Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.01.2018 року у справі №913/752/16
Постанова ВГСУ від 14.03.2017 року у справі №913/752/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 913/752/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 (судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.) у справі № 913/752/16 Господарського суду Луганської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськпобутгаз",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності договору,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Луганськпобутгаз" про визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги від 24.12.2013 № 1-2013 та застосування наслідків недійсності цього договору, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "Луганськпобутгаз", шляхом визнання за ПАТ "Брокбізнесбанк" права вимоги за кредитними договорами від 22.08.2008 № 07Ф-144, від 22.08.2008 № 07Ф-151, від 22.08.2008 № 07Ф-155, від 22.08.2008 № 07Ф-141, від 22.08.2008 № 07Ф-145, від 06.10.2008 № 08Ф-189, від 22.08.2008 № 07Ф-140, від 22.08.2008 № 07Ф-138, від 22.08.2008 № 07Ф-146, від 22.08.2008 № 07Ф-147, від 22.08.2008 № 07Ф-148, яке було відступлено за договором відступлення права вимоги від 24.12.2013 № 1-2013, на підставі статей 34, 36, 37, 38 , 44, 46-48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 4, 13-16, 92, 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовано нікчемністю оспорюваного договору з підстав, визначених у пунктах 2, 3 частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема те, що зазначений договір передбачає надання клієнту пільг і банк би не уклав його за звичайних ринкових умов та цей договір мав на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів.

02.08.2016 від позивача судом отримано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, в якому він посилався на те, що договір відступлення права вимоги укладений відповідачем, який не є фінансовою установою і не має права здійснювати факторингові операції.

Від відповідача відзиву на позовну заяву судом не отримано.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 (суддя Вінніков С.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (судді: Будко Н.В., Геза Т.Д., Дучал Н.М.), в позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про недоведеність позивачем невідповідності звичайним цінам вартості права вимоги за оспорюваним договором, наявності умислу в діях відповідача при укладенні цього договору та істотності значення обставин щодо яких особу введено в оману, тобто підстав з якими приписи статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (що визначена підставою позову) пов'язують можливість визнання недійсним нікчемного договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 (судді: Демидова А.М. Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 у справі № 913/752/16 залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" - без задоволення.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що відсутність рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" на тимчасову адміністрацію про нікчемність спірного правочину унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності цього правочину з підстав, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас суд зазначив, що банк не позбавлений права звернутися з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги з інших підстав.

Крім того, судом касаційної інстанції було враховано, що при розгляді клопотання про вихід за межі позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що зміст вказаного клопотання фактично зводиться до одночасної зміни підстав та предмета позову, що за приписами господарського процесуального законодавства не допускається, проте таке порушення не вплинуло на правильність вирішення цього спору.

У заяві про перегляд Верховним Судом судових рішень у справі № 913/752/16 із підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на невідповідність зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у їх системному зв'язку, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 14.03.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.08.2016 у справі № 913/752/16 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 914/1318/16 (№ 3-597гс17), від № 914/1315/16 (№ 3-598гс-17).

Заявник зазначає, що у справі № 913/752/16, у якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги від 24.12.2013 № 1-2013, виходячи із того, що необхідною передумовою для визнання недійсним нікчемного правочину та застосування відповідних наслідків є наявність рішення уповноваженої особи Фонду про виявлення нікчемного правочину, проте таке рішення у спірних правовідносинах уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію не приймалося, що свідчить про недотримання уповноваженою особою Фонду встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедури прийняття рішення про визнання правочину нікчемним та унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності цього правочину з підстав, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В свою чергу у справах № 914/1318/16 (№ 3-597гс17), від № 914/1315/16 (№ 3-598гс-17), судові рішення у яких надані для порівняння, Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і упродовж ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом, та, серед іншого, визнав помилковими висновки судів про порушення позивачем процедури прийняття рішення про визнання правочинів нікчемними.

Від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення у справі, в яких він просить відмовити заявникові у задоволенні його заяви про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017, акцентуючи, що посилання на нікчемність правочину згідно з положеннями законодавства, що діяло на момент запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Брокбізнесбанк", було можливе лише виключно під час дії тимчасової адміністрації. При цьому він наголошує на тому, що правова позиція, викладена у зазначених постановах Верховного Суду України, ґрунтується на положеннях статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в іншій редакції, ніж та, що застосована у оскаржуваній постанові Вищого господарського суду України. Крім того, постановами Верховного Суду України, наданими для порівняння, було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, з передачею справ на новий розгляд, що, на думку третьої особи, не означає вирішення спору по суті.

Розглянувши заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017, перевіривши наведені заявником доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним нікчемного договору відступлення права вимоги, з підстав, визначених у пунктах 2, 3 частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України виходив із положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 16.05.2013 (яка діє з 09.06.2013), чинній на момент запровадження в ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації, зазначивши, що відсутність рішення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію про нікчемність спірного правочину унеможливлює задоволення позову про визнання недійсним нікчемного договору про відступлення права вимоги та застосування наслідків недійсності цього правочину з підстав, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та при цьому зауваживши на тому, що банк не позбавлений права на звернення з позовом про визнання недійсним спірного договору з інших підстав.

Водночас у справах № 914/1318/16 (№ 3-597гс17), від № 914/1315/16 (№ 3-598гс-17), судові рішення у яких надані для порівняння, Верховний Суд України, серед іншого, виходив із положень частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 28.12.2014 (яка діє з 30.12.2014), чинній на момент запровадження в ПАТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації, зазначивши про те, що відповідно до частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 № 1586-VII, який діє з 11.07.2014, статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було викладено в іншій редакції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України, про перегляд якої подано заяву, та постанов Верховного Суду України, на які посилається заявник щодо невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у цих постановах висновкам, у цих справах судами застосовано положення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у різних редакціях, що були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у зазначених справах, та які за своїм матеріально-правовим змістом і регулюванням не є ідентичними.

Ураховуючи викладене, посилання заявника як на підставу для перегляду Верховним Судом постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі № 913/752/16, передбачену пунктом 3 частини 1 статті 111 16 ГПК, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, статтями 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі № 913/752/16 Господарського суду Луганської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я.Чумак