Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №906/665/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/665/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області:

Менського В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О. О. (головуюча), Павлюк І. Ю., Юрчука М. І.

та на ухвалу Господарського Житомирської області від 15.05.2019

у складі судді Костриці О. О.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави наведених в заяві вимог

1. У проваджені Господарського Житомирської області перебуває справа № 906/665/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" (далі - ПАТ "Верстатуніверсалмаш").

2.03.10.2018 до суду першої інстанції надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Головне управління ДФС у Житомирській області) від 28.09.2018 № 1325/60-30-10 з вимогами до боржника на суму 6 ~money0~

3.20.03.2019 до місцевого господарського суду надійшла заява Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.03.2019 № 473/60-30-10-05 про уточнення грошових вимог до боржника, в якій зазначено про необхідність визнання грошових вимог на суму 5 ~money1~

4. Вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області обґрунтовані існуванням у боржника заборгованості на заявлену суму, яка складається з пені з податку на додану вартість, пені з комунального податку, пені із земельного податку з юридичних осіб, пені з рентної плати за спеціальне використання води, пені з податку на доходи фізичних осіб.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.07.2017 прийнято заяву ПАТ "Верстатуніверсалмаш" про порушення справи про банкрутство відповідно до статей 12, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні суду.

6. Ухвалою суду від 04.08.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Верстатуніверсалмаш".

7. Постановою суду від 27.09.2017 ПАТ "Верстатуніверсалмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Черниша О. М., вирішено інші процедурні питання.

8.03.10.2018 до суду надійшла заява Головного управління ДФС у Житомирській області від 28.09.2018 № 1325/60-30-10 з вимогами до боржника на суму 6 ~money2~ з доданими до неї документами.

9.20.03.2019 до суду надійшла заява Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.03.2019 № 473/60-30-10-05 про уточнення грошових вимог до боржника, в якій зазначено про необхідність визнання грошових вимог до боржника на суму 5 ~money3~

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДФС у Житомирській області заявило грошові вимоги (з урахуванням уточнень) до боржника в розмірі 5 ~money4~, з яких: 3 ~money5~ пені з податку на додану вартість, ~money6~ пені з комунального податку, ~money7~ пені із земельного податку з юридичних осіб; ~money8~ пені з рентної плати за спеціальне використання води; ~money9~ пені з податку на доходи фізичних осіб. На підтвердження заявлених вимог на загальну суму 5 ~money10~ надано інформаційні розрахунки нарахованої пені.

11. Враховуючи положення податкового законодавства, суд першої інстанції здійснив контррозрахунки пені, які судом апеляційної інстанції визнано арифметично правильними, та дійшов висновків про обґрунтованість такого розрахунку вимог заборгованості з пені (в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу), а саме:

1) розмір пені з податку на додану вартість, що підлягає визнанню становить 1 ~money11~, а в частині визнання 1 ~money12~ пені слід відмовити, оскільки ця сума нарахована поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу;

2) розмір пені з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає визнанню становить ~money13~, а в частині визнання ~money14~ пені слід відмовити, оскільки вона нарахована поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу;

3) розмір пені з рентної плати за спеціальне використання води, що підлягає визнанню становить ~money15~, а в частині визнання ~money16~ пені слід відмовити, через їх нарахування поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу;

4) розмір пені з комунального податку, що підлягає визнанню становить ~money17~, а у частині визнання ~money18~ пені слід відмовити, оскільки ця сума нарахована поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

5) розмір пені по земельному податку з юридичних осіб, що підлягає визнанню становить 1 ~money19~, відтак у частині визнання 1 ~money20~ пені слід відмовити, оскільки вона нарахована понад період у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

12. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.05.2019 заяву Головного управління ДФС у Житомирській області від 28.09.2018 № 1325/60-30-10, з урахуванням заяви від 19.03.2019 № 473/60-30-10-05, з грошовими вимогами до боржника на суму 5 ~money21~ задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області до боржника на загальну суму 3 ~money22~ заборгованості з пені (шоста черга реєстру вимог кредиторів боржника) та ~money23~ витрат по сплаті судового збору (перша черга реєстру вимог кредиторів боржника). Відмовлено у задоволенні грошових вимог Головного управління ДФС у Житомирській області до боржника на суму 2 ~money24~

13. Відхиляючи вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області на суму 2 ~money25~ заборгованості з пені суд послався на статті 41,46 та пункти
102.1, 102.4 статті 102 Податкового кодексу України та застосував спеціальний строк давності у 1095 календарних днів для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
15.07.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.05.2019 у справі № 906/665/17 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 15.05.2019 у справі № 906/665/17 залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені та виходячи з приписів статей 1, 41, 46, пунктів 102.1, 103.4 статті 102 Податкового кодексу України погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у визнанні грошових вимог на суму 2 ~money26~ заборгованості з пені, нарахованої поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із висновками місцевого та апеляційного господарських судів Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить оскаржені ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні грошових вимог на суму 2 ~money27~ та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити грошові вимоги скаржника до боржника на суму 2 ~money28~

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/665/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О.

О. - головуючого, судді - Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2019.

18. Ухвалою від 19.08.2019 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме надання доказів доплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

19.09.09.2019 на адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги та докази сплати судового збору.

20. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 906/665/17 за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та ухвалу Господарського Житомирської області від
15.05.2019.

21.23.10.2019 від ліквідатора ПАТ "Верстатуніверсалмаш" Черниша О. М. надійшов відзив на касаційну скаргу.

22. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/665/17 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), судді - Васьковський О. В., Катеринчук Л.

Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2019.

23. У судовому засіданні 24.10.2019 представник скаржника Менський В. В. вимоги і доводи касаційної скарги підтримав.

24. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час і дату судового засідання були сповіщені належним чином. З огляду на обставини справи та оскільки, явка представників сторін не визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за можливе здійснити судовий розгляд за відсутності представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги стверджує, що місцевим та апеляційним господарськими судами помилково відхилено доводи Головного управління ДФС у Житомирській області про те, що відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені за податковими зобов'язаннями боржника закінчується в день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) і нараховується на суму узгоджених грошових зобов'язань, несплачених в строки визначені Податковим кодексом України, що обліковується в інтегрованій картці платника податків.

26. Також, аргументуючи суму заявлених вимог контролюючий орган зазначає, що стосовно боржника в інтегрованій картці платника податків обліковується 5 ~money29~ заборгованості з пені, що нараховано у повній відповідності до вимог Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Черниш О. М. заперечує проти її задоволення та зазначає, що Головне управління ДФС у Житомирській області мало право заявити вимоги про стягнення нарахованої пені протягом 1095 календарних днів від дати нарахування такої пені і той факт, що підпунктом
129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України передбачено закінчення нарахування пені в день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, не обмежує застосування положень пунктів 102.1, 102.4 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин у цій справі, а навпаки визначає, що нарахування пені в межах строку 1095 календарних днів припиняється в день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

28. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу станом на 24.10.2019 не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Предметом розгляду у даній справі є заява Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Верстатуніверсалмаш" у розмірі 5 ~money30~ заборгованості з пені з податку на додану вартість, пені з комунального податку, пені із земельного податку з юридичних осіб, пені з рентної плати за спеціальне використання води, пені з податку на доходи фізичних осіб.

34. Частиною 1 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

35. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому частиною 6 статті 12 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

36. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

37. У статті 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

38. Кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (частина 1 Закону про банкрутство).

39. Згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

40. Частиною 3 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що до заяви кредитора, серед іншого, в обов'язковому порядку додаються документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

41. З урахуванням зазначених приписів під час розгляду кредиторських вимог, суду слід з'ясувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевірити дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене дійти вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості, згідно з приписами статей 24,25 Закону про банкрутство.

42. Положеннями пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

43. Статтею 41 Податкового кодексу України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб'єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 Податкового кодексу України.

44. Положеннями статті 46 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов'язок з подання податкових декларацій контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі яких здійснюється нарахування (сплата) податкового зобов'язання. У разі невиконання платником податків обов'язку щодо подання податкової звітності контролюючий орган в силу частини 102.1. статті 102 Податкового кодексу України має право провести податкову перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податкового кодексу України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

45. Оцінка правомірності і вмотивованості відмови суду у визнанні грошових вимог на суму 2 ~money31~ заборгованості з пені, нарахованої поза межами граничного строку давності у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, передбаченого пунктами 102.1, 102.4 статі 102 Податкового кодексу України, є предметом касаційного оскарження у цій справі.

46. Отже, виходячи з приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевірив правильність відхилення грошових вимог із заборгованості з пені, нарахованої поза межами граничного строку давності, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі фактичних обставин та в межах доводів і вимог касаційної скарги.

47. Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

48. У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

49. З аналізу змісту цих норм вбачається, що спеціальним законом встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

50. Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті
102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18).

51. Отже, виходячи з встановлених судами обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання у цій справі кредиторських вимог Головного управління ДФС у Житомирській області на суму 2 ~money32~ заборгованості з пені, обрахованої поза межами 1095 денного строку з дня її виникнення, в силу імперативних приписів статі 102 Податкового кодексу України.

52. Відтак, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Головного управління ДФС у Житомирській області про відсутність підстав для застосування строку давності до спірних вимог, оскільки скаржник посилаючись на загальні положення статті 129 Податкового кодексу України щодо нарахування пені, помилково не враховує присічний, за загальним правилом, спеціальний строк давності для пред'явлення контролюючим органом вимоги про погашення податкового боргу платником податків за податковими повідомленнями-рішеннями, визначений статті 129 Податкового кодексу України, сплив якого позбавляє контролюючий орган права на стягнення цього грошового зобов'язання у будь-якому порядку, а відповідно і виключає підстави для визнання вимоги щодо цього грошового зобов'язання в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

53. Доводи касаційної скарги щодо нарахування пені з дотриманням вимог Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, колегія суддів Верховного Суду оцінює критично, оскільки таке посилання на підзаконний акт, яким встановлено внутрівідомчі регламенти обліку податків і зборів, не спростовує висновків суду про застосування до спірних правовідносин імперативних приписів пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України щодо строку давності для пред'явлення контролюючим органом вимоги про погашення податкового боргу платником податків.

Щодо суті касаційної скарги

54. Доводи скаржника стосовно порушення судами норм матеріального та процесуального права щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

56. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

57. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Відповідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. Виходячи з наведених положень законодавства та обставин, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень не вбачається, відтак касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Щодо судових витрат

61. Зважаючи на висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та ухвалу Господарського Житомирської області від 15.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

Л. Й. Катеринчук