконано із порушенням строку, встановленого пунктом 1.5. договору.

33. Таким чином, суди попередніх інстанцій, здійснивши власний перерахунок пені, дійшли правильного висновку, що з огляду на обумовлені сторонами умови договору (пункт 1.5) та у зв'язку з порушеннями строків поставки товару з відповідача на користь управління належить стягнути пеню у сумі 188 226,04 грн.

34. Доводи скаржника (пункти 6- 8 постанови) про те, що управління не має права вимагати від відповідача сплати на свою користь неустойки, оскільки позивач не виконав умови підпункту 2.2.2 пункту 2.2 договору (управління значно прострочило остаточний розрахунок за поставлений товар), не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, адже суд апеляційної інстанції надав оцінку наведеним доводам відповідача та правомірно встановив, що сплата позивачем залишку оплати у розмірі 30 %, не впливає на обов'язок відповідача здійснити поставку товару у строк до 20.12.2017.

35. Отже, аргументи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК України.

36. З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішення та постанови - без змін як таких, що ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовано судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

38. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

39. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

40. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазтранссервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 910/2152/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков