Історія справи

Постанова КГС ВП від 06.07.2023 року у справі №910/17380/21
Постанова КГС ВП від 06.07.2023 року у справі №910/17380/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/17380/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) - Хромов О.В. (адвокат),

відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, скаржник) - Перепелиця А.В. (адвокатка),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом:

1) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Сумигаз», третя особа - 1) - не з`явився,

2) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Чернігівгаз», третя особа - 2) - не з`явився,

3) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (далі - АТ «Оператор ГРС «Чернівцігаз», третя особа - 3) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 (суддя - Плотницька Н.Б.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 (головуючий - суддя Барсук М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.),

у справі № 910/17380/21

за позовом ТОВ «Оператор ГТС України»

до ПАТ «Укрнафта»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) АТ «Оператор ГРС «Сумигаз»

2) АТ «Оператор ГРС «Чернігівгаз»

3) АТ «Оператор ГРС «Чернівцігаз»

про стягнення 8 568 239, 41 грн

та за зустрічним позовом ПАТ «Укрнафта»

до ТОВ «Оператор ГТС України»

про стягнення 2 496 678, 98 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів за перевищення заявленої (договірної) потужності відповідно до умов договору транспортування природного газу, укладеного між сторонами, а також щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з позивача за первісним позовом на підставі частини четвертої статті 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду з вимогами до ПАТ "Укрнафта" про стягнення 8 568 239,41 грн заборгованості за договором транспортування природного газу, в тому числі: 7 593 558,78 грн основної заборгованості, 292 092,51 грн інфляційних втрат, 131 691,03 грн 3 % річних та 550 89709 грн пені.

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з додаткової оплати за перевищення розміру замовленої потужності, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

1.3. ПАТ "Укрнафта" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення 2 496 678, 98 грн.

1.4. В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ПАТ "Укрнафта" зазначає, що ТОВ "Оператор ГТС України" здійснює транзитну подачу газу інших газовидобувних товариств через внутрішньопромислові газопроводи без погодження з ПАТ "Укрнафта", у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 496 678, 98 грн на підставі пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023, у справі №910/17380/21 первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ПАТ "Укрнафта", посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №910/17380/21, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПАТ "Укрнафта" із посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, а саме:

- пункту 15 розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) щодо підстав для визначення величин використання замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу в/з газотранспортної системи, висновок Верховного Суду щодо питання застосування якого у подібних правовідносинах відсутній;

- глави 4 розділу ІV Кодексу ГТС щодо змісту інформаційної платформи та даних, які вносяться до неї, висновок Верховного Суду щодо питання застосування якого у подібних правовідносинах відсутній;

- статті 1212 ЦК України в контексті безпідставної відмови в задоволенні зустрічного позову, без врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №922/3361/19, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17;

- частини третьої статті 207 ЦК України щодо належності оформлення і надсилання документів, якими позивач підтверджує, начебто перевищення договірної потужності ПАТ «Укрнафта» та позиції Верховного Суду у постановах від 19.04.2018 у справі №910/4050/17, від 28.04.2020 у справі №902/452/19.

4.2. Також скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що попередні судові інстанції залишили поза увагою доводи ПАТ «Укрнафта», що наданий Оператором ГТС звіт про використання замовленої потужності від 31.01.2021 (Звіт) та виставлений рахунок від 31.01.2021 №01-2021-1907000632/9980000 (Рахунок) не є належними доказами на підтвердження того факту, що саме ПАТ «Укрнафта» подані збільшені обсяги природного газу в газотранспортну систему, що, в свою чергу, уможливлює стягнення додаткової плати за перевищення договірної потужності (як то передбачено пунктом 3.2 договору). Крім того, відповідні документи не оформлені та не надіслані ПАТ «Укрнафта» в порядку та у спосіб, що визначені пунктом 19.2 договору (складені письмово і надіслані рекомендованим листом), а, отже, не можуть вважатися належними доказами в розумінні статей 73 76 77 ГПК України. При цьому відсутність оформлених і надісланих в такому порядку Рахунку та Звіту додатково підтверджує відсутність у позивача права вимагати оплати перевищення замовленої потужності.

4.2.1. Суди не надали оцінки доводам ПАТ «Укрнафта», що відповідні обсяги газу не належали відповідачу; не дослідили умови договору в частині способу підписання документів, що надаються Оператором ГТС; та в супереч статті 210 ГПК України не надали оцінки жодному з доказів, доданих до зустрічної позовної заяви.

4.2.2. Крім того, скаржник вказує й на порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, а саме статей 73 76 77 99 ГПК України, а саме щодо залишення клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи без розгляду.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. АТ «Оператор ГРС «Чернігівгаз» 05.06.2023 подало до Верховного Суду письмові пояснення.

5.2. ТОВ «Оператор ГТС України» 09.06.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

5.2.1. Крім того, ТОВ «Оператор ГТС України» заявлено клопотання про закриття касаційного провадження у справі №910/17380/21 за касаційною скаргою ПАТ «Укрнафта».

5.2. Від інших учасників спору відзивів на касаційну скаргу не надходило.

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

6.1. Між ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор за договором) та ПАТ "Укрнафта" (замовник за договором) 14.11.2019 укладено договір транспортування природного газу від 14.11.2019 № 1907000632 (далі - Договір), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

6.1.1. Відповідно до пункту 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

6.1.2. Пунктами 2.3 - 2.4 Договору визначено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

6.1.3. Згідно з пунктом 2.5. Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

6.1.4. Відповідно пункту 2.6 Договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

6.1.5. Пунктом 2.8 Договору передбачено, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору.

6.1.6. Пунктом 3.1 Договору визначені обов`язки оператора, до яких належить в тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

6.1.7. У відповідності до пункту 4.1 Договору замовник зобов`язаний, зокрема: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень).

6.1.8. Згідно з пунктом 4.2 Договору замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим Договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим Договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором; користуватись іншими правами, передбаченими Договором та чинним законодавством України.

6.1.9. Згідно з пунктом 7.1 Договору вартість послуг розраховується:

розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором;

транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором;

балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

6.1.10. Відповідно до пункту 8.3 Договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до 20 числа місяця, наступного за газовим місяцем.

6.1.11. Відповідно до пунктів 11.1-11.3 Договору послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

6.1.12. Пунктом 13.5 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

6.1.13. Пунктом 17.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2019 сторонами погоджено, що цей Договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 годин 01.01.2020 (включно) у разі настання таких відкладальних обставин: надання оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахування висновку сертифікату енергетичного співтовариства; наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу. Цей Договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

6.2. Між сторонами договору підписано:

- додаток 1/1 (розподіл потужностей),

- додаток 1/2 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з визначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи (місцях надходження газу від ПАТ "Укрнафта" як газовидобувного підприємства і точках його підключення до газорозподільної системи)) та

- додаток 1/3 (розподіл потужностей в віртуальних точках входу з невизначеним фізичним розташуванням з газорозподільної системи).

6.3. За результатами остаточної алокації точок входу та виходу до/з газотранспортної системи відповідача, позивач виявив наявність у відповідача перевищення замовленої договірної потужності та здійснив розрахунок вартості такої плати у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за січень 2021 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності у розмірі 37 715,10767 тис.м. куб., всього на загальну суму 8 003 162,22 грн.

6.4. У відповідності до пункту 8.3 договору, ТОВ "Оператор ГТС України" через інформаційну платформу направлено відповідачу за первісним позовом:

- рахунок від 31.01.2021 № 01-2021-1907000632/9980000 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року на загальну суму 8 003 162,22 грн;

- звіт про використання замовленої потужності за газовий місяць січень 2021 року (файли та реєстр наявні в матеріалах справи).

6.5. Позивачем також направлено відповідачу Акт наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності). Вказаний Акт відповідачем залишився не підписаний.

6.6. ПАТ "Укрнафта" здійснило оплату відповідно до Акта від 31.01.2021 №01-2021-1907000632/9980000, складеного ТОВ "Оператор ГТС України" за перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року, на суму 409 603,44 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 15.02.2021 № 1776-2П21.

6.6.1. В решті суми відповідач листом від 15.02.2021 № 01/01/12/01/01/01-01/01/442 заперечив проти підписання Акта в редакції позивача, посилаючись на те, що в представлені обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності включені обсяги газу інших постачальників, протранспортовані транзитом ТОВ «Оператор ГТС України» через внутрішньопромислові газопроводи в газотранспортну систему в обсязі 2817,30793 тис.куб.м., через внутрішньопромислові газопроводи ПАТ «Укрнафта» в газорозподільну систему ПАТ «Сумигаз» в обсязі 11389,74000 тис.куб.м., в газорозподільну систему ПАТ «Чернігівгаз» в обсязі 16203,02000 тис.куб.м., в газорозподільну систему ПАТ «Чернівцігаз» в обсязі 630,67400 тис.куб.м.

6.7. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

6.7.1. У даному випадку перевищення замовленої потужності відбулося у точках входу (в т.ч. віртуальних точках), які перелічені у зведеному Акті приймання-передачі природного газу за січень 2021 року. Тобто, за наслідками остаточної алокації оператором встановлено, що на вказані точки входу до газотранспортної системи від замовника надійшли обсяги природного газу перевищенням замовленої потужності (замовленого обсягу).

6.7.2. Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується направлення позивачем відповідачу Акта наданих послуг від 31.01.2021 01-2021-1907000632/9980000 за перевищення договірної потужності на загальну суму 8 003 162,22 грн та звіту про використання замовленої потужності за газовий місяць січень 2021 року.

6.7.3. У відповідача, як у замовника, в силу положень пункту 11.3. Договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов`язок сплатити на користь позивача вартості перевищення договірної потужності саме за даними останнього. В матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача за первісним позовом з метою уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання положень пункту 4.1. Договору щодо свого обов`язку не перевищувати замовлені потужності, а також своєчасно оплачувати вартість наданих послуг. Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від підписання Акта.

6.7.4. Лист відповідача за первісним позовом від 15.02.2021 не може бути доказом на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від підписання Акта у строки, визначені у Договорі.

6.7.5. Таким чином, відповідач за первісним позовом у порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної додаткової плати за перевищення розміру замовленої потужності за січень 2021 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем.

6.7.6. Позивачем за первісним позовом правомірно застосовано тариф у розмірі 101,93 грн щодо входу від суміжних газовидобувних підприємств (в розрахунку вказаний подвійний тариф за перевищення договірної потужності, як то передбачено у наведеній у пункті 8.3 Договору формулі).

6.7.7. Крім того, відповідач у листі від 15.02.2021 визнав правомірність нарахування відповідачем перевищення замовленої потужності за тарифом 101,93 грн, що підтверджується, зокрема, складеним самим відповідачем та доданим до даного листа акта наданих послуг від 31.01.2021 01-2021-1907000632/9980121. Позивач з урахуванням даного тарифу здійснив часткову оплату відповідно до Акта 01-2021-1907000632/9980121 від 31.01.2021. Більше того, якщо врахувати доводи щодо невірного застосування позивачем тарифу на вхід, відзначено, що тариф на вихід встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 у розмірі 124,16 грн, тобто значно перевищує розмір тарифу, який застосував позивач за первісним позовом.

6.7.8. Посилання на неналежне оформлення та відправлення рахунку та оплату відповідно до пункту 19.2 Договору судом відхиляється, так як порядок направлення рахунку на оплату за перевищення замовленої потужності на електронну адресу відповідача прямо передбачений пунктом 8.3 Договору, яка є спеціальною для даних правовідносин. Можливість підписання рахунку на оплату шляхом проставлення електронного цифрового підпису прямо передбачено вимогами Закону України «Про електронні довірчі послуги».

6.7.9. Твердження відповідача за первісним позовом про відсутність у нього обов`язку з оплати вартості перевищення замовленої (договірної) потужності, оскільки заявлені позивачем об`єми газу є обсягами газу інших товариств, які були транзитом протранспортовані через внутрішньопромислові мережі відповідача та подані останніми у внутрішні газорозподільні мережі АТ "Сумигаз", АТ "Чернігівгаз" та АТ "Чернівцігаз", судом не приймаються до уваги, оскільки позивач, як Оператор ГТС, в силу положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор ГТС не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу, здійснюючи виключно діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь інших учасників ринку природного газу (вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.02.2023 у справі № 910/17423/21, постановленою за схожих правовідносин).

6.7.10. Твердження відповідача за первісним позовом щодо того, що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до них застосовуються норми глави 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є помилковими та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у поставі від 15.07.2022 у справі №921/184/21.

6.7.11. Помилковими також є твердження щодо пропуску позивачем за первісним позовом строку позовної давності, оскільки відповідач за первісним позовом помилково застосовує до спірних правовідносин спеціальний шестимісячний строк позовної давності, передбачений частиною п`ятою статті 315 ГК України.

6.7.12. Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

6.7.13. Дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 ЦК України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 13.5 Договору.

6.7.14. Судом перевірено розрахунки позивача за первісним позовом та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов Договору та чинного законодавства.

6.7.15. Відтак вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої за загальний період прострочення з 23.02.2021 по 23.08.2021, 3 % річних у розмірі, нарахованих за загальний період прострочення з 23.02.2021 по 21.09.2021 та інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з березня по серпень 2021 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

6.7.16. Позивачем за зустрічним позовом не доведено факт безпідставного набуття відповідачем за зустрічним позовом майна позивача, що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1213 ЦК України.

6.7.17. З огляду на правове регулювання транспортування газу, наведеного у Кодексі ГТС, у позивача за зустрічним позовом виникає обов`язок транспортувати природній газ (через точки входу/виходу) до газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або безпосередньо споживачам виключно через зазначені вище точки входу/виходу.

6.7.18. Оператор не має у фактичному володінні відповідний внутрішньопромисловий трубопровід, а всі операції щодо переміщення природного газу безпосередньо через мережу такого трубопроводу може бути здійснено виключно ПАТ «Укрнафта», що і підтверджується наданими ним актами приймання-передачі газу, укладених з іншими юридичними особами.

6.7.19. Позивачем за зустрічним позовом протилежного не доведено, а саме не надано доказів фактичного протиправного користування відповідачем за зустрічним позовом відповідним газопроводом.

6.7.20. Оператор у межах правовідносин, які склались з ПАТ «Укрнафта», діяв виключно у спосіб та порядку, передбаченими Кодексом ГТС та договором транспортування природного газу.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/17380/21, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Укрнафта» на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. ПАТ «Укрнафта» 26.06.2023 подало до Суду через «Електронний кабінет» додаткові пояснення.

7.4. ТОВ «Оператор ГТС України» 28.06.2023 на електронну адресу Верховного Суду подало додаткові пояснення, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 28.06.2023.

7.5. Суд протокольною ухвалою від 29.06.2023 ухвалив: з огляду на статті 42 46 ГПК України долучити до матеріалів справи додаткові пояснення та розглядати їх у порядку та межах визначених статтею 300 ГПК України.

7.6. ПАТ «Укрнафта» 04.07.2023 подало до Суду через «Електронний кабінет» додаткові пояснення.

7.7. ТОВ «Оператор ГТС України» 04.07.2023 на електронну адресу Верховного Суду подало додаткові пояснення, які підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 04.07.2023.

7.8. Суд протокольною ухвалою від 04.07.2023 ухвалив: з огляду на статті 42 46 ГПК України долучити до матеріалів справи додаткові пояснення та розглядати їх у порядку та межах визначених статтею 300 ГПК України.

7.9. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.10. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Верховний Суд виходить з того, що предметом спору за первісним позовом є стягнення коштів за договором транспортування природного газу, та вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення коштів на підставі пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК України.

8.2.1. Ураховуючи, що позов ПАТ «Укрнафта» прийнятий саме як зустрічний, то Верховний Суд, з огляду на частину другу статті 2 ЦК України та принцип верховенства права розглядає касаційну скаргу, відповідно до якої об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №910/17380/21, якими первісний позов задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

8.3. Верховний Суд відзначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.6. Так, скаржник, посилаючись, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови Верховного Суду:

- від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19, від 13.02.2019 у справі №922/392/18 та від 07.02.2019 у справі №922/3639/17 щодо застосування статті 1212 ЦК України;

- від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19 щодо застосування частини третьої статті 207 ЦК України щодо належності оформлення і надсилання документів, якими позивач підтверджує, начебто перевищення договірної потужності ПАТ «Укрнафта».

8.7. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема і на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.8. Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.9.1. Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.9.3. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.9.4. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.10. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.11. Так, колегія суддів відзначає, що у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17 (на які посилається скаржник), предметом розгляду у яких було питання наявності/відсутності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати, відзначено, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

8.12. Отже, з огляду на характер кондикційних зобов`язань у контексті спірних правовідносин першочергове значення має протиправне користування відповідачем за зустріним позовом відповідним газопроводом та належність майна позивачу за зустрічним позовом.

8.13. Водночас у справі, що переглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт безпідставного набуття відповідачем за зустрічним позовом майна позивача, що унеможливлює покладення на відповідача обов`язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1212 ЦК України. Крім того, судами враховано, що оператор (відповідач за зустрічним позовом) не володіє відповідним внутрішньопромисловим трубопроводом, а всі операції щодо переміщення природного газу безпосередньо через мережу такого трубопроводу може бути здійснено виключно ПАТ «Укрнафта» (позивачем за первісним позовом), що і підтверджується наданими ним актами приймання-передачі газу, укладених з з іншими юридичними особами. Відтак, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів фактичного протиправного користування відповідачем за зустрічним позовом відповідним газопроводом.

8.14. Відтак, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19, від 13.02.2019 у справі №922/392/18 та від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на відмінність предмету, підстав позовів та фактично-доказової бази справ, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.15. У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19 (на які посилається скаржник), де предметом розгляду було питання наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором, відзначено, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій, необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документу. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису і засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.

8.16. Водночас у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що порядок направлення рахунку на оплату за перевищення замовленої потужності та звіту про використання замовленої потужності на електронну адресу відповідача за зустрічним позовом прямо передбачений пунктом 8.3 Договору. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Оператор ГТС України" у відповідності до підписаного та погодженого сторонами Договору правомірно направлено відповідачу за первісним позовом через інформаційну платформу рахунок на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року та звіт про використання замовленої потужності за газовий місяць січень 2021 року.

8.17. При цьому колегія суддів враховує, що «факсиміле» не є тотожним «електронному підпису».

8.18. Отже, дослідивши зміст постанов Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19, ураховуючи критерії подібності, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів, з огляду на відмінність предмету, підстав позовів та фактично-доказової бази справ, дійшла висновку про неподібність цих справ, за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається.

8.19. Верховний Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.20. З огляду на викладене посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у справах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19, від 13.02.2019 у справі №922/392/18 та від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 19.04.2018 у справі №910/4050/17 та від 28.04.2020 у справі №902/452/19 не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже наведені справи не є подібними.

8.21. Зазначене в сукупності свідчить про необґрунтованість касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. В цій частині доводи ТОВ «Оператор ГТС України», викладені у клопотанні про закриття касаційного провадження приймаються Судом до уваги.

8.22. Щодо доводів скаржника про необхідність формування правового висновку, а саме щодо:

1) пункту 15 розділу ІХ Кодекс ГТС щодо підстав для визначення величин використання замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу в/з газотранспортної системи;

2) глави 4 розділу IV Кодексу ГТС щодо змісту інформаційної платформи та даних, які вносяться до неї, колегія суддів відзначає таке.

8.23. У контексті спірних правовідносин, а також зазначеного у підпункті 1 пункту 8.22 даної Постанови, колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №910/17423/21, де, зокрема відзначено таке:

« 8.4. Так, спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання зі сплати вартості плати за перевищення замовленої договірної потужності у розмірі 5 732 794,70 грн та нарахованих на вказану суму пені у відповідності до положень пунктів 13.1, 13.5 Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

8.5. Розглянувши доводи касаційної скарги в межах зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, перевіривши наведені АТ "Укргазвидобування" доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

8.6. Відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 цього Кодексу та статтями 525 526 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.7. Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором, затвердженим постановою НКРЕКП.

8.8. Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

8.9. Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

8.10. Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

8.11. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

8.12. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 затверджено Типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

8.13. Пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

8.14. Положеннями пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС визначено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.

8.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг та відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП. У Договорі з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами сторони погодили умови щодо визначення вартості та порядку розрахунків за договірну потужність. Згідно з якими відповідач замовив послугу транспортування природного газу (розподіл потужності) у розрізі фізичних точок входу/виходу до/з газотранспортної системи.

8.16. Отже, як вірно зазначено судами, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором.

8.17. Суди встановили, між позивачем та відповідачем підписано Додатки 1 до Договору на січень 2021 року, за яким замовлено послуги доступу до потужності на річний та місячний періоди (том 1 а.с. 79, а.с. 265, 266). Позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці - січень 2021 року виявив обсяги перевищення договірної потужності у розмірі 23 434,36144 тис.м3 на загальну суму 5 732 794,70 грн та 13.02.2021 у відповідності до положень пункту 8.3 Договору направив на інформаційну платформу відповідача рахунок від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980000 на оплату за перевищення договірної потужності за січень 2021 року на загальну суму 5 732 794,70 грн та звіт про використання замовленої потужності Оператора про використання замовленої потужності відповідачем за січень 2021 року. Крім того, 16.02.2021 позивач листом від 12.02.2021 №ТОВВИХ-21-1816 направив відповідачу акт наданих послуг замовленої (договірної) потужності та/або перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року, який отриманий відповідачем 19.02.2021.

8.18. Водночас, акт наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980121 відповідачем залишився не підписаний.

8.19. Листом від 25.02.2021 №TOBBX-21-3546 відповідач заперечив проти підписання акта, посилаючись на те, що до розрахунку перевищення розміру договірних потужностей включено обсяги природного газу, що не належать АТ "Укргазвидобування", зокрема які пройшли транзитом внутрішньопромисловими трубопроводами замовника (зайшли в точках виходу з ГТС до внутрішньопромислових трубопроводів товариства та вийшли (були подані) до ГТС в точках входу або передані в ГРМ)

8.20. Відповідно до положень абзаців 3, 4 пункту 8.3 Договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

8.21. Згідно з пунктом 11.3 Договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.

8.22. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, АТ "Укргазвидобування" не надано доказів на підтвердження факту складання та направлення позивачу мотивованої відмови від їх підписання у строки визначені у Договорі.

8.23. Зокрема, відповідно до звітів ТОВ "Оператор ГТС України" обсяг фактично поданого відповідачем природного газу у січні 2021 склав 23 434,36144 тис.м3 на суму 5 732 794,70 грн. Саме вказані обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності і наведені в акті від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980121. З огляду на викладене, суди обох інстанцій і дійшли висновку, що заборгованість відповідача за надані послуги перевищення замовленої (договірної) потужності становить 5 732 794,70 грн.

8.24. У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що суди першої та інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин положення пунктів 1, 2, 9 глави 1 розділу VIII, пунктів 1, 2, 8 - 10, 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, статей 901 903 ЦК України та статті 32 Закону України "Про ринок природного газу".

8.25. Зокрема, не надали оцінки доводам АТ "Укргазвидобування", що зазначений позивачем розмір 22 127,30442 тис.м3 природного газу включає в себе обсяги природного газу, який був поданий самим позивачем до внутрішньопромислових газопроводів відповідача, переміщений внутрішньопромисловими газопроводами та поданий на точках входу в ГТС/ГРМ, що у розумінні положень статей 901 903 ЦК України та статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" не може бути послугою, яка надається позивачем за укладеним Договором.

8.26. У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає таке.

8.27. Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність в визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці - починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.

8.28. Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об`єднує. Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється.

8.29. Відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

8.30. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосували до спірних правовідносин положення пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, статей 525 526 901 903 ЦК України, статтю 193 ГК України та виходячи з умов положень пунктів 4.1, 8.3, 11.2, 11.3 Договору і дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 732 794,70 грн заборгованості за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності.

8.31. Зокрема, суди виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами урегульовано умовами Договору (укладений за взаємною згодою обох сторін та умови якого відповідають умовам Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП), Кодексом ГТС та Законом України "Про ринок природного газу". Керуючись положеннями пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС та умовам пунктів 3.2, 4.1 Договору.

8.32. Таким чином, враховуючи наведені вище положення пункту 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС та умови Договору, суди дійшли вірного висновку, що Оператор має право стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності і зазначеному праву Оператора кореспондується обов`язок Замовника не перевищувати замовлені потужності, визначені у цьому Договорі, а у разі перевищення договірної потужності здійснити додаткову плату Оператору, в порядку, визначеному цим Договором.

8.33. Отже, надавши оцінку наявним у матеріалам справи доказам та встановивши обставини, що позивачем на підтвердження факту наявної заборгованості відповідача надано належні у розумінні умов договору документи, зокрема: рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та акт наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980121, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем належними та допустими доказами доведено факт отримання відповідачем послуг перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2021 року у розмірі 23 434,36144 тис.м3 на суму 5 732 794,70 грн.

8.34. Також встановивши обставини щодо ненаправлення відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) від 31.01.2021 №01-2021-1907000615/9980121у строки визначені у пункті 11.3 Договору, а також несплату останнім вартості вказаних послуг у строки визначені пунктом 8.3 Договору, дійшли вірного висновку щодо порушення відповідачем положень статей 525 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

8.35. Такі висновки суду у повній мірі відповідають умовам Договору та положенням пунктів 10,15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС.

8.36. Щодо доводів касаційної скарги в частині незастосування судами попередніх інстанцій положень пункту 8 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, Суд зазначає таке.

8.37. Положеннями пунктів 8, 9 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС визначено, що потужність фізичної та/або віртуальної точки входу від суміжного газовидобувного підприємства (через мережі якого може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) надається виключно суміжному газовидобувному підприємству та газовидобувним підприємствам, що подають обсяги природного газу власного видобутку, через мережі суміжного газовидобувного підприємства на гарантованій основі. Потужність віртуальної точки входу з газорозподільної системи надається газовидобувному підприємству, що безпосередньо підключене до газорозподільної системи, та газовидобувним підприємствам, що подають обсяги природного газу власного видобутку, через мережі газовидобувного підприємства, яке безпосередньо підключене до газорозподільних систем. Потужність віртуальної точки входу з газорозподільної системи пропонується на переривчастій основі.

8.38. Аналіз наведених вище положень Кодексу ГТС дає підстави дійти висновку, що вказані положення підлягають застосуванню у відносинах з суміжними газовидобувним підприємством та газовидобувним підприємством.

8.39. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам відповідача та встановив, що позивач не здійснює видобутку, постачання та реалізації природного газу, у тому числі для забезпечення природним газом населення та суб`єктів господарювання, які виробляють теплову енергію.

8.40. Тобто, позивач, як Оператор ГТС, в силу положень частин першої, другої статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор ГТС не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу, здійснюючи виключно діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь інших учасників ринку природного газу.

8.41. З огляду на наведене, Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи відповідача щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах положень 8 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС».

8.24. У постанові від 23.02.2023 у справі №910/17423/21 Верховний Суд навів зазначені міркування, з огляду на положення Кодексу ГТС, які у відповідній частині є однаковими за правовим регулюванням і для відносин у справі №910/17380/21, а також з огляду на умови договору, які є аналогічними у спірних правовідносинах.

8.24.1. Тому такі висновки підлягають застосуванню у цій справі з урахуванням встановлених судами фактичних обставин.

8.25. Суд відзначає, що правовий висновок щодо застосування пункту 15 розділу ІХ Кодекс ГТС з підстав зазначених у касаційній скарзі наразі сформований і викладений у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №910/17423/21.

8.26. Водночас особливістю даної справи, що переглядається, від справи №910/17423/21 є наявність зустрічного позову ПАТ «Укрнафта». Втім, з огляду на обставини справи (пункти 6.7.15 - 6.7.20 даної Постанови) та міркування, викладені у пункті 8.12-8.13 цієї Постанови, зазначене не є ключовим, яке б вплинуло на вказане правозастосування пункту 15 розділу ІХ Кодекс ГТС у спірних правовідносинах, ураховуючи саме характер спірних правовідносин за первісним позовом.

8.27. Підстав для формування аналогічного, чи то відмінного правового висновку у спірних правовідносинах у цій частині Суд не вбачає. При цьому скаржник не просив відступити віз зазначеного висновку Верховного Суду.

8.28. Щодо зазначеного у підпункті 2 пункту 8.18 даної Постанови, колегія суддів відзначає таке.

8.29. У контексті наведеного, Суд відзначає, що відповідно до Кодексу ГТС оператором газотранспортної системи (оператор ГТС), який на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу:

право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу;

послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

8.29.1. Алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

8.30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 8.3 Договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення замовленої потужності у відповідному розрахунковому місяці.

8.31. Глава 4 розділу IV Кодексу ГТС регламентує вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними, зокрема суб`єктами ринку природного газу (операторами ГТС, ГРС, суміжними газовидобувними підприємствами тощо).

8.31.1. Так, відповідно до пункту 4 вказаної глави оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб`єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.

8.31.2. Оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема, дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи (пункт 5).

8.31.3. Суміжні газовидобувні підприємства, а також газовидобувні підприємства, безпосередньо підключені до газорозподільних систем, відповідно до вимог цього Кодексу та за формами, погодженими оператором газотранспортної системи з Регулятором, зобов`язані вносити до інформаційної платформи інформацію щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), видобутий/вироблений природний газ яких передається до газотранспортної системи через суміжне газовидобувне підприємство та/або до газорозподільної системи через газовидобувне підприємство, безпосередньо підключене до газорозподільної системи (пункт 6).

8.31.4. Постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу; номінацій/реномінацій (пункт 7).

8.31.5. Оператор газотранспортної системи відповідно до вимог глави 3 цього розділу надає замовникам послуг транспортування доступ до інформаційної платформи для внесення ними інформації, передбаченої цим Кодексом (пункт 8).

8.32. Колегія суддів відзначає, що відповідно до Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).

8.32.1. Таким чином, Кодекс ГТС передбачає функціонування інформаційної платформи, як електронну взаємодію між суб`єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує оператор ГТС (функції якого на момент виникнення спірних правовідносин виконував позивач за первісним позовом) задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами ГРМ та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРМ бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу/перевищення розміру заявленої потужності, тощо (подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19).

8.33. При цьому колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №904/7656/21 (щодо стягнення заборгованості з оператора ГРМ за послуги з перевищення договірної потужності) відзначено, що учасники ринку природного газу повинні дотримуватися правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на момент надання відповідних послуг, навіть якщо відповідні зміни не були внесені до договору транспортування природного газу, укладеного сторонами.

8.34. Як уже зазначалось, відповідно до пункту 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

8.35. Проаналізувавши доводи касаційної скарги у цій частині, у контексті наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не містять належного обґрунтування необхідності формування правового висновку щодо змісту Інформаційної платформи та даних, які вносяться до неї.

8.36. Верховний Суд відзначає, що діяльність Інформаційної системи та діяльність суб`єктів ринку природного газу, зокрема щодо обов`язку внесення даних до Інформаційної системи, чітко регламентовано та унормовано чинним законодавством.

8.37. Відсутні жодні сумніви, що суд при здійсненні своїх функцій тлумачить норми закону. Проте Верховний Суд виходить з того, що це не може бути правотворча діяльність. У процесі тлумачення суд повинен дотримуватися принципу, вираженого у статті 6 Конституції України, відповідно до якого державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову влади, забезпечуючи необхідний баланс для функціонування правової держави. Верховний Суд поділяє думку, що прогалини у законодавстві повинні усуватися в процесі саме правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів та інших нормативно-правовових актів, видання нових актів та законів. Лише у випадках чітко визначених у частинах дев`ятій - десятій статі 11 ГПК України суд може застосовувати звичаї, які є вживаними у діловому обороті, аналогію закону чи аналогію права для врегулювання спірних відносин. Позиції, що суперечать цьому питанню може призвести до неприпустимого втручання судових органів у компетенції, віднесені до іншої гілки влади.

8.38. Отже, Суд не наділений повноваженнями втручатися в роботу Інформаційної системи, визначати зміст Інформаційної платформи та даних, внесених до неї. З огляду на що Суд за вказаним у касаційній скарзі не вбачає обгрунтованого мотиву у необхідності саме в тлумаченні змісту інформаційної платформи та даних, які вносяться до неї, та надання правового висновку.

8.39. Колегія суддів відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відповідності доказів, поданих позивачем, статтям 76-79 ГПК України. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що у силу положень статті 300 ГПК України, Верховний Суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів, встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати правову оцінки цим доказам.

8.40. Отже, враховуючи вищевикладене (з урахуванням встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій), а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги в частині підстави, зазначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

8.40.1. При цьому доводи скаржника стосовно надання висновку щодо застосування норм глави 4 розділу IV Кодексу ГТС у даному випадку не обумовлюють необхідності у формуванні правового висновку. Ураховуючи зазначені міркування, Суд відхиляє в цій частині доводи щодо закриття провадження.

8.41. В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги ПАТ «Укрнафта» визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення у справі оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.42. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.43. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.44. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.45. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

8.46. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.

8.47. Відтак, з огляду на мотиви, викладені вище у даній Постанові, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження. При цьому Верховний Суд враховує, що як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

8.48. Щодо посилань скаржника на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.49. Так, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції з формальних підстав залишив клопотання відповідача за первісним позовом про призначення інженерно-технічної експертизи без розгляду.

8.50. Водночас як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду дане клопотання, виходив з того, що останнє подане після спливу строку, встановленого судом, на подання відповідних заяв, клопотань. При цьому заявник не клопотав суд про поновлення такого строку та не обґрунтовував неможливості подачі такого клопотання у строк, визначений ухвалою суду.

8.51. Відтак, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про призначення експертизи у визначені законом та судом строки, колегія суддів вважає, що господарський суд у межах повноважень, визначених ГПК України, з огляду на приписи статті 118 119 ГПК України, обґрунтовано залишив його без розгляду.

8.51.1. Поряд з цим Суд враховує, що відповідач за первісним позовом не був позбавлений права звертатись з відповідним клопотанням як до суду першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, у визначені законом порядку та строки, водночас таким правом належно не скористався.

8.52. Відтак, доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються Судом.

8.53. Що ж до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.54. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.55. Верховний Суд відзначає, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

8.56. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

8.57. При цьому скаржник не зазначає, в чому саме проявилось порушення саме статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримані докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати означені обставини.

8.58. Водночас зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.59. З огляду на викладене, посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України не мотивовано, не обґрунтовано та не знайшло свого підтвердження.

8.60. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

8.61. Поряд з цим, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.62. Отже, скаржником не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права.

8.63. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, в частині підстави, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд відсутні.

8.64. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.65. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

8.66. Водночас Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови. Крім того, є підстави для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішенні, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, відтак доводи позивача у цій частині також є прийнятними.

8.67. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.68. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.69. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.70. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.71. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.72. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.73. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.74. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Укрнафта» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №910/17380/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №910/17380/21 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі №910/17380/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос