Історія справи

Постанова КГС ВП від 05.09.2023 року у справі №910/16892/21
Постанова КГС ВП від 05.09.2023 року у справі №910/16892/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16892/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Сергєєв П.О.,

від відповідача: Габрієль Я.В.,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді: Маринченко Я.В.

від 20.09.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

від 02.05.2023

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС"

треті особи: 1. ОСОБА_2 , 2. Шевченківська районна в місті Києві Державна адміністрація

про визнання недійсним рішень загальних зборів та зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" (далі - Відповідач, Товариство) про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників Відповідача від 12.11.2012 та від 12.05.2015 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів Відповідача.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2012 та 12.05.2015 на загальних зборах учасників Відповідача були прийняті рішення, що оформлені протоколами загальних зборів:

- від 12.11.2012 №12/11 про збільшення статутного капіталу Товариства з 300000 грн до 750000 грн за рахунок внеску учасником Товариства ОСОБА_2 майна та коштів на загальну суму 450000 грн; про перерозподіл частки учасників у статутному капіталі Товариства наступним чином: ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу, що становить 600000 грн, Позивач володіє часткою у розмірі 20% статутного капіталу, що становить 150000 грн; про внесення та затвердження змін до статуту Товариства; про уповноваження директора Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру з правом залучення третіх осіб на свій власний розсуд;

- від 12.05.2015 №1/15 про примусове виключення учасника Товариства - Позивача, який не бере жодної участі у діяльності Товариства та неналежним чином виконує обов`язки щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу Товариства, зі складу учасників Товариства та виплати йому вартості частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства; про зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір частки статутного капіталу учасника Товариства - Позивача, а саме 150000 грн; про затвердження розподілу часток учасників у статутному капіталі Товариства - ОСОБА_2 вносить 600000 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства; про внесення (затвердження) змін до статуту Товариства та затвердження нової редакції статуту Товариства.

Позивач вказані рішення вважає неправомірними, такими, що прийняті всупереч вимогам Закону та є такими, що порушують його право власності на частку в Товаристві, оскільки як зазначає Позивач його не було належним чином повідомлено про проведення спірних загальних зборів учасників Товариства 12.11.2012 та 12.05.2015. Крім того, Позивач вказує на те, що ОСОБА_3 як його представник, на якого була видана довіреність, діяв проти інтересів Позивача, використав видану довіреність всупереч волі довірителя та не мав права на підписання протоколу загальних зборів Товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.

4. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що Позивач взяв участь у вказаних загальних зборах через свого повноважного представника ОСОБА_3 у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів учасників Товариства від 12.11.2012. Крім того, суд першої інстанції вказав, що Позивача було належним повідомлено про проведення 12.05.2015 року загальних зборів учасників (засновників) Товариства. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Також зазначив, що позовна давність не застосовується судом, оскільки в позові відмовлено з підстав необґрунтованості.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2022 у справі змінено в мотивувальній частині. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 залишено без змін.

6. В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача від 12.11.2012 року. А саме зазначено, що рішення про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток від 12.11.2012 не відповідає вимогам ч. 6 ст. 144 ЦК України та ч.ч. 1, 2 статті 16, ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", а саме прямій забороні на вчинення таких дій, що є підставою для визнання такого рішення недійсним. Також зазначене рішення загальних зборів в частині перерозподілу часток учасників не відповідає вимогам частини 2 статті 51 Закону України "Про господарські товариства". Проте, оскаржувані рішення загальних зборів учасників Товариства, яким здійснено збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у Товаристві, були прийняті 12.11.2012, тоді як позов про визнання недійсним вказаних рішень було подано лише 19.10.2021, тобто зі спливом майже 9 років. З огляду на пропуск Позивачем строку позовної давності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача від 12.11.2012.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

8. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України:

- суди попередніх інстанцій, при прийнятті оскаржуваних судових рішень здійснили неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 241 1000 1004 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 52, частини 5 статті 61 Закону України "Про господарські товариства", статей 256 257 ЦК України; судами попередніх інстанцій не було застосовано до спірних правовідносин Закон, який підлягав застосуванню, а саме: статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, частину 1 статті 113, частину 1 статті 140, частину 1 статті 142, абзац 2 частини 1 статті 143, частину 2 статті 148 ЦК України, статтю 10, частину 4 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" та без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 27.02.2018 у справі №918/92/17, від 24.10.2019 у справі №927/807/18, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 01.10.2019 у справі №916/3007/19.

Також Скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції застосувавши строк позовної давності не застосував практику Верховного Суду, викладену у постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 так і практику Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2707цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15.

9. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. Учасниками юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Два ЕС" відповідно до статуту Товариства є: ОСОБА_1 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства, та ОСОБА_2 , із часткою у статутному капіталі 150 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу Товариства.

11. 12 листопада 2012 року відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства.

12. На вказаних загальних зборах були присутні ОСОБА_2 , яка на момент скликання загальних зборів володіла 50% відсотками статутного капіталу Товариства та ОСОБА_1 , який на момент скликання вказаних зборів володів 50% статутного капіталу Товариства, в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої 11.11.2012.

13. Тобто, на вищевказаних загальних зборах учасників Товариства були присутні учасники, що в сукупності володіють 100 % голосів.

14. Відповідно до змісту довіреності від 11.11.2012, посвідченої нотаріально, ОСОБА_1 уповноважено ОСОБА_3 бути його представником як засновника (співзасновника) ТОВ «Два ЕС», а саме: бути його представником на загальних (установчих) зборах Товариства, голосувати від його імені, вносити грошові кошти до статутного капіталу (фонду) Товариства, в тому числі здійснювати всі необхідні дії щодо реєстрації внесених змін до Статуту Товариства, підписувати заяви, протоколи установчих (загальних) зборів, зміни до статуту Товариства та інші документи, тощо.

15. Окрім того, за цією довіреністю представникові надано право ведення від імені ОСОБА_1 переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання зазначених вище повноважень, включаючи заяви, скарги, одержання документів, що стосуватимуться його прав та законних інтересів як засновника (співзасновника) Товариства, сплачувати, а також вчиняти всі інші юридичні значимі дії, пов`язані з цією довіреністю.

16. Вказана довіреність від 11.11.2012 була видана строком на один місяць та була чинна до 11.12.2012, належним чином посвідчена та зареєстрована в реєстрі за №2617.

17. Зі змісту довіреності від 11.11.2012, вона не містить будь-яких обмежень повноважень представника, не включає обов`язку представника погоджувати з довірителем, зокрема, умови голосування від імені Позивача, як і не включає і обов`язку отримання представником спеціального уповноваження на такі дії.

18. ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 за довіреністю на загальних зборах учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Два ЕС» 12.11.2012 діяв в межах повноважень, визначених довіреністю від 11.11.2012.

19. До порядку денного загальних зборів від 12.11.2012 було включено такі питання: розгляд питання про збільшення статутного капіталу Товариства; про розподіл часток в статутному капіталі Товариства у зв`язку зі збільшенням статутного капіталу Товариства; про внесення інших змін до статуту Товариства; про затвердження змін до статуту Товариства; про призначення уповноваженої особи для проведення змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру.

20. На вказаних загальних зборах учасників (засновників) Товариства були присутні його учасники, які голосували з усіх питань порядку денного «За» - одноголосно та було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Товариства з 300000 грн на 750000 грн за рахунок внеску учасником Товариства ОСОБА_2 майна та коштів на загальну суму 450000 грн; було перерозподілено частки учасників у статутному капіталі Товариства наступним чином: ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 80% статутного капіталу, що становить 600000 грн, ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 20% статутного капіталу, що становить 150000 грн; внесено інші зміни до статуту Товариства; затверджено зміни до статуту Товариства та уповноважено директора Товариства провести державну реєстрацію змін до установчих документів та Єдиного державного реєстру з правом залучення третіх осіб на свій власний розсуд.

21. Вказані рішення оформленні протоколом №12/11 загальних зборів учасників (засновників) Товариства від 12.11.2012.

22. 08 квітня 2015 року Відповідачем було направлено на адресу Позивача повідомлення про проведення 12.05.2015 о 09:30 загальних зборів учасників ТОВ «Два ЕС» разом з порядком денним, яке було отримано Позивачем 15.04.2015, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист №0407026152332, копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення №0407026152332 та копією фіскального чеку від 08.04.2015.

23. Отже Позивача було належним чином повідомлено про проведення 12.05.2015 загальних зборів учасників (засновників) Товариства.

24. 12 травня 2015 року відбулися загальні збори учасників (засновників) Товариства.

25. На вказаних загальних зборах була присутня ОСОБА_2 , яка станом на дату проведення зборів володіла часткою статутного капіталу Товариства, у розмірі 600 000 грн, що надає право на 80% голосів при голосуванні на зборах учасників.

26. До порядку денного цих зборів було включено такі питання: про обрання голови та секретаря зборів; про примусове виключення учасників зі складу учасників Товариства; про зменшення статутного капіталу; про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі Товариства; про внесення (затвердження) змін до статуту Товариства.

27. На вказаних загальних зборах учасників (засновників)Товариства були прийнятті рішення про обрання ОСОБА_2 головою зборів та ОСОБА_3 секретарем зборів; про примусове виключення учасника Товариства ОСОБА_1 , який не бере жодної участі у діяльності Товариства та неналежним чином виконує обов`язки щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу Товариства, зі складу учасників Товариства та виплатити йому вартості частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства; про зменшення розміру статутного капіталу Товариства на розмір частки статутного капіталу учасника Товариства ОСОБА_1 , а саме 150000 грн; затвердження розподілу часток учасників у статутному капіталі Товариства - : ОСОБА_2 вносить 600000 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства; внесено (затверджено) зміни до статуту Товариства та затверджено нову редакцію Товариства.

28. Вказані рішення оформленні протоколом 1/15 загальних зборів учасників (засновників) Товариства від 12.05.2015.

29. ОСОБА_2 було внесено лише 124 900,00 грн із 150 000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

30. Крім того, ОСОБА_1 вніс лише 131 400,00 грн із 150 000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

31. Відомості про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у Товаристві були внесені до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.12.2014.

32. Позивач на підставі листа Відповідача від 20.02.2015 №20/1, який був отриманий ним 15.04.2015, був повідомлений про те, що його частка у статутному капіталі Товариства становить 20 %.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

33. Цивільний кодекс України (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень)

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 97. Управління товариством

1. Управління товариством здійснюють його органи.

2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

3. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

4. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

5. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Стаття 140. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

1. Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

2. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов`язаннями і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Стаття 142. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю

1. Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Стаття 143. Статут товариства з обмеженою відповідальністю

1. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов`язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов`язань товариства та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Стаття 148. Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю

2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом

Стаття 237. Поняття та підстави представництва

1. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

2. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

3. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 238. Правочини, які може вчиняти представник

1. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Стаття 239. Правові наслідки вчинення правочину представником

1. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Стаття 244. Представництво за довіреністю

1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

2. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 248. Припинення представництва за довіреністю

1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.

3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність.

Стаття 249. Скасування довіреності

1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Стаття 251. Поняття строку та терміну

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257. Загальна позовна давність

1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 258. Спеціальна позовна давність

1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

34. Господарський кодекс України (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень)

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

35. Закон України "Про господарські товариства" (в редакції на момент прийняття оспорюваних рішень)

Стаття 7. Державна реєстрація змін в установчих документах товариства

1. Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

2. Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Стаття 10. Права учасників товариства

1. Учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Стаття 16. Зміни статутного (складеного) капіталу

1. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

2. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 51. Особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю

1. Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

2. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Стаття 52. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

2. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

- про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про ліквідацію товариства.

3. Зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Стаття 58. Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю

1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

2. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

3. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

4. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Стаття 61. Періодичність скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

1. Позачергові збори Загальні збори учасників товариства з обмеженою

відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

2. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

3. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

4. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

5. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

36. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 13. Змагальність сторін

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 73. Докази

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

37. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

38. Згідно з положеннями статті 300 ГПК України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Як зазначено Судом вище, підставою касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2018 у справі №918/92/17, від 24.10.2019 у справі №927/807/18, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 01.10.2019 у справі №916/3007/19, від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 та постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2707цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15.

40. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

41. Водночас, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з подібними правовідносинами у справі, що переглядається.

42. Суд зазначає, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

43. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши таке.

44. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

45. Подібність правовідносин може мати місце не лише у разі тотожності (аналогічності), тобто ідентичності (однаковості) суб`єктного, об`єктного і змістовного критеріїв, але й також у разі їх схожості, що визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

46. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

47. Так, відповідно до постанов від 27.02.2018 у справі №918/92/17, від 24.10.2019 у справі №927/807/18, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 01.10.2019 у справі №916/3007/19, які наведені Позивачем у касаційній скарзі, предметом позовних вимог в яких було визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства щодо збільшення розміру статутного капіталу та перерозподіл часток учасників, Верховний Суд дійшов тотожних висновків, що надання можливості одному із учасників товариства з обмеженою відповідальністю, який володіє часткою, що має вирішальний вплив при прийнятті рішень на загальних зборах товариства, права самостійно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників, що фактично призводить до їх зменшення, свідчить про невідповідність таких рішень загальних зборів наведеним нормам законодавства, принципу верховенства права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно про порушення прав та законних інтересів учасника товариства.

48. Натомість у справі, що розглядається, апеляційний суд частково скасовуючи судове рішення першої інстанції дійшов схожих за змістом висновків, зазначивши, що рішення про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток від 12.11.2012 не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання таких рішень недійсними. Проте, відмовив в задоволенні зазначених позовних вимог у зв`язку із пропуском Позивачем строку позовної давності, мотивуючи тим, що оскаржувані рішення загальних зборів учасників Товариства, яким здійснено збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у Товаристві, були прийняті 12.11.2012, тоді як позов про визнання недійсним вказаних рішень було подано лише 19.10.2021, тобто зі спливом майже 9 років.

49. Враховуючи, що зазначені Позивачем висновки Верховного Суду стосуються саме позовних вимог в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства щодо збільшення розміру статутного капіталу та перерозподіл часток учасників від 12.11.2012, в іншій частині позовних вимог про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників Відповідача від 12.05.2015 щодо виключення Позивача зі складу учасників Товариства та виплати йому вартості частини майна, вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню, оскільки вони не є подібними за об`єктивним і змістовним критерієм.

50. Отже, зазначений Скаржником у касаційній скарзі висновок Верховного Суду, який викладений у постановах від 27.02.2018 у справі №918/92/17, від 24.10.2019 у справі №927/807/18, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, від 01.10.2019 у справі №916/3007/19 жодним чином не суперечить висновкам апеляційного суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у справі, що розглядається.

51. Також, як зазначено Судом вище, в касаційній скарзі Позивач посилався на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 так і Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2707цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15 щодо застосування строку позовної давності.

52. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 та постанов Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2707цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, які наведені Позивачем у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов схожих висновків, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

53. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції були враховані наведені Позивачем в касаційній скарзі вищезазначені правові позиції Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування строку позовної давності.

54. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у справі що розглядається, не тільки не суперечать, а повністю відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 15.05.2018 у справі №911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17 так і висновкам Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2707цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15 щодо застосування строку позовної давності.

55. Таким чином, всі наведені Позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, жодним чином не суперечать висновкам апеляційного суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції.

56. Отже, доводи Позивача про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

57. Посилання Скаржника на Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину, відхиляються Судом, з огляду на те, що Позивачем пропущений строк позовної давності, в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів Відповідача від 12.11.2012, ще задовго до набрання законної сили зазначеним законом, а тому вищевказаний закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

58. Верховний Суд наголошує на тому, що звертаючись до суду, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

59. Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

60. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

61. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

62. Суд зазначає, що розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій з`ясували істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. А незгода Позивача з судовим рішенням за результатом розгляду справи не свідчить про прийняття такого судового рішення з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

63. Суд відхиляє всі інші аргументи Позивача, що викладені у касаційній скарзі, оскільки такі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про наявність підстав для скасування судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, тоді як Суд, в силу частини 2 статті 300 ГПК України наголошує, що переоцінка вже оцінених судами доказів виходить за межі повноважень касаційного суду.

64. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

65. З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу Позивача без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

67. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Позивача.

69. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Судові витрати

70. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі №910/16892/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець