Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2019 року у справі №910/9684/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС (далі - Митниця)

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2018

(суддя Трофименко Т.Ю.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019

(головуючий суддя - Чорна Л.В., судді Разіна Т.І. і Іоннікова І.А.)

зі справи № 910/9684/18

за позовом державного підприємства "Сколівське лісове господарство" (далі - Господарство)

до: Митниці;

Державної казначейської служби України (далі - ДКС)

про стягнення 195 276,12 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 195 276,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Митниці.

2. Позов обґрунтовано тим, що Митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, у зв`язку з чим позивачем понесені витрати у розмірі 195 276,12 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2018 (з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від17.12.2018 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з державного бюджету України через ДКС на користь Господарства збитки в сумі 194 933,84 грн.;

- стягнуто з Митниці на користь Господарства 18 966,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката;

- в іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано наявністю підстав для стягнення збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Митниці в сумі 194 933,84 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Митниця, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що позивачем на порушення вимог статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належними та допустимими доказами (первинними документами) не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Митниці.

7. Також про порушення норм процесуального права свідчить рішення суду про стягнення витрат з оплати послуг адвоката. За доданим до заяви про уточнення позовної заяви платіжним дорученням неможливо ідентифікувати проведену оплату із наданням правової допомоги саме у цій справі. Позивачем не надано жодних підтверджувальних документів, які свідчили б про дійсне надання правової допомоги.

8. Судами невірно застосовано норми матеріального права, які регламентують "відшкодування деліктної шкоди". Матеріали справи не доводять наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Митниці із забезпечення здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ "Українська залізниця") плати за надані послуги перевезення. Крім того, матеріали справи також не вказують на наявність преюдиційних судових рішень, якими було б встановлено неправомірність дій Митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. У відзиві на касаційну скаргу, Господарство заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначає про їх безпідставність, обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо належного доказового обґрунтування позивачем розміру збитків, понесених внаслідок затримки Митницею вагонів. У даному випадку матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Митниці та понесеними Господарством збитками, оскільки фактично витрати було понесено саме внаслідок затримки вагонів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, зокрема, що:

- 29.12.2012 Господарством (замовник), державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець), та державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" і державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (як співвиконавцями) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2356/1283-2012, за умовами якого основний виконавець та співвиконавці зобов`язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах;

- 13.03.2015 публічним акціонерним товариством "Львівська залізниця" та Господарством укладено договір №42 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги у редакції додаткової угоди від 13.03.2015 №1, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги;

- 22.10.2015 Господарством (продавець) та фірмою "Пізец ГмбХ" (покупець) укладено контракт № 084/00992473/22-10/2015, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAF (Інкотермс у редакції 2000): дрова паливні породи ялина/ялиця, дрова паливні породи бук, пиловик ялиновий (смерековий);

- на виконання даного контракту позивачем 11.05.2016 здійснено завантаження лісопродукції до вагону № 96359328, який замитнено, про що складено вантажну митну декларацію №209040000/2016/002881;

- організація перевезень лісопродукції у зазначеному вагоні здійснювалася публічним акціонерним товариством "Українська залізниця";

- даний вагон пройшов замитнення на Львівській митниці ДФС та був направлений для транспортування деревини за маршрутом Сколе-Батьово;

- проте спірний вагон не пройшов митного огляду та був затриманий Митницею на станції Батьово;

- позовні вимоги мотивовано тим, що неправомірні дії Митниці із затримання вантажу на станції Батьово призвело до завдання Господарству збитків, що полягають в оплаті ПАТ "Українська залізниця" додаткових зборів, у зв`язку з чим Господарство просило стягнути з Митниці шкоду в сумі 195 276,12 грн.;

- у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом державного підприємства "Самбірське лісове господарство", державного підприємства "Бродівське лісове господарство", державного підприємства "Буське лісове господарство", державного підприємства "Бібрське лісове господарство", державного підприємства "Турківське лісове господарство", державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Господарства, державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності;

- постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017: позовні вимоги задоволено; визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо затримки залізничних вагонів, у тому числі й вагону Господарства № 96359328; зобов`язано Митницю завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України, у тому числі й залізничного вагону Господарства № 96359328;

- у згаданих судових актах, зокрема, зазначено, що Митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, у тому числі й вагону Господарства, через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. Митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях;

- зазначені обставини не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України;

- затримка вагону № 96359328 відбулася за період з 13.05.2016 по 25.11.2016, у зв`язку з чим ПАТ "Українська залізниця" було нараховано за надані послуги 242 083,46 грн., з яких: користування вагоном - 145 523,20 грн.; маневрова робота - 5 388,40 грн.; зберігання вантажу - 44 935 грн.; зважування вантажу - 173,10 грн.; участь представника залізниці при зважуванні - 152,40 грн.; телеграфне повідомлення - 366 грн.; подавання/забирання вагону з під`їзної колії - 1 049,80 грн.;

- як вбачається з поданих розрахунків сум за користування вагонами та інші послуги на станції Чоп, вартість послуг залізниці протягом тридцятиденного строку, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним відповідно до частини першої статті 199 Митного кодексу України, становить 46 807,36 грн.

- позивачем заявлено до стягнення суму коштів у розмірі 195 276,12 грн., які становлять різницю між нарахованою залізницею у розрахунку загальною сумою послуг та сумою послуг протягом тридцятиденного строку (242 083,46 грн. - 46 807,36 грн.);

- Господарством було оплачено послуги ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується платіжними дорученнями від 07.09.2017 № 2227, від 28.07.2017 № 15817, від 22.06.2017 № 1573, від 12.02.2018 № 219, від 30.08.2018 №18, а також листом регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 07.06.2018 № НЗЕ-10/2752;

- суди попередніх інстанцій, здійснюючи перевірку заявленої до відшкодування суми коштів, виходили із загальної вартості послуг у розмірі 241 741,20 грн., заявленої до оплати регіональною філією "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у листі від 24.04.2017 № ДС-01-04/199, а не з суми 242 083,48 грн., наведеної у розрахунку;

- врахувавши викладене, попередні судові інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Митниці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в сумі 194 933,84 грн.;

- позивач просив стягнути з Митниці витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, в розмірі 19 000 грн. Оцінивши подані докази, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, попередні судові інстанції дійшли висновку, що витрати на правову допомогу адвоката в сумі 18 966,70 грн. підлягають стягненню з Митниці на користь Господарства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України):

частини перша-третя статті 22:

- Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі;

частина перша статті 1166:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

стаття 1173:

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

12. ГПК України:

частина четверта стаття 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

14. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

15. Суди попередніх інстанцій, встановивши наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме, неправомірні дії (протиправну бездіяльність) Митниці, що встановлено у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, наявність шкоди у розмірі 194 933,84 грн. (витрати, понесені позивачем за користування вагоном № 96359328, маневрова робота, зберігання вантажу, зважування вантажу, участь представника залізниці при зважуванні, телефонне повідомлення, подання та забирання зазначеного вагону з під`їзної колії у строк після 30-го дня затримки вагону), причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою (витрати, понесені позивачем, за користування вагоном № 96359328, маневрова робота, зберігання вантажу, зважування вантажу, участь представника залізниці у зважуванні, телефонне повідомлення, подання та забирання зазначеного вагону з під`їзної колії у строк після 30-го дня затримки вагону), - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення збитків, понесених позивачем, у сумі 194 933,84 грн.

16. Доводи (аргументи) касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Зазначаючи в касаційній скарзі про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, скаржник фактично вдається до заперечення встановлених цими судовими інстанціями обставин справи та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тобто до аргументів, які не належать до предмета розгляду справи судом касаційної інстанції: адже згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Що ж до незгоди скаржника зі стягненням з нього витрат з оплати послуг адвоката, то, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, розмір відшкодування витрат сторони на послуги адвоката визначено судом першої інстанції з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, щодо понесення стороною таких витрат, зокрема: договору про надання правової допомоги від 18.04.2018 №19/04/18, укладеного Господарством (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Парпан і партнери", за умовами якого клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу з підготовки та написання позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 195 276,12 грн., заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Митниці, здійснення представництва інтересів клієнта у господарському суді міста Києва; платіжного доручення від 12.06.2018 № 12, за яким позивач сплатив на користь названого адвокатського об`єднання грошові кошти в розмірі 19 000 грн.; попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, який складається з опрацювання матеріалів, підготовки та написання позовної заяви до господарського суду міста Києва, здійснення представництва інтересів в господарському суді міста Києва та витрат на відрядження, всього на суму 19 000 грн.

Відповідно до частин другої, четвертої - шостої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, Митниця не надала.

Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно стягнув 18 966,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

18. Посилання скаржника на пункти 6.3, 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" не приймаються Судом, оскільки з 15.12.2017 діє Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

19. Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими попередніми судовими інстанціями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Звертаючись з касаційною скаргою, Митниця не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваних судових рішень.

21. Таким чином, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Митниці залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

22. Понесені Митницею у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Митницю, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/9684/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков