ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1029/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - Погорілко Н.М.,

відповідача-1 - Чех О.В.,

відповідача-2 - Волошина Є.В.,

відповідача-3 - Лукяненко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії Judson Trading Limited

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018

(головуючий - Мартюхіна Н.О., судді: Будко Н.В., Чернота Л.Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017

(суддя Колодій Н.А.)

у справі № 908/1029/16

за позовом Фонду державного майна України

до 1. Компанії Judson Trading Limited, Кіпр, Нікосія

2. Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат",

3. Компанії Velbay Holdings Limited, Кіпр, Нікосія

про визнання додаткової угоди №4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсною,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2016 року до Господарського суду Запорізької області звернувся Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) з позовом до Компанії Judson Trading Limited, Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат") та Компанії Velbay Holdings Limited про визнання додаткової угоди №4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсною.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода не відповідає вимогам закону та порушує права Фонду державного майна України як акціонера Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та як держаного органу приватизації та органу державної влади. Крім того, позивач зазначив, що додаткова угода підписана не уповноваженою особою, а тому не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 08.02.2001 між Фондом державного майна України та Закритим акціонерним товариством "АвтоВаЗ-Інвест" (далі - ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест") був укладений договір купівлі-продажу №КПП 307 (далі - Договір №1).

Відповідно до Договору №1 ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" придбало 42 351 4923 простих іменних акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", номінальною вартістю 0,25 гривень кожна, що становить 68,01% статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 3.3 та п. 5.1.1 Договору №1 ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" взяло на себе зобов'язання здійснити інвестиції на суму, еквівалентну 200 000 000 дол. США на користь ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у порядку, що визначений додатком №1 до Договору №1, а також зобов'язання щодо здійснення рефінансування зобов'язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997, укладеною з ВАТ "Укрексімбанк", у сумі 76 450 000 дол. США у порядку, що визначений в додатку №2 до Договору №1.

2.2. 24.03.2006 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), який діяв від імені ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" на підставі договору доручення №К-201/4273 від 21.03.2006 та довіреності від 21.03.2006, та Компанією Velbay Holdings Limited був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким Компанія придбала пакет акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у кількості 423 514 923 простих іменних акцій (далі - Договір №2), який у встановленому законом порядку був погоджений Фондом державного майна України.

Відповідно до умов Договору №2, Компанія Velbay Holdings Limited стала правонаступником усіх прав і обов'язків ЗАТ "АвтоВАЗ-Інвест" за приватизаційним договором. У зв'язку з цим, Компанія зобов'язалась здійснити рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997 на суму, яка відповідає сумі невиконаних зобов'язань щодо рефінансування.

В порушення зазначених умов Договору №2, Компанія Velbay Holdings Limited не виконала взяті на себе зобов'язання, а саме не здійснила рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою №14/02-145 від 28.05.1997.

2.3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у справі №48/448-13/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014, розірвано договори купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що становить 68,01% статутного капіталу товариства та повернуто пакет акцій у державну власність України в особі Фонду державного майна України.

2.4. 09.06.2015 пакет акцій ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у розмірі 68,0095% статутного капіталу цього товариства зараховано на рахунок держави в цінних паперах (керуючий рахунком - Фонд державного майна України).

2.5. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3736/15 за позовом Компанії Judson Traiding Limited до ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", за участю третіх осіб про стягнення за договором позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 - 39 154 924,11 дол. США, що еквівалентно 835 141 406,20 грн.

За результатами ознайомлення з матеріалами вищевказаної справи, ФДМУ стало відомо, що 25.11.2009 між ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", як позичальником (боржник), Компанією Judson Traiding Limited, як позикодавцем (кредитор) та Компанією Velbay Holdings Limited (поручитель) укладений договір позики №JT-ZALK/L-0000-000, який скріплений печатками і підписаний зі сторони ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" генеральним директором Котюком О.В., Компанією Judson Traiding Limited - директором Олександр Ристик Суркуні, та Компанією Velbay Holdings Limited - директорами Сотекаріс Купепідес і Чараламбос Мічелідес.

Згідно з п. 2.1 договору позики №JT-ZALK/L-0000-000, кредитор зобов'язується надати кредитну лінію в доларах США з максимальною сукупною сумою 30 000 000,00 дол. США.

За умовами п. 1.1 ст. 1 цього договору, дата повного погашення наступає через 365 днів після дати набрання законної сили цього договору або більш пізня дата, на яку кредитор погодиться на власний розсуд в письмові формі.

2.6. 10.11.2014 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, яка скріплена печатками і підписана зі сторони ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" генеральним директором Котюком О.В., Компанією Judson Traiding Limited - директором Аріна Лазару, та Компанією Velbay Holdings Limited - директором Аbacus (Cuprus) LTD діючого на підставі статуту.

Відповідно умов до додаткової угоди №4 від 10.11.2014 сторони підтвердили свої наміри викласти нижче вказані пункти договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 в такій редакції:

- п. 1.1 ст. 1 "Дата повного погашення" позичальник зобов'язаний повернути повну суму позики не пізніше 25.11.2014;

- п. 5.2 ст. 5 "Погашення" у період погашення кредиту позичальник сплачує всю фактичну заборгованість по всім отриманим траншам протягом десяти днів. Надання кредитором у період погашення кредиту нових траншів в рамках даного договору зупиняється;

- п. 5.6 "Погашення"- виключено.

Усі інші пункти договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 залишились без змін.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з позовом про захист своїх порушених прав та інтересів.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 24 жовтня 2017 року рішенням Господарського суду Запорізької позовні вимоги задоволено. Визнано додаткову угоду №4 від 10.11.2014 до договору позики від 25.11.2009, укладену між Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та Компанією Velbay Holdings Limited, недійсною. Здійснено розподіл судового збору.

3.2. 12 лютого 2018 року постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з обґрунтованості заявлених позовних вимог, порушенням оспорюваною додатковою угодою прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 02 березня 2018 року Компанія Judson Trading Limited подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Станом на дату укладення додаткової угоди №4 ФДМУ не був акціонером ПАТ "ЗАлК", а тому права Фонду не могли бути порушені вчиненням вказаного правочину.

4.2.2. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - не застосовано норми, які підлягали застосуванню: ч. 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо осіб, які є акціонерами товариства; ч. 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" щодо моменту виникнення прав на цінні папери.

4.2.3. Також господарські суди неправильно тлумачать ст. 207 ГК України щодо права органу державної влади звертатися із позовом про визнання правочину недійсним, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо правочинів, які є значними; застосовано норми ст.ст. 1, 4, 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; застосовано норми ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; не застосовано норму ч. 2 ст. З Закону України "Про акціонерні товариства" щодо невідповідальності акціонерів за зобов'язаннями товариства.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу Компанія Velbay Holdings Limited підтримала доводи касаційної скарги та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.4. У відзивах на касаційну скаргу Фонд державного майна України та Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення, що оскаржуються, - залишити без змін.

4.5. Відзиви мотивовано такими аргументами.

4.5.1. Право звернення до суду ФДМУ передбачено нормами ГПК України, а безпосередньо право Фонду подати такий позов прямо передбачено нормою ст. 207 ГК України. Більше того, права Фонду порушені не лише як акціонера ПАТ "ЗАлК", але й як державного органу приватизації та органу державної влади.

Цивільним кодексом України, а саме ч. 1 ст. 197 передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

У даному випадку підстави виникнення права на акції у Фонду, встановлення належного правоволодільця акцій та визнання права власності на акції за позивачем відбулося на підставі судового рішення у справі №48/448-13/364, яке набрало законної сили 23.05.2012. Сам запис в реєстрі, вчинений на підставі даного судового рішення, підтвердив законність виникнення прав на акції.

4.5.2. Посадова особа ПАТ "ЗАлК", на яку покладено обов'язки щодо укладення договорів з третіми особами, всупереч нормам цивільного, господарського законодавства та з порушенням установчих документів товариства підписала спірну додаткову угоду, чим фактично перевищила свої повноваження.

Господарський суд Запорізької області та Донецький апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку стосовно того, що додаткова угода №4 від 10.11.2014 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 підписана не уповноваженою особою, тобто не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсною додаткової угоди №4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009, укладеної між ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", як позичальником (боржник), Компанією Judson Traiding Limited, як позикодавцем (кредитор), та Компанією Velbay Holdings Limited (поручитель).

5.2.2. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Господарськими судами встановлено, що генеральний директор ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства. Генеральний директор є підзвітним загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень (п. 9.56 розділу 9 статуту).

Пунктом 9.60 розділу 9 статуту передбачено, що генеральний директор має право підписувати всі правочини, що укладаються товариством, при наявності рішення про їх укладання відповідного органу.

Згідно з п. 9.57 статуту товариства генеральний директор повинен керуватися у своїй діяльності чинним законодавством України, статутом товариства, іншими внутрішніми документами товариства; виконувати рішення, прийняті загальними зборами акціонерів та наглядовою радою товариства, та приймати самостійні рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Пунктом 9.1 розділу 9 статуту ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", органами управління та контролю товариства є наглядова рада. В своїй діяльності наглядова рада керується діючим законодавством України, цим статутом.

Так, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що оспорювана додаткова угода укладена до договору позики від 25.11.2009, який є значним правочином, і є його невід'ємною частиною.

Отже, зміна умов значного правочину повинна відбуватись в такому самому порядку, як це передбачено статутом товариства для укладення значних правочинів.

Як встановлено господарськими судами, для укладення значного правочину генеральному директору товариства необхідна була наявність рішення наглядової ради. Однак, як встановлено судами, таке рішення наглядовою радою не приймалося.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що додаткова угода №4 від 10.11.2014 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 підписана не уповноваженою особою, а тому не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання її недійсною (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У цьому зв'язку, аргументи скаржника щодо відсутності порушення корпоративних прав та законних інтересів позивача як акціонера ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" є помилковими, оскільки, як було зазначено вище, рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у справі №48/448-13/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012, розірвано договори купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що становить 68,01% статутного капіталу товариства та повернуто пакет акцій у державну власність в особі Фонду державного майна України.

Частиною 1 ст. 197 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Отже, Фонд державного майна України з 23.05.2012 став носієм корпоративних прав щодо 68,01% статутного капіталу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", і саме з цього моменту права ФДМУ як власника 68,01% статутного капіталу ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" можуть бути порушеними у разі вчинення керівництвом ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" незаконних правочинів без погодження з ФДМУ.

5.2.4. Крім того, Верховний Суд погоджується з доводами господарських судів про те, що ознакою корпоративного спору є не тільки припущення про існування корпоративних відносин, але й припущення про стан порушення суб'єктивного корпоративного права. Тобто, фактично, коли особа порушує спір про корпоративне право, суб'єкт спору сам безпосередньо визначає іншого учасника спору, що виникає між ними. Тим самим він фактично вважає та визнає цього іншого учасника як винну сторону, тобто порушника. Наявність помилки або підтвердження припущення, яке випливає зі спору, вирішується в процесі розгляду корпоративного спору. Має бути існування або припущення про існування корпоративних правовідносин.

У цьому випадку, як правильно зауважено господарськими судами, дослідженню підлягає не тільки питання щодо порушення прав Фонду державного майна України як акціонера ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", а також обставини порушення прав позивача як уповноваженого органу з управління корпоративними правами держави (державного органу з приватизації), які порушені внаслідок невиконання приватизаційних умов договору від 08.01.2001 Компанією Velbay Holdings Limited.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" одним з основних завдань Фонду державного майна України є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.

Отже, у цьому випадку у ФДМУ наявне право, як у суб'єкта, що здійснює управління корпоративним правами, на захист порушених корпоративних прав держави, в т.ч. і шляхом звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної з сторін.

У даному випадку, зміна дати виконання зобов'язання за договором позики №JT-ZALK/L-0000-000 щодо повернення 30000000,00 дол. США у десятиденний термін на користь Компанії Judson Traiding Limited, свідчить про створення ситуації щодо погіршення майнового стану ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (власником 68,01% статутного капіталу якого є Фонд державного майна України), яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Господарськими судами зазначено, що відповідно до обставин, які встановлені у справі №48/448-13/364, Компанія Velbay Holdings Limited в порушення умов приватизаційного договору не виконала взяті на себе зобов'язання, а саме не здійснила рефінансування довгострокових зобов'язань ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" за кредитною угодою, а також не виконала кредитні зобов'язання перед ВАТ "Укрексімбанк". Саме з цих підстав приватизаційний договір був розірваний та акції повернуті державі.

Отже, факт порушення зобов'язань Компанією Velbay Holdings Limited за приватизаційним договором №1 від 08.01.2001 є встановленим та повторному доведенню не підлягає. Саме під час управління корпоративними правами ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" Компанією Velbay Holdings Limited виникло значне грошове зобов'язання на суму 30000000,00 дол. США.

Також під час управління корпоративними правами відповідача-2 Компанією Velbay Holdings Limited, як власником контролюючого пакету акцій, борг не був погашений. На даний час тягар боргових зобов'язань, які виникли на підставі договору позики №JT-ZALK/L-0000-000, ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", через відтермінування додатковими угодами (в т.ч. оскаржуваною), покладається вже не на власника 68,01% акцій в особі Компанії Velbay Holdings Limited, а на державу Україна в особі Фонду державного майна України, який, в свою чергу, будь-яких правочинів, спрямованих на погіршення фінансового становища відповідача-2, не укладав та не погоджував.

При цьому, функціонування наглядової ради за участю власника 68,01% акцій Компанії Velbay Holdings Limited не могло здійснюватись з 23.05.2012, оскільки саме з цього моменту Компанія втратила право управляти корпоративними правами (акціями) ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", що й було встановлено в судових рішеннях під час розгляду справи №48/448-13/364.

Звернення позивача до суду за захистом порушених прав Фонду державного майна України не лише як акціонера ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", а також як органу державної влади, уповноваженого з управління корпоративними правами держави (державного органу з приватизації), прямо передбачені ч. 1 ст. 207 ГК України.

5.2.5. Щодо аргументів скаржника про наступне схвалення ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" додаткової угоди №4 від 10.11.2014, зокрема, здійснення відповідачем-2 дій щодо прийняття правочину до виконання, Верховний суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Аналіз норми ст. 241 ЦК України у взаємозв'язку з нормами ст.ст. 92, 203, 159 цього Кодексу та ст. 207 ГК України дає підстави для висновку про те, що цивільна дієздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні, але при цьому діють відповідно до установчих документів та закону, зокрема, Закону України "Про акціонерні товариства". При цьому, положення ст. 241 ЦК України застосовується в усіх випадках, коли є підтвердження вчинення дії на виконання правочину особою, в інтересах якої його укладено, але за умови, що представник (особа, яка виступає від її імені юридичної особи) мала повноваження на вчинення правочину, але вчинила його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону. Тобто, це правило не може поширюватись на випадки, коли правочин вчинено особою не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені, зокрема, Законом України "Про акціонерні товариства", що передбачає особливий порядок вчинення такого виду правочину. Тому не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо відсутнє необхідне рішення вищого органу акціонерного товариства наглядової ради чи загальних зборів акціонерів, до виключної компетенції яких віднесене вирішення цього питання.

Проте, господарськими судами встановлено, що доказів наступного схвалення оспорюваної додаткової угоди №4 від 10.11.2014 уповноваженим органом юридичної особи підприємства відповідача-2, а саме наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів, немає.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання додаткової угоди №4 до договору позики №JT-ZALK/L-0000-000 від 25.11.2009 недійсною.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог обґрунтованим, оскільки позивачем доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів. При цьому, доводи відповідача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Компанії Judson Trading Limited без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються,- без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Компанії Judson Trading Limited без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії Judson Trading Limited залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 у справі № 908/1029/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко