Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.10.2022 року у справі №922/2013/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2013/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Хотенця П. В.

від 21 жовтня 2021 року

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лакізи В. В., Здоровко Л. М., Плахова О. В.

від 03 лютого 2022 року

у справі за позовом СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Санін А. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2021 року СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про:

- визнання недійсними з моменту прийняття рішень засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 23 березня 2021 року, оформлених протоколом від 23 березня 2021 року № 5/2021;

- визнання недійсними з моменту прийняття рішень річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 28 квітня 2021 року, оформлених протоколом № 5.

В обґрунтування зазначених вимог позивач послався на те, що спірні рішення наглядової ради були прийняті на засідання наглядової ради, що відбулося з порушенням порядку її скликання та проведення, оскільки один з трьох членів наглядової ради не був повідомлений про дату, час та місце зборів, йому не були надані підготовчі матеріали та порядок денний засідання наглядової ради, що відбулося 23 березня 2021 року. Також позивач посилався на те, що у складі наглядової ради відповідача були відсутні незалежні директори, що свідчить про неправомочність наглядової ради.

В обґрунтування недійсності рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" позивач послався на те, що ці рішення були прийняті внаслідок прийняття наглядовою радою відповідача недійсних рішень від 23 березня 2021 року, тобто рішення річних загальних зборів були прийняті з порушенням наглядовою радою відповідача процедури ініціювання скликання загальних зборів акцонерів.

В обґрунтування наявності порушеного права, що підлягає судовому захисту, та права на звернення до суду з цим позовом позивач послався на те, що він є акціонером Акціонерного товариства "Харківенергозбут" з часткою у статутному капіталі цього товариства у розмірі 29,795 % та як акціонер має право на оскарження до суду рішення наглядової ради, що відповідає висновкам Верховного Суду.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» було створене на підставі рішення позачергових загальних зборів Акціонерної компанії «Харківобленерго», оформленого протоколом № 25 від 13 березня 2018 року, та на підставі рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», оформленого протоколом № 1 від 30 травня 2018 року, (питання 4 порядку денного зазначеного протоколу) шляхом виділу з Акціонерної компанії «Харківобленерго» і передачі йому частини майна, прав та обов`язків Акціонерної компанії «Харківобленерго».

На загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», що відбулися 30 травня 2018 року, був затверджений статут Товариства, були прийняті рішення про утворення органів Товариства, а саме: загальних зборів як вищого органу Товариства; наглядової ради як колегіального органу Товариства у складі трьох членів, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність дирекції; дирекції як колегіального виконавчого органу у складі трьох членів, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства.

Крім того на цих зборах були обрані члени наглядової ради Товариства. Відповідно до пункту 7 протоколу загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» № 1 від 30 травня 2018 року до складу наглядової ради були обрані три члени, а саме:

- ОСОБА_1 як представник акціонера Товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Мередіан»,

- Андрієнко П. Г. як представник акціонера Товариства - Фонду державного майна України,

та Гриненко Р. Л. як представник акціонера Товариства - Фонду державного майна України.

У подальшому акціонер Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Меридіан" звернувся до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» з листом № 3 від 27 січня 2020 року, в якому повідомив про заміну члена наглядової ради Товариства, а саме: відкликання ОСОБА_1 як члена наглядової ради Товариства - представника акціонера Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Меридіан" та призначення членом наглядової ради представника акціонера Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Меридіан" Подольського А. Б.

21 грудня 2020 року між акціонером Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» Компанією Інтер Гроус Інвестментс Лімітед як продавцем та Компанією Smart Holding (Cyprus) LTD (Лімасол, Кіпр) як покупцем був укладений договір купівлі-продажу акцій Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», відповідно до якого покупець протягом 3-х робочих днів після дозволу Антимонопольного комітету України надає депозитарній установі розпорядження про зарахування акцій і після зарахування набуває право власності.

28 січня 2021 року на сайті Антимонопольного комітету України було опубліковане рішення № 50-р про надання дозволу Компанії Smart Holding (Cyprus) LTD (Лімасол, Кіпр) на придбання акцій управління Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут».

Отже, Компанія СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД набула права власності на 76 436 210 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", що становить 29,795% статутного капіталу цього Товариства, та стала учасником Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", що підтверджується виписками Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" про стан рахунку СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД в цінних паперах на 02 лютого 2021 року та на 24 травня 2021 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що 65,001% акцій статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" належить державі Україна.

23 березня 2021 року відбулося засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", в якому взяли участь два члени наглядової ради: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно з протоколом засідання наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" № 5/2021 від 23 березня 2021 року член наглядової ради ОСОБА_4 на засіданні був відсутній. На зазначеному засіданні наглядової ради були прийняті рішення, оформлені протоколом № 5/2021, а саме про:

1. Внесення на розгляд річних загальних зборів Товариства питання № 13: "Обрання зовнішнього аудитора (аудиторської фірми) Товариства" та такий проєкт рішення: « 1. Уповноважити Наглядову раду Товариства на обрання зовнішнього аудитора (аудиторської фірми) Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, для проведення аудиту фінансової звітності Товариства за 2021 рік. 2. Доручити керівнику Виконавчого органу Товариства забезпечити відбір зовнішнього (незалежного) аудитора відповідно до вимог законодавства України».

2. Дистанційне проведення 28 квітня 2021 року річних загальних зборів Товариства та затвердження проєкту порядку денного цих річних загальних зборів.

3. Визначення датою складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про дистанційне проведення річних загальних зборів Товариства, дату засідання наглядової ради Товариства, на якому прийнято рішення про дистанційне проведення 28 квітня 2021 року річних загальних зборів товариства. Надання доручення керівнику виконавчого органу Товариства вжити всіх, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства», заходів щодо забезпечення повідомлення акціонерів Товариства про дистанційне проведення 28 квітня 2021 року річних загальних зборів Товариства.

4. Визначення 22 квітня 2021 року (станом на 24 годину) датою складення переліку акціонерів, які мають право на участь у дистанційних річних загальних зборах Товариства, які відбудуться 28 квітня 2021 року.

5. Обрання членів реєстраційної комісії для реєстрації акціонерів на дистанційних річних загальних зборах Товариства, які відбудуться 28 квітня 2021 року.

6. Обрання членів лічильної комісії дистанційних річних загальних зборів Товариства, які відбудуться 28 квітня 2021 року, та припинення їх повноважень.

7. Обрання Голови та Секретаря дистанційних річних загальних зборів Товариства, які відбудуться 28 квітня 2021 року.

8. Призначення уповноваженими особами на взаємодію з Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" при дистанційному проведенні 28 квітня 2021 року позачергових загальних зборів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та встановлення терміну дії їх повноважень.

9. Затвердження повідомлення про дистанційне проведення 28 квітня 2021 року річних загальних зборів Товариства та визначення способу його подання акціонерам: шляхом розміщення повідомлення в загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР, розміщення на вебсайті Товариства, а також через депозитарну систему України не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення цих дистанційних річних загальних зборів Товариства.

10. Затвердження форми і тексту бюлетенів з питань № № 1-14, 16-20 для голосування на дистанційних річних загальних зборах Товариства, що відбудуться 28 квітня 2021 року.

11. Взяття до відома звітів виконавчого органу Товариства за 2019 та 2020 роки, затвердження заходів за результатами розгляду цього звіту.

28 квітня 2021 року були проведені річні загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут". Зазначені загальні збори акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківобленерго" були скликані та проведені на підставі зазначених вище рішень наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", оформлених протоколом № 5/2021. На річних загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" були прийняті рішення, оформлені протоколом № 5, з таких питань:

1. Затвердження річного звіту Товариства за 2019 рік. Рішення прийнято.

2. Затвердження річного звіту Товариства за 2020 рік. З цього питання прийнято рішення про затвердження річного звіту Товариства за 2020 рік з урахуванням обставин, що стали підставою для висловлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Дівайс-Груп" думки із застереженням під час проведення аудиту фінансової звітності за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2020 році.

3. Розгляд звітів наглядової ради Товариства про роботу у 2019 та 2020 роках. З цього питання прийнято рішення взяти до відома звіти наглядової ради Товариства про роботу у 2019 та 2020 роках.

4. Прийняття рішення за наслідками розгляду звітів наглядової ради та виконавчого органу про результати фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 та 2020 роках. Затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради. З цього питання прийнято рішення визнати роботу наглядової ради Товариства у 2019 та 2020 роках задовільною та такою, що відповідає інтересам Товариства; за наслідками розгляду звітів наглядової ради затвердити такі заходи, а саме: продовжити активну діяльність щодо виконання чітких цілей, встановлених для Товариства, та подальшого впровадження заходів щодо підвищення рівня корпоративного управління у Товаристві. Визнати роботу виконавчого органу Товариства за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 та 2020 роках задовільною.

5. Затвердження звітів та висновків ревізійної комісії за 2019 та 2020 роки. Рішення не прийнято.

6. Розгляд висновків зовнішнього (незалежного) аудитора за 2019 та 2020 роки, затвердження заходів за результатами їх розгляду. З цього питання прийнято рішення взяти до відома висновки зовнішнього (незалежного) аудиту фінансової звітності Товариства за 2019 та 2020 роки та доручити виконавчому органу Товариства вжити заходів щодо виконання рекомендацій, наданих зовнішнім (незалежним) аудитором.

7. Розподіл прибутку і збитків Товариства, отриманих за результатами діяльності Товариства у 2019 році, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2019 році.

З цього питання прийнято рішення розподілити чистий прибуток, отриманий Товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2019 році, з урахуванням Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2019 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", наступним чином: 50 % - на виплату дивідендів акціонерам Товариства; 50 % - на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом Товариства на 2020 рік; до резервного капіталу Товариства не нараховувати, оскільки його сформовано в повному обсязі. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2019 рік у розмірі - 15 647,817 тис. грн. Встановити, що виплата дивідендів здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

8. Розподіл прибутку і збитків Товариства, отриманих за результатами діяльності Товариства у 2020 році, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог, передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності Товариства у 2020 році. Прийнято рішення визначити, що збитки, отримані товариством у 2020 році, будуть покриті за рахунок прибутків, отриманих Товариством у майбутніх роках.

9. Внесення змін до статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції. Рішення не прийнято.

10. Затвердження Положення про наглядову раду Товариства. Рішення прийнято.

11. Визначення основних напрямів діяльності Товариства на 2021 рік. Рішення прийнято.

12. Встановлення чітких цілей діяльності Товариства на 2022 рік. Прийнято рішення встановити такі чіткі цілі діяльності Товариства на 2022 рік: провадження Товариства ринкової діяльності, забезпечення прибутковості та ефективності, нарощування темпів господарської діяльності.

13. Обрання зовнішнього аудитора (аудиторської фірми) Товариства. Прийнято рішення уповноважити наглядову раду Товариства на обрання зовнішнього аудитора (аудиторської фірми) Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, для проведення аудиту фінансової звітності Товариства за 2021 рік. Доручити керівнику Виконавчого органу Товариства забезпечити відбір зовнішнього (незалежного) аудитора відповідно до вимог законодавства України.

14. Прийняття рішення про припинення повноважень Голови та членів наглядової ради Товариства. Рішення не прийнято.

15. Обрання членів наглядової ради Товариства. З цього питання запропоновано обрати членами наглядової ради Товариства ОСОБА_7 - представника акціонера Товариства, юридичної особи - компанії СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД/ SMART HOLDING (CYPRUS) LTD, Пащенко Вадима Володимировича - представника акціонера Товариства, юридичної особи - компанії СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД/ SMART HOLDING (CYPRUS) LTD. Проте, рішення не прийнято.

16. Затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами наглядової ради Товариства. Обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами наглядової ради Товариства. Рішення не прийнято.

17. Щодо доцільності внесення змін до Положення про винагороду членів наглядової ради Товариства та Положення про винагороду членів виконавчого органу Товариства. Рішення прийнято.

18. Внесення змін до Положення про винагороду членів наглядової ради Товариства шляхом викладення його в новій редакції. Рішення прийнято.

19. Внесення змін до Положення про принципи формування наглядової ради Товариства шляхом викладення його в новій редакції. Рішення прийнято.

20. Затвердження звітів про винагороду членів наглядової ради Товариства за 2019 та 2020 роки. Рішення прийнято.

У травні 2021 року СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про:

- визнання недійсними з моменту прийняття рішень засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 23 березня 2021 року, оформлених протоколом від 23 березня 2021 року № 5/2021;

- визнання недійсними з моменту прийняття рішень річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 28 квітня 2021 року, оформлених протоколом № 5.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Харківської області рішенням 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2022 року, позов задовольнив повністю: визнав недійсним з моменту прийняття рішення засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 23 березня 2021 року, оформлені протоколом від 23 березня 2021 року № 5/2021, а також рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 28 квітня 2021 року, оформлені протоколом № 5. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД 4 540,00 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" є недійсними, оскільки було прийняте на зборах, що відбулися з порушенням порядку їх скликання та проведення. За висновком судів член наглядової ради ОСОБА_4 не був повідомлений про засідання наглядової ради, призначене на 23 березня 2021 року, не був забезпечений документами та інформацією, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного такого засідання, що унеможливило участь ОСОБА_4 у засіданні наглядової ради.

Крім того, суди дійшли висновку про те, що спірні рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут", які не стосувалися скликання загальних зборів, були прийняті неправомочною наглядовою радою, оскільки у складі наглядової ради відповідача були відсутні незалежні директори, наявність яких у складі наглядової ради публічних акціонерних товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належить державі, є обов`язковою в силу вимог чинного законодавства та відповідач в порушення пункту 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» до 06 січня 2019 року не привів склад наглядової ради у відповідність до вимог частини четвертої статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», з огляду на що повноваження членів наглядової ради відповідача закінчилися 06 січня 2019 року, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів. За висновком судів існуючі у наглядовій раді відповідача члени не є незалежними членами (директорами) в розумінні статті Закону України «Про акціонерні товариства» та статуту відповідача, не проходили спеціальну процедуру відбору кандидатів незалежних членів, передбачену законодавством України.

Також суди дійшли висновку про те, що рішення наглядової ради, які стосувалися скликання загальних зборів (затвердження порядку денного, форми і тексту бюлетенів тощо), були прийняті наглядовою радою відповідача без дотримання обмежень щодо питань, які могли бути винесені на розгляд загальних зборів виключно щодо обрання всього складу наглядової ради.

Суди попередніх інстанцій також визнали недійсними і рішення річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 28 квітня 2021 року, як такі, що були скликані з порушення процедури скликання та проведення, зокрема були скликані неправомочною наглядовою радою на підставі недійсних рішень наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 23 березня 2021 року. Крім того, суди дійшли висновку про те, що на цих загальних зборах були прийняті рішення з питань, які не могли бути включені до порядку денного.

За висновком судів тривале невключення в склад наглядової ради незалежних членів і, як наслідок, її неправомочність, прийняття такою наглядовою радою рішень з питань, які не могли нею прийматись, включення до порядку денного питань, які не могли бути нею включені, порушення процедури скликання наглядової ради від 23 березня 2021 року та загальних зборів від 28 квітня 2021 року, свідчать про порушення корпоративних права позивача як акціонера відповідача на управління Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут".

Господарський суд Харківської області 10 листопада 2021 року ухвалив додаткове рішення, яким заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 922/2013/21 задовольнив частково: стягнув з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви відмовив.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 03 лютого 2022 року залишив без змін додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2021 року у справі № 922/2013/21.

Східний апеляційний господарський суд 21 лютого 2022 року ухвалив додаткову постанову (повний текст додаткової постанови складений 22 липня 2022 року), якою заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/2013/21 задовольнив частково: стягнув з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи № 922/2013/21 у суді апеляційної інстанції, у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовив.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень позивач послався на пункти 1, 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 25, 32, 34, 50 Закону України "Про акціонерні товариства", статтю 55 Конституції України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм закону у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04 червня 2018 року у справі № 910/19433/17 про те, що особою, права якої є порушеними спірними рішеннями наглядової ради внаслідок неповідомлення члена наглядової ради про скликання засідання наглядової ради, є акціонер, представник якого у наглядовій раді є неповідомленим про скликання її засідання. Проте, за твердженням скаржника, у цій справі № 922/2013/21 неповідомлений член наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» не є представником позивача.

- від 19 лютого 2019 року у справі № 910/808/18 про те, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржене в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства,

- від 06 березня 2019 року у справі № 916/474/18 про те, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є порушенням корпоративних прав акціонера та підставою для визнання недійсними прийнятих загальними зборами рішень, а лише ті, через які акціонер не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управління товариством,

- від 09 квітня 2019 року у справі № 908/3577/16 про те, що корпоративні права акціонера на участь в управлінні акціонерним товариством реалізуються шляхом участі акціонера в загальних зборах акціонерів та можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо акціонер не зміг взяти участь у загальних зборах та / або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного. Проте, за твердженням скаржника, у цій справі № 922/2013/21, позивач був належним чином повідомлений про загальні збори акціонерів, що відбулися 28 квітня 2021 року, на яких були прийняті спірні рішення, був присутнім на цих зборах, брав участь у голосування та у прийнятті спірних рішень,

- від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18 про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством способам, є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові,

- від 10 листопада 2021 року у справі № 924/881/20 про те, що абстрактне посилання позивача на порушення його права брати участь в управлінні товариством є недостатнім для висновку суду про наявність порушеного права, що підлягає судовому захисту, позивач має обґрунтувати наявність у нього конкретного порушеного права, обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів спірними рішеннями,

- від 25 вересня 2019 року у справі № 910/10932/18 про те, що умовою для скасування рішень загальних зборів є, зокрема наявність факту порушення прав акціонера кожним окремим рішенням, прийнятим з кожного питання порядку денного. Не можуть бути визнані недійсними усі рішення загальних зборів у разі, якщо лише одне чи декілька таких рішень порушують права акціонера на участь в управління товариством. Разом з цим скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі помилково врахували інші висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 910/10932/18, що стосуються правовідносин, які є неподібними до правовідносин у цій справі № 922/2013/21.

Скаржник також послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 17 та 18 частини другої статті 33, частин першої та четвертої статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" у подібних до цієї справи правовідносинах.

Крім того за твердженням скаржника суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: частини першу та п`яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про прийняття та долучення до матеріалів справи доказів, які мають значення для справи, не обґрунтував відсутність підстав для прийняття доказів, не надав оцінку фактичним обставинам щодо можливого зловживання позивачем процесуальним правом на подання позову у цій справі, який на думку відповідача, є штучним.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2022 року встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 18 серпня 2022 року.

Проте позивач - Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД згідно з інформацією, наявною на конверті, подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу 30 серпня 2022 року, тобто з пропуском встановленого Верховним Судом строку для надання відзивів на касаційну скаргу. При цьому позивач у відзиві на касаційну скаргу просить поновити йому строк на подання відзиву, посилаючись як на поважні причини пропуску цього строку на те, що він не отримував засобами поштового зв`язку від відповідача копію касаційної скарги, випадково дізнався про відкриття касаційного провадження у цій справі з офіційного сайту судової влади та на свій запит отримав від відповідача копію касаційної скарги на свою електронну пошту після спливу встановленого Верховним Судом строку на подання відзивів на касаційну скаргу.

Вирішуючи питання про прийняття поданого позивачем відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною четвертою статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

Однак позивач у відзиві на касаційну скаргу просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, а також заявляє відповідне клопотання з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, тобто після закінчення встановленого Верховним Судом строку на надання відзиву на касаційну скаргу, з огляду на що Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на викладене Верховний Суд, перевіривши доводи позивача про отримання ним копії касаційної скарги відповідача після спливу встановленого Верховним Судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу, керуючись правом, передбаченим частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, на продовження встановленого судом строку за ініціативою суду, продовжує позивачу строк на подання відзиву на касаційну скаргу за власною ініціативою до 30 серпня 2022 року та приймає поданий ним відзив на касаційну скаргу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення та постанова ухвалені судом апеляційної інстанції відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права, є законними та обґрунтованими. Зокрема позивач зазначає про те, що він як акціонер відповідача має законний інтерес, щоб наглядова рада, як орган, що здійснює захист прав акціонерів і в межах компетенції здійснює функції управління товариством та контролю його виконавчих органів, діяла у відповідності до положень чинного законодавства і статуту та не приймала незаконних і неправомочних рішень, оскільки такі рішення прямо впливають на законність рішень загальних зборів та діяльність товариства загалом.

Також позивач у відзиві на касаційну скаргу наводить попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що позивач у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи очікує понести такі витрати у сумі 5 000,00 доларів США.

7. Короткий зміст поданих учасниками справи клопотань.

22 серпня 2022 року на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання про визнання дій позивача щодо подання позову до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» у справі № 922/2013/21 про визнання недійсними рішень наглядової ради та загальних зборів зловживанням процесуальними правами та застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, (вх. № 3014/2022Д1).

В обґрунтування наявності у діях позивача зловживанням процесуальними правами відповідач посилався на те, що поданий позивачем у цій справі позов має штучний характер, вимоги цього позову не відповідають встановленому частиною другою статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» спеціальному способу захисту порушених прав: про визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором.

За твердженням відповідача про штучність поданого позивачем у цій справі позову свідчать суперечливі дії самого позивача, який звертаючись до суду з позовом у цій справі, підставами якого є відсутність у складі наглядової ради відповідача незалежних членів (директорів), як наслідок, її неправомочність, майже в цей час вчиняє дії щодо формування неправомочної наглядової ради за відсутності у її складі незалежних директорів, проте за наявності представника позивача. На думку відповідача, наведене свідчить про те, що метою подання позову у цій справі є реалізація позивачем власних інтересів щодо встановлення контролю за органами управління товариством.

Також 05 вересня 2022 року на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3014/2022Д4) про передачу справи № 922/2013/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність у цій справі виключної правової проблеми щодо застосування статті 53 та пунктів 10 та 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» у їх сукупності та обов`язку акціонерного товариства здійснити обрання нових членів наглядової ради товариства. За твердженням відповідача виключність зазначеної проблеми полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах та у тому, що Верховний Суд у жодній справі не надавав оцінку правомочності (легітимності) складу наглядової ради, сформованої у передбаченому законом порядку до набрання чинності законом № 2210-VІІІ від 16 листопада 2017 року, в якій відсутні незалежні члени або їх кількість не відповідає закону.

Однак, у судовому засіданні, що відбулося 22 вересня 2022 року, представник відповідача в усному порядку зазначив про відмову від поданих ним до Верховного Суду зазначених клопотань: про визнання дій позивача щодо подання позову у цій справі зловживанням процесуальними правами та застосування до позову у цій справі наслідків, передбачених частиною третьою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, від 22 серпня 2022 року (вх. № 3014/2022Д1), а також про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду від 05 вересня 2022 року (вх. № 3014/2022Д4), з огляду на що Верховний Суд залишає зазначені клопотання без розгляду.

Позиція Верховного Суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, та позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та / або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

У справі, що розглядається, до господарського суду звернулася Компанія Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про визнання недійсними з моменту прийняття:

- рішень засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 23 березня 2021 року, оформлених протоколом від 23 березня 2021 року № 5/2021,

- рішень річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 28 квітня 2021 року, оформлених протоколом № 5.

За змістом статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 32, частини першої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом. Наглядова рада має право включити до порядку денного загальних зборів будь-яке питання, що віднесено до її виключної компетенції законом або статутом, для його вирішення загальними зборами.

Згідно з частиною другою статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» у приватних акціонерних товариствах з кількістю акціонерів 10 і більше осіб обов`язково створюється наглядова рада.

Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу (частина перша статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства»).

За змістом частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема прийняття рішення про проведення чергових або позачергових загальних зборів відповідно до статуту товариства та у випадках, встановлених цим Законом (пункт 3 частини другої статті 52 цього закону); розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду у разі віднесення статутом товариства питання про призначення та звільнення голови та членів виконавчого органу до виключної компетенції наглядової ради (пункт 11-4 частини другої статті 52 цього закону); обрання аудитора (аудиторської фірми) приватного акціонерного товариства для проведення аудиторської перевірки за результатами поточного та/або минулого (минулих) року (років); надання рекомендацій загальним зборам щодо підбору, призначення, перепризначення та звільнення зовнішнього аудитора (аудиторської фірми) публічного акціонерного товариства; визначення умов договору, що укладатиметься з аудитором (аудиторською фірмою) товариства, встановлення розміру оплати його (її) послуг (пункт 13 частини другої статті 52 цього закону).

Рішення наглядової ради за результатом розгляду зазначених питань приймаються на засіданнях наглядової ради, які відповідно до статті 55 Закону України «Про акціонерні товариства» проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал.

За змістом частин другої, четвертої та шостої статті 55 Закону України «Про акціонерні товариства» засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів. Протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п`яти днів після проведення засідання.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Отже, право акціонера акціонерного товариства оскаржити рішення загальних зборів такого акціонерного товариства передбачене законом. Разом з цим, як свідчить практика Верховного Суду, що є усталеною, рішення наглядової ради акціонерного товариства також можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером акціонерного товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права та / або законні інтереси учасника (акціонера) товариства - заявника такого позову (позивача). Відповідачем за таким позовом є саме акціонерне товариство.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 910/19433/17, від 15 січня 2020 року у справі № 924/645/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 912/127/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 912/1469/18, від 15 червня 2022 року у справі № 910/6685/21 та в інших.

Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що виходячи з положень, закріплених у статтях 15 16 Цивільного кодексу України, у частині першій статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, акціонер акціонерного товариства, який звертається до суду з таким позовом (про визнання недійсним рішень наглядової ради, загальних зборів акціонерів) має обґрунтувати, яке його право та / або охоронюваний законом інтерес порушене спірними рішеннями органів управління акціонерного товариства та зазначити, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення його порушеного права / інтересу. Натомість господарський суд при вирішенні такого корпоративного спору повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання спірними рішеннями.

Суди попередніх інстанцій за результатом вирішення питання щодо наявності порушеного права та / або інтересу позивача, що підлягає судовому захисту у цій справі, дійшли висновку про те, що обставини недотримання відповідачем в особі його органів управління положень статуту, тривале невключення в склад наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" незалежних членів і, як наслідок, її неправомочність, прийняття такою наглядовою радою рішень з питань, які не могли нею прийматись, включення до порядку денного питань, які не могли бути нею включені, порушення процедури скликання наглядової ради від 23 березня 2021 року та загальних зборів від 28 квітня 2021 року, свідчать про порушення корпоративних прав позивача як акціонера відповідача на управління Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут".

Однак, Верховний Суд вважає цей висновок судів неповним, оскільки, виходячи з такого висновку акціонер може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність у нього статусу акціонера, без обґрунтування, чим саме спірне рішення органів управління акціонерного товариства порушує його права та / або інтереси.

Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні у цій справі рішення також порушують і охоронюваний законом інтерес позивача як міноритарного акціонера відповідача, що опосередкований корпоративним правом на управління, який полягає у контролі за законністю обрання членів наглядової ради, що у результаті обумовлює законність її дій щодо скликання і формування порядку денного наступних загальних зборів акціонерів, а також у правомірному очікуванні на дотримання процедури скликання та належного проведення загальних зборів у порядку визначеному законодавством та статутом товариства.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки суду передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Верховний Суд зазначає про те, що право на судовий захист шляхом оскарження рішень органів управління акціонерного товариства пов`язане із порушенням не лише суб`єктивних корпоративних прав, а й охоронюваних законом інтересів (законних інтересів), які у свою чергу можуть становити самостійний об`єкт судового захисту. Водночас важливим є те, що особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, порушеного рішенням, що оскаржується.

Зміст поняття «охоронюваний законом інтерес» був визначений Конституційним Судом України у рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, відповідно до якого це поняття треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, яке є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині зазначеного рішення вказав на те, що:

- поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (абзац 3 підпункту 3.6 пункту 3);

- легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Індивідуальні інтереси останніх, як правило, відрізняються суперечливістю, а нерідко й конфліктністю, оскільки спрямовуються на пошук і використання або створення шляхів і засобів для задоволення різних за обсягом і змістом потреб та відрізняються різними мотивами у таких бажаннях і прагненнях. Не можуть бути завжди тотожними інтереси власника однієї акції та інтереси держателя контрольного пакету акцій, лабільні інтереси міноритарного (дрібного) акціонера, стратегічні інтереси акціонерного товариства у цілому тощо (абзац 1 підпункту 4.1. пункту 4);

- проблема правового захисту індивідуальних інтересів, особливо міноритарних акціонерів, як і виключення можливості зловживання такими інтересами, у сучасному законодавстві України ефективно не вирішена. В результаті акціонери, які мають незначний пакет акцій, взагалі не можуть впливати на діяльність товариства, їхні голоси фактично не враховуються на загальних зборах під час прийняття рішень, тобто законодавець свідомо допускає абсолютний пріоритет більшості голосуючих акцій, якими володіють кілька або навіть один акціонер, над меншістю голосуючих акцій, що належать переважній більшості учасників товариства - міноритарним акціонерам, і цим самим відбувається повне погашення законних індивідуальних інтересів останніх інтересами акціонерного товариства, формулювання яких залишається, як правило, прерогативою меншості учасників товариства (абзац 1 підпункту 4.3 пункту 4);

- акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом (абзац 1 підпункту 4.4. пункту 4).

Отже, в акціонерному товаристві інтерес акціонера реалізується як безпосередньо через здійснення акціонером корпоративних прав, так і опосередковано - через діяльність самого товариства, учасником якого він є.

Будь-яке рішення, прийняте органами акціонерного товариства, так чи інакше стосується інтересу акціонера, який може бути прямим, опосередкованим чи потенційним. Кожний акціонер має (чи принаймні повинен мати, діючи добросовісно) інтерес у тому, щоб органи управління діяли відповідно до закону. Це так званий інтерес "всіх та кожного" у легітимності прийнятих рішень, який поряд з цим має абстрактний та загальний характер.

З огляду на функції наглядової ради, визначені у статті 51 Закону України "Про акціонері товариства", а саме: здійснення захисту прав акціонерів товариства, управління акціонерним товариством, а також контроль та регулювання діяльності виконавчого органу, акціонер має безсумнівно законний інтерес в обранні членів наглядової ради.

Однак, суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що законний інтерес позивача полягає у контролі за законністю обрання членів наглядової ради, залишив поза увагою ту обставину, що позивач станом на дату прийняття загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» рішення, оформленого протоколом від 30 травня 2018 року, зокрема про формування складу наглядової ради товариства та обрання її членів, не був акціонером цього товариства, а це рішення загальних зборів не є предметом спору цій справі.

Дійшовши такого висновку, суд апеляційної інстанції не обґрунтував, яким чином недійсність спірних у цій справі рішень органів управління відповідача поновить цей порушений на думку суду інтерес позивача, не з`ясував, чи призведе це до формування наглядової ради у відповідності до закону.

Поза увагою судів попередніх інстанцій також залишилися і положення статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства», які передбачають можливість та порядок скликання позачергових загальних зборів з ініціативи акціонера (акціонерів), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків голосуючих акцій товариства, зокрема і для вирішення питання про обрання членів наглядової ради. У зв`язку з цим суди не з`ясували, чи існувала у позивача передбачена законом можливість відновлення порушених прав та / або інтересів у позасудовий спосіб, чи реалізував позивач цю можливість.

У частині другій статті 15 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про захист охоронюваного законом інтересу, законодавець визначив, що цей інтерес не має суперечити загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, таким як справедливість, добросовісність та розумність, а у частині першій статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» наголошується на тому, що для того, щоб акціонер міг реалізувати своє право на оскарження, законний інтерес має бути порушений саме тим рішенням загальних зборів акціонерного товариства, що оскаржується. При цьому Верховний Суд зазначає про те, що наведене стосується також і рішень наглядової ради, які оскаржуються.

Принципи справедливості та розумності вимагають від держави, зокрема, суду, забезпечення розумного співвідношення та дотримання справедливого балансу інтересу у корпоративних правовідносинах між акціонерами, а також між акціонерами та товариством. Cлід також зважати на те, що діяльність акціонерного товариства має і публічні інтереси, що полягають у стабільному розвитку товариства в цілому з метою залучення інвестицій в економіку держави.

Як уже зазначалось вище по тексту цієї постанови акціонер не може оскаржити будь-яке рішення будь-яких зборів чи наглядової ради тільки через наявність у нього статусу акціонера без обґрунтування, чим саме оспорюване ним рішення органу управління акціонерного товариства порушує його права та / або законні інтереси. При цьому посилання позивача (акціонера) в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень наглядової ради та / або загальних зборів акціонерів на порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством свідчить про загальний, абстрактний характер таких порушень. Такі посилання позивача є недостатніми для висновку про доведеність факту порушення його прав та / або інтересів спірними рішеннями.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 924/881/20, на яку обґрунтовано послався відповідач у касаційній скарзі, а також у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/6685/21.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 924/881/20 зазначив про те, що з метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсним саме рішень наглядової ради та / або рішень загальних зборів акціонер не може абстрактно та загально посилатися на порушення свого права на участь в управлінні, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятими рішеннями, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням. Оскаржувані рішення органів управління акціонерного товариства можуть бути визнані недійсними лише у разі, якщо вони прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливають на права чи законні інтереси акціонера та порушують їх та за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку. При цьому позивач повинен довести, що існує безпосередній зв`язок між стверджуваним порушенням та прийнятими оскаржуваними ним рішеннями органів управління акціонерного товариства.

Цей висновок узгоджується із усталеною позицією у судовій практиці, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16). Наведене також прямо випливає із змісту норми абзацу другого частини першої статті 50 Закону України «Про акціонері товариства», яка визначає, що суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведене та не з`ясували:

- які конкретні (а не загальні, абстрактні) права та / або інтереси позивача як акціонера Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» були порушені спірними у цій справі рішеннями наглядової ради та загальних зборів зазначеного товариства, на захист яких прав та / або інтересів позивача був поданий позов у цій справі,

- чи впливають прийняті органами управління відповідача спірні рішення на права та / або законні інтереси позивача, чи порушують їх прямо, а не опосередковано, тобто чи існує безпосередній зв`язок між наведеними позивачем порушеннями його прав та / або інтересів та прийнятими органами управління акціонерного товариства оскаржуваними ним рішеннями, які саме негативні наслідки для прав та / або законних інтересів позивача мають спірні рішення наглядової ради та загальних зборів (кожне рішення окремо), у зв`язку з цим не дослідили належним чином зміст прийнятих спірних рішень та їх значення як для позивача, так і для інших акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та самого товариства,

- яка основна мета подання позивачем позову у цій справі, що саме прагне досягти позивач, звернувшись до суду з даним позовом, яке саме право та / або інтерес прагне захистити позивач,

- чи є обраний позивачем спосіб захисту (у вигляді заявлення позовної вимоги про визнання недійсними рішень наглядової ради та загальних зборів) співмірним зі стверджуваним позивачем порушенням його прав та / або інтересів,

- яке становище, що існувало до порушення прав та / або інтересів позивача, він прагне відновити, чи призведе задоволення позовних вимог у цій справі до відновлення порушених прав та / або інтересів позивача, яким чином визнання недійсними оскаржуваних рішень наглядової ради та загальних зборів (кожного окремого рішення) відновить права та законні інтереси позивача як акціонера Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут».

Також суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про доведення позивачем наявності порушених його прав та інтересів та наявність підстав для визнання недійсними спірних рішень наглядової ради та загальних зборів, не з`ясували, чи дотримується у цьому разі справедливий баланс між індивідуальними інтересами позивача та загальними інтересами інших акціонерів Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та самого товариства у визнанні недійсними спірних рішень.

Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що встановлення обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, а суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі неповно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення, зокрема щодо наявності порушених прав та / або інтересів позивача, що підлягають судовому захисту у цій справі, порушили норми, закріплені у статтях 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд не здійснює перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій пунктів 17 та 18 частини другої статті 33, частин першої та четвертої статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" при вирішенні спору у цій справі по суті та зазначає про відсутність підстав для формування висновку щодо застосування зазначених норм закону у спірних правовідносинах, оскільки суди попередніх інстанцій не з`ясували з достовірністю усі зазначені вище обставини, що стосуються порушених прав та / або інтересів позивача.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та порушили норми процесуального права, не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року та постанова Східного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2022 року у цій справі підлягають скасуванню, а справа № 922/2013/21 - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити усі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані усіма учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 296 300 301 308 310 314 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2022 року скасувати.

3. Справу № 922/2013/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець